Захистити гривню чи відмовитись від своєї валюти. Що обираємо?
Після тривалого періоду відносної стабільності курсу валют, щось трапилося. Цифри на табло обмінних пунктів поповзли вгору, люди почали хвилюватися за долю своїх гривневих заощаджень. Прокоментувати те, що відбувається із національною валютою, «Главред» попросив провідного експерта Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Віталія Кравчука та кандидата економічних наук Андрія Новака.
Андрій Новак: Те, що ми спостерігаємо зараз на валютному ринку, це є природній результат тієї «антикризової» політики, яку проводить Національний банк України і український уряд.
На сьогодні ми маємо 10,9 мільярдів доларів, «залучених» через кредити МВФ. Крім того, державним бюджетом на 2009 рік передбачено 44 мільярди гривень на так звану рекапіталізацію банків. Плюс уряд залучає додаткові кошти від Світового банку і буде, очевидно, залучати від ЄБРР, від Єврокомісії. За останніх півроку в українську економіку в тій чи іншій формі влито на сьогодні вже не менше, як 125 мільярдів гривень. В цей самий час, ми знаємо, що за результатами першого кварталу реальний сектор економіки впав фактично на чверть.
Що може відбуватися, коли з’являється така величезна нова грошова маса при падінні виробництва товарної маси? Безумовно, результат може бути одним: це інфляція і девальвація національної валюти, що ми і спостерігаємо. Те, що зараз відбувається з курсом гривні, це є природній наслідок того, що банки, отримали додаткові гривні через рекапіталізацію, і населення, яке правдами і неправдами добивається повернення депозитів.
Давайте подивимось, як фінансові установи і населення поступають, коли отримують гривню. Перша реакція – захистити свої кошти. Яка форма захисту може бути? Оскільки фондового ринку в Україні як такого майже немає, єдина форма захисту – обміняти гривню на тверду валюту. У нас це, перш за все, долари. Що і відбувається – і банки, і населення одразу біжать на валютний ринок для того, щоб захистити гривневі кошти, які вони отримують.
Тому падіння гривні – це природній наслідок цього безконтрольного процесу і друкування грошей, і залучення кредитів, які не йдуть в реальний сектор економіки.
Віталій Кравчук: Падіння курсу гривні – це, скоріш, прояв психологічних явищ. У нас вже 2-3 місяці ведуться розмови про те, що восени буде падіння гривні. Тому те, що ми побачили падіння гривні не восени, а зараз, - це природня реакція як з боку населення, так і з боку суб’єктів господарювання.
Якщо говорити про фундаментальні чинники, то економіка завалюється доволі сильно, експорт, імпорт падають теж доволі сильно, тому баланс між притоком і відтоком валюти насправді є не таким поганим, як він, скажімо, був в кінці 2008 року – на початку 2009 року. На фінансовому фронті ситуація складна, але теж відносно керована в тому сенсі, що окремі банки і підприємства мають кошти для розрахунків по своїх боргах, інші банки і корпорації домовляються про реструктуризацію своїх боргів, і за рахунок цього у нас дисбаланс між потоками капіталу доволі помірний. Ця різниця закривалася у нас за рахунок кредитів МВФ, Світового банку та інших закордонних інституцій.
Що стосується гривні, яка вкидалася в нашу економіку, то вона, в першу чергу, вкидалася на заміну гривні, яка виходила з економіки, скажімо, за рахунок обміняних на долари гривень, за рахунок того, що по кредитах не проводилась оплата. Принаймні, станом на кінець першого півріччя у нас готівкової гривні в обертанні було менше, ніж на початку року.
Фундаментальна ситуація більш-менш прийнятна, але, звичайно, коли ми говоримо про курс гривні, очікування є дуже потужним фактором, і вони повинні були призвести до того, що ми побачили. З початку липня поступово почала послаблюватись гривня, потім, коли це стало більш виражено, процес став сам себе розігрівати. І це призвело до того, що ми бачимо зараз – курс гривні перетнув планку 8 гривень за долар.
Проте, я би не поспішав із прогнозом, що у нас через 2-3 тижні чи місяць долар коштуватиме 10 гривень і більше. Це, скоріш, може відбутися, коли буде паніка на ринку і повна бездіяльність з боку Національного банку.
«Главред»: Пане Андрію, а ваша думка щодо прогнозів?
Андрій Новак: Мало хто з експертів зараз буде братися за прогнози. Дійсно, дуже багато залежить від поведінки на ринку і від реакції Національного банку. Треба зауважити, що таку девальвацію гривні ми спостерігаємо у літній період, який вважається «мертвим» фінансовим сезоном. Можна собі уявити, що буде, коли громадяни повернуться з відпусток і що почнеться восени.
Якщо у Національного банку швидкість реагування буде, як і зараз, на третій день, то я боюсь, що контролювати ринок буде дуже важко. Національний банк пов’язує цю ситуацію з тим, що декілька комерційних банків спекулюють на валютному ринку.
Чесно кажучи, мені позиція НБУ, який є коментатором фінансових подій, вже набридла. Тому що насправді інституційно, законодавчо Національний банк відповідає за проведення грошової і кредитної політики в країні, тобто він прямо відповідає за стабільність національної валюти і прямо відповідає за рівень кредитних ставок в країні і має для цього усі необхідні інструменти. Чому він виступає в ролі коментатора подій на фінансовому ринку України? Щоб знайти відповіді, достатньо подивитись на склад керівництва Національного банку, на склад Наглядової ради НБУ, де ви побачите – що не ім’я, то людина, яка особисто володіє величезними капіталами. Зрозуміло, що люди, які особисто володіють величезними капіталами і мають доступ до інформації на валютному ринку з першоджерела, безумовно, грають на цьому ринку і заробляють.
Хочемо ми чи ні, але коли ми говоримо про економічні аспекти, ми все рівно вийдемо на політичні. Точніше, навіть на корупційно-політичні аспекти. Я, звичайно, буду намагатись перебувати в рамках економіки і фінансів, але далеко не все можна пояснити з точки зору економіки і фінансів. Логіка поведінки що українського уряду, що українського Національного банку в нашій економічній ситуації абсолютно непередбачувана. Мені набагато простіше спрогнозувати, як буде вести себе німецький Центробанк чи американська резервна система, ніж спрогнозувати, як буде себе вести Національний банк.
Навіть якщо взяти останній процес рекапіталізації банків – вона в Україні проходить приблизно так, як в Україні проходила ваучеризація і приватизація: абсолютно закриті процеси, нікому не відомо, за якими критеріями обираються банки, за якими критеріями обираються суми, які їм виділяються. Є ситуації, коли невеличкий банк отримує декілька мільярдів гривень, а крупний банк отримує декілька сотень мільйонів. Через кілька днів той банк, який отримав декілька мільярдів, зникає чи перетворюється на іншу структуру. Тобто абсолютно закритий процес. Мова йде про оперування державними коштами, коштами платників податків, нашими з вами грошима.
Ця закритість, не публічність призводить в тому числі і до того процесу, який є зараз. Проводячи рекапіталізацію закрито, тепер Національний банк звинувачує комерційні банки в тому, що вони щось «крутять» і впливають на цілий валютний ринок України. Логіки в цих поясненнях також немає.
Віталій Кравчук: Стосовно політичних зв’язків нашого Національного банку. Рада НБУ призначається Верховною Радою, Президентом. Більша частина промисловців, які були призначені в Раду НБУ були призначені паралельно Верховною Радою, яка паралельно прийняла зміни до Закону «Про Нацбанк», які спростили прийняття участі у Раді НБУ промисловців.
Що стосується того, наскільки складно маніпулювати валютним ринком – в принципі, доволі просто, тому що обсяги доволі помірні. Достатньо викинути на ринок декілька сот мільйонів гривень для того, щоби сильно зрушити ринок в одну чи іншу сторону.
Чи є сенс у звинуваченнях комерційних банків? Ймовірність їхньої вини є, але питання полягає в тому, чи комерційні банки маніпулюють ринком, чи займаються раціональною поведінкою, заробляючи гроші для своїх власників. Це питання, які ще не вирішені. Зрозуміло, що процеси у нас відбуваються в доволі закритому режимі, але частина цього закритого режиму обґрунтована.
«Главред»: Назвіть, будь ласка, термінові заходи, які, на вашу думку, слід вжити задля укріплення національної грошової одиниці.
Андрій Новак: Те, що я скажу, може сприйматись як радикалізм, але на сьогодні іншого шляху немає. Повернути довіру до гривні після того, що з нею відбувалось останніх 9-10 місяців, ринковими методами неможливо. Ніхто з українців добровільно вже не буде зберігати свої заощадження в національній валюті.
Як можна повернути довіру? Тільки примусово. Національна валюта повинна мати ті самі права в обігу на своїй території, які має будь-яка національна валюта будь-якої країни, яка має свою національну валюту. Тобто на території України не може бути ніяких операцій в іншій валюті, крім національної. Поки в Україні всі без винятку операції не будуть виключно у гривні, крім зовнішньоекономічних, повернення до гривні не буде.
Якщо існує національна валюта, чому депозити, кредити, страхові операції відбуваються ще й паралельно з іншими валютами на нашій території? Для чого тоді існує національна валюта? Тоді для неї немає сенсу. Сьогодні гривня фактично тільки в готівковому обігу. В усіх інших операціях вона ходить паралельно з іншими іноземними валютами.
Тоді треба відмовлятися від своєї валюти, входити в зону євро, в зону рубля чи в зону долара.
Другий крок – в Україні не можна жодної гривні виділяти на рекапіталізацію банків, тому що у нас ситуація зовсім не та, як в будь-якій європейській країні. Практично нічого з грошей, що у нас підуть на рекапіталізацію в банківський сектор, не піде в реальний сектор економіки. Всі гроші, які ідуть на рекапіталізацію банківської системи, зараз крутяться на спекулятивних фінансових операціях. Це в результаті дає девальвацію національної валюти.
Банк – це звичайна комерційна структура, її завдання – прибуток. Якщо банк отримає кошти, він хоче якомога швидше отримати прибуток. Буде він давати гроші в реальний сектор? Звичайно, що не буде. Йому набагато простіше і швидше піти на фінансовий ринок і прокрутити ці гроші. Йому все одно, що буде з національною валютою. Для нього головне – прибуток.
Держава з коштів платників податків виділяє гроші обраним банкам, щоб їх врятувати. Тобто вся країна рятує 50-60 банкірів. Вони в свій час працювали надто ризиковано, сформували надто ризиковані кредитні портфелі, а тепер ми всі повинні їх рятувати. А чому ми не рятуємо якісь інші комерційні структури, підприємства? Де логіка?
Прийняли рішення про рекапіталізацію. Що можна вже зараз зробити? Хіба що постфактум зобов’язати банки кошти, які виділяються на рекапіталізацію, спрямовувати по розпису. Інакше ці кошти весь час будуть гуляти на фінансовому ринку і творити нам те, що вони творять з національною валютою.
Віталій Кравчук: Невеличка ремарка. Рекапіталізовані банки по суті є націоналізованими. Ними керують призначені Міністерством фінансів керівники, і, наскільки я розумію, одною з директив уряду і Мінфіну передбачалося направлення отриманих коштів, в першу чергу, на повернення вкладів громадян. З іншого боку, ці кошти не обов’язково не будуть використані для фінансування реального сектору. Все ж таки частина їх дійде і до рядового українця.
Щодо термінових заходів – все просто. У нас є Національний банк, який періодично проводить інтервенції, завдяки яким можна на певний час стабілізувати курс гривні. Інших короткострокових заходів немає, окрім адміністративних обмежень.
«Главред»: Панове експерти, дайте пораду пересічним українським громадянам: у якій валюті сьогодні краще зберігати свої заощадження?
Віталій Кравчук: Я запропонував би, по-перше, збалансувати свої доходи і витрати. Якщо ви отримуєте зарплату у конвертах в доларах і витрачаєте переважно на імпортні товари, є сенс заощаджувати в доларах. Коли зарплата переважно в гривні і витрачається переважно на харчі, то є сенс після того, як ситуація трохи стабілізується, зберігати заощадження у гривні.
Я б запропонував почекати з місяць, коли ситуація трохи проясниться.
Андрій Новак: Я взагалі патріотична людина, я би хотів сказати: «Не дивлячись на все, зберігайте в гривні», але я, на жаль, не можу цього сказати. Я можу з патріотичних міркувань сказати тільки одне: постарайтесь не скуповувати долари. Скуповуйте вже краще євро, тому що у нас надто чутливий ринок саме до співвідношення гривня/долар.
Взагалі, найбільш надійна форма збереження, якщо ви не турбуєтесь про прибутковість, а за стабільність, - це, безумовно, золото. Але ми повинні розуміти, які кошти може мати простий українець. Пенсіонерам ледь вистачає на прямі витрати. Про якісь заощадження там мова не йде.
Дуже важко рекомендувати. Хотілося б допомогти гривні, але, зважаючи на те, як веде себе уряд і Національний банк, це означає рекомендувати щось дуже нехороше. На жаль.
Стенограму прес-конференції читайте тут
