Чому Лукашенко ніяк не доїде до Києва?
Зараз ходять чутки, що він може прибути до України в середині серпня. Проте все залежить від того, чи виконає Білорусь українські побажання.
Далі від Росії, ближче до України
За час президентства Віктора Ющенка Олександр Лукашенко жодного разу не був у Києві. Це було досить природним: у Олександра Григоровича була стійка антипатія до кольорових революцій, а заодно і до політиків, які на хвилі таких революцій прийшли до влади. Президенти України та Білорусі, звісно, зустрічалися, але лише в рамках самітів СНД. Ситуація радикально змінилася на початку цього року. Ющенко і Лукашенко зустрілися в Чернігові.
Кажуть, що для білорусів було принциповим, аби їхній лідер прибув саме до Києва, однак домовитися про це з українською стороною постійно не вдавалося. Нібито Ющенко не хотів приймати в столиці лідера, якого йменували останнім диктатором Європи.
Відтоді багато чого змінилося. Відбулася досить неоднозначна чернігівська зустріч двох президентів у січні. Після газової війни між Україною та Росією переговори між Ющенком та Лукашенком виглядали як своєрідна політична змова. Наступний розвиток подій лише утвердив думку експертів, що між Україною та Білоруссю зараз більше спільного, аніж між Мінськом та Москвою.
Лукашенко багатьма своїми заявами і діями підтверджував бажання дистанціюватися від Росії. Білорусь проігнорувала засідання міністрів закордонних справ Організації Договору про колективну безпеку у Москві (таке собі пострадянське анти-НАТО, де першу скрипку грає Росія). Мінськ мотивував демарш тим, що росіяни заборонили ввезення білоруської молочної продукції. Не так давно МЗС Білорусі закликав своїх громадян дотримуватися грузинських законів при відвідинах Абхазії і Південної Осетії – таким чином, Лукашенко фактично дав зрозуміти росіянам, що визнавати сепаратистських режимів Мінськ не буде.
На початку травня Віктор Ющенко мав ще одну зустріч із Олександром Лукашенком – цього разу на білоруській території, в Гомелі. Президент України навідався до свого колеги якраз напередодні саміту Євросоюзу в Празі, де було дано старт програмі «Східного партнерства» – у рамках цього проекту ЄС має намір підтримати економічний і демократичний розвиток шести пострадянських країн: Молдови, України, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану. Приїзд Олександра Григоровича виявився небажаним для деяких лідерів Євросоюзу, тому він і не поїхав до Чехії. Однак Віктор Андрійович по приїзду до Праги одразу ж висловив із цього приводу жаль.
Білоруська місія Ющенка
На Ющенкові зараз по ідеї лежить посередницька місія між Білоруссю та Євросоюзом. Попри те, що останнім часом відносини між Мінськом та Брюсселем активізувалися, ЄС все-таки не поспішає повністю розкривати свої обійми. Євросоюз продовжує приглядатися до білорусів, а тому для Лукашенка вкрай важливо, аби час від часу про нього замовляв словечко перед єесівцями і український лідер.
Відомо, що під час гомельської зустрічі Віктор Ющенко запропонував білоруському президентові навідатися до Києва. «Главреду» достеменно відомо, що такий візит планувався ще на червень. Однак візит так і не відбувся. Щоправда, на загальній атмосфері відносин це не позначалося. У Києві у червні побував прем’єр-міністр Білорусі, наприкінці червня відбулася зустріч секретарів Рад нацбезпеки України, Білорусі, Польщі. Тоді ж Раїса Богатирьова зазначила, що досягнуті домовленості можуть бути використані для організації тристоронньої зустрічі на рівні президентів трьох країн. Згодом до Мінська навідався спікер Верховної Ради Володимир Литвин.
Візит голови Верховної Ради виявився досить сенсаційним. Керівник верхньої палати білоруського парламенту Борис Батура заявив, що найближчим часом у Мінську відбудеться ратифікація Договору про кордон із Україною. Цей документ країни підписали ще в 1997 році, Верховна Рада навіть ратифікувала його. Білорусь же почала ув’язувати схвалення документа зі старим боргом українських підприємств – за різними підрахунками від 120 до 200 млн. доларів. Очевидно, зараз Мінськ вирішив відмовитися від давньої ув’язки «борг-договір».
Подейкують, що Віктор Ющенко приділив дуже велику увагу ратифікації «прикордонного» документа білорусами під час свого спілкування з Олександром Лукашенком – їхня зустріч тривала близько чотирьох годин. Україна по суті відповіла Білорусі тією ж зброєю, якою останні десять років користувалися в Мінську – дипломатичним шантажем.
Увечері – договір, уранці – візит
За інформацією «Главреда», візит Лукашенка до Києва у червні і зірвався саме через те, що Білорусь не йшла назустріч Україні в питанні Договору. Більше того, зараз зайшла мова також про підготовку документа щодо демаркації українсько-білоруського кордону. Не виключено, що обидва питання будуть вирішуватися в комплексі.
У дипломатичних колах у Києві почали ходити нові чутки – нібито Олександр Лукашенко може прибути до української столиці 15 серпня. Проте все залежатиме якраз від того, чи піде Білорусь на поступки в питаннях кордону.
Очевидно, що Мінськ також хотів би зберегти обличчя в цій ситуації – все-таки нелегко відступитися від позиції, на якій сусідня країна стояла стільки років. Лукашенко із 1998 року говорить про український борг – і що йому зараз сказати, що він говорив неправду? Цілком можливо, що зараз сторони домовляються про оптимальний варіант виходу із незручної ситуації.
Незаперечним при цьому залишається одне: для білорусів вкрай важливим є підтримання нормальних відносин із Україною. Напевно, недарма вирішувати найважливіші справи до Києва прибуває старший син білоруського президента Віктор Лукашенко, який є членом білоруської Ради нацбезпеки. Його ж називають серед найімовірніших наступників Олександра Григоровича.
У прес-службі білоруського президента, утім, не стали коментувати «Главреду» можливість прибуття Лукашенка до Києва в серпні, пославшись на те, що вони не коментують чутки. Офіційної ж інформації про такий візит Мінськ не має.
Щоправда, Лукашенко сьогодні відвідує саміт ОДКБ у Киргизстані. Цей візит може виявитися не менш цікавим, аніж майбутня поїздка Лукашенка до Києва. Від Олександра Григоровича будуть чекати пояснень щодо Південної Осетії і Абхазії, щодо непідписаних документів стосовно подальшого розвитку ОДКБ. Чи вдасться Лукашенкові і тепер зіграти роль багатовекторного президента чи цього разу все-таки доведеться визначитися?
