Гроші закінчаться восени
Мабуть, недаремно дані про зростання (тобто падіння) ВВП віднедавна стали інформацією під грифом «секретно», як і оперативні дані щодо надходжень у бюджет, інші економічні показники, які раніше можна було без проблем дістати з офіційних джерел. Хоча й без докладних цифр, фахівці-економісти констатують очевидне: загрозливе зростання дефіциту бюджету, який лише посилюватиметься.
За даними статистичного комітету СНД, оприлюдненими 2 червня, українська економіка з початку 2009 року показує найгірші результати серед усіх країн СНД. За цими даними, всі макроекономічні показники України виявилися значно нижчими, ніж у сусідів. Наприклад, падіння промислового виробництва в країні порівняно з січнем-квітнем минулого року становить 32%, тоді як усереднений показник по СНД – вдвічі менший. Така рецесія в Україні пояснюється тим, що національні прибутки напряму залежать від експорту й певних галузей – металургії, хімії та машинобудування, які переживають кризу. Окрім іншого, для України невдало складається цінова кон’юнктура на зовнішніх ринках.
«Перший і головний бюджетоутворюючий показник – це ВВП, – пояснює заступник голови бюджетного комітету ВР Олександр Пеклушенко. – Нинішній бюджет сплановано з урахуванням темпів зростання ВВП 0,4%. Уряд недаремно закрив інформацію щодо ВВП й виконання бюджету: показник у 0,4% ніяк не виходить ні за результатами року, ні за піврічними підсумками. Мій особистий прогноз: країна не добере ВВП щонайменше 10%. Тобто не дістане як мінімум 30 млрд грн податків тільки через таке стрімке падіння ВВП...»
Прогноз екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника ще більш песимістичний: він заявляє, що реальний дефіцит бюджету на сьогодні – щонайменше 14%.
«Цифра величезна – країна такої раніше не знала, – каже він в інтерв’ю газеті “Лівий Берег”. – Але головна небезпека – відсутність джерел фінансування. Залишків грошей на рахунках немає, приватизації – немає. Залишається одне – друкарський станок...»
За даними Пинзеника, з початку року вже надруковано 24 млрд грн.
Чим можна перекрити зростаючий бюджетний дефіцит за умови, що промисловість переживає кризу, й галузі, які забезпечують надходження податків, перебувають у стагнації? По-перше, введенням нових податків – починаючи від підвищення акцизів і закінчуючи посиленням податкової дисципліни – що й демонструє уряд, незважаючи на те, що такі заходи вбивають українську економіку. По-друге – внутрішніми й зовнішніми запозиченнями. Але!
Усередині країни навіть для уряду дешевше, ніж під 20–22%, ніхто кредитів не дасть: щоб покрити нинішній дефіцит у 30 млрд грн, взявши такі кредити, слід одразу закладати 36 млрд, які доведеться повертати. Зарубіжні запозичення можна взяти під 6,7% під гарантії уряду. Накопичений зовнішній борг у $20 млрд з урахуванням кредиту МВФ не можуть виплачувати без втрат для соціальних напрямків, фінансування системи охорони здоров’я тощо. До того ж, головною умовою МВФ при наданні чергових траншів є збалансування Пенсійного фонду, який повинен працювати виключно за рахунок пенсійних внесків, а не бюджетних коштів. Друга умова – підвищення цін на газ для населення. Ці умови, як твердять народні депутати, руками яких уряд намагається провести ці непопулярні заходи, на даний момент виконати неможливо – ніхто на це не піде в переддень президентських виборів.
Окрім іншого, завданням номер один при наданні кредиту ставиться капіталізація банків, для чого необхідно 44 млрд бюджетних коштів, які сміливо можна додати до вже названого дефіциту у 30 млрд грн. Ці 44 млрд «відгукнуться» наступного року, коли цей борг доведеться повертати.
«Найпрагматичніший і найоптимістичніший прогноз такий: країна “вирулить“ із недостачею коштів у 20 млрд грн, – каже Олександр Пеклушенко. – Такого не було ніколи – ми завжди мали перевиконання бюджету! Бюджет на 95% складається із зарплат, пенсій та соціальних виплат. А це означає, що тільки-но ми відчуємо його дефіцит, це моментально позначиться на цих виплатах... Перша “залізобетонна брила” дефіциту впаде вже у вересні, а пік бюджетного колапсу припаде на листопад-грудень...»
Окрім іншого, восени починається опалювальний сезон, а отже – чергова серія вже традиційних газових війн із Росією. НАК «Нафтогазу України» вкотре нагадають про борги за вже спожитий газ. Експерти кажуть, що погашення заборгованості «Нафтогазу» перед «Газпромом» відбувається за рахунок вартості транзиту майбутніх періодів, тобто це закладений прихований дефіцит. Зважаючи на це, невідомо, яким чином «Нафтогаз» повертатиме кредити, надані йому Ощадбанком. До речі, західні аналітики вважають, що ймовірність дефолту компанії за своїми зобов’язаннями наприкінці року надзвичайно велика.
Директор фонду із зовнішніх зв’язків МВФ Керолайн Аткінсон уже оголосила, що МВФ має намір погіршити свій прогноз падіння ВВП України нинішнього року. За її словами, основними причинами падіння ВВП можуть стати труднощі з виконанням бюджету й задоволення фінансових потреб «Нафтогазу України», який є монополістом на газовому ринку країни. Усе це сказано напередодні візиту місії МВФ, яка мала відбутися цього тижня й виявилася під загрозою зриву: МВФ занепокоєний відсутністю офіційної інформації щодо падіння ВВП і фінансового стану «Нафтогазу України». Саме під час цього візиту мало бути прийняте рішення про перерахування третього траншу у $3,2 млрд, який планували використати на латання дірок в українському бюджеті.
При цьому президентська кампанія невідворотно наближається: вона відбудеться за будь-яких умов, і полегшити собі життя сьогодні (щоправда, заклавши ґрунт для великих проблем у майбутньому), перенісши вибори глави держави до парламенту, політикам уже не вдасться. Як з усім вищенаведеним багажем входити у кампанію, яка обіцяє бути чи не найжорсткішою з усіх, які бачила Україна? Йдеться навіть не про традиційний в електоральні періоди популізм, для якого немає ні засобів, ні можливостей – він просто не сприйматиметься людьми, які щодня стикаються з об’єктивними реаліями й навряд чи повірять солодким обіцянкам. Напевно, цей звичний метод буде замінено на посилені у рази взаємні обвинувачення, якими політичні сили й кандидати закидатимуть одне одного. І, схоже, шансів на те, що перед загрозою абсолютного обвалу політичні й економічні еліти оголосять перемир’я й спільно шукатимуть шляхи для виходу із кризи, забувши бодай на хвилину про власні інтереси й амбіції, небагато.
Свого часу Шарль де Голль казав, що в політиці доводиться зраджувати або свою країну, або своїх виборців, і обирав друге. Українські політики у засліпленні боротьби можуть незчутися, як втратять усе – і владу, і виборців, і країну...
