Україна дарма чекає на «газовий» кредит?
Минулої п’ятниці в Брюсселі відбулись технічні консультації між Єврокомісією та представниками України і Росії щодо надання Києву кредиту для закачки газу в ПСГ. З кінця червня це вже друга подібна зустріч. Третій раунд консультацій щодо цього питання має відбутись цієї п’ятниці у Києві. Саме у цей день, за твердженням Єврокомісії, будуть говорити про часові рамки реформ українського газового сектора.
Одним із пунктів цієї реформи, а відтак і отримання Україною «газового» кредиту називають, зокрема, припинення дотування «Нафтогазу» з держбюджету та поступовий перехід на економічно обґрунтовані ціни на газ для населення. І в Секретаріаті Президента, і в уряді декларують бажання іти на такий непопулярний крок. Проте, незважаючи на таку позицію, соратники і Ющенка, і Тимошенко скептично оцінюють можливість підвищення цін на газ для громадян ближчим часом. Крім того, з прем’єрського та президентського таборів часто чутно абсолютно протилежні підходи та думки у енергетичних питаннях. Зокрема, щодо проекту «Набукко» та перспектив чергового газового напруження з Росією.
Аби читачі могли зіставити аргументи обох цих сторін, «Главред» вирішив поспілкуватись з представником Президента з енергетичних питань Богданом Соколовським та соратником Юлії Тимошенко і членом комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Олександром Гудимою.
Богдан Соколовський: Підвищення вартості газу для населення є спільною позицією Уряду та МВФ
У кінці червня вже відбувались технічні консультації з представниками Росії та України щодо надання Україні кредиту для закачки російського газу. Який прогрес був з того часу?
Прогрес, безперечно, є. Зокрема, у розумінні між сторонами. Наша дискусія продовжиться в кінця цього тижня.
Секретар Єврокомісії Марк Грей заявив, що європейці дадуть кредит українцям лише за умови реформування газового сектора України. Європейці озвучили основні моменти реформування?
Таких слів, як «умови», тут використовувати взагалі недоречно. Бо якщо мова іде про реформування українського газового сектора, то це – реформування відповідно до тих засад, які в Україні було неодноразово ухвалено.
Єврокомісар з питань енергетики Андріс Пібалгс днями заявив про те, що не виключає виникнення нової газової кризи вже в серпні. Як гадаєте, чим він міг керуватись, коли припускав це? До зими, коли є пікове споживання, все ж таки далеченько.
Мені зовсім не відомо, на підставі чого він таке припустив. Я не бачу якихось додаткових аргументів та підстав, щоб зараз висловлювати такі тривожні сигнали. Можливо, він мав на увазі щось інше.
Перший заступник голови Секретаріату Президента Олександр Шлапак сказав, що для закачки газу в ПСГ варто не брати позики, а збільшити статутний фонд «Нафтогазу» через випуск облігацій зовнішньої держпозики. Ви погоджуєтесь зі своїм колегою по Секретаріату?
Тут не варто виривати сказане з контексту. Адже Шлапак згадав про весь комплекс питань і обґрунтування всіх пропозицій. Я би зараз не хотів це коментувати, бо не маю перед собою цього документа. Думаю, тут мова іде про якийсь консенсусний підхід, щодо якого погодились усі зацікавлені особи в Україні. Очевидно, що це дає перспективу вийти з ситуації, в яку ми потрапили після контрактів на постачання російського газу від 19 січня цього року.
У третьому кварталі ціна на російський газ для України є найнижчою протягом цього року. Чи підштовхне це, з одного боку, Україну до закачати решти газу в ПСГ, а з іншого боку – кредиторів до швидшого надання кредитів?
Будь-яких варіантів не потрібно виключати. Перш ніж здійснювати закачку потрібно мати чіткий план оплати та компенсації цих витрат. З економічної точки зору, закачувати газ вигідніше в цьому та у наступному кварталах, але для цього повинні бути зрозумілими та прозорими джерела розрахунків.
Чи погоджуєтесь ви з думкою МВФ та низки експертів про те, що ціни на газ для населення потрібно поступово піднімати? Це і баланс «Нафтогазу» покращить, і небезпеку газової війни знизить. Звісно, з субсидуванням соціально незахищених.
Всі озвучені висновки Місії МВФ було попередньо погоджено з урядом. Ця спільна позиція українського уряду та Місії МВФ в Україні є, очевидно, найбільш оптимальною декларацією, в тому числі на газовому ринку.
Ціни на газ для населення у нас не піднімали вже роками. Чи цього разу перед виборами це можливо?
Будемо відверті, за цінами на газ ми живемо в часах УРСР. Про це часто говорили. Реформи, які потрібно було зробити ще позавчора, сьогодні лише починають впроваджувати. Позиція Президента Ющенка полягає у тому, що ціни на газ повинні бути економічно обґрунтовані, але також повинна бути налагоджена система адресної допомоги для соціально незахищених верств населення, щоб населення через реформування газового сектора не відчуло додаткового навантаження.
Зараз в Європі активно розвивають альтернативний російським трубопроводам газотранспортний коридор «Набукко». Чи може до цього проекту приєднатись і Україна?
Ми вітаємо даний проект. Коли запрацює «Набукко» - на європейському ринку будуть додаткові обсяги газу. Нам це де-факто та де-юре полегшить доступ до газу. Для нас це позитив, адже через цей газопровід український ринок для «Газпрому» як постачальника газу стане ціннішим. Крім того, в перспективі не виключено, що через «Набукко» можна буде отримувати газ і до України. Але ця перспектива більш віддалена.
До речі, наскільки цей газопровід життєздатний, беручи до уваги те, що для нього не знайшли достатньо постачальників для наповнення труби?
Постачальники є, обсяги газу достатні. Треба дивитись на плани, які сьогодні є досить реальними у країнах Каспійського регіону. Я вірю в проект «Набукко» і впевнений, що він буде реалізований.
Олександр Гудима: «Європа шукає причини, аби не дати Україні кредит для закачування газу»
Європейці готові надати Україні кредит для закачки газу в ПСГ лише за умови реформування нашого газового сектора. Що саме просить реформувати Європа і чи легко буде нам виконати ці умови?
Потрібно відповісти на запитання – до якого часу Україні разом з Росією потрібно провести ці реформи? Адже не можна говорити, що отримання кредитів є односторонньою дією України. Тут є серйозна підтримка Росії, яка, погрожуючи черговою газовою війною, можна сказати, «вибиває» у європейців кредити для закачки газу Україною. За три місяці цей кредит буде непотрібний, тому що саме тепер закачується газ в українські «підземки». Словом, хто хоче чогось досягти – шукає способів, а хто не хоче – шукає виправдання своїй бездіяльності. У мене складається враження, що Європа шукає причини, аби не дати Україні кредит для закачування газу в «підземки». Адже умови надання кредиту для цього не є продуктом всього ЄС. Це просто розмови комісара ЄС з питань енергетики та ще багатьох чільників, які хотіли б бачити газовий ринок в Україні наближеним до європейського. Але хай вони скажуть, за який час це можна зробити перед президентськими виборами та за поточного парламенту. Гадаю, це можна зробити за рік.
Тобто все йде до того, що кредиту з Європи для закачки газу ми так і не отримаємо?
Про це потрібно запитати росіян. Очевидно, у них свої плани. Якщо ЄС, згідно з деякими повідомленнями, готується до чергової російської газової війни, значить вони щось знають. Але вся відповідальність буде на Європі, а не на Росії. Навіщо європейці називають суму, яку Юлія Тимошенко просила чотири місяці тому, – 5 млрд. дол.? За цей час вже встигли помінятись ціни на російський газ. Тим більше, що ту суму Україна просила для двох цілей – закачки газу та зменшення дефіциту бюджету «Нафтогазу». Але ЄС не хоче надавати Україні кредит навіть на 2 млрд. дол., чого було б зараз достатньо для закачки необхідного обсягу газу.
Європа не хоче чи не може позичити ці гроші? Адже в інтересах ЄС, щоб в українських ПСГ було достатньо газу.
У тому той й справа, що Європа – не хоче. Єврокомісія звернулась до тих членів ЄС, які є найбільш вразливі через залежність від російського газу та порадила їм самим створювати стратегічні запаси газу. Виходить, що ЄС каже своїм членам з найбільш залежною економікою: «Рятуйтесь!». А як можна врятуватись? Скооперуватись та разом купити газ і зберігати його в українських ПСГ. Кращого способу сьогодні в Європі нема. То чому цього не роблять країни-члени ЄС? Невже вони так сильно вражені фінансовою кризою, як, скажімо, Україна? Тим більше, що для них – це питання виживання. Тобто це свідчить про небажання чи нездатність ЄС скоординувати власні дії для видачі кредиту, якщо не від цілого ЄС, то хоч від окремих його членів.
Комісар ЄС з питань енергетики Андріс Пібалгс не виключає виникнення нової газової кризи вже в серпні. Чим він, на вашу думку, керувався, коли припускав таке?
Він міг керуватись винятково інформацією, яку в Єврокомісії отримують через певні канали з Росії. Не треба бути аж надто мудрим та передбачливим, щоб зрозуміти, що у відповідь на активність Євросоюзу щодо «Набукко» будуть кроки, які спричинять агресію з боку Росії щодо активізації хоча би аналогічних досягнень у просуванні «Північного потоку».
Вам відомі ці кроки?
Можна очікувати, що росіяни так просто не сприймуть свій неуспіх у цьому проекті. Росія не може щось суттєве вдіяти на нафтовій та ядерній ниві, але може на газовому ринку. Я не маю тої інформації, якою володіє Андріс Пібалгс. Зараз енергетична геополітика для Росії в умовах кризи є домінуючою. Щоб не допустити кризи, не потрібно лякати Росію газопроводом «Набукко», який має сумнівну перспективу в часі. Я не хочу сказати, що цього газопроводу не буде в принципі. Можу спрогнозувати, що його не буде до 2015 року.
Думаю, що 2 млрд. дол. могли б бути тактично та політично надані Україні для «зайвих» 10 млрд. кубометрів газу, щоб потім у росіян не було аргументів говорити про те, що і Україна, і ЄС є недружніми щодо Росії.
Ви дуже скептично висловлюєтесь про проект «Набукко». А от президентський представник з енергетичних питань Богдан Соколовський пророчить цьому газопроводу успіх, мовляв, постачальники є – наповнення труби буде...
Є єврооптимісти та європесимісти, а є люди, які реально відчувають ситуацію. Згадайте Леоніда Кучму, який дуже успішно працював на Сході, а саме – з Туркменістаном. Пригадуєте, як він казав: «Схід – діло тонке»? Зараз наївно говорити про те, що ЄС втягнув Туркменістан у сферу своїх інтересів. Зважаючи на традиційні зв'язки та вплив Москви на Ашгабат, несерйозно говорити про те, що «Набукко» на 50% може бути заповнений винятково азербайджанським газом до 2015 року. Поживемо – побачимо. Я як українець та європеєць дуже зацікавлений, щоб і іранський, і туркменський газ пішов через південь.
Для ЄС південь з точки зору каспійського газу – це у тому числі і територія України. І наш «Білий потік», який є уже на папері, також має право на існування. Представники Секретаріату Президента впродовж цілого року так само впевнено говорили про наявність нафти для заповнення нафтогону «Одеса-Броди». Але тої нафти так і нема. Я як стриманий оптиміст вважаю, що через неуспіх російського «Голубого потоку», який іде через Чорне море, передчасно втішати себе тим, що «Набукко» запрацює швидко та матиме задекларований ресурс у 30 млрд. кубометрів газу щороку.
І в МВФ, і в Європі кажуть, що ціни на газ для населення в Україні потрібно поступово піднімати, адже саме так і можна покращити фінансовий баланс «Нафтогазу». Звісно, за умови субсидування соціально уразливих верств населення. Зараз – перед виборами – можливо втілити такий непопулярний крок?
Ви сказали дуже важливу фразу – «за умови субсидування соціально уразливих верств населення». Ціни на газ для населення встановює Нацкомісія регулювання електроенергетики, а субсидування визначається держбюджетом, який затверджує парламент. Тобто навіть якби уряд зробив перший крок у цьому напрямку, то без другого кроку – субсидування – він не може допустити такі речі щодо українського населення під час фінансової кризи. У МВФ добре усвідомлюють, що Верховна Рада до президентських виборів буде неефективною. Працівники Секретаріату починають називати якісь цифри, чим, як завжди, лише нагнітають ситуацію. А МВФ хоче бачити тільки політичну лінію, відповідно до якої в Україні економічно обґрунтовані ціни на газ для населення будуть.
