«Куликовська битва» у центрі столиці
Скандали за участю народних депутатів та чиновників народжуються мало не щодня. І поки «регіонал» Шуфрич б'є своїх, щоб чужі боялися, а бютівський мисливець на селян Лозинський ховається від правосуддя, «самооборонець» Куликов серед білого дня відточує штурмові навики під прицілами фото- і телекамер у самому центрі столиці.
Анонсована на 14 липня мирна акція протесту проти будівництва будинку на вулиці О. Гончара, 17-23 минула аж ніяк не мирно. Обіцяного організаторами «перфомансу» не вийшло, зате вийшла бійка, псування приватної власності і досить гучний скандал, у якому, окрім згаданого нардепа Куликова та його соратника по партії Бобильова, взяли участь відомі активісти «КУПР» (Коаліції учасників помаранчевої революції) та представники підконтрольної «самооборонцю» громадської організації «Я - киянин».
КУПР за роки, що минули з часів революції, явно пережив серйозну зміну поколінь. Замість соціально активних студентів-революціонерів під зеленою огорожею будівництва можна було споглядати натовп одягнутих у спортивні костюми бритоголових парубків, яких у народі називають гопниками. Вони ж, швидше за все, були основною ударною силою громадської організації «киян». Людина, котра знає звички такого типу «активістів», могла б легко спрогнозувати, що нічим добрим ця «мирна акція» не скінчиться.
Одного разу епатажний політик Дмитро Корчинський у своєму інтерв'ю розповів про те, як придумав здавати в оренду організації для будь-яких форм протесту. «Шляхом протестів ми зупинили будівництв на десятки мільйонів доларів. Причому вимагали від забудовника якихось жалюгідних $100 тис. відступних. Мовляв, даєш гроші - і ми одразу ж зникаємо. Але все пішло прахом: наші бізнесмени чомусь вважають, що краще нехай будівництво стоїть, ніж вони розлучаться з грішми. Ті, хто тоді організовував масовку, займаються цим і зараз. Схема приблизно така: до $20 тис. йде комусь з міліцейських чинів - за те, щоб не втручалися в протест. Ну, і плюс гроші тим, хто протестуватиме», - поділився досвідом відомий політпровокатор.
Грубо кажучи, зовнішній вигляд та дії протестувальників створювали враження, що ідеї Корчинського було взято на озброєння. У тому числі й у частині взаємин з міліцією.
За весь час, поки над руйнуванням огорожі працювали «громадянські активісти» за допомогою спеціальних «кішок», кувалд, болгарки (!) і двох кранів (!!), правоохоронці (а їх було близько десяти) жодного разу не зрушили з місця. Деякі очевидці подій розповідали, що охоронцям об'єкту одразу ж дали зрозуміти: буде народний депутат, вдаватиметеся до якихось силових дій - усіх упакують. Добродушності правоохоронцям вистачило навіть тоді, коли один зі «штурмовиків» витягнув газовий пістолет і почав стріляти через огорожу на територію будівництва - з пістолета витягнули патрони і віддали його назад! Додатковим яскравим прикладом старанної роботи міліціонерів став епізод, коли один з бритоголових, які постійно паслися поряд із будівництвом, владним жестом відправив молоденького міліціонера… до ларка за водою, і той, не зронивши ані слова, рушив виконувати наказ.
Мирна частина акції за участю вже згаданих «активістів» закінчилася після того, як з'явилася головна зірка заходу - депутат Кирило Куликов у супроводі свого соратника по НУНС Олександра Бобильова, генерал-лейтенанта міліції та колишнього начальника УМВС у Дніпропетровській області (кажуть, колишніх міліціонерів не буває, тому недивно, що правоохоронці так спокійно поглядали на подальший погром).
Трохи пошепотівшись із помічниками, депутати дали дозвіл на початок «театралізованого дійства». Незабаром огорожу і двоє воріт для проїзду транспорту було повністю зруйновано, а їхні частини викинуті на ділянку забудови. Весь цей час між охороною і «штурмовиками» періодично спалахували бійки, дійшло навіть до використання піни з вогнегасників і сльозоточивого газу.
Чи такий «перфоманс» замислювали «самооборонці»? І звідки взагалі у Кирила Куликова з'явився такий жвавий інтерес до будівництва на Гончара?
В останні роки «Народна самооборона» слави у столиці не зажила. Набрати заповітних 3% голосів на торішніх виборах до Київради їм не вдалося. Не виключено, що саме відсутність підтримки й остаточна дискредитація у столиці партійного бренду НУНС змушує депутатів вдаватися до таких радикальних заходів підвищення популярності. Ніде правди діти, міністр внутрішніх справ, а за сумісництвом і партійний лідер, у цьому стрімкому падінні іміджу зіграв далеко не останню роль. А щоб не розгубити лічені відсотки, які ще залишилися, проявляти активність «самооборонцям» просто необхідно. От і доводиться депутату Куликову особисто світитися поряд з «активістами», котрі руйнують огорожі, а заразом і зазіхають на приватну власність.
Зрозуміло, жодних дозвільних документів, окрім депутатського значка, у ватажка штурмового загону не було. І якби давнє гасло НУНС про скасування депутатської недоторканності все-таки було реалізовано на практиці, то Куликова просто виштовхали б втришия з приватної території. Та оскільки наявність депутатського звання у нашій країн,і як і раніше, схожа на магічний артефакт сили, то поняття приватної власності швидко перетворилося для депутата на звичайну формальність.
У свою чергу власники ділянки на Гончара, 17-23 - ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» - стверджують, що всі дозвільні документи на будівництво було отримано ще в 2004 році. Пізніше мешканці старого 20-квартирного будинку, розташованого за цією адресою, були розселені до інших будинків або отримали (за бажанням) солідні грошові компенсації, причому в той час, коли ціни на нерухомість досягли свого піку. Будівництво почалося у жовтні 2008 року, і зараз уже перебуває на 30-процентній стадії готовності. У землю вже вбито більше тисячі залізобетонних паль на глибину до 32 метрів. Будівельники запевняють, що стан будинків - сусідів будівництва, перебуває під постійним спостереженням фахівців.
Слід зазначити, що компанія-забудовник представляє у тому числі й інтереси американських та австрійських інвесторів. Іноземці, як правило, дуже скрупульозно підходять до вирішення питань законодавчого порядку, їм зайві скандали не потрібні. Чого ж тоді дивуватися, що до нашої країни не пливуть потоком інвестиції? Адже не секрет, що іноземний інвестор частенько просто боїться витрачати гроші тут через цілковиту невизначеність з майбутнім на всіх етапах розвитку бізнесу. Статися може що завгодно - і крани з «болгарками», і чиновники з непомірними апетитами.
Окремим питанням слід торкнутися логіки протестів проти забудови. Є очевидна різниця між випадками, коли будинок намагаються звести на місці вашого дитячого майданчика, і коли новий будинок будують на місці застарілого аварійного житла, яке не лише становить небезпеку для самих мешканців, а й часто стає справжнім розсадником епідемій - розплідником для щурів. Одного дня мій знайомий, який мешкає у схожому старому будинку, вирішив зробити ремонт. Знявши штукатурку і відірвавши дранку, яка виявилася за нею, він знайшов у зазорі між стіною цілу купу муміфікованих засохлих щурів. Мабуть, що такі «поклади» могли б знайти багато мешканців аварійних будинків у столиці. І вони самі чудово знають, що водиться у їхніх підвалах серед напівгнилих труб.
Але численні будівельні скандали, котрі, зокрема, роздмухують заради політичного капіталу, призводять до того, що більшість старих об'єктів у місті знести просто неможливо. Політики різних рівнів ніколи не втрачають такої чудової нагоди для піару. Однак потрібно провести чітку лінію - між спробами незаконної забудови на прибудинкових територіях і будівництвом нових будинків на місці аварійних. Урешті-решт, це не лише бізнес забудовника, який має принести прибуток, це ще й збереження цивілізованого зовнішнього вигляду міста. Адже так би і зяяли вибитими вікнами та дірявими стінами будинки на Бессарабці та Софійській площі, лякаючи гостей столиці, якби політики вчасно пронюхали про такий дивовижний привід викупатися у промінні слави захисників народних інтересів.
Фото: УНІАН
