Українські ПСГ як запорука європейської енергобезпеки
Урешті-решт, це допоможе Україні одним пострілом убити двох зайців – зробити значний крок у бік енергетичної інтеграції до ЄС та зменшити загрозу наступних газових воєн.
Енергетичні загрози...
Підписавши січневі контракти з «Газпромом», Україна створила собі низку проблем, найбільшою з яких є найвища в Європі базова ціна на газ. Про те, що газовий контракт з Росією від 19 січня недосконалий, віднедавна почала говорити і український прем’єр-міністр. Хоча з українського боку протягом місяців ніхто не зробив навіть спроб, щоб підкоригувати контракт, а перше півріччя, яке для цього передбачене, вже добігло кінця.
Водночас у нас навіть порівняно з центрально-східними сусідами вдвічі нижчі тарифи на транзитні послуги з транспортування газу. За нинішніх умов ці ціни повинні зростати. Адже якщо зменшуються обсяги транспортування, постійні витрати залишаються тими самими, зростає ціна технологічного газу, який використовується для роботи компресорних станцій, то дедалі більша частина постійних витрат лягає на одиницю прокачаного газу.
За твердженням наших посадовців, є певні усні домовленості між українським та російським урядами про те, що Росія не штрафуватиме Україну за недобирання нами законтрактованого обсягу газу. Проте ці домовленості не відображено у змінах до контрактів. Представники «Газпрому» навіть на міжнародних конференціях натякають на те, що вони мають право при нагоді виставити «Нафтогазу» значні штрафи за невиконання контрактних умов.
Західні експерти також стверджують, що «Газпром» як співвласник РУЕ має можливість у будь-який час спробувати повернути собі ті 11 млрд кубометрів «газу Фірташа», як колись казали, «по вновь открывшимся обстоятельствам».
Відтак, цілком імовірно, що, тримаючи Україну на міцному гачку, Росія може мати на меті отримати українську ГТС безоплатно, точніше в рахунок штрафів. Тобто Москва теоретично може створити Україні такі умови, щоб ми за штрафами заборгували так багато, що лише українська ГТС буде співмірною за це компенсацією. Почути якісь специфічні вимоги від росіян ми можемо у найбільш незручний для української влади час – під час виборів.
Вже для всіх очевидно, що Росія рідко керується принципами ринкових відносин, про які, проте, доволі часто згадує. Росіяни й сьогодні займаються тим, що політики називають дезаґрегацією монолітності ЄС. Попри заклики Брюсселя до членів ЄС говорити в енергетичній сфері «одним голосом», Росія віддає перевагу двостороннім відносинам. За лояльність до Росії «Газпром» віддячує дешевшим, ніж в інших країнах, газом. Така політика Росії порушує монолітність ЄС, його спроможність вести єдину політику і навіть стає випробуванням його життєздатності.
...та можливості
1 грудня 2005 року Україна підписала меморандум про інтеграцію української енергетики до енергетики ЄС, а минулого березня – ще й брюссельську декларацію про модернізацію української ГТС. Проте конкретних кроків для втілення в життя обох документів Київ зробив зовсім мало. Наша політика дуже дивна, адже ми постійно навантажуємо партнерів своїми проблемами, але не створюємо для них жодних преференцій.
Активний обсяг ПСГ, яким володіє Україна, становить 32 млрд кубометрів. Якщо в модернізацію ПСГ вкласти кілька сотень мільйонів доларів, що не є для галузі великими грішми, то обсяг цих сховищ можна збільшити ще на 6-7 млрд кубометрів. Для власних потреб Україні достатньо 25-26 млрд кубометрів. Відповідно, решту місця у наших ПСГ можна запропонувати для зберігання газу іноземним компаніям і заробити на цьому додаткові гроші. Подібний прецедент уже був. Кілька років тому компанія MOL навіть підписала попередні домовленості про зберігання свого газу в українських ПСГ. Тобто якийсь досвід у цьому ми вже маємо.
Наші газосховищні ресурси є одними з найбільших в Європі. Для прикладу: в Італії чи Німеччині національні ПСГ становлять по 8-10 млрд кубометрів. Тобто ми досить легко можемо створити нові обсяги ПСГ, співмірні з ПСГ провідних європейських держав. Якщо брати до уваги російські ПСГ, то українська частка у загальноєвропейських газосховищних ресурсах становить 20%, а без урахування Росії – майже третину від усіх європейських ПСГ.
Для нас активне використання власних підземних сховищ надзвичайно вигідне. По-перше, гадаю, за зберігання газу в наших ПСГ європейські клієнти погодяться платити середньоєвропейську ціну, тобто значно вищу за ту, яку нам за це зараз платить Росія. По-друге, це ефективніше використання власної інфраструктури. По-третє, це реальна інтеграція до ЄС, адже так Україна стає частиною євросоюзної енергетичної безпеки. По-четверте, якби європейці почали зберігати свій газ у наших ПСГ уже з цього року, то й на модернізацію та збільшення місткості наших ПСГ вони б з більшою легкістю виділили кошти.
Крім того, якби наші ПСГ були б вщент заповнені газом і там би зберігалася власність ЄС, різко би зменшився ефект від російських газових воєн. Наприклад, коли Росія восени минулого року у відповідь на згоду чеського уряду розмістити у себе системи ПРО майже наполовину лімітувала постачання туди своєї нафти, чехи включили свої 120-денні запаси та відкрили альтернативні нафтопроводи з інших джерел. Притому навіть ціна на нафту для країни не змінилась. Росія одразу ж отямилась і відновила прокачку нафти, бо могла без будь-яких для себе вигод втратити чеський ринок. Так само ми можемо значно зменшити мотивації Росії до нових газових воєн і за допомогою наших ПСГ.
Європа у такій послузі потенційно зацікавлена. Натомість Росія ставиться до цього прохолодно. Ба навіть вигадує якісь дивні умови для своєї участі у таких проектах. Москва заявила про те, що допоки в неї не буде якоїсь частки власності у наших ПСГ, то для неї зберігати свій газ там буде некомфортно. Абсурдність такої позиції нагадує мені гіпотетичну ситуацію, якби я умовою поселення у якийсь готель поставив перед його власниками отримання мною частки у праві на власність. Тому об’єктивних причин для Росії відмовлятись від цього нема. Можна лише констатувати, що наразі Москва не готова приєднатися до таких проектів.
Проте без участі Росії тут не обійтись. І Україна разом із представниками ЄС повинна ініціювати переговори, таким чином демонструючи свої європейські прагнення і борючись за додаткові доходи, які фінансово оздоровлюватимуть «Нафтогаз», котрий переживає зараз не найкращі часи. Шукайте – і знайдете!
