Лідія Смола: Зберегти любов – це велика праця
Більшість українців цінує сім’ю понад усе. Про це під час прес-конференції у «Главред-медіа» розповіла радник Секретаря РНБО, в минулому – директор Державного інституту розвитку сім’ї та молоді Лідія Смола. Відповідаючи на запитання читачів «Главреда» та журналістів, пані Лідія розповіла про найголовніші складові щасливого подружнього життя, про те, як не втратити кохання у шлюбі і сам шлюб та багато іншого.
Пропонуємо до вашої уваги вибрані поради психолога.
Сучасна українська сім’я: жахлива статистика
Розповідаючи про основні проблеми української сім’ї, Лідія Смола зазначила, що «на жаль, сьогодні вона, як і все наше суспільство, має дуже багато проблем. Почну з кричущих цифр: понад 100 тисяч дітей в Україні – це є діти, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування. Серед цих дітей лише 10% - це діти, батьки яких померли. Решта – діти, які мають живих батьків. Кожна п’ята дитина в Україні народжується поза шлюбом. 21% дітей живуть в неповних сім’ях. Понад 60 тисяч сімей живуть у складних життєвих обставинах – де батьки не працюють, вживають алкоголь, або мають проблеми з наркозалежністю.
Окрім цього, станом на початок року в країні понад 8 тисяч неповнолітніх перебувають за гратами. За останні десять років кількість ВІЛ-інфікованих дітей зросла від 94 до майже 2 тисяч дітей.
Інститут, який я очолювала, проводив ряд опитувань. Третина дітей-школярів відповідали, що батьки їх не люблять. 25% говорили про те, що їх вдома постійно б’ють, і вони навіть не завжди знають, за що їх б’ють. Окрім цього, близько 30% дітей відмовились відповідати на питання, чи здійснюють проти них насильницькі дії».
Українці не відрізняють психолога від психіатра
Українці вважають сім’ю найбільшою цінністю. Про це свідчать результати опитування, проведеного Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді серед 17-35-річних респондентів. «Згідно опитувань останніх трьох років, 93-98% опитаних сказали, що найбільше у житті вони хотіли б створити хорошу сім’ю». Мотивація – доволі різна: від того, «щоб мати спокій, законний секс, позбавитися потреби когось шукати, до «це роблять усі» і «як же без сім’ї? Треба, щоб діти народжувались у законному шлюбі».
«Але, не зважаючи на це, кожний другий шлюб в Україні розпадається. Статистика свідчить, що кількість розлучень подружжя віком 23-25 років становить понад 80%».
Чому існує таке разюче протиріччя?
Психолог пояснює такий парадокс кількома причинами. По-перше, вона зазначила великий вплив ЗМІ, зокрема, на створення у свідомості українців певної спотвореної моделі сімейних стосунків. По-друге, відсутність в українському суспільстві практики вирішувати психологічні проблеми за допомогою психолога. За словами Лідії Смоли, по психологічну допомогу більшість наших співвітчизників звертається або до друзів, або до священика «з проханням якоїсь чудодійної молитви, яка вирішить ситуацію». Найзаможніші можуть дозволити собі сеанс у психотерапевта, але фінансова складова цієї послуги не дозволяє користуватися нею широкому загалу.
Тим не менше, «ні одноразовий похід до священника за молитвою, ні одноразовий похід до психолога не вирішать ситуацію», оскільки «за день не відбувається розбудова сімейних стосунків. Потрібен тривалий час, щоби їх відбудувати».
Не слід забувати про існування відповідних соціальних служб, що мають на меті саме психологічну допомогу. Але вони, за словами пані Лідії, «не задовольняють у повній мірі потреб, які є у суспільстві».
Любіть дітей, а не себе в дітях
«У Сартра є такий вислів: «В дітях люди намагаються реалізувати свої нереалізовані честолюбиві плани».
«До п’яти років дитина формується як особистість. Вона розуміє свою певну нікчемність, і вважає, що батьки – це щось надзвичайне. Вона абсолютно цьому вірить. Вона вважає, що батьки можуть все». На цьому етапі «дуже важливим є не зрадити дітей».
«Після п’яти років, коли дитина починає соціалізуватись в різних обставинах, стосунки поступово переходять у горизонтальну площину. Дитина розуміє, що батьки не завжди все можуть, що батьки не завжди говорять правду, що батьки доволі часто брешуть, що батьки грають певні ролі, що окрім батьків є інший світ, де є багато цікавого».
Разом з тим, «матір хоче виростити артистичну натуру, батько – бійця, а дитина взагалі любить шахи і захоплюється математикою». Тому на цьому етапі важливим є не перевищити свої батьківські повноваження і не захоплюватися владою над дитиною. «Доволі часто батьки формують стосунки по системі: «Я правий, бо я батько». Для дитини це не аргумент. Дайте аргумент для дитини, вона не просила народжувати її». Або «доволі часто мати каже: «Я ж тобі стільки життя подарувала, я ж могла вийти заміж, ще щось зробити...» А дитина не вимагала від вас цієї жертовності».
Щоб перевірити, як саме відчуває себе дитина в сім’ї, психолог порекомендувала простий спосіб: попросити дитину намалювати свою сім’ю. За її словами, навіть розташування «дійових осіб» на малюнку є дуже показовим.
Лідія Смола пропонує усім батькам ставитися до своїх дітей, як до особистостей. «У Станіславського є фраза: «Любіть мистецтво в собі, а не себе в мистецтві». Я би сказала: «Любіть дітей, а не себе в дітях».
Одне правило і три складові сімейного щастя
«Рецепти щастя в кожного є свої». Лідія Смола запропонувала певний «універсальний» рецепт ідеального подружнього життя. Це одне правило і три складові.
Правило проголосив свого часу Ісус Христос: «Ставтеся до людей так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас». «Якщо цим правилом керуватися, то воно спрацьовує. Бо, згідно закону діалектики, кількість переходить у якість», - впевнена психолог.
Тепер – до правил. Перше з них - це терпіння. «Не можна вимагати від когось більше, ніж ви вкладаєте в ці стосунки». «І не потрібно перероблювати свою половинку»: наприклад, спочатку намагатися перетворити її на копію своєї мами, а потім із жахом казати: «Боже! Вона так схожа на мою маму!»
Друге правило – спільність інтересів. В ідеальному подружжі люди дивляться не стільки один на одного, скільки в одну сторону.
Третє правило – розуміння, яке виключає заяви на кшталт: «Я правий – і все!».
Чи існують щасливі шлюби? Лідія Смола впевнена, що так. Ми не помічаємо їх, бо щасливі сім’ї ховають своє щастя від зайвих очей. Адже й Шекспір свого часу казав – «Любовь не любит суеты»...
Зрада – це криза стосунків
«Найбільшою сімейною проблемою, яка починає руйнувати сім’ю, є байдужість. Вона розповсюджується, як рак, і тоді з’являється третій зайвий». «В сім’ї не буває, що хтось винен. Завжди винні дві сторони».
«Люди формують свої стосунки і певний стереотип: встали, поснідали, односкладні відповіді на питання, 6 хвилин сексу в тиждень... І потім ти дивишся, що нібито твоя половина буде з тобою завжди. Є проблема власності. Психологія людини побудована таким чином, що вона хоче стабільності. З іншого боку, коли чоловік переходить у категорію «моя власність», то можна і одягтися не зовсім добре, та й хочеться дещо розслабитися. Людина стає «частиною обстановки», коли ви втрачаєте до неї інтерес, коли ви не боретеся, коли ви не оберігаєте свою любов».
«Що таке зрада? Це криза стосунків. Система, яка називається «сім’я», потребує перезавантаження. Зрада – це зламана система, яка потребує змін». Водночас, зрада може мати два наслідки: або зміцнення стосунків, коли «люди усвідомлюють, що вони могли втратити таке дороге, чого вони в житті не могли найти». Або ж, навпаки, ця ситуація переконує обох у тому, що «нічого вже відновити не можна».
«Любов потребує щоденного хліба у вигляді посмішки, подяки, жарту у вигляді якогось підбодрювання, сюрпризу. Він може бути зовсім маленький. Ви можете сказати: «Я тобі сьогодні приніс величезний подарунок. Я тобі подарував зірку. Ота, зліва, сама крайня – це твоя». Я переконана, навіть якщо ваша дружина дуже прагматична особа, вона це оцінить, бо це є увага».
Для того, щоб оберігати свою любов, не потрібні великі гроші. «Потрібно лише ваше бажання». Вкладена в любов праця «сторицею віддається вам щастям».
Стенограму прес-конференції читайте тут.
