Тарас Чорновил о причастности Пукача к гибели отца
24 июля в «Главреде» состоялась пресс-конференция народного депутата Украины Тараса Чорновола относительно причастности бывшего генерала МВД Алексея Пукача к гибели Вячеслава Чорновола в 1999 году.
Тарас Чорновіл: Я вдячний «Главред-Медіа» за те, що вирішили присвятити цій темі прес-конференцію, тому що в мене виникає дуже стійке відчуття, що, можливо, знову матеріали, які можуть бути ключовими для розслідування загибелі В’Ячеслава Чорновола можуть знову бути не задіяні і справа знову може бути спущена на гальмах.
Завдяки певній медіа-хвилі, сьогодні вже з’явилась відповідь Генерального прокурора. Медведько сказав, що будуть перевіряти факти причетності Пукача до вбивства В’Ячеслава Чорновола. Єдине, що мене засмучує в цій заяві – констатація ним, що в кримінальній справі немає на сьогоднішній день матеріалів про причетність Пукача. При тому, що я знаю, що з 2005 року, коли було у черговий раз відновлене слідство, ім’я Пукача там чітко фіксувалося, його участь і його причетність тоді серйозно обговорювалось слідством і було зафіксовано ряд фактів. Більше того, була помічена дуже жорстка протидія виявленню конкретних фактів. Це, зокрема, знищення оперативної справи про стеження, яка зберігалася на той момент у Кіровоградському УВС. Буквально за день до виїзду слідчої групи з Києва всі матеріали, які зберігалися до того часу, хоча термін їх зберігання не минув, були абсолютно умисно знищені.
Вже у 2005 році участь Пукача ні в кого не викликала сумніву, в тому числі і у слідчої групи. Те, що на сьогоднішній день Генеральний прокурор заявляє, що таких матеріалів немає, в мене викликає стурбованість.
Моя позавчорашня заява про причетність Пукача до вбивства мого батька, В’Ячеслава Чорновола, є якоюсь сенсацією, чимось неочікуваним – це також викликає здивування. І я сам, і люди, які займалися громадським, партійний розслідуванням справи про вбивство В’Ячеслава Чорновола, прізвище Пукача згадували вже дуже і дуже тривалий час. Особисто я перший раз згаджував про причетність Пукача до вбивства В’Ячеслава Чорновола, починаючи з 2000 року, коли ще був живий Георгій Гонгадзе, ще до його зникнення. Микола Степаненко, голова слідчої групи НРУ по розслідуванню вбивства В’Ячеслава Чорновола, неодноразово згадував у своїх заявах і, зокрема, у своїй книжці «Майже все про загибель В’Ячеслава Максимовича Чорновола» так само Пукача, причому, як той факт, який не піддається сумніву. Якщо по інших особах, таких, як Фере, як Смірнов, який потім очолив Міністерство внутрішніх справ, цей факт ще не був доведений достатньо, і він їх згадує тільки натяками, то прізвище Пукача, Гапона та інших згадується прямим текстом без жодних застережень і обмежень. Це питання було загальновідоме.
Оскільки зараз Пукач був все-таки затриманий, я вважав за потрібне наголосити на тому факті, що Генеральна прокуратура має нарешті за весь останній період весь інструментарій для того, щоби розкрити справу про вбивство В’Ячеслава Чорновола.
На сьогоднішній день по цій справі існує незначна кількість матеріальних доказів, більшість з них була знищена. Особливо сумно, що знищені вони були після 2005 року. Існують поверхові допити людей, які можуть бути свідками обставин перебування В’Ячеслава Чорновола в Кіровограді, абсолютно суперечливі свідчення учасників трагедії, які безпосередньо були в КамАЗі, які плутаються і кожен раз дають абсолютно різні свідчення. Не було жодних матеріалів від безпосередніх організаторів цього вбивства. Фактично люди, які могли дати якісь свідчення, на сьогоднішній день вже не є живими. Це є генерал Кравченко, колишній міністр внутрішніх справ, це є генерал Фере, який з 2003 року перебував у коматозному стані і недавно теж помер і вже не зможе дати жодних свідчень. І єдиний свідок – Пукач – виглядав абсолютно недосяжним для слідчих органів, і тому я у своїх заявах був змушений говорити, що, на превеликий жаль, надії на те, що слідство відбудеться успішно, у найближчому часі дуже мала, оскільки «иных уж нет, а те далече». Ті, що «далече», в силу якихось дуже дивних обставин опинилися в Україні, дуже з дивних обставин, таке враження, що не захоплені, а під якусь інсценізацію чи передані правоохоронним органам, чи самі здалися правоохоронним органам, і Пукач сьогодні може давати свідчення. Максимально розглядається версія, в якій ніхто не сумнівається, про участь Пукача у вбивстві Георгія Гонгадзе, хоча яка там була його роль, а особливо роль тих міліціонерів, які сьогодні вже засуджені, - я думаю, за цих обставин Пукач зможе розкрити ці питання.
«Главред»: Тарасе В’ячеславовичу, на підставі яких фактів можна стверджувати про причетність колишнього генерала МВС Олексія Пукача до загибелі В’ячеслава Чорновола?
Тарас Чорновіл: Перший момент, по якому Пукач проходить по всіх свідченнях, більш офіційних і менш офіційних... Я не можу спиратися на офіційні свідчення, тому що вони належать до сфери слідства, але, як сказав пан Медведько, слідство їх немає – тобто, або приховує, або знищило, або не захотіло їх побачити. Але ті офіційні і напівофіційні речі дають дані, що Олексій Пукач особисто курував стеження за В’ячеславом Чорноволом під час його останньої поїздки в Кіровоград і безпосередньо в Кіровограді. Це мало принципове значення, і воно відобразилося в наступному ході подій. Приблизно після 11-12 години дня чітко стало зрозуміло, що В’Ячеслав Чорновіл не буде ночувати в Кіровограді і їде на Київ, хоча попередньо обговорювалися плани ночівлі там. Моментально після цього група стеження, яка зафіксувала цей факт, терміново дала команду, і Куделя, шофер КамАЗу, виїхав з Олександропілля Дніпропетровської області не так, як від’їжджає будь-який шофер за майже тисячу кілометрів – о 6-7 ранку. Він виїхав о 12.30, не зважаючи на те, що він був фактично готовий з 8 ранку. Тобто фактично команда, яка поступила від Олексія Пукача з Кіровограду, передана, за деякими даними, тодішньому заступнику міністра внутрішніх справ по південно-східному регіону паралельно керівнику Дніпропетровського обласного управління внутрішніх справ Смирнову, стала відправною точкою відліку для відправки КамАЗу, який мав перекривати дорогу в районі Борисполя, хоча. За версіями громадського розслідування, це був не єдиний КамАЗ, який був підготовлений на тій дорозі. Потім слідство ці дані затушкувало – ці дані навмисне не були ні перевірені, ні підтверджені.
є ще одне питання, на яке ні я, ні громадська слідча група не могли дати відповіді без оперативних слідчих дій. Це інформація, яку розголошували свого часу цілий ряд чинів МВС в особистих розмовах, дехто з них навіть натяками говорили мені про те, що та машина, про яку згадувала в тому числі і Рухівська слідча комісія, яка супроводжувала машини В’ячеслава Чорновола і Геннадія Удовенка впродовж дороги, принаймні, від Черкас і майже до самого місяця катастрофи, - що в цій машині безпосередньо теж знаходився Олексій Пукач, який на місці безпосередньо контролював виконання завдання по знищенню В’ячеслава Чорновола.
Олексій Пукач згадувався так само опосередковано по справі «перевертнів у погонах» саме як один з координаторів отого «ескадрону смерті». Тому його участь у знищенні як В’ячеслава Чорновола, як Георгія Гонгадзе, як інших дуже добре вписується в цю ситуацію. Є дуже багато опосередкованих доказів і моментів. Зокрема, фігуранти як вбивства В’Ячеслава Чорновола, так і руйнування чесного розслідування в той період дуже швидко покращили свою кар’єру. Різко покращилася кар’єра слідчого Пастушенка, який фактично розвалив слідство на першому етапі у 1999 році. Так само Пукач. Дуже швидко після того з не найвищої, не найвпливовішої посади керівника зовнішньої розвідки МВС піднявся до керівника карного розшуку і отримав престижну квартиру у престижному районі міста Києва. Міністром внутрішніх справ з зам міністра став пан Смирнов. Фактично всі фігуранти цієї справи дуже швидко виросли у своїх посадах.
Тому, на мій погляд, не стверджуючи нічого, тому що я не маю права щось стверджувати в той момент, коли я не маю висновку слідчих органів, я звертаюся в тому числі і через вас до Генеральної прокуратури з проханням максимально провести всі можливі слідчі дії з Пукачем по справі В’Ячеслава Чорновола, тому що справу Георгія Гонгадзе вже перетворюють в якійсь політичний фактор, що дуже сумно. Більшість з нас були знайомі з Георгієм. Але паралельно з цим за цією справою пробують заховати інші справи, в тому числі справу В’ячеслава Чорновола.
В мене є сумніви щодо об’єктивності і належного рівня розслідування цієї справи сьогодні. Вони з’явилися після деяких дивних зливань інформації назовні, які відбувалися з керівництва Генпрокуратури. Я маю на увазі не тільки дику інформацію про ексгумацію, яка проривалася весь час, але й прямий злив секретної слідчої інформації через Секретаріат Президента депутатам Кендзьору і Стойку, коли з’явилась версія про кастети і тому подібне. Я сподіваюсь, що сьогодні слідство буде проведене належним чином, тим більше, що вперше з 1999 року є реальний учасник подій. Інших людей такого рівня слідство по вбивству В’ячеслава Чорновола мати, очевидно, вже не буде.
«Главред»: Чи є у вас припущення щодо того, хто міг бути замовником вбивства вашого батька?
Тарас Чорновіл: Це питання для мене, відверто кажучи, проблемне. Я бачу досить чітко ланцюжок між виконавцями і організаторами. Мені важко однозначно робити висновки про замовників.
Що стосується виконавців – частина з них відомі. В першу чергу, це Куделя. В другу чергу – це Шолом, який теж їхав у КамАЗі. Там дивна історія: губляться велетенські епізоди, через певний період після аварії він знову вертається до себе в район, починає сильно пити, щось, нібито, починає там сп’яну розказувати, приїжджають дивні гості з Києва, людина різко помирає. Навіть головний лікар районної лікарні зробив заяву, що це йому нагадує ситуацію з вбивством Бандери. Потім, через деякий час, все ж таки проводиться ексгумація, знаходять в останках колосальну кількість отруйних речовин, які значно перевищують смертельну дозу. Після того слідчій групі починається страшний розгон, Миколу Степаненка, уповноваженого міністра внутрішніх справ, взагалі погрожують притягнути до кримінальної відповідальності і т.п. Це є другий безпосередній учасник. Очевидно, була ще група виконавців. Григорієм Омельченком і покійним Олександром Єрмаком називалося прізвище тодішнього керівника київського міліцейського підрозділу «Сокіл» Ненашенка і кількох інших.
Група організаторів, на мій погляд, очолювалася генералом Фере, в неї входив, очевидно, Пукач. Міг входити тодішній заступник міністра внутрішніх справ Смирнов.
Що стосується замовників, в мене відповіді немає, крім одної. Якщо на такому рівні вирішувались питання, якщо до цього були задіяні заступники міністра, а сам міністр дав пряму команду прикривати справу через кілька годин після вбивства, коли не було зроблено жодних слідчих дій, окрім огляду на місці пригоди. Він зробив заяву, що це була звичайна аварія, і інші версії навіть не будуть розглядатися.
Зрозуміло, що за таких обставин це не могло пройти без участі вищого керівництва країни.
Розглядалися різні версії різними учасниками. Дуже сильно влада пробувала підштовхнути громадськість до версії причетності Павла Лазаренка, виходячи з того, що підприємство, з якого виїхав КамАЗ, належало брату Павла Лазаренко. Дуже активно підштовхувалась версія про причетність Євгена Марчука. Я не можу сказати нічого про ці версії. Знаю тільки, що в батька з обома цими людьми були дуже проблемні відносини, дуже напружені і навіть, можна сказати, ворожі, але те, як підштовхують в цьому напрямку штучно, напевно, дає підстави в цьому засумніватися. Особливо те, що свого часу Марчук допустив Омельченка, Єрмака і Олійника, тодішнього мера Черкас, до ознайомлення з касетою, де була записана фактично сповідь учасника цих «ескадронів смерті», який брав участь безпосередньо у вбивстві В’ячеслава Чорновола. Потім. З огляду на політичну кон’юнктуру, він їх приховав.
Я думаю, що варіанти щодо Лазаренка і Марчука не витримують критики. Я особисто в них не вірю. Є варіант, який розглядався досить серйозно, потім його тихенько затушкували. Він виходив з певних документів свідчень людини, яка стверджувала, що вона свого часу отримала вказівку забезпечити вбивство мого батька. Ці матеріали потім з’явилися в інтернеті. Я можу підтвердити, що матеріали є автентичними, але наскільки ця людина була адекватна у своїх свідченнях, судити не мені. Є різні версії, є припущення, що людина психічно хвора, хоча він давав занадто детальні матеріали, які навряд чи людина зі сторони може подати. Є версії, що це був один з планів попередньої підготовки, а людині дали вказівку тільки зробити реконструкцію на місцях, і він тоді попередив В’ячеслава Чорновола. Але ці матеріали, наскільки я знаю, до нього не попали і попередження як таке не відбулось. Це російський слід, який веде до певних структур, які об’єднують великий бізнес і спецслужбу РФ часів Єльцина, коли президентська посада не була керуючою настільки, щоб все під собою керувати – були певні структури, які могли діяти самостійно.
В самостійність цієї версії я, відверто кажучи, не вірю, хоча я можу допустити, що вона могла бути задіяна з іншою версією, пов’язаною з людьми, які могли це робити під Кучму. але, на мій погляд, є дві важливі версії, які, очевидно, були між собою пов’язані. Перша, основна версія – під Кучму. не для Кучми персонально. Я не думаю, що Кучма давав таку вказівку. Мені здається, що якийсь момент особистої поваги до Чорновола збегірався. Опоненти його поважали. Але я маю припущення, що певні групи людей, зокрема, ті два виборчих штаби Кучми, які були особливо зацікавлені в його переобранні на другий термін і які боялися переломлювання старої системи, згідно якої у другому турі проти Кучми мав вийти тільки комуніст і ніхто інший. Ці люди могли бути готові на все. Тому мені здається, що цей варіант має свою логіку. Тим більше, звідти могло йти пряме керування всіма тими людьми, які виконували цей злочин.
Є ще варіант, який дуже тісно пов’язаний з цим варіантом. Мене, звичайно, знову звинуватять в популізмі, зведенні особистих рахунків, але я його назву. Це варіант під Ющенка. В 1997 році проводилися дуже серйозні наради з приводу того, як на майбутнє розвинути Віктора Андрійовича в єдиного загальнонаціонального лідера і майбутнього президента. В ці групи входили всі, крім В’ячеслава Чорновола і частини Народного Руху України – саме тої частини, яка підтримувала Чорновола. В той момент виникла обставина, що В’ячеслав Чорновіл фактично перекривав дорогу для отого всезагального національно-демократичного об’єднання під Ющенка як майбутнього лідера, майбутнього президента.
Я не думаю, що ця версія може бути окремою і самодостатньою. Якщо ще врахувати, що в той момент Віктор Ющенко був заступників Олександра Волкова в одному з штабів Кучми, то я думаю, що ці версії можуть мати певну, незначну, прив’язку між собою. Хоча я більше схиляюся до версії, яка пов’язана з тими людьми, що дуже розходилися усунути усі перешкоди, які були у Кучми.
Але я ще раз кажу: в мене на сьогоднішній день немає відповіді на запитання, хто замовив вбивство мого батька. І я остерігаюся, що навіть після всіх допитів Пукача, коли ми, можливо, дістанемо повну картину цього злочину, відповіді теж не буде. Пукач – не така людина, яку викликали на особисті розмови до Кучми. Я думаю, єдиною передаточною ланкою з ним був навіть не Кравченко, а Фере. Фере вже нема.
«Главред»: Як ви вважаєте, чому Пукача затримано саме сьогодні?
Тарас Чорновіл: Затримання в мене викликає, м’яко кажучи, здивування. Воно занадто нагадує інсценізацію. Тим більше дивне повернення Пукача з-за кордону. З якої нагоди, чого він сюди повернувся, чому він фактично сам здався або хто його здав – в мене відповіді нема.
Я, звичайно, не вірю, що Пукача мало не Бай ден в своєму літаку привіз з Америки – це виглядає дійсно як якась параноя. Але я думаю, що міг бути варіант шантажу – з’являється версія, що Пукача шантажували життям його позашлюбної дитини, якісь інші версії. Таких випадків історія правосуддя знає дуже багато. Які були варіанти пресингу і тиску, я відповіді не маю.
Що стосується політичних версій. Припущення, що це зроблено під президентські вибори, слабе, хоча воно може мати своє місце. Але які можуть бути результати з цього? Мені здається, це тупиковий шлях. Використання Пукача може відбутися у позитиві і негативі. В позитиві – продемонструвати, що Віктор Ющенко виконав хоча би одне своє передвиборче зобов’язання. Мені здається, це не дуже сильний аргумент для передвиборчої кампанії. Я вже не кажу про те, що це не зовсім морально – танцюватися по кістках.
Хоча я собі уявляю: буде знайдена голова, нарешті відбудеться похорон, які там будуть виступи, хто на цьому тільки не пропіариться!
Але все одно я побоююсь, що слідство до кінця доведене не буде. Тому очікувати, що це сильно додасть голосів Ющенку... Мені здається, що навіть його штабісти мали б в цьому сумніватися.
Що стосується використання в негативі. Нема поки що проти кого використати. Януковича ніяк до цієї справи не приплетеш. Людей, які у фракції ПР – одна-дві зачіпки, і то зачіпки дуже символічні. Юлія Тимошенко – навіть якщо спробувати прив’язати через лінію з Медведчуком, це теж не складається. В той момент Медведчук тільки пробував відбілити владу в юридичному сенсі і загнати у тупик розслідування як по справі Чорновола, так і по справі Георгія Гонгадзе. Але до вбивства його прив’язати важко. Немає жодних даних, які б засвітили щось.
Прив’язка до Литвина мені виглядає теж сумнівною. Я не думаю, що хтось би взявся настільки жорстко воювати проти Литвина, щоб витягувати такі козирі саме для нього. Це сумнівно. Крім того, я думаю, все, що по Литвину можна було підняти, це, напевне, речі, які вже є на плівках Мельниченка.
Тому політичне значення цього буде тільки на рівні дрібних спекуляцій, дрібних танців по кістках і не більше.
