Особистий ворог прем'єра на ім'я «дефіцит»
Як і в будь-якого правила у персоніфікації ворога є виняток. Таким стала світова фінансова криза, якої, про це треба пам'ятати, за словами Юлії Тимошенко від 16 жовтня 2008 року, в Україні немає. Втім, ужгородський мер Сергій Ратушняк, який заявив про симпатії до неї, здійснив перші кроки в кваліфікації національної приналежності потенційно винуватих у світовій фінансовій кризі.
Тепер - новий ворог називається дефіцитом держбюджету. Втім, і тут у Юлії Тимошенко є персонально винуватий. Це не Юрій Єхануров, який особисто зламав її передвиборну ідею про ліквідацію призову в армію. Це не журналісти, з якими рішенням її Кабміну від 7 лютого 2008 року міністрам і чиновникам заборонено говорити без санкції керівництва Кабміну (не чутно обурення журналістських громадських організацій). Це не Держкомстатистики, який утретє неправильними цифрами про стан економіки зриває Юлії Тимошенко переможну прес-конференцію, чим порушує затверджений Олександром Абдулліним і Олегом Медведєвим план піар-активності прем'єра.
Винуватець дефіциту бюджету – давній її «політичний друг». Згідно з його ж, Віктора Ющенка, власним словами від 4 лютого 2005 року. А винуватець він тому, що, на відміну від Держкомстатистики, говорить суспільству погане і, на думку Юлії Тимошенко, непотрібне і зайве.
Вороги Юлії Тимошенко, які писали для її «політичного друга» текст виступу в Сорочинцях на Полтавщині (імовірно, відьми з темної Диканьки), назвали кабмінівський держбюджет «складним і необґрунтованим», зводили мерзенний наклеп, що «за обвалу економіки понад 33 відсотки норми оподаткування залишено на попередньому рівні, а відставання з виконанням держбюджету становить більше 25 відсотків».
Як говорили за часів незабутнього Йосипа Сталіна, «в бессильной злобе» було сказано, що Юлія Тимошенко витрачає більше грошей, ніж держбюджет отримує. Як говорили за часів Володимира Щербицького, «червоною ниткою, з великим піднесенням» проходить думка, що кредит МВФ у сумі 3,2 млр доларів використаний Юлією Тимошенко для погашення бюджетних боргів.
Звісно, для того щоб Віктора Ющенка за вказівками бютівських політтехнологів звинуватили в неприкритому цинізмі, підстави є. Віктор Ющенко, не найбільшого розуму людина, забув, що було в 2004 році, упустив час зміни фаворитів. Це в серпні 2004 року МВФ припинив переговори з урядом Партії регіонів (див. пресу від 3 серпня 2004 року), пізніше, 6 липня 2009 року, «регіоналом» Миколою Азаровим прокоментовані так: «МВФ нам заявляв: у вас триває виборча кампанія, поки вона не завершиться, МВФ жодних рішень приймати не буде». А в 2009 році Юлії Тимошенко цей же МВФ гроші давав, дає і продовжує давати. Днями вона заявила, що запрошує спецмісію Міжнародного валютного фонду на чолі з Джейлою Пазарбазіолу для підготовки проекту держбюджету України на 2010 рік.
Не чутно і не видно гнівних емоцій МВФ з приводу фінансування їх грошима бюджетного дефіциту Ю.Тимошенко. Що тут неясно навіть найтупішому?
Якийсь дефіцит бюджету… Віктор Ющенко заявляє, що треба «демонструвати жорстку бюджетну політику, не роздавати цукерки, не давати людям солодкі обіцянки, які, на його думку, в сьогоднішній ситуації виглядають «як просто нездоровий глузд». Юлія Тимошенко неповторна в благородному гніві, згадуючи обіцянки Віктора Ющенка з його передвиборної програми «збільшити мінімальну пенсію – вона буде більшою за прожитковий мінімум», «збільшити мінімум у 10 разів грошову допомогу матері при народженні дитини» і звинувачуючи Віктора Ющенка в тому, що він перший почав розкручувати маховик обіцянок. Олег Медведєв, відірвавшись від психогенетичних аналізів відносин Кирила і Філарета, ще поки що не запропонував Віктору Ющенку з метою боротьби з дефіцитом держбюджету скоротити витрати на його Секретаріат вчетверо, щоб мало нікому не видалося. Але ще може запропонувати.
Про суму дефіциту. Віктор Ющенко 8 квітня 2009 року говорив, що «в бюджеті на 2009 рік прямий і непрямий дефіцит становить приблизно 7,5-8%. Це 80-85 мільярдів гривень, які необхідно профінансувати знову тому ж Національному банку». Думаю, Юлії Тимошенко дійсно б не завадили трохи більші гроші для закриття «бюджетної дірки», ніж у неї є. Але якщо їх немає, це деталі.
Що тут говорити про дефіцит держбюджету, коли йдеться про перемогу добра (Юлії Тимошенко) над злом (всіма іншими)? Що таке проблеми з платіжним балансом, коли вона працює, а вони заважають?
Але, може, все-таки проблема не в дефіциті держбюджету, а в обдуренні суспільства? Хто сказав, що думати треба по-різному? Хіба не важливіше, що необхідно змусити всіх думати однаково? Це непроста робота, вона до снаги беручким політтехнологам. Ситуація в країні складна? Наявна відсутність єдиної лінії? Розбрід? Розчарування в «оранжевих»? Кожен тягне в свою сторону? Люди втомилися від балаканини, вимагають визначеності? Визначеність дасть Юлія Тимошенко. Яка чітко говорить: «буде так, а не інакше, в труднощах винні Віктор Ющенко і олігархи (список імен додається), усунувши їх від влади, нація досягне благополуччя, наймані робітники матимуть частку в підприємстві, журналісти самі управлятимуть своїми ЗМІ (олігархів, власників ЗМІ, усунемо). Кожному скажуть те, що він хоче чути.
Цього недостатньо. Хто винен в існуючих проблемах? Вороги і зрадники. Але якби не вороги і зрадники, як би Ю.Тимошенко пояснювала наявність проблем? Не має значення, чи ворогом є етнічно той, замовляння від якого відчуває Сергій Ратушняк, зулус чи таїландець... Треба втовкмачити в голову, у тому числі і через шість телеканалів, з якими вже практично досягнуто домовленостей, що лише через Віктора Ющенка, олігархів у «справжніх українців, які не дивляться телеканал «Інтер» немає грошей. Що етнічно інші винні в масовому безробітті (канонічна точка зору Людмили Денисової, міністра праці Юлії Тимошенко – «ніякого масового безробіття немає»). Професійним патріотам сформульовано, що «Віктор Ющенко спаплюжив (на патріотичній мові «ґвалтовно зніс») святе для кожного справжнього українця».
Але й цього мало. Мало, щоб українці любили Юлію Тимошенко. Вони зобов'язані її любити. Вони повинні їй поклонятися. Вони повинні переконати себе, що насправді на землю зійшла «мати-берегиня», «рятівниця України». Переконати себе до рівня такого градуса екзальтованості, щоб потім було соромно признатися, що ти всупереч Біблії створив собі кумира.
Але й це не все. Щоб цього досягти, треба дискредитувати тих, що думають, тих, у кого є власна думка і пам'ять. Не потрібні ті, хто пам'ятає, як Юлія Тимошенко в серпні 2007 обіцяла Україні скасування ПДВ, відмову від нафти на користь вугілля. Пам'ять тільки заважає, нові обіцянки повинні витісняти старі.
А ви говорите дефіцит держбюджету. Маячня якась, як його покрити, неважливі деталі. Продати за три копійки (4 млрд грн, тобто менше мільярда доларів) Одеський припортовий, що заробляє на рік держбюджету 700 мільйонів гривень. Кажете, не можна, до того ж в період кризи, коли не продають, а тільки купують, віддавати за безцінь державне підприємство, побудоване на податки наших батьків і дідів? Хто це говорить? Якщо ви це говорите, ви ворог. Який олігарх вам замовив це сказати? Громадянське суспільство при цьому мовчить? Це хто такі персонально громадянське суспільство? Які олігархи його утримують? Це те громадянське суспільство, яке «хаває» другу за останні два роки девальвацію гривні? Мовчить з приводу заяв Сергія Ратушняка?
Звісно, Юлії Тимошенко потрібні гроші, щоб заплатити, наприклад, по зовнішніх зобов'язаннях «Нафтогазу». 500 мільйонів доларів - дрібниці якісь порівняно з торжеством добра над злом, тих, що працюють, над тими, що заважають. Ті, в кого є пам’ять, а тому вони заважають Юлії Тимошенко жити, повинні забути її слова від 10 липня 2009 року про відсутність ризиків по зовнішніх боргах після отримання грошей МВФ. Нещодавно ж в.о. міністра фінансів Ігор Уманський заявив, що «українська сторона сформує свою переговорну позицію з питання реструктуризації зовнішньої заборгованості НАК «Нафтогаз України» до кінця тижня». «Гади», переконані вороги Юлії Тимошенко можуть подумати, що Ігор Уманський вирішив утримувачам паперів «Нафтогазу» заплатити гроші.
Тому запитання про те, як Юлія Тимошенко збирається покривати дефіцит держбюджету, чи не є запозичення нею грошей МВФ перекладанням на майбутні покоління українців боргів поколінь попередніх – провокаційні і ворожі із її точки зору, безглузді – з точки зору МВФ, риторичні - з точки зору Віктора Ющенка.
Та ніяк вона не збирається його покривати! Утримувачі паперів «Нафтогазу» становлять меншість українських виборців. Гроші отримає більшість; те, що інфляція перетворить ці гроші на порошок, це деталі. Ті, що не отримали грошей, повинні задовольнитися а) обіцянками; б) вказуванням на ворогів, що заважають.
Різницю доходів і витрат покриє МВФ і, можливо, продаж держвласності. Володимир Стельмах, НБУ повинні співпрацювати з Юлією Тимошенко, друкувати гроші, а не заважати її остаточній перемозі в триваючій п'ять років бійці двох тріумфаторів світлої справи добра, миру, демократії і справедливості, відомої в певних колах як «Майдан-2004».
І вже в будь-якому разі треба покарати сексистів, які ігнорують етику статі, які у відповідь на «вона працює, їй заважають» чогось надумають пригадати, що заважає поганому танцюристові.
