Конституція йде на місця
Чим вони керуються: прагненням упорядкувати систему місцевої влади чи втертися в довіру до місцевих рад, яким дарують по зайвому року повноважень, – намагався з'ясувати «Главред».
У переліку законопроектів, запланованих до розгляду на позачергових засіданнях і сесіях парламенту, найбільше уваги до себе привертають «резонансні» законопроекти, що стосуються поточного політичного процесу: на зразок кадрових перестановок або змін у закон про вибори президента. Найменше – і абсолютно незаслужено – говорять про інший документ, здатний в перспективі дуже вплинути на функціонування в Україні органів місцевого самоврядування.
Мова йде не мало не багато, а про проект змін у Конституцію №4177, внесений до парламенту «бютівцями» Іваном Кириленком, Сергієм Підгорним і Миколою Трайдуком. На перший погляд, проект вносить до Основного Закону лише косметичні зміни: він пропонує збільшити термін каденції сільських, селищних і міських голів з нинішніх чотирьох років до п'яти – щоб зрівняти його з терміном повноважень відповідних рад, а також аналогічно збільшити термін каденції Верховної Ради АР Крим.
Перша очевидна причина появи такого проекту справді лежить на поверхні: у 2004 році, змінюючи Конституцію, законодавці дійсно ставилися до проекту Основного Закону, відверто кажучи, по-нехлюйски. Одним із «ляпів» цього документа у підсумку виявилося те, що термін каденції місцевих рад нова Конституція збільшила з чотирьох до п'яти років, а про сільських, селищних і міських голів – забула.
Ситуація, що склалася, дійсно, як помічають автори законопроекту про зміни в Конституцію, не стикується з логікою чинного закону про місцеве самоврядування. «Візьмемо, наприклад, призначення секретаря ради, – пояснює «Главреду» один з авторів документа, Сергій Підгорний. – Воно може відбутися тільки за поданням голови або ж за поданням половини депутатів, але тільки після того, як кандидатура від голови не проходить. Тож можлива така ситуація: у голови повноваження закінчилися, а у ради – ще рік. Приходить новий голова, то що йому, нового секретаря призначати? І таких моментів насправді дуже багато».
Ідея зрівняти терміни повноважень місцевих рад і голів дійсно знаходить підтримку у представників всіх крупних політичних сил. Та і з помислом про те, що «спільним» терміном повинні бути саме п'ять років, усі згодні: все ж таки продовжувати каденцію простіше, ніж її скорочувати. Проте опоненти цього законопроекту вважають, що його реалізація в нинішньому вигляді згубна для демократії в Україні.
Усім – по п'ять років
Річ у тому, що автори документа збираються запровадити в українській місцевій владі нові порядки вже зараз. Тобто, якщо згідно з нормами чинної Конституції п'ятирічну каденцію повинні були б мати місцеві ради, вибрані на чергових виборах в березні 2010 року, то якщо проект №4177 таки буде проголосований, «п'ятирічку» отримають і ради, і голови сіл, селищ і міст, обрані в 2006 році, нібито на чотири роки.
«Мені здається, це – елементарний політичний хабар, – говорить «литвинівець» Олег Зарубінський. – Не можна під час каденції того чи іншого зібрання продовжувати термін цієї каденції. Це можливо тільки в тих країнах, які ми зовсім не вважаємо демократичними: таким колись займалися в Латинській Америці, в деяких африканських країнах. Колізія, безумовно, є, але продовжувати термін повноважень можна тільки щодо рад і голів, обраних на наступну каденцію».
Гідним виходом із ситуації, що склалася, Зарубінський вважає внесення змін до Конституції зараз, але застосовувати їх тільки до органів місцевої влади, обраних у визначену нинішньою Конституцією дату, – в березні 2010 року.
Проте такий варіант розвитку подій теж чреватий ускладненнями – дуже вже близькими виявляються дати місцевих виборів і виборів президента…
«Якщо брати всю процедуру, передбачену чинним законом про вибори президента, то другий тур відбудеться 7 лютого, а якщо врахувати терміни оскарження, оприлюднення результатів і те, що виборчкоми повноважні впродовж 15 днів після офіційного підведення підсумків виборів, то вийде, що всі комісії у нас працюватимуть як мінімум до початку березня. А мова йде про 34 тисячі комісій! – обурюється Сергій Підгорний. – Адже комісії з місцевих виборів теж потрібно створити, причому під час функціонування «президентських» комісій. І враховуючи, що одна людина може бути членом лише однієї комісії, то виходить, що створити потрібно не 34 тисячі комісій, а цілих 68 тисяч комісій. Та у нас навіть людей стільки немає, щоб призначити їх у комісії».
З ним солідарний визнаний фахівець у галузі виборчого права «нашоукраїнець» Юрій Ключковський: «Перекривання двох виборчих процесів створить багато проблем – наприклад, з проведенням агітації до місцевих виборів у день голосування на виборах президента»
Висновок простий: спочатку треба провести одні вибори, поставити крапку, а тоді вже проводити наступні вибори. Наприклад, у 2011 році.
Сергій Підгорний формулює ще одну причину, чому вибори місцевої влади доцільно перенести на рік вперед – фінансову. «Ви уявляєте, скільки бюджетних коштів потрібно закласти: і на президентські вибори, і плюс ще на місцеві? Я вважаю, що це не дуже правильно. Адже якщо криза минеться до кінця 2010 року, то вже в 2011-му можна спокійно провести ці вибори без жодного напряга, і вже щоб після цього повноваження у всіх органів влади були по п'ять років», – каже він.
Виправити помилку КС
Втім, крім вже названих причин для того, щоб прийняти цей проект невідкладно, депутати називають ще одну. Її «підкинув» на початку червня цього року Конституційний суд, у якого Київрада, обрана на позачергових виборах 27 травня минулого року, поцікавилася, коли закінчується її каденція: через п'ять років після обрання чи одночасно з усіма іншими українськими місцевими радами, в березні 2010-го?
Нагадаємо, тоді КС, по суті, став на бік столичної міськради, вказавши, що термін каденції місцевих органів влади не залежить від того, на чергових чи позачергових виборах вони були обрані. Цим Конституційний суд здійняв цілий шквал обурення з боку політиків і експертів, стурбованих розвитком місцевого самоврядування в Україні: щороку в нашій країні призначаютьпо кілька сотень позачергових місцевих виборів, і якщо слідувати букві і духу ухваленого рішення КС, вийде, що через кілька років місцеві вибори в тих або інших місцевостях України відбуватимуться кожні вихідні. А це – як мінімум зайві витрати нервів виборців і фінансів бюджету, тобто, по суті, тих же виборців.
Сергій Підгорний розповідає, що рішення КС вже дало привід для різного роду колізій: «Здається, в Енергодарі до міського голові, обраного в 2006 році, приходить інший і каже: «Я був обраний в 2005 році на позачергових виборах, а на чергових обрали іншого. Мої повноваження, виходить, я не відпрацював, мені потрібно ще три роки працювати!» Зараз до суду кудись подає і так далі. Зараз в цьому плані просто беззаконня пішло, і його потрібно зупинити. А зупинити можна тільки таким шляхом – внісши зміни до Конституції».
І справді, проект № 4177 передбачає, що повноваження всіх місцевих голів і рад, – незалежно від того, на чергових чи позачергових виборах вони були обрані, – закінчаться з відкриттям сесії першої новообраної в 2011 році ради або ж зі вступом на пост новообраного в тому ж 2011 року голови.
Отже, цей законопроект внесено до Верховної Ради і, більш того, запланований до розгляду вже на цю п'ятницю. Першим етапом процедури зміни внесень до Конституції є, як відомо, схвалення проекту простою більшістю депутатів – тобто 226 голосів «за». Саме цим, за словами Підгорного, пояснюється той факт, що БЮТ ще не проводив консультацій з Партією регіонів щодо спільного голосування за нього.
«Ще до закриття сесії 226 голосів на його підтримку, за моїми підрахунками, в залі набиралося. За нього була готова голосувати «Наша Україна» – нехай і не стовідсотково, і Блок Литвина, і частина комуністів. Після цього – звичайно, консультації з Партією регіонів потрібно буде проводити», – пояснює автор законопроекту.
Шанси на ухвалення цього документа політики оцінювати однозначно бояться. «Якщо БЮТ і «Регіони» в черговий раз порозумілися, триста голосів на підтримку цього законопроекту знайдеться», – говорить Олег Зарубінський.
А ось Юрій Ключковський менш радикальний в оцінках політичної складової цього питання: «Мені здається, що цей законопроект має сенс, і його варто підтримати. А як воно (обговорення і голосування щодо законопроекту. – Ред.) відбуватиметься, я не знаю...»
