Руслан Князевич: За чинним виборчим законом Янукович виграє ще в першому турі
Закон про внесення змін до законодавства про вибори Президента України писався майже в секретних умовах. Минулого вівторка його зареєстрували в стінах парламенту, а вже в середу за узгодженням БЮТ та Партії регіонів проголосували в першому читанні. При цьому спільне дітище вже старих знайомих по законотворчій роботі ПР і БЮТ Олександра Лавриновича та Андрія Портнова перед голосуванням не читали і в очі не бачили 99% тих, хто проголосував «за».
Звичайно, що за такого «одобрямсу» розробнику альтернативного закону про вибори нунсівцю Руслану Князевичу навіть не дали слова для доповіді. А його проект, схвалений профільним комітетом ще місяць тому, за словами автора, вже був готовий підписувати і Президент.
Попри все, ухвалений в першому читанні проект від ПР та БЮТ є значним поступом вперед порівняно з чинним законом про вибори, за яким відбувалися масові фальсифікації 2004 року. В ньому міститься ціла низка норм, які запобігають фальсифікаціям п’ятирічної давнини. Проте «тонких» місць, які зазнали різкої критики експертів, у ньому також достатньо.
За словами того ж Руслана Князевича, члена ЦВК у 2004 році, а нині депутата від НУНС, найбільше нарікань у законопроекті двох найбільших фракцій парламенту викликає спосіб формування виборчих комісій – парламентським фракціями. Фактично кандидати у президенти виключаються з процесу проведення та контролю за виборами. Також є багато питань до процедури оскарження результатів виборів, організації роботи офіційних спостерігачів, формування списків виборців та інших важливих нюансів.
Багато політиків висловлюють застереження, щоб і в другому читанні закон не ухвалили «не читаючи». Адже у разі, якщо проблемні питання з проекту не приберуть, то закон може отримати президентське вето. І про це вже сказав представник Президента в парламенті Ігор Попов. Якщо ж вето подолати не вдасться, то можливий найгірший сценарій - не отримати нової законодавчої бази взагалі і проводити вибори за законом 2004 року.
Про всі проблемні деталі проекту змін до закону про вибори президента, а також можливі сценарії розвитку ситуації у випадку провалу законодавчих виборчих новацій в інтерв’ю «Главреду» розповів народний депутат від НУНС, колишній член ЦВК Руслан Князевич.
«Може трапитися, що кандидат у президенти програє всі жеребкування і не буде мати жодного представника в 33 тисячах дільничних і 225 окружних комісіях»
Руслане Петровичу, ви казали, що в проекті змін до закону про вибори президента від ПР та БЮТ є багато деталей, які можуть спричинити проблеми для виборчого процесу. Як відомо, «чорт ховається в деталях» - які деталі цього проекту у вас викликають найбільше зауважень і через які можуть бути значні махінації на виборах?
Насправді мені здається, що основна проблема пропонованих змін полягає в тому, що вони не комплексні і не стосуються всього тіла закону. Вони дуже точково стосуються тих позицій, щодо яких вдалося домовитися перемовникам. Тому вирішили, що оскільки інші моменти можуть мати заперечення, то їх не чіпати.
У чому полягають деталі. Я переконаний, що спосіб формування комісій, запропонований у цих змінах, спричинить не лише бурю негативної реакції в середовищі українського політикуму, а й матиме наслідком серйозні застереження з боку світової громадськості. Є низка світових і європейських організацій, які звертають досить пильну увагу на організацію виборчого процесу. Коли вони вбачають несправедливість в організації виборчого процесу, то дуже влучно по ній б’ють. Хоча я не виключаю, що це не змінить позицію авторів законопроекту, цю норму буде внесено в остаточному варіанті проекту закону. Нагадаю, що, згідно з проектом, більшість членів виборчих комісій делегуються парламентськими фракціями, і лише невелика частка – кандидатами у президенти.
Згідно з проектом, у територіальних виборчих комісіях дві третини членів формуватиметься з парламентських фракцій, а в дільничних ще більше. Але ж фракції, наприклад, «Нашої України», Партії регіонів, БЮТ, Блоку Литвина та комуністів будуть між собою змагатися. Хіба можна говорити, що парламент представить тільки дві сторони: БЮТ і Партію регіонів і парламентські представники про щось там між собою домовляться?
Не йде мова про те, хто представлятиме, треба говорити не про політику, а про право. Представники парламентських фракцій у комісіях не можуть представляти кандидатів у президенти. Не можна наділяти фракцію статусом суб’єкта виборів президента, вони ж бо абсолютно тут ні до чого.
Я так розумію, що розробники законопроекту щодо президентських виборів напрацьовували його тоді, коли хотіли вносити всім відомі зміни до Конституції. Тобто за умови суто парламентської моделі влади така система формування виборчих комісій ще б мала сенс. Але в цій ситуації, коли ми маємо абсолютно не парламентську систему, це не логічно.
Під час виборів президента балотуватися можуть і самовисуванці. Тому, вибачте, якщо я самовисуванець, а не член партії, то я не маю жодної перспективи мати доступ до організації виборчого процесу.
Краще б своїх людей до виборчих комісій подавали кандидати у президенти так, як це прописано в законі зараз. Тоді була б більша довіра одного до одного та до організації виборчого процесу. Якщо цього немає, то під час виборчої кампанії хтось із кандидатів використовуватиме цю тему лише для того, щоб наперед обґрунтувати свій програш на виборах. Ображені казатимуть, що їм не дали проконтролювати вибори через комісії і в них забрали голоси. Яка ж тоді легітимність президента, обраного у такий спосіб?
Ми пам’ятаємо 2004 рік, коли кандидати в президенти висували по два своїх представники до комісій. На дільницях було по 50 осіб і робота паралізувалася...
Згоден, якраз цей аргумент потрібно використовувати для того, щоб змінювати схему. Але скажіть мені, якщо двох представників від кандидата замінити одним, то це не поліпшить якість виборів? Звичайно, поліпшить. Тоді буде двадцять осіб у комісії.
Але ж є ще технічні кандидати, і в кого буде більше технічних кандидатів, той контролюватиме виборчі комісії?
Питання технічних кандидатів немає жодного відношення до права. Ми можемо зараз говорити про правову площину. Якщо ми говоритимемо про політику, тоді нам буде дуже складно повертатися до права. Всі хочуть, щоб технічних кандидатів було мало. Я теж. Але це треба робити не в той спосіб, в який пропонують ПР та БЮТ – шляхом відсікання кандидатів від формування комісій. З технічними кандидатами треба боротися через збільшення суми грошової застави.
До якої суми, наприклад?
Зараз чинна норма про 500 тисяч гривень, і законопроект ПР та БЮТ її залишає. От я пропонував збільшити до двох мільйонів. На минулих виборах свої документи на право бути кандидатами представляли близько п’ятдесяти осіб. Але кандидатами стало скільки? Лише двадцять чотири. Бо переважна більшість не могла знайти навіть 500 тисяч на той момент. Якщо б зараз цю суму збільшити до 2 мільйонів, то кандидатів було б не більше 15. Бо це не проста сума для тих, кого ви називаєте технічними кандидатами.
Партія регіонів чи БЮТ не оплатять технічних кандидатів?
От хоч би як парадоксально це звучало, але навіть у цих моментах не кожна з політичних сил, не кожен із кандидатів висловлював бажання платити таку суму. Але немає питань, якщо говорити, що два мільйони замало, давайте говорити про десять мільйонів. Це достойна сума…
Це вже ніби й забагато...
Чому забагато? Повірте мені, що для потужної політичної сили, яка хизується тим, що може забезпечити повний обсяг фінансування своєму кандидату, десять мільйонів це не гроші.
З іншого боку, ми говоримо про брак грошей і необхідність скорочення строків виборчої кампанії. Якщо у нас було хоча б по два мільйони застави, та ще й по двадцять-тридцять кандидатів, то порахуйте, який це прибуток. Це компенсація для бюджету в п’ятдесят-шістдесят мільйонів. Про це ніхто не говорить.
Хочу повернутися до формування комісій. Я не розумію, чому автори законопроекту не змінили порядок формування комісій під час організації другого туру. За фактом у нас складеться така ситуація, що фракції й кандидати, які не пройдуть до другого туру, втратять інтерес до виборів. Це завжди трапляється. Хоч би як і хай би хто їх спонсорував і перетворював на технічних кандидатів на 2 тур. Людей на місцях, які працюватимуть у комісіях, це мало цікавитиме.
Якщо ви подивитеся на прізвища людей, які організовують вибори, то це не один десяток років одні й ті самі прізвища від різних кандидатів і прапорів. Їм, окрім загальної зарплати, завжди платяться додаткові кошти від кандидатів. І той мізер, який їм платитиме держава, з тим, що платять кандидати, не порівняти. У другому турі вони просто можуть не прийти на дільниці.
Що треба зробити, аби цього не трапилося?
Передбачити, щоб перед другим туром комісії формувалися від двох кандидатів навпіл, як то було у третьому турі виборів 2004 року. Учасники 2 туру будуть зацікавлені в якісній роботі своїх представників, крім цього забезпечиться чесність представництва обох кандидатів.
Але скажу, щодо цього мене навіть ніхто не хоче слухати. Бо кажуть, що ця норма може призвести до затягування процесу формування комісій перед 2 туром. Але якщо залишати старих членів комісій на 2 тур, то для чого між першим і другим туром ви зберігаєте три тижні строку, а не два? Бо ж норма про три тижні замість двох тому і з’явилася, що треба переформатовувати комісії. Якісь повністю алогічні моменти в цих змінах до закону...
У проекті Лавриновича, Портнова, Лукаш та Зварича вказано, що залишки місць у всіх комісіях розділяються між кандидатами в президенти шляхом жеребкування. Чи реально провести таке жеребкування? Особливо важко повірити в його чесність на важливих територіальних виборчих дільницях...
Все це можна легко і чесно зробити. Але ж виникає питання справедливості принципу. Умовно кажучи, якщо я кандидат «Х» і маю свою фракцію в парламенті, я маю гарантовано двох з 15 людей у тій самій ТВК. Ще можу брати участь як кандидат під час жеребкування, і можна припустити, що я матиму склад комісії від себе. Це може бути гіпотетично.
У цьому ж законі сказано, що голова, заступник і секретар комісії не можуть бути від одного суб’єкта подання. Тобто може вийти, що голова від фракції Партії регіонів, а секретар комісії від кандидата Януковича?
Про що ж і мова. Ця норма абсолютно несправедлива. Якщо ти, умовно кажучи, маєш свою фракцію і висуваєш представників, то ти вже не мав би брати участь у жеребкуванні. Бо як тоді дивитися в очі тим кандидатам, які не матимуть своїх представників у жодній комісії? Бо так може трапитися, що кандидат у президенти програє всі жеребкування і не матиме жодного представника у 33 тисячах дільничних і 225 окружних комісіях. І мені складно уявити участь цієї людини в кампанії, і які результати для неї будуть прийнятними.
«В законопроекті ПР та БЮТ передбачена дискримінація альтернативних кандидатів»
В проекті закону є норми, що рішення комісій в день голосування ухвалюються більшістю від присутніх. Чи можливо, що в трьох різних кімнатах дільниці збереться по п’ять людей і в кожній більшістю від присутніх буде ухвалено три різних рішення?
Це робиться аби в день голосування не зривали кворум. В світлі того, що склад комісії на 2 тур залишається незмінним, можливо, комусь хочеться, щоб у 2 турі прийшла мінімальна кількість членів комісії і встановила свого президента.
Але яка легітимність виборів і такого президента, якщо його встановлять виборчі комісії у складі 10% від присутніх? Я думаю, що ці норми досить дискусійні, і мені, відверто кажучи, здається, що в цій частині ще буде коригуватися цей законопроект. Бо в законопроекті ПР та БЮТ передбачена дискримінація альтернативних кандидатів.
До прикладу, якщо я самовисуванець, то згідно закону можу використовувати тільки кошти виборчого фонду. А коли мене висунула партія, то крім коштів виборчого фонду, ще й партія може фінансувати мою кампанію. І станеться те, що було в 2004 році. Пам’ятаєте, «Тому що послідовний» - білборди, профінансовані не фондом кандидата Януковича, а Партією регіонів. А партії не треба декларувати свої видатки, бо її фінансування підпадає не під дію закону про вибори, а тільки під дію закону про політичні партії.
Закон про політичні партії в застарілій редакції 2000 року не передбачає контролю за фінансуванням президентської виборчої кампанії. Замкнуте коло виходить. І тоді не відомо, скільки сотень мільйонів використовується на кампанію від партії і це ніхто не контролює. Для самовисуванця ж максимальний контроль і будь-яка копійка одразу підпадає під санкції. Ну, де ж тоді справедливість?
«Норма про неможливість привезти людину з іншого регіону для роботи в комісії провокує до фальсифікацій і консервує ситуацію 2004 року»
Які ще «тонкі» моменти в ПРіБЮТівському проекті ви бачите?
Таких дуже багато. Найперше - можливості виборчим комісіям шляхом прийняття рішення вилучати з виборчої дільниці представників засобів масової інформації, а також спостерігачів якщо їх поведінка «заважатиме роботі» комісії. І це на фоні ухвалення такого рішення більшістю від присутніх в день виборів членів. Це велика проблема і велика небезпека, яка існувала ще в 2004 році, коли протягом другого туру у великій кількості регіонів із незрозумілих причин таких людей за надуманих обставин повилучали за межі дільниці, потім встановили результати, які вже ніхто не зміг оскаржити. І чомусь ця норма зберігається, мене це дуже лякає. Те ж саме стосується голосування на дому.
Ця норма залишилася?
Так, вона залишилася без змін. Але дуже велике питання, в якій частині вона повинна існувати. Якщо вона буде існувати в такій легкій формі як запропонували залишити автори законопроекту, то це породить багато проблем. Передбачається, що для голосування вдома буде потрібна тільки заява та якась там незрозуміла довідка про те, що людина перебуває на обліку в лікаря чи в соціальній службі. Будь-який лікар, будь-яка соціальна служба при бажанні можуть вам наклепати дуже багато таких заяв і матимемо сотні тисяч голосуючих вдома!
З голосуванням взагалі дуже цікава ситуація випливає, тому що, відверто кажучи, велика проблема існує зі списками виборців. Ми пригадуємо, що залишилася норма, згідно з якою у день голосування, фактично, можна включати до списку виборців. І ви пам’ятаєте, що саме завдяки тому, що ця норма була вилучена на парламентських виборах, удалося належним чином провести голосування, тому що невідомо, хто як і кого буде включати в списки в день голосування.
Якщо такі рішення ще й приймаються більшістю від присутніх членів комісії...
Та звичайно! Не можна допустити, щоб у нас сталося так, як було в другому турі 2004 року, коли фактично на київському окрузі в окремих комісіях додатково ще стільки ж виборців з’явилося, скільки було спочатку, не зрозуміло звідки взялися під них бюлетенів, і чому вони всі стовідсотково показали явку і проголосували на користь одного кандидата. Ця норма дуже небезпечна.
Чи норма про те, що жоден протокол комісій щодо результатів голосування не може бути предметом розгляду в судах. Що тоді може бути предметом? Зрозуміло, що це серйозний мінус закладає, бо є така штука як уточнюючий протокол. І ми знаємо, що це було предметом фальсифікацій, коли комісія щось встановила, розійшлися, а потім поверталися окремі члени та уточнювали протоколи. Якщо в тебе є більшість, тобі легко це зробити, ти будеш це мати. А тут і більшості вже не треба. Тому, якщо такий протокол не може бути підданий оскарженню, незалежно від того, що у вас є інший протокол з іншими даними, то сенс тоді взагалі контролювати вибори?
«Низка положень законопроекту змушують мене думати про те, що починає формуватися «корпоративна виборча система»
Також в законопроекті збереглася норма, що членами виборчих комісій можуть бути тільки люди, які в цьому окрузі зареєстровані. На цьому можуть зіграти?
Це надважливий момент, оскільки тільки завдяки скасуванню обов’язкової «прописки» членів комісій в округах, де ці комісії розташовані, в 2004 році на третьому турі представники певного кандидата поїхали контролювати вибори на схід, а інші - на захід. Доки ця норма залишатиметься в законі, ми завжди будемо мати проблеми, які ми виявили під час розгляду справи у Верховному Суді. Тоді були пред’явлені десятки протоколів, підписані представниками від кожного з кандидатів, але без прізвища виявленого переможця. Це були порожні протоколи для заповнення під потрібного кандидата.
Коли члени комісій свідчили щодо цього, то відверто розказували, що їм ще треба жити в цьому регіоні. А ваші вибори нас менше за все цікавлять, нам треба ще дітей своїх якось виховувати, годувати їх, самим мати роботу та батьків до пенсії довести.
Нічого ж не змінилося з того часу, цим людям, незалежно від того, від кого вони будуть йти до комісій, треба буде там ще жити. А норма про неможливість привезти людину з іншого регіону для роботи в комісії провокує до фальсифікацій і консервує ситуацію 2004 року.
Насправді, мені здається, що ініціатори законопроекту щодо змін до закону про вибори Президента з того боку, яка після виборів 2004 року має добрі навики в «проведенні» виборів, переконали іншу частину залу в чесності своїх намірів. Мовляв, давайте ми змінимо формування комісій і домовимося про пакт про ненапад і чесні вибори. Але застерігаю, щоб не сталося так, що для тієї іншої частини зали, яка купилася на такі обіцянки, тотальні фальсифікації не стали великою несподіванкою. Але вже буде пізно. Бо я вас запевняю, що ці нюанси, які пропонуються у виборчому законі, а також десятки інших менш дріб’язкових моментів спровокують ситуацію повторення 2004 року.
Низка положень законопроекту змушують мене думати про те, що починає формуватися «корпоративна виборча система», коли ти маєш можливість бути учасником виборчого процесу, тобто висуваєш свого кандидата, ти можеш організовувати вибори, тобто є організатором виборів, і спостерігати, тобто контролювати. Ти — учасник, організатор і контролер виборів. Тільки в тебе в руках можливість визначити президентом того, якого ти вважатимеш за доцільне. Бо всі інші, хто не допущений до цієї корпоративної виборчої кухні, ніколи не дізнаються правду. У них уже не буде копій протоколів, які вони зможуть належним чином десь представити по судах. Врешті решт всі намагання опротестувати фальсифікації зведуться до емоцій й це не буде підкріплено серйозними фактами. Тому вважаю пропонований закон про вибори Президента несправедливим.
Ви внесете свої поправки до закону на друге читання?
Ми вже готуємо поправки до другого читання. Я є автором закону про вибори Президента, який був навіть схвалений профільним комітетом три тижні тому.
Колеги всі як один заявили, що це дуже фаховий і потрібний закон, який треба негайно втілювати в життя. Але, на превеликий жаль, мені не те, що не дали можливість включити цей законопроект в порядок денний, мені навіть не дали слова виголосити свою альтернативну позицію при ухвалення закону ПР та БЮТ в першому читанні. По-моєму, це безпрецедентний факт в стінах Верховної Ради. В мене просто немає іншого варіанту, ніж зараз готувати свої поправки до цього закону.
Їх ще можуть врахувати?
Профільний комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування можливо і врахує. Але я глибоко переконаний, що думка комітету не буде домінантою під час розгляду цього питання в сесійній залі. Є якісь політичні моменти, які беруть завжди гору над раціональними, тим більше правовими позиціями.
Володимир Литвин досить негативно оцінював пропонований ПР та БЮТ законопроект. Це якось сприятиме врахуванню ваших пропозицій?
Я принаймні чув його позицію. Він не підтримує ідею написання втаємниченого корпоративного законодавчого акту про вибори президента. Литвин хотів би, аби це був більш побічний документ, у роботі над яким були б залучені всі автори інших законопроектів, всі бажаючі депутати, експерти на рівні відповідно секретаріату Верховної Ради і представники Центральної виборчої комісії.
Останнім же цей закон ще виконувати! Я попрацював у ЦВК немалий термін, і знаю, що часто ЦВК дізнавався про певні законодавчі зміни із засобів масової інформації. А як їх реалізовувати Верховна Рада не каже.
Більше того, було б дуже непогано, щоб до цієї роботи були залучені фахівці з Секретаріату Президента, бо ще ж треба зважати, про всяк випадок, що цей закон потрапить на підпис до Президента. Щоб так не сталося, що «футбол» між Верховною Радою і Президентом закінчиться тим, що виборча кампанія почнеться за старим законом...
«Заради перемоги свого кандидата певна політична сила буде використовувати вже відпрацьовані в 2004 році засоби»
Ігор Попов, представник Президента в парламенті з цього приводу вже сказав, що Президент може накласти вето, хоча б через спосіб формування виборчих комісій....
Саме тому до другого читання Президент мав би внести свої зауваження, аби їх максимально врахували. В цій ситуації моя позиція збігається з позицією голови Верховної Ради, але як воно буде на практиці…
Ви знаєте, за перше читання закону проголосували більше 300 голосів. Тобто, долати вето можна. Але чи вдасться в потрібний термін вкластися, і, щоб цей закон набув чинності до виборів? Очевидно, цей план передбачає й додаткові засідання парламенту і позачергові сесії, бо, якщо політичні якісь домовленості відбулися, то значить вони будуть реалізовані. Мені дуже дивно, коли відбувається блокування, коли точиться така політична конфронтація між певними політичними силами й публічно це все виголошується, і так гарно припудрюється, а, насправді, в той самий день під столом ідуть якісь домовленості, пишуться спільні проекти, під які вже є більшість голосів.
Мені здається, що дехто думає, що такі законодавчі зміни зможуть забезпечити належне проведення чесних виборів. ПР та БЮТ скріпляються у думці про можливість не фальсифікувати вибори. Але тут або невігластво бере гору, або нерозуміння того, що заради перемоги свого кандидата певна політична сила буде використовувати вже відпрацьовані в 2004 році засоби.
За цими блокуваннями і накладанням вето країна може вступити у виборчу кампанію з 17 вересня без нового закону. Що буде, якщо вибори будуть проводитися за старим законом?
Буде все зроблено для того, щоб той кандидат, який був офіційно нам представлений як переможець другого туру виборів 2004 року став переможцем в 2010 році. Тому що я глибоко переконаний, що вже ніхто не збирається повторювати помилок 2004 року.
За старим законом можна буде проконтролювати вибори? В комісіях все ж будуть представники Тимошенко, є низка інших потужних кандидатів та зі свободою слова трохи краще, ніж в 2004 році...
В українських реаліях може бути все, але зі збереженням старого закону про вибори переможцем буде Янукович. Тому що, на превеликий жаль, у нас є об’єктивні реалії, які починаючи від 2004 року не змінилися. У нас є регіони, в яких говорити про чесніть проведення виборчої кампанії занадто передчасно. Тому там при всьому бажання ні проконтролювати, ні належним чином організувати вибори не можливо, вони будуть проведені так, що буде стовідсоткова явка виборців, і сто відсотків голосів на користь одного кандидата.
На Півдні та Сході Янукович, можливо, й отримає такий результат, але в Центрі та на Заході України Яценюк з Тимошенко не зможуть узурпувати виборця, і між ними там буде реальна боротьба на рівні дільниць. Хіба не так?
Це ще раз підтверджує мою тезу про те, що дуже легко буде перемогти тому, про кого я сказав. Я навіть не виключаю, що за нинішнім законом про вибори Янукович виграє ще в першому турі.
Зараз тієї сили, яка би цьому протидіяла я не бачу. Якщо б виконавча влада в особі Президента, прем’єр-міністра, органів влади на місцях та правоохоронних органів була єдина й підпорядкована одному центру, то можна було би ще говорити. Коли ж вони між собою воюють, вступають в конфронтацію одне з одним, то це призведе до того, що переможе хтось третій, той кандидат, який уміє перемагати і знає, як це робити й зробить це з легкістю.
«Боротьба за можливість мати своїх представників у середовищі нашої фракції буде дуже й дуже гострою»
Якщо проект Портнова-Лавриновича набуде чинності, як ви вважаєте, яким чином фракція НУНС ухвалить рішення про своїх представників в комісії?
Я не знаю. Мені важко сказати. Я, відверто кажучи, передбачаю, що, умовно кажучи, в нашій фракції може бути кілька кандидатів.
Вирішальним для подання членів комісій від фракцій буде підпис голови фракції. Можна передбачити початок боротьби за цей підпис між кандидатами?
Я не знаю, це питання вже до голови фракції. Але, я думаю, що боротьба за можливість мати своїх представників у середовищі нашої фракції буде дуже й дуже гострою.
В цьому законі прописано, що тільки суди адміністративної системи можуть це все розглядати. Наскільки це законно взагалі?
Відверто кажучи, в цій частині якраз я не є сильним критиком авторів, бо тут вони відтворили норми чинного Кодексу адміністративного судочинства. Він був прийнятий пізніше, ніж Закон про вибори президента і унормував порядок оскарження рішень виборчої комісії шляхом адміністративного судочинства та поданням адміністративної скарги.
Автори законопроекту просто-напросто відтворили норму Кодексу адміністративного судочинства. Звичайно, тут можна домислити політичний аспект, бо ми пам’ятаємо, що тільки завдяки рішенню Верховного Суду відбувся третій тур і встановлені інші результати виборів. І тут у багатьох моментах я міг би погодитися, але, на превеликий жаль, реалії такі, що вже під час парламентських і місцевих виборів діяли норми КАСУ, які позбавили Верховний Суд цього права. Зараз окрім як до системи органів адміністративної юстиції рішення територіальної та інших виборчих комісій ви не зможете оскаржити
А чи можна буде оскаржувати до Вищого адміністративного суду результати виборів як-то були рішення Верховного Суду про третій тур?
От це питання якраз зараз дискусійне. Автори закону передбачають, що саме Вищий адміністративний суд буде першою та останньою інстанцією здійснення оскарження результатів виборів. Інша справа, як це робити. Бо згідно законопроекту ПРіБЮТ рішення Центральної виборчої комісії не потребуватиме відповідної публікації в засобах масової інформації, а буде тільки усне оголошення на засіданні.
В 2004 році саме через те, що вдалося зупинити публікацію рішення ЦВК про оголошення Віктора Януковича Президентом в «Голосі України» вдалося повернути процес. Завдяки цьому справа стала результатом розгляду у Верховному Суді. Зараз цього не буде, буде виголошено в урочистій обстановці рішення, яке не можна оскаржити. Бо як можна оскаржити усне рішення? Зважаючи на ці обставини, мені здається, що може так статися, що просто до оскарження і не дійде, оголосять прізвище, яке неможливо буде по факту заперечити.
Як ви думаєте, Володимир Шаповал залишиться головою ЦВК на ці вибори? Чи там уже готується ще один якийсь таємний пакет?
Я не виключаю, що готується, а я просто ще не чув про нього. Проте жодних підстав для того, щоб змінювати склад виборчої комісії немає. Минулого року було прийнято рішення, що для того, щоб змінити виборчу комісію цілком, потрібне вмотивоване подання Президента та рішення двох третин парламенту. Наскільки я розумію, у Президента не має бажання робити відповідне подання, а що стосується Верховної Ради, мені здається, що стосовно складу ЦВК вони не знайдуть спільної позиції для трьохсот голосів.
Зрештою, комісія працює належним чином, поки що немає жодних застережень щодо її роботи. Я вважаю, що всі вже навчені гірким досвідом 2004 року, тому мені хочеться вірити, що принаймні в стінах Центральної виборчої комісії жодних рецидивів того часу не буде.
До речі, ми так пропустили президентську вертикаль влади. Який вона може справити вплив на цих виборах? Ми кажемо, що там все поділять на двох БЮТ та ПР, але ж президентська вертикаль залишається - губернатори, голови адміністрацій, вони ж теж можуть певним чином впливати на кампанію?
Насправді, ніяк. Ніяким чином вони зараз не долучені до виборчого процесу. Їхня роль в законі зведена виключно до надання матеріально-технічної допомоги, яка потім компенсується по факту з державного бюджету, тобто вони вже не можуть так зробити, щоб узалежнити від себе комісії. Після 2004 року роль адміністративного ресурсу на виборах майже зведена до нуля. Тому так мало зараз про нього говорять. Повірте мені, якщо б роль голів обласних і районних держадміністрацій була значною, то всі б говорили про адмінресурс.
