Обамонеманія
Західні коментатори були здивовані: Обама, який підкорив не тільки Сполучені Штати, а й Європу, в Росії сприймався як звичайний західний візитер. Як тут кажуть – добре, що не Буш...
Цій відсутності «обамоманії» в Росії є кілька пояснень. По-перше – будемо чесними – у росіян, та й у жителів інших пострадянських країн, перше в історії обрання президентом Сполучених Штатів темношкірого політика викликало не те відчуття нової епохи, про яке говорили від Вашингтона до Берліна, а, ймовірніше, легке здивування. Для нашого простору час толерантності ще не прийшов, тож москвичі навряд чи здатні сприймати американського президента як політичну зірку. Та й у них поки що є власна політична зірка – Володимир Путін. А про нього Обама відгукується без потрібного пієтету. До того ж із американцями і європейцями президент США говорить про цінності. Таку саму розмову він намагався провести і в Росії – зокрема, під час виступу перед молоддю. Проте уявлення про цінності у американців і росіян сьогодні різняться. Не тільки російське керівництво, але й населення країни сприймає власну державу як реального конкурента США. Це для Європи Барак Обама – президент суперкраїни, який готовий повернутися обличчям до «старого континенту». Для Росії він – президент однієї супердержави, яка зазіхає на законні інтереси іншої. Почав домовлятися? Отже, визнав, якою Росія є сильною. І вся попередня зовнішня політика була правильною, якщо новий американський президент так хутко вибрався до Москви.
Пояснювати щось із точки зору здорового глузду тут особливого сенсу немає. Росія вже давно існує у світі власних уявлень про всесвіт, який її оточує. І ця традиція сягає аж радянських часів, коли читачі газети «Правда» були щиро впевнені, що на результати американських президентських виборів впливає ставлення того чи іншого господаря Білого дому до першої в світі країни робітників і селян. Таке уявлення про американську політику досі не зникло. І тому справді добре, що Обама – не Буш, що виграв не республіканець: американці покарали республіканців за їхню пихатість, за Ірак, за Саакашвілі, за Ющенка... За що там іще?
Всі інші підсумки візиту – для спеціалістів. Саме вони аналізуватимуть документи про роззброєння, які узгоджено російським і американським президентами, і усвідомлювати відсутність якихось успіхів із російського боку. Саме вони помітять, що для розмови з російськими опозиціонерами Обамі не було кого збирати – на відміну від його попередників, що мали справу із серйозними і перспективними людьми. І все ж таки для мене особисто головною подією став виступ американського президента перед молоддю. Хай вона навіть і сприймала гостя без особливого захоплення.
Ця промова нагадала мені перший американський президентський виступ, про який я розповідав читачам – виступ президента Рональда Рейгана у Московському університеті. Зараз навіть важко пояснити, яке величезне значення мало те спілкування. Упродовж багатьох десятиріч радянська пропаганда намагалася зробити все можливе, щоб дезінформувати громадян комуністичної імперії, щоб створити облудні міфи про Сполучені Штати, їхню зовнішню політику, цінності. Почути про все це з перших вуст від тієї самої людини, яку намагалися оголосити головним ворогом Москви, цитату якої про «імперію зла» пригадували з неприхованою образою (хотілося бути, ймовірно, імперією добра) – це дійсно було щось! І Рейган, тоді вже немолодий, втомлений, наприкінці свого тріумфального президентства, продемонстрував, що таке політик, який впевнений у власних цінностях і разом із цим здатен бути ґречним по відношенню до господарів.
Щось аналогічне відбулося і під час виступу президента Обами. Знову – інформація від першої особи. Знову – у ситуації, коли державні російські ЗМІ не приховують своєї антипатії до Сполучених Штатів, ба більше – створюють у споживачів не тільки в Росії, а й за кордоном, ілюзію того, що сучасна Росія, країна із не дуже розвиненою сировинною економікою, анахронічною армією, підприємствами, що зупиняються, і населенням, яке невпинно зменшується, може бути реальним конкурентом США. Обама не став із цим сперечатися, він просто виступав як лідер світової держави. Росіяни, якими упродовж усього нового тисячоліття керують невиразні чиновники, які й гадки не мають про те, що таке справжня політична діяльність, мали можливість побачити політичного діяча, що переміг у безпрецедентній боротьбі і захищає власне уявлення про цінності, з якими його асоціюють. Адже в Росії вже давно немає ніякої реальної політичної боротьби, є хіба що її імітація і вже другий поспіль президент залишає посаду, називаючи прізвище наступника. Багатопартійності також немає, молодь привчають до думки, що кар’єру можна зробити хіба що у лавах «Єдиної Росії» – партії без політичних поглядів, без програми, без уявлення про майбутнє країни, проте із лідером – Володимиром Путіним. А тут, під час виступу Обами, – зовсім інше ставлення до політики! Важливий приклад для молодих людей, яким належить будувати нову Росію. Може, вони згадають цей виступ Обами, коли робитимуть власний вибір і з огидою згадуватимуть про бездарне панування купки номенклатурників і «олігархів», що намагаються вкрасти їхнє майбутнє і конвертувати його у власні фешенебельні палаци і яхти?
