Богдан Соколовський: Росія намагається за рахунок України вирішити свої проблеми
Про газ, Росію й український політикум «Главред» говорив з радником Президента з енергетичних питань Богданом Соколовським.
Богдане Івановичу, 7 липня спливає черговий термін для розрахунків за газ із Росією. У червні для сплати за спожитий газ «Нафтогазу» довелося брати кредит у «Ощадбанку». Зараз Президент закликає усіх, кого тільки можна - уряд, «Нафтогаз», парламент, вжити конструктивні заходи для того, щоб можна було більш-менш безболісно провести ці розрахунки за липень...
Так, Президент закликав усі ці три суб’єкти зосередитися на тому, щоб виробити спільні дії та врегулювати питання з оплатою.
Давайте згадаємо, як здійснювалися ці платежі, наприклад, в травні: буквально в останні години до того, як збігав термін оплати, Президент як глава держави і гарант національної безпеки, змушений був скликати нараду за участі керівництва Нацбанку, НАК «Нафтогаз України», щоб нагально вирішити це питання. На жаль, на тій нараді не було представників уряду. Тоді в присутності Президента було прийнято єдине можливе на той момент рішення про вишукування можливостей заплатити за імпортований у травні газ. Бо згідно повідомлень російської сторони і на основі контрактів були всі шанси на те, щоб у нас настала неприємна ситуація і газ було перекрито.
Звичайно, економічні та фінансові питання й взаємостосунки є в компетенції уряду. Але коли НАК вичерпав усі свої можливості, коли Кабінет Міністрів опустив руки, змушений був втручатися Президент...
А зараз яка ситуація? Чи буде Президент знову втручатися?
Я оптиміст і сподіваюся, що до 7 липня проплати за червень будуть здійснені. Це набагато менша сума, ніж була за минулий місяць...
Яка? І звідки її візьмуть цього разу?
За інформацією двотижневої давності, яка є в нашому розпорядженні, за червень місяць треба заплатити трохи менше, ніж триста мільйонів доларів. Очевидно, за ті кілька днів, які залишилися до кінця терміну виплат уряд і НАК мусять ці гроші знайти.
Я би не хотів прогнозувати, звідки буде взята ця сума, тому що це виглядатиме як втручання в господарську діяльність суб’єкта, що заборонено законом. Але ще раз наголошую, я є оптимістом, і розраховую на те, що заплачено буде.
З іншого боку, чому НАК «Нафтогаз» загнаний у таку фінансову скруту? Є дві визначальні причини, про які не раз говорилось: по-перше, це занадто повільні темпи реформування. Реформи в компетенції уряду і Верховної Ради. Ні нинішній ані попередній уряди і парламенти реформ не здійснили: не змогли, не захотіли чи з інших причин – немає значення. Є факт – газовий сектор здебільшого функціонує за принципами, які були прийнятні в УРСР і далекі від сучасних ринкових. У чому мала бути суть цих реформ? У запровадженні реального українського газового ринку, на якому взаємовідносини між постачальником і споживачем були б прозорими і щоб була економічна мотивація виконувати взаємні зобов’язання. Тоді не буде проблем із вчасною й у повному обсязі оплатою за газ, і цих грошей мало б вистачати для того, щоб купувати газ для наступних траншів і таке інше. Цього на сьогодні, на жаль, немає.
«Газпром» уже офіційно заявив про те, що перегляду газових контрактів не буде - зокрема, у пункті так званого обов’язкового об’єму газу споживання для України, про що йшлося у січневих домовленостях Тимошенко. Українці ж кажуть, що цей контракт треба переглядати, бо він не вигідний. Як розгортатиметься ситуація з переукладенням контракту постачання газу, зважаючи на те, що його умови й він сам – значною мірою політичний інструмент?
Ото якраз друга з двох основних причин складного фінансового становища НАКу - контракти від 19 січня 2009 року. Відсутність реформ у галузі і контракти - завели «Нафтогаз України» у боргову яму.
Оцінку січневому контракту ми давали неодноразово: Президент у перші ж години після їх підписання дуже чітко висловив свою обґрунтовану позицію і з приводу обов'язкових обсягів постачання газу, і з приводу цін. Слава Богу, що врешті решт де-факто і уряд, і НАК зрозуміли, що контракти в окремих частинах треба переглядати, і роблять для цього постійні спроби. Уряд вголос нічого не каже, бо, мабуть, у них не прийнято визнавати свої помилки. Але, Бог із ним, де-факто вони роблять спроби переглянути окремі положення. Позиція російської сторони в даному контексті, на мій погляд, є, на жаль, неконструктивною і не партнерською.
Росіяни ставлять якісь умови можливого перегляду чи категорично відмовляються?
Наскільки я знаю, відмовляються переглядати. Сьогодні не треба бути спеціалістом, щоб зрозуміти, що будучи в надзвичайно складній фінансовій і ресурсній ситуації «Газпром» і Російська Федерація в цілому намагаються за рахунок України поправити її.
Ну, вони ж постійно наголошують, що продають газ Україні дешевше, ніж Європі, і вони нас годують...
Так поки що навпаки виходить! Це ми їх годуємо, причому навіть не росіян, а насамперед російські структури! Насправді нам ставлять вищу ціну за газ, ніж багатьом країнам Європи, розташованим далі від Росії. Нам платять найнижчі тарифи за транзит! Мені, як українцеві, незрозуміло, чим кращі наші західні сусіди, які отримують за транзит тисячі кубометрів російського газу на 100 км. - 4 долари, а українці – лише 1,7 … Лише тому, що наші західні сусіди в НАТО і в ЄС?
Чи може «Газпром», у випадку наполягання української сторони переглянути контракт, виставити умову негайного переходу на світові ціни на газ для України, без перехідного періоду, про що домовилася Тимошенко?
За контрактами від 19 січня цього року ми в них отримали найвищу ринкову ціну без всяких технічних періодів, а транзитні тарифи все ще зберігаються на рівні 2007/2008 років.
Єдине пояснення цієї асиметрії цін полягає в тому, що у газових питаннях стосунки України й Росії не партнерські, при тому, що росіяни від нас також залежать. Ми є найбільшим оптовим ринком й найбільшим транзитером російського газу – через Україну йде 80% експорту російського газу . І нас заганяють у таку яму! Я розумію росіян, які вели переговори і добилися успіху для Росії - вони відстоювали свої національні інтереси. В даному випадку не повезло з окремими українцями, які наш національний інтерес не змогли, не зуміли чи не захотіли відстояти. Для історії, напевно, нецікаво, які були обставини того, що національний український інтерес 19 січня був програний, і за неповних шість місяців існування цих контрактів результати не заставили на себе чекати...
Буквально через три місяці почнеться опалювальний сезон і ми вступимо у президентську виборчу кампанію. Якою мірою газовий фактор впливатиме на її перебіг, зважаючи на те, що Росія небайдужа до політичного процесу в Україні?
Я би дуже не хотів, щоб на додаток до «гречаних», «горілчаних» та відомих інших у нас з'явилися ще й «газові» виборчі бюлетені!
На превеликий жаль, тиск через газовий важіль потенційно можливий. Ми говорили ще в лютому місяці, що така потенційна загроза є і говорити про те, що хтось не використає її, принаймні, легковажно. Якщо питання не буде врегульовано шляхом внесення змін у контракти. Це один із дуже пікантних негативів цих контрактів: будь-яка невчасна сплата в повному обсязі обумовлює перехід на передоплату. Але, по-перше, на сьогодні такого в Європі практично немає, і, по-друге, це буде не підйомним для нас...
У 2004 році, в розпал президентської кампанії, активізувалися розмови про газовий консорціум в різних конфігураціях. Президентські вибори 2010-го, очевидно, будуть дуже жорсткими. Чи може знову постати питання про ГТС і про те, що українська труба буде контролюватися росіянами за допомогу на виборах комусь із кандидатів?
Так, однозначно. Але, з іншого боку, російська сторона ніколи і не приховувала, що вона зацікавлена в тому, аби співуправляти чи бути співвласницею української газотранспортної системи. Про це в різних формах постійно лунають пропозиції. І те, що в 2004 році були прийняті зміни до закону про трубопровідний транспорт, звісно, є певним захистом. Разом із тим, на мою думку, нинішній парламент не прогнозований, у тому числі й у питанні ГТС.
Чи є у Президента якісь навіть не важелі стримування, а засуви для запобігання проти того, щоб цього не сталося?
З одного боку, це пряме питання нацбезпеки, і, я думаю, ні в кого у світі, в тому числі й в Україні, немає сумніву в тому, що так як боронить Ющенко національну безпеку, не боронив ніхто, і я серед потенційних поважних кандидатів таких не бачу. З іншого боку, у грудні 2004 року парламент позбавив Президента можливостей оперативно реагувати у випадках, коли з’являються хитро сформовані рішення уряду, що суперечать українським національним інтересам, наприклад блокування проекту ЄАНТК на базі нафтопроводу "Одеса - Броди" влітку минулого року. Тобто в глави держави є обов’язки, але не завжди вистачає необхідних інструментів і засобів оперативного реагування.
Подивіться, яка парадоксальна річ. Наприклад, про реформування газового сектору Ющенко говорить ледь не з першого дня вступу в повноваження Президента України. Були рішення РНБО, маса звернень до уряду, маса нарад, рекомендацій, але жоден уряд не зробив вичерпних кроків для того, щоб запровадити ринкові відносини на газовому ринку. Чому? Тому що у нас, в Україні, в останні 6-7 років уряди відразу після їх формування перетворюються у виборчі штаби з усіма комплексами їх атрибутів – популізмом, конформізмом, меркантилізмом, лукавством, протиріччями і т.д.
Ви зауважили, що попереду президентські вибори. І велика проблема, на мою думку, що всі і потенційні, й абсолютно непрохідні кандидати вже почали виборчу кампанію. Крім одного — Віктора Ющенка, який займається вирішенням невідкладних державних справ, які безпосередньо в його компетенції, а також змушений латати діри, які йому залишають опущені руки уряду. От, наприклад, підготовка до проведення в Україні Євро-2012 - не справа глави держави займатися цим! Оплата за газ — не питання Президента, правда? Але доводиться констатувати, що ті, кому за це має боліти цілодобово, знають точно, що у них є страховка - Президент, і доводять вирішення цього питання до останнього дня...
За вашими словами виходить, що ніхто не займається ні підготовкою до чемпіонату, ні «Нафтогазом», ні ще купою проблем, окрім Президента, який, у свою чергу, не має достатніх важелів для того, щоб конституційно впливати на ситуацію...
Так виходить. Наприклад, по «Нафтогазу України» є затверджені указом рішення РНБО. Здається, куди вище? Але ж вони не виконуються! Починаючи від 2005 року банально не виконуються і ніхто не несе за це відповідальності! Скільки років ми говоримо про одне й те саме - не можна споживачу газу не платити за газ! Проходить рік, другий, третій, і якби ви підняли список неплатників за газ, ви б жахнулися! До кінця року ми виходимо на сімдесят чотири мільярди гривень дефіциту бюджету "Нафтогазу"!.
Ну, напевно, про це треба запитати, наприклад, у Дмитра Фірташа, співвласника «РосУкрЕнерго»...
Зачекайте! Спитаємо спочатку на основі закону: от, наприклад, є підприємства, які системно не сплачують за газ, набирають десятки й сотні мільйонів заборгованості. Не платять місяць, два, три, рік, і ніхто ні за що не відповідає! В будь-якій ринковій, цивілізованій державі за два-три місяці несплати вже була б оформлена кримінальна справа про крадіжку газу!
Стосовно Фірташа. Не виключаю, що цей чоловік у стосунках з нинішнім керівництвом уряду повторює маршрути пана Коломoйського. Згадайте, як рік тому урядовці та їх наближення гостро критикували бізнесмена Коломoйського і групу Приват: йшлося про аверсне використання нафтопроводу «Одеса — Броди». Комусь було вигідно лукаво поширювати неправду начебто, Коломойський, лобіював через Секретаріат Президента свої інтереси всупереч державним. Цим просто зомбували людей. Хоча насправді до групи "Приват" ані уряд ані автори гучних звинувачень не виставляли жодних претензії у законом передбачений спосіб – через правоохоронні органи. З іншого боку нема жодної таємниці в тому, що "Приват" і пан Коломойський і раніше і тепер синхронно взаємодіють з урядом Тимошенко і блоком БЮТ.
Отже, не здивуюсь і навіть передбачаю, що та сама історія, тільки із запізненням на декілька місяців чи, можливо, років відбувається із Фірташем. Подібно на той самісінький сценарій!
Можливо, я чогось не розумію, але поясніть мені одну просту річ: Фірташа намагалися прив’язати до секретаріату Президента, до самого Президента. З іншого боку, Фірташ представляв компанію «РосУкрЕнерго», 50% де-юре, і трошки більше де-факто якої належить «Газпрому». Отже, за логікою нинішніх начебто опонентів Фірташа з БЮТ, Президент лобіював «Газпром» - так? Але ж «Газпром» — це значною мірою російська політика. З іншого боку, Віктора Ющенка постійно окремі, в тому числі й згадані політичні сили намагаються несправедливо звинуватити в антиросійській позиції.. Так де ж логіка? З одного боку — він опонент, з іншого боку — лобіст російських інтересів!
Але щодо Коломойського, наскільки відомо, російська сторона ніколи офіційно не заявляла, що в нього є мільярдні борги перед “Газпромом” як це було із Фірташем і “РосУкрЕнерго”...
Це внутрішня російська проблема, в яку нам втручатися некоректно: нехай розберуться між собою, яка «дочка» винна своїй «матері» - то їхні проблеми. Не ми, не Ющенко впроваджував «РосУкрЕнерго» в 2003 році на український ринок. І навіть не впливові на той момент українські політики - це тоді було вигідно російській стороні, і вони такі схеми запровадили і в Україні, і в Угорщині, і в Польщі... Наголошую - це їх, росіян, суверенне право!
Але щось сталося у стосунках “Газпрому” й “РосУкрЕнерго”, бо під час січневих переговорів Путіна й Тимошенко Фірташ як третя сторона був фактично виключений з переговорного процесу. І в бізнесовому світі це означає “чорну мітку”, приниження. Кажуть, Фірташ дуже розізлив Путіна, і оці січневі контракти - це помста «РосУкрЕнерго» руками Юлії Тимошенко...
Не хочу коментувати чуток. Хай самі з’ясовують стосунки.
Як пояснити вторгнення в «Нафтогаз» СБУ з вимогою віддати документи щодо газових контрактів?
Мені здається, що це, за великим рахунком, не смакує нікому за будь-яких обставин - і те, що відбулося в «Нафтогазі», й те, що в «Укртранснафті». Так не повинні вирішуватися справи, тим більше в державних компаніях: сьогодні оголошують керівника «Укртранснафти» Кирюшина ледь не ворогом народу, а завтра призначають заступником міністра! Я вважаю, що він призначений абсолютно заслужено, але для чого було так його звільняти? Все ж можна було вирішити по закону, по-людськи. Ні, хтось вирішив здійснювати кадрову ротацію із допомогою "Беркуту". Це не додає авторитету нікому...
Щоб закінчити з «Нафтогазом»: західні експерти говорять, що ця державна компанія перебуває на межі банкрутства й дефолту...
Чому тільки західні? І не західні також про це говорять. Бояться, що будуть знову без газу, як це було минулого року, це правда.
Але те, що сьогодні НАК без газу, не відповідає дійсності: кампанія має великі борги, в гривнях це вже зашкалює, але, з іншого боку, НАК «Нафтогаз» має як ніколи багато закачаного газу в газосховищах – майже 20 мільярдів кубів! Як би не було, це актив! Тобто не можна сказати, що де-юре НАК як державна компанія є сьогодні у стані банкрутства. Але де-факто – компанія на грані банкрутства.
Як, хоча б теоретично, може бути вирішена ця проблема?
Є два шляхи, про які ми говорили: невідкладні внутрішні реформи, і реальні контракти. Якщо б сьогодні, згідно контрактів, наша транзитна ставка була хоча б такою, як у словаків, у нас би сьогодні не було проблем із закачуванням газу, із щомісячною оплатою за споживання - все було б вирішено...
Ми з вами вже договорилися до того, що ні перша, ні друга умови не виконуються...
Але подивіться, як швидко уряд зайнявся реформуванням газового сектору в останній тиждень!..
Ну, за тиждень реформи в будь-якому випадку не проводяться – потрібна система...
Так, треба було починати це робити чотири роки тому... І я дуже боюся ситуації, що похапцем знову буде наламано більше дров, ніж вирішено питань з таким реформуванням...
Це нагальне реформування пов’язано з двомільярдним кредитом Євросоюзу? Чи достатньо цієї суми для «Нафтогазу», бо називалися й набагато більші суми?
Пам’ятаєте, які запити звучали з українського боку про кредити? Не хочу їх повторювати – це вже навіть не смішно. З іншого боку, у нас є домовленість з Єврокомісією від 29.06.09 року – не озвучувати рутини, технічних моментів, доки не прийнято рішення. Я дотримуюся цих домовленостей.
Для чого «Нафтогазу України» потрібен кредит? Перш за все для того, щоб оплатити прорахунки, допущені керівництвом уряду 19 січня цього року по контрактах. Всі гроші, які має отримати НАК, відразу будуть перераховані тому, хто продає і хто зацікавлений у прибутках – «Газпрому». А розплачуватися за кредити багато років доведеться українцям.
Одним із дратуючих факторів для Росії у газових питаннях є Брюссельська декларація про модернізацію української ГТС, підписана прем’єром і Президентом в березні. Чи виллється ця декларація в якісь більш-менш конкретні проекти?
Наскільки мені відомо, роботи з реалізації цієї декларації, діалог України з Євросоюзом і міжнародними фінансовими інституціями з цього питання розвиваються нормально. Поки що все йде за планом, якщо можна так сказати. А щодо дратування Росії... Знаєте, ми ж не повинні й не дуже переймаємося тим, що Російська Федерація домовилася з європейськими компаніями про розробку родовищ Сахалін-3 чи Сахалін-4: це внутрішня справа Росії і її суверенне право розбудовувати міжнародне співробітництво відповідно до своєї стратегії.
Якщо ж йдеться про участь Російської сторони в модернізації української ГТС, то ми вже втомилися повторювати, що їхні компанії, банки, спеціалісти є завжди бажаними в конкурсах разом із німцями, з поляками, з французами, з американцями. Хто запропонує кращі умови виконання конкретних проектів - будь ласка, немає питань!..
Росіяни, до речі, мають велику перевагу перед іншими іноземцями в Україні – можуть вільно спілкуватися з нашими фахівцями без перекладачів і консультантів.
