Тарифний риф: дорогий газ посадить на мілину сімейні бюджети громадян
НКРЕ «забрехалася»
Рішення про поступове збільшення ціни на газ для населення було непростим, але вимушеним кроком уряду. По-перше, його нинішня вартість далека від ринкової, і значна частина витрат у цьому напрямі покривається за рахунок бюджетних коштів. А на сьогоднішній день, за наявності мільярдної дірки в кишені країни, зайві витрати стають непосильним тягарем. По-друге, підвищення цін було однією з умов, без якої Україна не отримала б третій транш за програмою stand-by, що надає Міжнародний валютний фонд. Зрозуміло, про необхідність отримання 3,3 мільярдів доларів, які рада директорів МВФ все ж таки надала Україні, досі точаться спори. Але зрозуміло єдине: без фінансової допомоги «зі сторони» ні оздоровити банківську систему, ні уберегти від банкрутства НАК «Нафтогаз України» не вдалося б.
Проте рішення піднімати тарифи все-таки було ухвалено. Хоча НКРЕ декілька днів не хотіла визнавати існування ухвалених рішень.
22 липня в пресі з'явилася інформація про дві ухвали Комісії щодо перегляду тарифів: №811 "Про затвердження цін на природний газ, який використовується для потреб населення" і №812 "Про затвердження граничного рівня цін на природний газ для підприємств ТКЕ». Згідно з цими документами, вартість газу збільшувалася на 20% для населення з 1 вересня, а з 1 жовтня в тому ж об'ємі і для теплокомуненерго (ТКЕ). Крім того, з 1 січня 2010 року було заплановано щоквартальне збільшення вартості газу на 20%. Проте наступного дня начальник відділення по зв'язках з громадськістю НКРЕ Іван Слободянюк заявив, що документів із цього приводу Нацкоміссия не приймала.
Що змусило Слободянюка йти проти правди, точно невідомо. Проте, враховуючи ступінь впливу на Комісію Кабінету Міністрів, цілком імовірно, що такою заявою спікер НКРЕ намагався вивести з-під удару рейтинг Юлії Тимошенко. Адже підвищення цін на енергоносії напередодні виборів – це ризикований крок, який може сильно вплинути на уподобання виборців.
Проте ухвалені рішення Комісія довго приховувати не могла. 24 липня керівництво НКРЕ все ж таки оприлюднило на офіційному сайті відомства рішення про те, що газ для населення подорожчає, щоправда, так і не уточнивши номери постанов.
Прем'єр Юлія Тимошенко одразу ж спробувала повернути ситуацію у вигідне їй русло. Вона звинуватила Ющенка в тому, що він "дав «Нафтогазу» жорстку команду підвищити ціну на газ для населення саме в цей важкий кризовий період”. При цьому прем'єрка додала: «Я категорично заперечую проти підвищення ціни на газ для людей. Я узяла зобов'язання, що протягом цього року ціна на газ для населення не зміниться, і я свого слова дотримуватимуся». Фактично Юлія Тимошенко «умила руки», знявши з себе відповідальність за рішення НКРЕ.
Тим часом, не варто забувати про те, що Нацкомісія з регулювання енергетики – орган, підвідомчий Кабінету Міністрів, і без узгодження з Кабміном не затверджує настільки серйозних ухвал, як, втім, і рішень про оприлюднення такої інформації. Але в даному випадку НКРЕ припустилася непоправної помилку, яка, на думку політологів, може неабияк «підмочити» рейтинг Юлії Тимошенко напередодні президентських виборів.
«Це вже не перший подібний випадок, НКРЕ сама не ухвалює таких рішень, а діє виключно на підставі рішень Кабінету Міністрів. Відповідні рішення уряду і визначають всю цінову політику. І вже не вперше Кабмін приймає рішення про підвищення тарифів на газ для населення і не вперше потім відкладає це підвищення, оскільки народжуються загрози нових виборів, нових передвиборних кампаній. Так було, зокрема, і минулого року, коли вже було ухвалено рішення про підвищення цін на газ. Але тут раптом замаячила загроза розпуску парламенту і позачергових виборів, після чого, укотре, це неминуче рішення було відкладено», - сказав «Главреду» політолог Володимир Корнілов. «Усі розуміють, що у будь-якому разі не підвищувати ціни неможливо. Але при цьому підставляти себе перед виборами не хоче ніхто», - додав він.
Гріємо вулиці – платимо втричі дорожче
З одного боку, таке різке підвищення цін (згідно з ухвалами НКРЕ, до кінця 2010 року вартість газу зросте удвічі) виправдане економічною ситуацією. Але з іншого - цей хід є, м'яко кажучи, негуманним по відношенню до українців, багато хто з яких втратив роботу. А зарплату тих, кому пощастило залишитися зайнятими, неабияк «обгризла» інфляція. Що вже говорити про незахищені малозабезпечені верстви населення?
Але тут закономірно виникає питання відповідальності самих споживачів. На жаль, в Україні системи опалювання в багатоквартирних будинках давно застаріли, а їх ремонтом і оновленням ніхто не займається за відсутністю коштів. Через це часто паливо витрачається у більших об'ємах, ніж це необхідно. Погана ізоляція теплотрас і вікна зі щілинами призводять до того, що дороге паливо витрачається дарма. Крім того, застаріла і система формування норм, за якими платять за газ українці, що не встановили лічильники.
«Я вважаю, що все, що відбувається в комунальному секторі, маючи на увазі і приватне споживання газу, і використання газу у сфері комунальної енергетики, дуже далеке від того, щоб ця модель вважалася сучасною. Це стосується і завищених норм і «обігріву вулиць», який ми бачимо, коли теплотраси слабо ізольовані. А також моменти, пов'язані з інфраструктурою, яка працює в тепловій енергетиці: коли великі котельні обігрівають величезні райони, замість того, щоб локалізувати цю систему, обігріваючи окремі будинки, - сказав «Главреду» незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут.
Крім того, разом зі згаданими проблемами в системі оплати за блакитне паливо, існує ще одна: багато європейських країн вже перейшли на оплату газу залежно від його теплотворної спроможності, тобто від якості. Якщо чайник на плиті європейця закипає не за 5 хвилин, а за 10 (відповідно на його підігрів витрачається більший об'єм газу), то житель, наприклад, Польщі, що перейшла на таку систему, платить однакову суму за спожитий газ, оскільки лічильник, встановлений в його квартирі, контролює і якість палива. На жаль, запровадження такої системи розрахунку в нашій країні сьогодні обмежено з фінансових причин.
НАК високі ціни не врятують?
Тривале штучне утримування низьких цін на газ вже призвело до того, що НАК «Нафтогаз України» опинився на межі банкрутства. І ця ситуація зараз є не останнім каталітичним чинником у зростанні цін. Відповідаючи на питання про те, чи може підвищення тарифів принципово змінити фінансовий стан НАК, Олександр Нарбут сказав: «Для зміни фінансового стану НАК потрібно кардинально змінювати систему управління компанією, а ще краще – її реструктуризувати. Тобто вивести окремі напрями її діяльності в окремі бізнес-структури, реструктуризувати борги так, щоб кожна заборгованість кореспондувалася діяльністю тієї або іншої компанії: окремо транспортування, окремо видобуток, окремо комерційна діяльність. Це справді може істотно впливати на фінансовий стан. У нинішньому ж варіанті, коли компанією намагаються керувати амбулаторно, коли голова компанії вже півроку перебуває в стані перманентного лікарняного, а заступники не працюють в системі правління, коли немає стратегічного плану виходу НАК з цього складного становища, то приватне рішення щодо збільшення вартості газу для населення зовсім нічого не змінить. А заступники не працюють у системі ухвалення колективних рішень, тобто правління, коли немає стратегічного плану виходу НАК зі складного фінансового становища».
Реструктуризація НАК «Нафтогаз України» «влетить в копієчку». На даному етапі грошей на зміну системи розрахунків усередині НАК в країні немає, а це означає, що компанія, найімовірніше, продовжить поволі, але упевнено рухатися до фінансового колапсу від якого знову-таки постраждають прості українці. Адже борги НАКу перейдуть у витратну частину держбюджету, а розраховуватися за них знову почнуть урізанням коштів на розвиток соціальних програм.
Єдиною умовою на сьогодні для того, щоб підвищення тарифів не загнало в куток і без того пригнічених кризою громадян, є розробка урядом системи субсидій для тих, кому оплата газу в повному обсязі не під силу. Але сьогодні жодних ініціатив у цьому напрямі не висловлює ні Кабмін, ні Президент, ні Верховна Рада.
