Прецедент Лозинського дисциплінує депутатів?
Таким чином, Лозинський автоматично позбувся депутатської недоторканності, хоча саме питання про позбавлення його недоторканності не розглядалося.
За відповідне рішення проголосувало 415 нардепів з усіх фракцій, у тому числі й БЮТ, за списком якого пройшов до парламенту фігурант справи про вбивство в Кіровоградській області.
Тепер Лозинського чекає слідство і судовий розгляд. Але чи стане ця справа уроком для інших депутатів, чи нерезонансні справи й надалі «спускатимуть на гальмах»? Більш того, чи свідчить факт відсутності голосування саме про зняття з нього недоторканності про те, що поки депутати не готові обмежити або взагалі відмовитися від неї? Про це «Главред» говорив з експертами-політологами.
Андрій Єрмолаєв, президент Центру соціальних досліджень «Софія»:
Чесно кажучи, у Кіровоградській справі потрібно просто навести елементарний порядок і розслідувати цю справу до кінця. А винні, якщо вони взагалі є в цій справі, у вбивстві людини, мають бути покарані незалежно від посад і від того, до яких політичних сил вони належать. Крім того, цей факт мусить стати уроком для всіх народних депутатів. Кожен повинен відповідати за свої дії.
Щодо питання зняття недоторканності ми почули позицію БЮТ, також, думаю, за зняття депутатської недоторканності проголосує «Наша Україна» і зараз слово за ПР. Якщо ПР на це погодиться, то ми маємо шанс прийняти відповідні зміни в Конституцію і зняти депутатську недоторканність взагалі.
Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:
Тепер депутати стануть обережнішими у своїй «позапарламентській» поведінці. Це буде доти, поки в країні зберігатиметься політична конкуренція, і будуть вибори. Ви уявіть, якби зараз була коаліція ПР і БЮТ, і мова б не йшла про вибори. Думаю, у такому разі все було б «спущено на гальмах», і прецеденту Лозинського не було б.
Якось так виходить, що єднання всіх фракцій навколо цього питання наштовхує на деякі роздуми. Зрозуміла позиція ПР та інших фракцій. А ось БЮТ хоче перекласти відповідальність виключно на Лозинського, причому відповідальність виключно кримінальну. Але тут є політична і моральна відповідальність політичної сили, в лавах якої є такі депутати.
Та обставина, що це (вбивство. – Ред.) сталося в угіддях депутата Лозинського, свідчить про глибоко феодальну структуру нашого суспільства, партії і політичних сил. Проблема не лише в тому, що є депутати - власники земельних угідь, на які не повинна ступати «нога людини», а в тому, що взагалі відносини і в політиці, і в економіці будуються на принципі феодальної лояльності. Ви подивіться на те, як всі тягнуть за собою цілі дружини. Відносини депутатів і лідерів блоків – це, по суті, відносини феодальної залежності. Все підпорядковано сюзерену, а всі решта – васали. Ось до чого нас довела система закритих списків, корупційної економіки і політики.
Сам факт «здачі» Лозинського, думаю, не спровокує хвилювань у лавах фракцій, оскільки всі розуміють, що це необхідна форма порятунку фракції. Зараз Лозинський для фракції – непотрібний баласт, який необхідно скинути з борту, щоб він не заважав фракції і його лідерові упевнено простувати по фронтах електоральних битв. Загнаних коней пристрілюють, оскільки Лозинський може стати ганебною і незмивною плямою на білій і пухнастій білосерцевій політичній силі.
Думаю, що випадок з Лозинським не зможе наблизити парламент до зняття недоторканності з депутатського корпусу, оскільки в ній є необхідність. Якщо не буде депутатського імунітету, то будь-який правильний, чесний і чистий політик може стати об'єктом різних провокацій і втручання в його політичну діяльність. З погляду розвитку парламенту як депутатської корпорації – це все-таки локальний факт.
Якщо якісь гріхи не набули ні суспільного, ні політичного резонансу – депутати вважають за краще відстоювати корпоративну солідарність.
Володимир Фесенко, директор аналітичного центру “Пента”:
Вже той факт, що сьогодні ВР не голосувала саме за зняття недоторканності з Лозинського, свідчить про те, що, окрім іншого, у депутатів немає бажання позбавляти себе недоторканності. Питання про зняття депутатської недоторканності – це лише політична гра, а реального бажання відмовитися від цього немає. Насправді нам необхідно не повністю зняти депутатську недоторканність, а серйозно її обмежити, виходячи з демократичних стандартів, що існують, зокрема, в Європі.
Що стосується справи Лозинського, одна важлива уточнююча обставина – проголосували все-таки не за зняття депутатської недоторканності, а за відмову від мандата. Думаю, тут був і тактичний хід – не створювати небезпечного прецеденту (які, втім, вже були) і заспокоїти самих депутатів. Насправді, коли подання про зняття недоторканності виноситься на голосування, то більшість депутатського корпусу голосуватимуть «за», щоб не підставлятися. До того ж відмова Лозинського від свого мандата і його арешт, який зараз, судячи з усього, відбудеться, не означає, що справа матиме результативне завершення. Я хочу нагадати одну дуже важливу обставину – Лозинський сам пропонував послуги в «роботі з суддівським корпусом». І хто знає, хто і як судитиме Лозинського, і як чинник близькості Лозинського до деяких суддів може позначитися на розгляді його справи в суді. Тому – подивимося. Я не поспішаю з оптимістичними оцінками завершення цієї справи, оскільки нас тут можуть чекати деякі сюрпризи.
Я не вірю, що сьогоднішнє голосування по Лозинському істотно вплине на депутатів. Адже для більшості депутатів, особливо зі сфери бізнесу, недоторканність – важливий (але не єдиний) чинник в отриманні депутатського мандата. Ось якби депутатську недоторканність зняли за якісь фінансові махінації, то це стало б сильнішим прецедентом для багатьох нардепів. Тобто думаю, що голосування по Лозинському (як свого часу по Лазаренку і Агафонову) це, швидше за все, виняток з правила, ніж якась тенденція, яка може налякати депутатів.
