Росія знижує тон
Схоже, Москва вирішила стати згідливішою у «флотському питанні», щоб продовжити перебування своєї бази в Україні
Україна тричі впродовж останнього часу виступала із заявами про порушення, пов'язані з перебуванням ЧФ. Правоохоронні органи в Криму затримували вантажівки Чорноморського флоту, які перевозили без яких-небудь узгоджень з українською стороною ракети. З офіційними заявами виступали в МЗС України, Раді національної безпеки і оборони. Проте Росія вдавала, ніби жодних порушень двосторонніх угод не було.
«Ніяких нових дій наші військові моряки не здійснювали. Тому дії української сторони для нас були сюрпризом. Такі дії наші моряки робили і раніше, і вони цілковито відповідають тим домовленостям, які у нас є щодо базування флоту в регіоні», - про це ще минулого тижня заявляв офіційний представник МЗС Росії Андрій Нестеренко.
Останнє визнання головнокомандувача ВМФ РФ свідчить про єдине – або в російському МЗС погано знають про те, чим займається їхня військова база в Севастополі, або ж просто лукавили, звинувачуючи Україну в розпалюванні конфлікту.
«Ми визнаємо, що з боку Російської Федерації були порушення в реалізації базових угод щодо базування Чорноморського флоту в Севастополі», – признався головком ВМФ Росії Володимир Висоцький. Ця заява кардинально відрізнялася від сказаного кілька днів раніше Андрієм Нестеренком. Висоцький уточнив, що порушення з російського боку були пов'язані з неправильним оформленням документів під час транспортування небезпечних вантажів. «По-перше, нам потрібно розуміти дві речі: є відповідна угода, яку обидві сторони повинні скрупульозно виконувати. Я визнаю, що по деяких позиціях були порушення російської сторони», – заявив Висоцький. «Зрештою, треба добре розуміти, що якщо ми збираємося, скажімо так, співіснувати по серйозних завданнях, то угоду треба виконувати», – підкреслив головком ВМФ. «Ми вважаємо, що це серйозно, винних буде покарано, причому теж дуже серйозно», – пообіцяв Висоцький.
Українське керівництво має бути задоволене, оскільки хоч у цьому випадку вдалося довести свою правоту у відносинах з Росією. Адже схожі проблеми навколо перебування Чорноморського флоту РФ в Україні відбуваються не вперше. І весь час російські дипломати звинувачували в провокації конфлікту Київ. Так було і у випадку з маяками, якими користуються російські військові, – хоча вони не мають права орендувати більшість із навігаційних об'єктів України. Так було і у випадку зі співробітниками ФСБ, які з незрозумілих причин перебували у складі Чорноморського флоту. Кажуть, Володимир Путін дуже розсердився, коли Київ вирішив врегулювати це питання публічно. Можливо, тому в українському СБУ більше не згадують про інцидент. Хоча, за деякими даними, працівники російської спецслужби найближчим часом все ж таки залишать територію України.
Чим пояснюється нинішня зговірливість Москви? Висоцький виступив із по-справжньому сенсаційною заявою, і її навряд чи можна вважати простою випадковістю. Своїми словами він серйозно «підставив» російське МЗС.
За однією з версій, зміна російської позиції може бути пов'язана з президентськими виборами в Україні. І багато російських експертів якраз говорять про це. Мовляв, у Росії запідозрили недобре: деякі українські політики спробують розіграти карту Чорноморського флоту в ході виборчої кампанії. Тому, мовляв, Москва і вирішила «зачистити» всі передумови подальшого роздмухування конфлікту, щоб нікому з українських політиків не спало на думку піднімати рейтинг за рахунок російських моряків. Враховуючи, що про ЧФ насмілюється говорити лише Президент Віктор Ющенко, то можна припустити, що саме йому Росія і не хоче дозволити піаритися на своїй військовій базі. Але ця гіпотеза аж надто дивна і малоймовірна – просто тому, що українських виборців в останню чергу цікавить питання перебування ЧФ у Криму. Цією темою можна швидше «убити» рейтинг, аніж підняти. Очевидно, тому більшість українських політиків прагнуть взагалі не говорити про нинішні проблеми з ЧФ або ж про те, що російська база може залишитися в Україні й після 2017 року.
Але існує ще одна, більш імовірна версія: Росія пішла на мирову з Україною з однієї причини: Москва має серйозний намір домовлятися з майбутнім президентом України про продовження терміну перебування ЧФ. Для цього російське керівництво і вирішило продемонструвати українським виборцям: не бійтеся російських військових, у разі чого ми готові врахувати будь-які законні побажання України, тільки залиште флот після 2017 року. І цей розрахунок цілком логічний. Наступний президент обійматиме свою посаду з 2010-го по 2015 роки. Якщо Росії не вдасться домовитися з приводу ЧФ у цей період, то вже в 2014-2015 роках доведеться починати виведення своєї бази. Трирічний термін називають як найбільш оптимальний для цього. Цю версію, до речі, можна почути і від українських дипломатів. Хоча вони не допускають, що майбутній президент – хто б ним не став – зможе домогтися внесення змін у Конституцію, які б дозволяли перебування на території країни іноземної військової бази.
До речі, прес-секретар МЗС України Василь Кирилич вже заявив, що базування ЧФ у Криму до 2017 року є чіткою державною позицією. «Хотів би підкреслити, що в питанні з приводу терміну базування ЧФ РФ немає різних думок, є чітка державна позиція, оприлюднена на всіх рівнях», - підкреслив він.
Ситуацію, що склалася, прокоментували «Главреду» військові експерти з Росії і України – Олександр Гольц і Михайло Самусь.
Олександр Гольц: «Це надзвичайно розумний підхід»
Як так вийшло, що головком ВМФ спростував недавні заяви МЗС Росії?
МЗС не вирішує питань життєдіяльності ЧФ, а Висоцькому за посадою ці питання треба вирішувати. І йому потрібні не стільки якісь політичні акції та спроби ущучити партнерів, скільки розв’язання конкретних проблем. Якщо він знає, що якісь порушення допускаються, то він абсолютно справедливо сказав: проведемо розслідування, дізнаємося, зрозуміємо. Якщо є порушення, то треба уникати. Це надзвичайно розумний підхід.
Доводилося чути в середовищі українських дипломатів, що Росія ставатиме згідливішою з Україною в питанні ЧФ з наближенням 2017 року.
Я думаю, певна логіка в цьому є. Але треба розуміти ще й те, що потрібно багато часу, щоб російські військові усвідомили реальність: Україна – це вже інша, іноземна держава. І тут треба суворо діяти за тими самими правилами, яких Росія дотримувалася б відносно іншої бази на території іншої іноземної держави. Особливо якщо керівництво цієї держави проявляє певну недружність. Тут треба бути надзвичайно акуратним.
Можна сказати, що українському керівництву нарешті вдалося дати зрозуміти Росії, що треба зважати на правила незалежної держави? Чи про це ще рано говорити?
Вдалося. Інше питання, ми добре знаємо, що українське керівництво приймало односторонні рішення, які виходять за рамки норм взаємин у військовій сфері двох держав. Пригадаймо торішній указ Ющенка. Це, звичайно, лежить поза існуючою нормальною міжнародною практикою.
Чим може завершитися дипломатичний скандал, що спалахнув на цьому тлі?
Чим закінчуються зазвичай дипломатичні скандали? Обміном, висилкою дипломатів.
Ви не помітили деяких дивностей в цій суперечці? Зазвичай дипломатичні скандали розвиваються за таким сценарієм: одна країна висилає дипломатів іншої країни, та висилає таку саму кількість дипломатів у відповідь. В Україні нічого подібного немає. МЗС України не визнає ніякої висилки, а тим часом російський міністр закордонних справ виступає з гострими заявами, які знову ж таки не вносять ясності.
Просто є різні форми висилки. Одна – оголошення персоною нон ґрата. Друга – дипломатові не продовжують акредитацію, його не висилають, його не оголошують персоною нон ґрата. Йому просто не продовжують акредитацію і радять залишити країну перебування не впродовж 24 годин, а в слушний для нього час. Схоже, на такому рівні й відбудеться обмін висилкою дипломатів. Чесно сказати, мені все-таки здається, що у міру розгортання передвиборної кампанії в Україні певні політичні сили України намагатимуться робити проблему ЧФ одним із козирів у цій внутрішньополітичній боротьбі.
Але чи спрацює це? Досі чинник ЧФ не відігравав ніякої ролі у внутрішній боротьбі.
Коли мене багато разів питали про російську зовнішню політику, я часто говорив: на жаль, російська зовнішня політика в багатьох питаннях не піддається раціональному аналізу. Боюся, те ж саме ми можемо сказати і про багато-які зовнішньополітичні позиції українського керівництва.
Михайло Самусь: «Торги з Росією можуть призвести до втрат»
Чому Росія визнала свою провину?
Тому що Україна правильно поводила себе. Не було гучних заяв, а була просто робота правоохоронних органів, які визнали і зафіксували порушення ЧФ основних домовленостей щодо необхідності попередження української сторони стосовно будь-яких пересувань військової техніки та озброєнь поза межами військових частин. Факти порушень зафіксовані і телебаченням, і фотоматеріалами, і протоколами, які підписані російськими військовослужбовцями. І тут немає жодного сенсу заявляти, що не було порушень. Це той випадок, коли Україна нормально спрацювала без якихось гучних заяв.
Чи означає це, що ЧФ відтепер буде більш акуратним у виконанні двосторонніх угод?
Висоцький сказав, що з ним приїхала група офіцерів з головного штабу ВМФ РФ, яка залишиться в Севастополі і буде розбиратися з фактами порушень. Річ у тім, що Росії такі випадки ні до чого. Навіщо їй показувати, що вона не виконує вимоги домовленостей. Тобто вона надає козирі українській стороні, яка каже: як із вами можна розмовляти про якісь продовження перебування ЧФ після 2017, якщо не поважаєте закони Української держави? Це виходить на такий рівень. Тому, думаю, що Кремль просто дав вказівку розібратися з усіма питаннями, оскільки на рівному місці Росія втрачає свої позиції.
Доводилось чути, що Росія стане зговірливішою з наближенням 2017 року…
Насправді є чітка позиція України щодо 2017. Усе залежить від Києва. Якщо Україна чітко скаже, що ніяких продовжень не може бути, то це одна ситуація. Якщо ж в Україні буде нечітка позиція, то це інший випадок. Ось недавно чув, як Сергій Тігіпко заявив, що якщо Росія надасть нам дуже привабливу пропозицію з економічного боку, то ми тоді можемо розпочати переговори щодо 2017 року… Якщо Україна почне торгуватися і пов’яже перебування ЧФ із ціною на газ або із іншими економічними чи політичними дивідендами, то це буде не найкращий варіант. Історія показує, що Україна ще не вигравала, коли йшла на подібні торги з Росією. РФ – це сильна держава і вона поважає сильні держави, якщо Україна почне торгуватися, то це буде проявом її слабкості. Це призведе до того, що жодних поступок зі сторони РФ не буде. Якщо все перейде на рівень торгів, то ми уподібнимося до Білорусі Лукашенка. Один рік ціни на газ для Білорусі зменшують, а наступного року ситуація змінюється і ціни на газ злітають втричі. У випадку з ЧФ може бути лише політичне рішення. Це ж стосується і нинішніх домовленостей щодо перебування ЧФ в Україні. Насправді Україна за це нічого не отримує. Жодної копійки. Відбувається взаємозалік за колишній борг України. А звідки взявся борг України, за який ЧФ займає величезну територію України? Виходить, що ми розплачуємося за недолугі дії людей, які стояли при владі на початку 1990-х років. Зараз ми починаємо торгуватися знов. Нові торги можуть призвести лише до втрат.
