Хто спішить, той ЄС насмішить
Підписання угоди про асоціацію украй важливе для Віктора Андрійовича – це було б символічне завершення його президентства. Ющенко вважає головними досягненнями свого терміну – затвердження демократичних цінностей в країні та інтеграцію в Євросоюз. Проте джерела «Главреда» в Мінекономіки, знайомі з переговорним процесом про асоційований документ, повідомляють: було б великою помилкою поспіхом ставити підпис під угодою.
Договори про асоціацію ЄС укладає з країнами, які не є членами Союзу. Він визначає правила співпраці двох сторін. Частіше за все угоди охоплюють політичну, торгову, соціальну, культурну сфери, а також галузь безпеки. Подібні документи ЄС колись підписував з країнами західних Балкан (мова йде про Процес Стабілізації та Асоціації), а також з країнами Центральної Європи – нинішніми членами ЄС. Зараз мова йде про підписання угоди зі східними сусідами Євросоюзу – Україна поки що найбільше досягла успіху в цьому плані.
Віктор Ющенко дуже розраховував на угоду про асоціацію. Він безліч разів переконував всіх у тому, що цей документ буде підписано до осені. Востаннє його пасаж із цього приводу пролунав тиждень тому під час поїздки до Харкова: «Угода, яку ми підпишемо через кілька місяців, – це одна з найсильніших угод, які Євросоюз будь-коли підписував з країною – не членом ЄС».
Відомо, що переговори щодо угоди ведуть чотири переговорні групи, які працюють відповідно над чотирма розділами документа. Перший стосується зовнішньої політики і політики безпеки. Другий – питань юстиції. Третій – галузевої співпраці (йдеться про майже 30 галузей). Четвертий розділ – один з найважливіших і найскладніших – присвячений створенню зони вільної торгівлі.
За інформацією «Главреда», переважна більшість цієї угоди готова. Переговори ведуться тільки навколо питань, пов'язаних з третім і четвертим розділами. Таке відставання пов'язане насамперед із тим, що обговорення зони вільної торгівлі з ЄС почалося лише торік, після вступу України у СОТ. Про політичну складову угоди Київ і Брюссель вели переговори ще з 2007 року.
Переговори по галузях і зоні вільної торгівлі просуваються дуже непросто. І українська, і європейська сторони постійно вносять зміни. Адже створення зони вільної торгівлі означає скасування митних зборів, багатьох обмежень. А це приведе до того, що на українському ринку з'явиться безліч товарів європейських виробників – і ці товари будуть дешевші за рахунок скасування мита. Чи витримає таку конкуренцію український виробник? Те саме стосується і українських товарів – собівартість багатьох із них нижча, ніж собівартість товарів у ЄС (в першу чергу, за рахунок дешевої робочої сили). Чи готові єесівські виробники до того, що українці їх «поб'ють» на європейському ринку?
Корективи в переговорний процес внесла і криза. Багато галузей відчули свою уразливість, вони потребують захисту від держави – конкуренція з потужними іноземними компаніями може просто убити. Тому українські та єесівські парламентери постійно вносять нові пропозиції.
Звичайно, з переговорами за угодою не варто зволікати, як це було з нашим вступом у СОТ – ми туди «вступали» щороку протягом 15 років. Але і поспіх може нашкодити: один рік на переговори – дуже мало. Адже Україні доведеться працювати з цим документом довгі роки – будь-яка помилка може обернутися збитками для держави.
Незрозуміло, чому Президент постійно говорить про підписання угоди про асоціацію цього року. Чи то його погано інформує його оточення, чи то він просто видає бажане за дійсне. Можливо, Віктор Ющенко планував представити цей документ громадськості на саміті Україна-ЄС, який відбудеться в Києві 4 грудня. Проте, як показує переговорна практика, для того, щоб ця угода була підписана в грудні, вже 1 липня необхідно було б завершити всі переговори. Зараз у ЄС настає пора відпусток – тобто переговори ніхто б не проводив. Сам документ для подальшої ратифікації парламентами потрібно перекласти 23 офіційними мовами Євросоюзу. А на це зазвичай потрібно близько чотирьох місяців.
Та й, наскільки відомо «Главреду», уряд не дуже поспішає допомагати парламентерам. У бюджеті часто бракує грошей на поїздки парламентерів. Через це провисають багато положень угоди. Підготовка самого документа вимагає участі вузьких фахівців. Наприклад, ЄС хотів би, щоб Україна приєдналася до директиви про принципи та умови спалювання небезпечних речовин. Для цього потрібні фахівці від МНС, Міноборони. Сама директива може займати понад сто сторінок – українській стороні необхідно все уважно вивчити і відстоювати саме ті положення, які цікаві нам. Що буде, якщо все це робити поспіхом?
Представники Єврокомісії, що ведуть переговори, звичайно, не від того, щоб підписати угоду якнайшвидше. У їхньому розпорядженні величезний апарат бюрократів, велика практика в підготовці таких документів. Українській делегації набагато складніше – ще і терміни підтискають. До речі, це одна з переговорних помилок – говорити про те, що ми зацікавлені завершити переговори до такого-то числа. Інша сторона у такому разі може умисно вносити невигідні для нас пропозиції в угоду, на які ми будемо змушені погоджуватися.
Останніми днями лунає думка про те, що Україна могла б попросити ЄС вилучити з угоди про асоціацію частину про зону вільної торгівлі. Але Євросоюз на це однозначно не піде. У Брюсселі останнім часом традиційно укладають угоди про асоціацію, в які входить і розділ про зону вільної торгівлі.
Турбуватися Президентові Ющенку із цього приводу не варто. Врешті-решт, угода про асоціацію – всього лише документ, ефективність якого буде помітна за два-три роки. Та й не варто подавати підписання цієї угоди як здобуття Україною асоційованого членства в ЄС, чим також дуже часто грішить Віктор Андрійович. Річ у тому, що ніякого асоційованого членства не існує в природі. Обізнані люди можуть просто засміяти тих, хто говорить про такий вид інтеграції в ЄС.
