Як преса на ринку «смажене» шукала
Бо, виявляється, що навіть столичне ГУ з питань захисту прав споживачів тільки й має право, що видати припис недбайливцям, аби ті впродовж місяця усунули порушення, а тимчасово закрити «точку» може лише після повторної перевірки - якщо, звісно, та за тієї перевірки теж знайдуться серйозні порушення. Понад те – самі ж чиновники, котрим за чином належить стояти на сторожі прав споживачі, нарікають: стан дотримання правил торгівля у Києві такий, що ледь не кожному ринку можна ставити «двійку».
...Біля вивіски «Театр маріонеток» на Подолі скупчилися близько тридцяти журналістів з різних столичних видань і телеканалів. Страшна спека загнала їх під тінь від дерева, що біля Головного управління з питань захисту прав споживачів КМДА. Прямо зараз, прямо звідси почнеться планова перевірка одного із столичних ринків. Усім «заправляє» Тетяна Шальман – заступник директора комунального підприємства «Київський міський центр захисту прав споживачів».
«А всі на своєму транспорті? – питає вона. - Підніміть руки, хто без машини!»
Вгору здіймається з десяток журналістських рук, озброєних мікрофонами, ручками і блокнотами.
«А тепер ті, хто має місця у своїх машинах, беруть до себе тих, хто прийшов сюди пішки», - .
Все це нагадує сцену з фільму «Вусатий нянь», коли завідувачка дитячого садку проводжає діточок у літній табір. Проте, діточкам пощастило більше – для них замовили спеціальний автобус. Журналісти ж таких привілеїв не удостоїлися. Отже, по конях!
Їдемо в машині одного з центральних телеканалів. В салоні зав’язується невимушена бесіда про все, крім роботи. Раптом репортер Наталка каже: «Та що там може бути за перевірка? Ми от минулого разу поїхали, а продавці завчасно сховалися. Знімати нема чого, інтерв’ю нема в кого взяти, ринок порожній стоїть».
І дійсно, за законом, адміністрацію ринку попереджають за 10 днів, мовляв, приїдемо перевіряти. Тут навіть лінивий встигне сховатися.
Задуха стоїть така, що, здається, солона риба з прилавку слізно просить води. Біля центрального входу на ринок «Десна», що на Троєщині, зупиняється ціла делегація, з машин висипає юрба журналістів з величезними камерами і кольоровими мікрофонами. «Хто не сховався – ми не винуваті», - приходить на думку. Настрій у всіх, і справді, войовничий.
До делегації виходять одразу кілька «говорящих голів» - різних посадових осіб різних установ, які, за ідеєю, мали б регулярно відстежувати стан дотримання норм на ринках Києва. «Голови» повідомили: при здійсненні поточної перевірки в чотирьох з п’яти торгівельних точок виявлені порушення. І обурений журналістський натовп іде у наступ: на ларьки, на несумлінних продавців, на наївних покупців! Штативи виблискують на пекучому сонці, фотоапарати безперервно клацають у пошуках неякісної продукції, на обличчях іронічна посмішка безстрашних правдошукачів. Нарешті в полі зору з’являється кіоск «Рибна лавка».
«Морожена риба має зберігатися при температурі від нуля до мінус восьми градусів, - віщає Сергій Дроботун, заступник начальника вже згаданого Головного управління. - Тут ми бачимо, що температура в холодильнику – плюс вісім!».
Продавщиця відмовляється від будь-яких коментарів, зачиняє двері зсередини, лише зрідка зустрічаючись очима з дулами камер. Телефонує, певно, власнику ларька: «Я не знаю, кто они такие! Я их не пускаю, а они ломятся!», - скаржиться. І навіть похмурі тушки копченої риби з вітрини промовляють: «Розіпніть, розіпніть її» .
Активну участь у баталіях беруть і мешканці прилеглих районів. Вони невдоволені обслуговуванням на ринку.
«У кілограмі замороженої риби – 300 грамів води! - обурюється перехожі пенсіонерка. - Виходить, що товар майже у півтори рази дорожчий!»
З пенсіонеркою не погоджується молодша жінка Олена: «Ну, в супермаркеті те саме! Так тут хоч можна помацати, яке воно, а в супермаркеті береш упаковку – як кота у мішку. Приносиш м’ясо додому, а воно слизьке. Ходити сваритися мені нема коли, доводиться просто викидати у смітник. Двадцять гривень – це не така велика сума, щоб через неї псувати собі нерви».
Раптом над ринком повисає тиша. З’являється імпозантний пан. У крохмально-білій сорочці, що аж засліплює очі, тримаючи ліву руку за спиною. Виявляється, це сам директор «Десни» Сергій Бондарчук. Він повільно просувається до «Рибної лавки». Навали журналістів намагаються взяти його штурмом: «Що? Хто винен? Чому? Як заходи? Як запобігти»… На всі питання відповідь одна: на ринку ніяких порушень немає, а якщо і є – то це всього-на-всього дрібні непорозуміння.
Бондарчук стукає у двері «Рибної лавки». Йому покірно відчиняють.
«Температура в холодильнику – плюс один!» - урочистим тоном проголошує він.
Певно, за час всієї цієї історії риба й справді встигла охолонути.
Як муха по неякісних товарах, піт повзе по чолу пана директора: «Якщо й були якісь порушення температурного режиму – то це могло статися лише через тимчасові несправності обладнання!».
Тим часом, натовп постійних клієнтів ринку довкола перевіряльників тільки збільшується. Кожен хоче висловится.
«Мені може залишилося рік жити при цій кризі, а ви тут влаштовуєте балаган. Яка різниця – якісне чи ні? Головне – дешевше, - обурюється літня жінка, що стоїть у черзі біля ларьку, в якому щойно було виявлено порушення. - От нещодавно закрили ринок на Воскресенці, зробили там магазин автозапчастин. Що мені, автозапчастини гризти? Якщо ще й цей ринок закриють – людям взагалі не буде де скуповуватися!»
Люди починають сваритися вже між собою.
Є ті, для кого, як-то кажуть, задарма і оцет солодкий.
Є інші, хто здійснює закупівлі на ринку лише в крайньому випадку.
Обидві сторони безрезультатно намагаються довести свою правоту. І лише піймана у смердячу несвіжими морепродуктами пастку продавщиця «Рибної лавки» сумно дивиться на метушливих клієнтів крізь скло вітрини...
