Тарас Чорновіл про виконавців, організаторів та замовників вбивства батька
Минуло десять років від дня загибелі В’ячеслава Чорновола. Виконавців, організаторів, а тим більше замовників не знайдено. Офіційна версія – звичайна аварія.
Але події останніх днів, а саме – затримання колишнього генерала МВС Олексія Пукача – знову привернули увагу громадськості до майже забутої справи про загибель засновника Народного Руху України.
«Главред» попросив поділитися своїми припущеннями щодо можливої причетності Олексія Пукача до загибелі В’ячеслава Чорновола його сина – народного депутата України Тараса Чорновола.
ГПУ приховала, знищила або не хоче бачити доказів причетності Пукача до вбивства Чорновола
Одразу після затримання Пукача Тарас Чорновіл звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про з’ясування причетності екс-генерала до вбивства В’ячеслава Чорновола. ГПУ швидко відреагувала на заяву та підтвердила намір перевірити усі наявні факти.
Однак у відповіді Генпрокурора було зазначено, що «в кримінальній справі немає на сьогоднішній день матеріалів про причетність Пукача». Тарас В’ячеславович вважає цю обставину досить дивною, оскільки знає, що принаймні 2005 року, коли слідство було відновлено, ім’я Пукача там чітко фігурувало, «його участь і його причетність тоді серйозно обговорювалось слідством і було зафіксовано ряд фактів». «Це, зокрема, знищення оперативної справи про стеження, яка зберігалася на той момент у Кіровоградському УВС. Буквально за день до виїзду слідчої групи з Києва всі матеріали, які зберігалися до того часу, були абсолютно умисно знищені», - розповів Тарас Чорновіл.
Якщо тепер слідство не має відповідних матеріалів, це означає, що Генпрокуратура «приховує, знищила або не хоче бачити» їх, - припускає нардеп.
Тарас В’ячеславович розповів, що матеріальних доказів, що збереглися, на жаль, небагато. Це «поверхові допити людей, які можуть бути свідками обставин перебування В’ячеслава Чорновола в Кіровограді, абсолютно суперечливі свідчення учасників трагедії, які безпосередньо були в КамАЗі, які плутаються і кожен раз дають абсолютно різні свідчення». Разом з тим, «Не було жодних матеріалів від безпосередніх організаторів цього вбивства. Фактично люди, які могли дати якісь свідчення, на сьогоднішній день вже не є живими. Це є генерал Кравченко, колишній міністр внутрішніх справ, це є генерал Фере, який з 2003 року перебував у коматозному стані і недавно теж помер і вже не зможе дати жодних свідчень. І єдиний свідок – Пукач – виглядав абсолютно недосяжним для слідчих органів».
Незважаючи на «дивні обставини», завдяки яким Пукач опинився в руках правоохоронців, Тарас Чорновіл вважає, що саме сьогодні Генеральна прокуратура має унікальну можливість довести справу про загибель лідера НРУ до логічного завершення. За його словами, ГПУ «нарешті має за весь останній період весь інструментарій для того, щоби розкрити справу».
Разом з тим, Тарас Чорновіл сумнівається щодо «об’єктивності і належного рівня розслідування цієї справи», оскільки відбулися «дивні зливання інформації назовні». «Я маю на увазі не тільки дику інформацію про ексгумацію, яка проривалася весь час, але й прямий злив секретної слідчої інформації через Секретаріат Президента», - пояснив народний депутат.
Пукач супроводжував машину В’ячеслава Чорновола, щоб контролювати виконання завдання
За словами Тараса В’ячеславовича, «офіційні та напівофіційні речі» дають підстави стверджувати, що «Олексій Пукач особисто курував стеженням за В’ячеславом Чорноволом під час його останньої поїздки в Кіровоград».
Про це свідчить ряд фактів, а саме: «приблизно після 11-12 години дня чітко стало зрозуміло, що В’ячеслав Чорновіл не буде ночувати в Кіровограді і їде на Київ, хоча попередньо обговорювалися плани ночівлі там. Моментально після цього група стеження, яка зафіксувала цей факт, дала команду, і Куделя, шофер КамАЗу, виїхав з Олександропілля Дніпропетровської області - не так, як від’їжджає будь-який шофер за майже тисячу кілометрів – о 6-7 ранку. Він виїхав о 12.30. Тобто фактично команда, яка надійшла від Олексія Пукача з Кіровограда, була передана, за деякими даними, тодішньому заступнику міністра внутрішніх справ по південно-східному регіону, паралельно керівнику Дніпропетровського обласного управління внутрішніх справ Смирнову, і стала відправною точкою відліку для вирушення КамАЗу, який мав перекривати дорогу в районі Борисполя», - розповідає Тарас Чорновіл.
Окрім того, народний депутат має інформацію про те, що у машині, яка супроводжувала В’ячеслава Чорновола і Геннадія Удовенка впродовж дороги, «принаймні від Черкас і майже до самого місяця катастрофи», теж перебував Олексій Пукач, «який на місці безпосередньо контролював виконання завдання зі знищення В’ячеслава Чорновола».
«Є дуже багато опосередкованих доказів і моментів», - розповідає Тарас В’ячеславович. Зокрема, стрімке підвищення по кар’єрній драбині основних фігурантів справи. «Різко поліпшилася кар’єра слідчого Пастушенка, який фактично розвалив слідство на першому етапі у 1999 році. Так само Пукач. Дуже швидко після того з не найвищої, не найвпливовішої посади керівника зовнішньої розвідки МВС він піднявся до керівника карного розшуку і отримав квартиру у престижному районі міста Києва. Міністром внутрішніх справ з заступника міністра став пан Смирнов».
Виконавці, організатори, замовники
За словами Тараса Чорновола, імена частини виконавців відомі. «В першу чергу, це Куделя. В другу чергу – це Шолом, який теж їхав у КамАЗі». Доля останнього дивна і трагічна одночасно: «через певний період після аварії він знову вертається до себе в район, починає сильно пити, щось нібито починає там сп’яну розказувати, приїжджають дивні гості з Києва, людина різко помирає». Через деякий час ексгумація показує в останках «колосальну кількість отруйних речовин, які значно перевищують смертельну дозу».
Микола Степаненко, уповноважений міністра внутрішніх справ, - «другий безпосередній учасник». «Очевидно, була ще група виконавців». Зокрема, «Григорій Омельченко і покійний Олександр Єрмак називали прізвище тодішнього керівника київського міліцейського підрозділу «Сокіл» Ненашенка і кількох інших».
Організаторів вбивства, на думку Тараса Чорновола, очолював генерал Фере. «В неї входив, очевидно, Пукач. Міг входити тодішній заступник міністра внутрішніх справ Смирнов», - припускає народний депутат.
Але щодо замовників вбивства Тарас В’ячеславович не має відповіді. Є лише кілька припущень. Вони базуються на логічному висновку: якщо були задіяні заступники міністра, «а сам міністр дав пряму команду прикривати справу через кілька годин після вбивства, коли не було зроблено жодних слідчих дій, окрім огляду на місці пригоди», - «зрозуміло, що за таких обставин це не могло пройти без участі вищого керівництва країни».
На думку Тараса Чорновола, версії про причетність до вбивства голови Народного Руху Павла Лазаренка або Євгена Марчука «не витримують критики». Хоча Тарас В’ячеславович не приховує, що «в батька з обома цими людьми були дуже проблемні відносини, дуже напружені і навіть, можна сказати, ворожі».
Більш ймовірною народний депутат вважає версію щодо варіанту «під Кучму». За словами Тараса Чорновола, екс-президент України навряд чи наважився би віддавати наказ про фізичне знищення В’ячеслава Чорновола, оскільки «момент особистої поваги до Чорновола» в нього зберігався. Тарас В’ячеславович вважає, що, скоріш за все, ініціатива прибрати з дороги незручного Чорновола виходила від «певних груп людей, зокрема, з виборчих штабів Кучми, які були особливо зацікавлені в його переобранні на другий термін і які боялися переломлювання старої системи, згідно з якою у другому турі проти Кучми мав вийти тільки комуніст і ніхто інший». «Ці люди могли бути готові на все. Тому мені здається, що цей варіант має свою логіку», - вважає Тарас Чорновіл.
Наступний варіант, пов’язаний з першим, - «варіант під Ющенка». «В 1997 році проводилися дуже серйозні наради з приводу того, як на майбутнє розвинути Віктора Андрійовича в єдиного загальнонаціонального лідера і майбутнього президента. В ці групи входили всі, крім В’ячеслава Чорновола і частини Народного Руху України – саме тої частини, яка підтримувала Чорновола». Мотивом для знищення Чорновола могло бути те, що у той час він «фактично перекривав дорогу для отого всезагального національно-демократичного об’єднання під Ющенка як майбутнього лідера».
«Я не думаю, що ця версія може бути окремою і самодостатньою», - додає нардеп. «Якщо ще врахувати, що в той момент Віктор Ющенко був заступником Олександра Волкова в одному з штабів Кучми, то я думаю, що ці версії можуть мати певну, незначну, прив’язку між собою».
«Чорновіл для Ющенка був певним конкурентом, був противником, ніколи там великої любові і приязні не було, але це не є підстава для мене, щоб його в чомусь звинувачувати», - підкреслив Тарас Чорновіл.
Навіщо вбили В’ячеслава Чорновола? Два ймовірні мотиви
На думку Тараса Чорновола, є принаймні два ймовірних мотиви вбивства його батька. Перший – «проблема дуже штивно вибудованої системи виборів президента на 1999 рік, коли чітко було поставлено завдання: в другому турі має зустрітися Кучма з Симоненком, і ні з ким іншим. Всі, хто стануть на дорозі, мають бути усунуті». Однак, за словами Тараса В’ячеславовича, навіть якщо В’ячеслав Чорновіл і взяв участь у президентських виборах, то навряд чи здобув би на них перемогу, оскілки «там були задіяні такі зусилля, такі фінансові ресурси, такі фальсифікації, що неможливо було йому перемогти».
Другий мотив - Чорновіл становив серйозну перешкоду здачі української газотранспортної системи Росії. «Про це мало говорять, але у другій половині 1990-х ця спроба була як ніколи близька до реалізації», - зазначає нардеп. «Серед тих українських політиків, які тоді працювали на цю ідею, теж було достатньо тих, хто могли дуже сильно хотіти його вбивства».
«Але я ще раз кажу: в мене на сьогоднішній день немає відповіді на запитання, хто замовив вбивство мого батька. І я остерігаюся, що навіть після всіх допитів Пукача, коли ми, можливо, дістанемо повну картину цього злочину, відповіді теж не буде. Пукач – не така людина, яку викликали на особисті розмови до Кучми. Я думаю, єдиною передаточною ланкою з ним був навіть не Кравченко, а Фере». Ані Кравченка, ані Фере немає в живих. А отже…
Стенограму прес-конференції читайте тут
