Без права на перший вдих
Криворізький прецедент
Боротьба за життя і подальша реабілітація недоношених новонароджених – тривалий і украй дорогий процес. Але всі розвинені європейські країни готові до таких випробувань, навіть сусідня Росія і Білорусь. Чого не можна сказати про Україну. Наприклад, два роки тому спалахнув скандал, пов'язаний з виробництвом неякісного вітчизняного сукриму, - препарату, який повинен був допомагати недоношеним діткам дихати, а сьогодні компетентні органи взялися за розбір інших польотів – намагаються з'ясувати, чи торгують медики італійським куросурфом, придбаним раніше за бюджетні гроші. Ясна річ, що неякісний препарат треба забороняти, а шахраїв – карати. Але водночас скандали – це всього лише привід замислитися і вникнути в проблеми окремого маленького беззахисного чоловічка і великого, але такого ж безпорадного за відсутності ліків, лікаря?
У Кривому Розі мами недоношених немовлят поскаржилися, що медики примушували їх купувати дорогі ліки куросурф за власні гроші. Як наслідок звернень – Центральна міська прокуратура Кривого Рогу порушила кримінальну справу щодо посадових осіб Міського клінічного пологового будинку № 1. Тепер медпрацівників звинувачують і в хабарництві, і в нецільовому використанні медикаментів, придбаних за рахунок бюджетних коштів, і у відмові надавати медичні послуги.
Опитавши породіль, слідчі з'ясували, що лікарі просто змушували їх купувати ці ліки лише в певній аптеці. За флакон гостро необхідного препарату працівники пологового будинку просили від 3 до 8 тисяч гривень. Більш того, за твердженням потерпілих, якщо батьки не могли придбати препарат, їх примушували писати розписку в добровільній відмові від введення ліків.
Показання до застосування куросурфу – респіраторний дистрес-синдром. Тобто випадки, коли легені немовляти ще не розкрилися. За нормальних обставин усередині легенів повинен бути сурфактант (поверхнево-активна речовина, що міститься на межі повітря-рідина в легеневих клітинах). Якщо її немає, легені під час вдиху розкриваються, але під час видиху знову злипаються. Так, дитина з такою патологією якийсь час дихає, але її сил надовго не вистачає, і вона може померти.
Так само не всі батьки, напевно, знають, що вищезгадані ліки вводяться через інтубаційну трубку в нижній відділ трахеї. «Я бачив кілька телевізійних сюжетів та інтерв'ю абсолютно необізнаних матусь, які не знаходили слідів уколів на тілі у дитини. Чому їм ніхто не пояснив, що препарат вводитися в бронхи через апарат штучної вентиляції легенів?» – дивується Євген Заїка, глава представництва іноземної фармкомпанії, яка виробляє куросурф.
Варто сказати, що дихальні розлади у новонароджених – головна причина захворюваності і смертності немовлят. Тому пологові будинки і неонатальні відділення гостро потребують препаратів для лікування пороків дихання. Ефективність лікування залежить від раннього початку лікування, тобто в перші години життя, кількість доз – від ступеня незрілості легенів. Іноді потрібна одна, іноді всі чотири. Але навіть за своєчасного лікування в європейських країнах рівень виживання немовлят вагою до кілограма не перевищує 30%, а від кілограма до півтора – 70%.
«Сьогодні в Україні зареєстровано два препарати для лікування респіраторного дистрес-синдрому новонароджених. Це вітчизняний неосурф та імпортний – куросурф, – говорить Євген Заїка. – Якщо порівнювати кількість активної речовини, то, як правило, в куросурфі його 80 міліграм, а в неосурфі – 25 міліграм. Тобто треба три флакони українського препарату або тільки один італійського. Якщо говорити про вартість, то ціна куросурфу в оптовому продажі, без націнки аптеки – 5 329 гривень (за часів кризи вартість і без того дорогого препарату в гривні зросла на 40%. – Авт.). Аптечна надбавка – 25-30%. Препарат неосурф можна придбати за 1200 гривень. Але останні цифри, як правило, треба множити на необхідну кількість упаковок, як правило, три».
За даними Державного фармакологічного центру Міністерства охорони здоров'я України на території нашої країни зареєстровані та можуть використовуватися в медичній практиці не два, а три лікарські засоби: неосурф (Україна), сузакрин (Україна), куросурф (Італія). У Європі удаються до допомоги й інших препаратів, наприклад, таких як альвеофакт (Німеччина). Всі ці препарати відновлюють рівень оксигенації (насичення киснем) у недоношених грудних дітей.
Гострий дефіцит
Насправді і в Києві знайти цей препарат нелегко (ми самі перевіряли аптечну базу – мало хто продає куросурф). Ясна річ, мова не йде про аспірин або анальгін. Хоча куросурф у деяких аптеках все-таки можна придбати, проте лише в тих, які розташовані поряд з перинатальними центрами і пологовими будинками, тобто в місцях, де є попит. Якщо ж пологи передчасні, раптові в нічний час, і новонародженому гостро необхідний препарат, запасу якого немає в лікарні, тоді лікарі допомагають з пошуком постачальника. Треба розуміти, що в таких екстремальних умовах, коли рахунок йде на секунди, ніколи роздумувати, купувати ліки чи ні, вирішувати треба в терміновому порядку. І батьки вирішують! Купують його за будь-які гроші.
«Всі ми люди, і повинні розуміти цінність життя», – говорить Євген Заїка. Не раз траплялося, що ми йшли назустріч батькам, які у важкий момент готові зрушити гори, аби тільки відшукати цей препарат. Бувало, що вночі ми піднімали дистриб'юторів, ті відкривали склади і доставляли ліки в пологовий будинок».
Чому ж все-таки бракує такого необхідного препарату, питання, мабуть, риторичне. У нас в державі багато чого життєво важливого традиційно бракує.
За словами головного неонатолога МОЗ України професора Єлизавети Шунько, за бюджетні гроші в лікарні надходить лише 35-40% куросурфу, все решта повинні знаходити батьки. І це в той час, як кількість недоношених малюків з кожним роком зростає. Фахівець відмовляється вірити, що дорогий препарат медики могли продавати, оскільки він надходить дуже обмеженими партіями, витрату яких легко проконтролювати.
Голова комітету ВР з питань охорони здоров'я Тетяна Бахтєєва говорить, що препарат повинен купуватися за рахунок держбюджету. «Його мали придбати ще на початку року, але через кризу не зробили цього досі, – заявляє вона. – Згідно зі ст. 49 Конституції України, медична допомога в комунальних і державних лікувальних установах надається безкоштовно, а рішення Конституційного суду в 2002 році указує: у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу і без попереднього, поточного або подальшого їх розрахунку за надання такої допомоги. Те, що сталося в Дніпропетровській області, – це пряме порушення Конституції. Хоча в цьому питанні останнє слово за прокуратурою. Тим часом, хочу сказати, що лікарі не винні в тому, що держава не в змозі забезпечити всі лікарні хоч би мінімальним набором ліків. Особливо гостро цього року стоїть питання з препаратами для лікування онкологічних, фтизіатричних, ВІЛ-інфікованих хворих, а також хворих на цукровий діабет. Становище погіршується через непрофесійні дії членів тендерного Комітету Мінохоронздоров'я – тендери не проводяться по півроку, а необхідні ліки надходять у лікарні в листопаді-місяці з практично минулим терміном придатності».
За інформацією Міністерства охорони здоров'я України, на програму «Репродуктивне здоров'я нації» (період до 2015 року) на новонароджених немовлят з вагою тіла від 500 до 1499 грамів потреба в лікарських препаратах для лікування дихальних розладів сягає понад 11,0 млн грн. А в 2009 році виділено лише 3 млн. 156 тис. грн. Це приблизно 20% від необхідного обсягу.
За даними компанії-дистриб'ютора, в 2007-му куросурфу за державні кошти купили 345 флаконів (тоді ліків неосурф не існувало, а був скандальний (?) сукрим, якого планували придбати 2320 флаконів). У 2008 році державні закупівлі куросурфу становили 686 флаконів, а неосурфу – 1072, в 2009-му куросурфу – 475, а неосурфу – близько тисячі.
«Але треба враховувати існування регіональних і міських бюджетів, – продовжує Євген Едуардович. – В 2009-му перше місто, яке повністю забезпечило потреби новонароджених в цих препаратах, – Харків. Там куросурф дітки отримують безкоштовно. За Харковом іде Запоріжжя і Донецьк. Та і взагалі багато міст покривають потребу в препаратах за рахунок регіональних бюджетів».
Але все-таки щоб говорити мовою мільйонів гривень, треба реально оцінювати потребу України в препараті.
«За офіційною статистикою, кількість народжених дітей з вагою до півтора кілограмів приблизно дорівнює трьом тисячам на рік. Всім їм необхідне введення цих препаратів. Інакше – вірогідність вижити надзвичайно низька, – говорить Євген Заїка. – Їм потрібно, як правило, два флакони куросурфу. Друга категорія дітей – від півтора до двох кілограмів (в Україні таких народжується близько п'яти тисяч щорічно). Відсоток виживання їх вищий. Але у всіх пристойних країнах і таким дітям надають таку саму допомогу. Єдина відмінність – ці новонароджені потребують одного флакона ліків. Якщо порахувати всі цифри, то вийде, що потреба України в цьому препараті становить 11 тисяч флаконів».
Висновок напрошується сам собою: хоч як підганяй цифри, все одно ліків на всіх не вистачає.
Коли грошей немає
Зазвичай медики знають, що ось-ось може народитися недоношене немовля, і вони повинні мати кілька доз, про всяк випадок. Якщо ліків не вистачає, батькам говорять, що треба купити. Так, схоже, сталося і в Кривому Розі. За словами одного з лікарів, одна з мам дійсно купувала другу дозу препарату, а першу ввели медики, ту, що була куплена за бюджетні гроші.
І глава Національної ради з охорони здоров'я при Президентові України Микола Поліщук говорить, що якщо в лікарні відсутній необхідний препарат, то у лікарів немає іншого виходу, як рекомендувати родичам йти в аптеку. «Але все-таки життєво необхідними препаратами, і таке розпорядження існує, лікарні повинні забезпечуватися на 100% – їх купує держава», – пояснює Микола Єфремович.
«Перш за все, головний лікар будь-якого перинатального центру повинен вести облік наявності життєво важливих препаратів і повідомляти про відсутність препарату, – говорить глава комітету ВР з питань охорони здоров'я. – В кожному пологовому будинку повинен бути чіткий стратегічний резерв таких препаратів. А батьки, безумовно, не повинні купувати за свої гроші. Вони мають іти до головлікаря і вимагати негайного забезпечення дитини ліками. Але ситуація в Україні парадоксальна, якщо не сказати тупикова: лікарі зобов'язані забезпечити дитину препаратом, який держава зобов'язана була купити в повному обсязі, але не зробила цього».
Ясна річ, що в умовах постійного бюджетного дефіциту хворі часто самі купують ліки. І якщо вже так трапляється, що батьки змушені придбати дорогий препарат куросурф, то після цього вони можуть звернутися до місцевих властей або керівництва підприємства, де працюють батьки, з проханням про надання матеріальної допомоги. Якщо вірити чиновникам, то подібні прецеденти були.
Ще один варіант – звернутися до добродійних фондів. Наприклад, Фонд Віктора Пінчука в рамках проекту «Колиски надії» купує в клініки-партнери препарат куросурф. Також існує і резервний фонд цього препарату – батьки, яким по кишені такі ліки, можуть купити його замість використаного для лікування їхньої дитини.
Цікаво, що фахівці наполягають, що лікування такого роду препаратами, а саме раннє профілактичне введення все того ж куросурфу, вимагає менших матеріальних витрат на курс лікування одного хворого, ніж без нього.
Та поки що, навіть під час урядових перевірок у пологових будинках і перинатальних центрах, батьки так і купуватимуть дорогі ліки за гроші з сімейного бюджету. Адже тільки вони розуміють і знають ціну кожної витраченої на розмови секунди.
І ще. Як би не хотілося пов'язувати дві абсолютно несумісні речі – життя дитини і неефективний менеджмент українських чиновників, - але доводиться. Останні не здатні ухвалювати правильні рішення і розставляти пріоритети, щоб зберегти найсвятіше – життя дитини. Хоча саме на акціях допомоги дітям можна заробити непогані передвиборні дивіденди. Не наводитимемо численних прикладів. Можна також припустити, що їх незабаром буде ще більше. Але є інший бік медалі – ставлення до медичних працівників. До якого рівня повинен впасти коефіцієнт довіри до лікарів, щоб на всю країну лунали заяви: «лікарі вбивали новонароджених за 4 тисячі гривень»? Так, всі знають, у них зарплати мізерні і багато хто не відмовляється від подяк (деякі і самі широко відкривають кишені). Але навіть за таких складних умов праці неможливо уявити, як лікар міг, не надавши необхідної допомоги, убити новонародженого через кілька тисяч гривень! У голові обивателя таке не укладається. Але якщо навіть припустити скоєння таких злочинів, то їх аж ніяк не можна виправдати скаргами на тяжке життя і нестабільні часи. Важливо й інше – щоб на найвищому рівні чиновники могли розуміти, що кожної хвилини кілька новонароджених перебувають на межі життя і смерті, а самі лише балачки і передвиборні обіцянки життя нікому ще не врятували.
