Альтернативна енергетика: нафті і газу час відпочити
Погодьтеся, сьогодні багато хто з нас схильний більше замислюватися про ціну російського газу для України, побоюватися стрибка цін на нафтопродукти, ніж подумати про те, що газ і нафта – не єдині джерела енергії. «Главред» пропонує вам інформацію про альтернативні види палива, розказану теоретиками і практиками цього питання: директором НДІ екобіотехнологій Національного університету біоресурсів і природокористування України Валерієм Дубровіним і главою правління Української вітроенергетичної асоціації, віце-президентом Агентства з поновлюваної енергетики Андрієм Конеченковим.
Місто-казка в ОАE: нафта і газ відпочивають
Світ зацікавлений у розвитку поновлюваної енергетики, – розповів Андрій Конеченков. Свідченням тому є значне зростання інвестицій у цей вид енергетики за останні кілька років. Зростання є таким інтенсивним, що вже 2010 року поновлювана енергетика посяде друге місце після вугільної за виробництвом енергії.
Як повідомив Андрій Конеченков, цікава подія сталася буквально кілька тижнів тому. У червні в Шарм ель Шейху (Єгипет) було створено Міжнародне агентство з поновлюваної енергетики – IRENA (The International Renewable Energy Agency), до складу якого увійшли 129 країн на рівні урядів. За базу новоствореної організації було обрано місто Маздар (емірат Абу-Дабі, ОАЄ). Примітно, що, відповідно до планів організаторів, енергозабезпечення міста має здійснюватися виключно за рахунок поновлюваної енергетики – сонячної і геотермальної. З неї вироблятиметься теплова і електроенергія, на ній працюватиме весь міський транспорт. Будівництво потребує інвестицій на загальну суму 22 мільярди доларів, 4 з яких заплатить глава емірату.
Емірат Абу-Дабі був обраний не випадково. Згідно зі статистикою, саме він є першим у світі за викидами парникових газів на душу населення. У той же час, цей самий емірат володіє 5% світових запасів природного газу і 10% світових запасів нафти. Таким чином, на прикладі Маздара світ отримає доказ того, що нафта і газ не є необхідними атрибутами сучасного міста.
Україна дивиться на Росію, але виглядає непогано
Як розповів Андрій Конеченков, Україна не увійшла до списку тих 129 країн, які підписали договір у Шарм ель Шейху. Чому? Швидше за все, тому що озиралася на Росію, – вважає експерт. «Україна, на жаль, поки що дивиться на Росію, забуваючи про те, що в Росії є чимала кількість газу», – говорить він.
У той же час, у плані поновлюваної енергетики в Україні відбуваються великі зміни. Зокрема, 1 квітня Верховною Радою були внесені зміни в Закон «Про альтернативні джерела енергії» і введено так званий «зелений тариф» («зелений тариф» – спеціальний тариф, за яким купується електроенергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, – Т.Г.).
Згідно з нововведенням, коефіцієнт від продажу електроенергії, виробленої за допомогою вітростанції потужністю понад 2МВт, становитиме 11,31 євроцентів за кВт/год. «Це досить високий коефіцієнт», – говорить Андрій Конеченков і додає, що в Німеччині аналогічний показник становить 9-9,5 євроцентів за кВт/год.
Тому «Україна сьогодні виглядає на рівні і європейських країн, і на світовому рівні доволі пристойно», – робить висновок експерт. За його словами, сьогодні головна проблема для впровадження і використання поновлюваної енергетики в Україні – «безліч питань, пов'язаних і з виділенням землі, і з політикою на місцевому рівні – наскільки люди хочуть, вірять і готові допомогти».
Що стосується вітчизняних наукових розробок у сфері поновлюваної енергетики, то вони, за словами Андрія Конеченкова, перебувають поки на стадії теоретичних. Здебільшого такий стан речей пов'язаний з недостатнім фінансуванням таких розробок і з «подвійною системою авторського права», що існувала аж до розвалу Радянського Союзу. Так, свого часу в СРСР практично не функціонував інститут авторського права – винаходи радянських учених не вважалися такими за межами Союзу. Тому теоретично будь-яка людина могла приїхати в ті самі США з радянським винаходом і зареєструвати його як свій. З цим пов'язаний і процес «відпливу мізків» – кращі науковці свого часу були змушені покинути Україну.
На сьогоднішньому етапі розвитку країни Андрій Конеченков пропонує використовувати ліцензійні технології, використовувані у країнах східної Європи. А вже з часом, розставивши пріоритети у фінансуванні відповідних напрямів науки, зайнятися власними науковими розробками.
Що вигідніше: солома чи зерно?
Біомаса становить 65-70% усіх ресурсів поновлюваної енергетики, – розповів Валерій Дубровін. З біомаси виробляють три види палива: тверде, рідке і газоподібне.
Найпопулярніший вид твердого палива виготовляється з соломи. «Наші посівні площі сільськогосподарських культур становлять 28-30 мільйонів гектарів. Якщо взяти навіть 30% цих площ і зняти з них солому на енергетичні потреби, ми отримаємо близько 10-12 мільйонів тонн соломи», – сказав Валерій Дубровін. За його словами, тонна соломи за енергетичним еквівалентом рівна 330 кг дизельного палива, 660 кг кам'яного вугілля або 500 кубометрам природного газу.
За підрахунками експерта, вартість соломи, переробленої у брикети, і зерна, вирощеного на тій же площі, практично порівнянна. «Якщо ви отримали 3 тонни зерна з гектара, то приблизно стільки ж ви отримуєте і соломи. Зерно 2008 року коштувало 800-900 гривень за тонну. Отже, 2400-2700 гривень селянин міг отримати за зерно з трьох гектарів. Що стосується соломи, то сьогодні тонна гранульованої соломи коштує не менше 600 гривень, часом 700 гривень. Тобто виходить цифра, цілком порівнянна з урожаєм зерна, або з кормовим урожаєм, який можна отримати на цьому полі», – ділиться підрахунками Валерій Дубровін.
Сьогодні в Україні існує технологія і устаткування для переробки біомаси в паливні гранули або брикети. Єдине «логістичне» обмеження – біомаса має бути перероблена не далі, ніж за 50 кілометрів від місця її використання. Інакше переробка стає економічно невигідною.
Для використання біомаси потрібні спеціальні котли, але і з цим проблем не буде. На сьогодні в Україні таке устаткування виробляють три підприємства: Могилів-Подільський машинобудівний завод випускає котли для побутового вживання; Івано-Франківський завод «Крігер» виробляє котли для промислового використання; Першотравневий завод «Бриг» робить котли-теплогенератори.
Не такий страшний рапс, як його малюють
2008 року сільське господарство України втратило близько 1,6 мільярдів гривень за рахунок подорожчання дизельного палива, – заявив Валерій Дубровін. У той же час, за його словами, Україна має всі можливості для виробництва дизельного біопалива власними силами. «Якби сільське господарство України виділило 5% своїх площ під енергетичні культури, зокрема, під рапс, ми б повністю покрили потребу сільського господарства в дизельному паливі», – говорить він.
Валерій Дубровін запевнив присутніх у тому, що рапс «така сама культура, як соняшник, як цукровий буряк, як пшениця». І точно так, як і перераховані культури, він потребує правильного агрономічного догляду. Аби не виснажувати ґрунт, рапс має з'являтися в сівозміні не частіше за один раз на 4 роки. У винагороду за працю ми отримуємо біопаливо, період напіврозпаду якого удвічі менший, ніж у звичайного нафтового, з меншою димністю і викидами СО2.
Вітчизняне устаткування для виробництва біодизеля також можна купити в Україні, причому, у 3-5 разів дешевше за зарубіжне.
Ще один вид біопалива – біогаз – можна видобувати з сільськогосподарських відходів, відходів комунальної сфери і навіть... з каналізації! Причому, свиноферми й інші підприємства з виробництва продукції тваринництва мають бути зацікавлені в нових технологіях перш за все. Як розповів Валерій Дубровін, однією з умов членства в СОТ є «цивілізована утилізація гною». Якщо за три роки, коли «СОТ вступить у свої права», ця технологія не буде впроваджена, українські тваринники ризикують позбутися величезного ринку збуту. «У такій ситуації вже були чехи, поляки. Мені здається, краще все-таки вчитися на чужих помилках», – заявив експерт.
«Сьогодні настає нова ера для біоенергетики – ера реалізації проектів. Мені здається, що всім нам потрібно пропагувати хороший досвід – досвід високих технологій у сфері біоенергетики», – сказав він.
«Поновлювана енергетика не може бути панацеєю», – сказав Андрій Конеченков. Сьогодні вона не може повністю забезпечити потреби в енергії. Проте вже сьогодні «близько 20 мільярдів кубометрів газу можна замінити, використовуючи всі ці технології – починаючи від газу сміттєзвалища і закінчуючи відходами соломи і деревини. А це четверта частина необхідного Україні газу», – сказав він. Крім того, Сонце освітлює Україну не в останню чергу, за вітропотенціалом ми посідаємо друге місце в Європі, і щороку на наших полях зростає порядка 40-60 мільйонів тонн біомаси. Гріх не використовувати такі ресурси. Чи не так?
Стенограмму прес-конференції читайте тут
