Помаранчевий відтінок Ірану
Сотні тисяч людей протестують у Тегерані проти результатів виборів, згідно з якими чинний президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад здобув упевнену перемогу вже в першому турі. Кількість протестувальників зростає день у день. 16 червня у протестах взяли участь 2 млн людей. З дахів тегеранських будинків лунають крики: «Смерть диктатору!» Акції солідарності з іранцями відбуваються у багатьох великих містах світу – в Лондоні, Нью-Йорку, навіть у Києві. Поза сумнівом, ми є свідками найпотужніших протестів в Ірані з часів ісламської революції 1979 року.
Але на відміну від українських подій там не обійшлося без пролитої крові. 15 червня під час стихійних зіткнень з воєнізованими загонами «Басідж», які підтримують президента Ахмадінеджада, загинули вісім демонстрантів, поранено – набагато більше. Хоча й загиблих, за неофіційними даними, може виявитися значно більше. На шокуючих відео в Інтернеті можна побачити як стріляють з дахів по учасниках масового мітингу. Проте насильство не зупинило протестувальників. Їхня кількість не зменшується, незважаючи навіть на звернення Мір-Хоссейна Мусаві до своїх прихильників із проханням не ризикувати і утриматися від вуличних акцій.
Зелений колір кампанії основного суперника Ахмадінеджада – реформіста і колишнього прем'єра Мір-Хоссейна Мусаві – став символом революції, що розгортається в Ірані. Прихильники Мусаві демонструють свою солідарність із лідером, одягаючи зелені футболки, шарфи і бандани. Ще зовсім недавно, у 1980-1989 роках, колишній прем'єр-міністр Ірану (до скасування цієї посади в 1989 році), художник і архітектор, президент Іранської академії мистецтв був для молодих іранців радше історичною фігурою, ніж сучасним політичним лідером. Проте він дуже швидко зумів консолідувати підтримку молодих виборців через уміле використання ресурсів Інтернету: соціальних мереж (фейсбук), блогів, твіттер. Приміром, у день голосування через твіттер масово передавалися такі мобілізаційні заклики і гасла, як «Для Ірану це день рішення» і «Тримаймо кулаки за перемогу зеленої хвилі».
Молоді іранці підтримують Мусаві тому, що зацікавлені у поліпшенні відносин із Заходом та припиненні міжнародної ізоляції режиму, викликаної войовничою риторикою Ахмадінеджада. Гадаю, всім знайомі заяви Ахмадінеджада про намір стерти Ізраїль з лиця землі і заперечення Голокосту, які викликають осуд світової громадськості. Як заявив Мусаві під час теледебатів, іранський паспорт у світі прирівнюється до сомалійського.
Крім того, глибоко релігійні, ультраконсервативні переконання Ахмадінеджада різко дисонують з настроями молоді, яка здебільшого є не настільки релігійною. Незважаючи на те, що на вулицях Тегерана, за ісламськими канонами, жінкам не можна з'являтися з непокритою головою, а вживання алкоголю заборонене законом, у Тегерані дуже популярні приватні домашні вечірки із західною музикою та алкоголем. І хоч такі вечірки періодично закінчуються арештами на кілька діб, молодь від них не відмовляється і сподівається на послаблення суворих правил при правлінні реформіста Мусаві. Люди до 30 років, котрі становлять майже 60% з сімдесятимільйонного населення Ірану, є ядром протестуючих проти переобрання Ахмадінеджада. Серед прихильників колишнього прем'єра також багато жінок, захист прав яких він обіцяє, і представників національних меншин.
Махмуд Ахмадінеджад, навпаки, спирається на підтримку малозабезпечених, здебільшого сільського населення. Він несподівано для всіх виграв вибори 2005 року на популістській платформі боротьби з корупцією та перерозподілу доходів від багатих бідним. Перед виборами цього року він вдався і до знайомого нам підкупу виборців – роздавав своїм прихильникам чеки на 100 доларів. Проте багатьом іранцям чотирирічний період правління Ахмадінеджада запам'ятався утисками їхніх прав та свобод, атаками на журналістів і правозахисників під прикриттям вимог національної безпеки.
Поза сумнівом, Мір-Хоссейн Мусаві – також представник правлячого режиму Ірану і вихідець з його системи. Інакше його кандидатура не пройшла б вимогливий відбір Ради вартових конституції на чолі з аятоллою Алі Хаменеї, надпарламентського органу, який грає ключову роль у державному устрої Ірану і, зокрема, затверджує кандидатів у президенти. З 475 претендентів, котрі висунули власні кандидатури, Рада відібрала для участі у виборах лише чотирьох кандидатів. Мусаві, як і більшість представників іранської еліти, різко виступає проти держави Ізраїль і не збирається згортати іранську ядерну програму.
Проте багато іранців розглядають Мусаві як місцевого Горбачова, який здатен частково лібералізувати режим, а потім, можливо, ситуація вийде за рамки первинних сценаріїв і приведе до руйнування стовпів іранської теократії. Мусаві блискуче впорався з утриманням іранської економіки на плаву у тяжкі роки війни з Іраком, і тому іранці вірять, що він міг би краще впоратися з проблемами, що накопичилися. Інфляція в Ірані на сьогоднішній день становить 25-30%, безробіття – не менше 13%. Особливо болючим безробіття є для молодого населення Ірану. Близько 40% іранців мають доходи нижчі рівня бідності. І така плачевна ситуація в економіці спостерігається при тому, що сімдесятимільйонний Іран володіє другими у світі запасами газу і великими запасами нафти.
За офіційними підсумками виборів, 62,6% виборців віддали голоси за Ахмадінеджада, 33,8% – за Мусаві. Двоє інших кандидатів отримали менше 2%. Проте Мусаві впевнено заявив, що не Ахмадінеджад, а він переміг у першому турі, і закликав до повторного проведення президентських виборів. Іноземних спостерігачів не допускають до Ірану, і тому складно встановити, чи є звинувачення у фальсифікації виборів виправданими. Однак результати виборів викликають обґрунтовані підозри. За повідомленнями Financial Times, Ахмадінеджад переміг Мусаві навіть у рідному місті опонента, що виглядає малоімовірно. Також чинний президент нібито набрав більше голосів у північних регіонах Ірану, де масово проживають етнічні азербайджанці. Це також нелогічно, бо Мір-Хоссейн Мусаві має азербайджанське коріння. Водночас Махмуд Ахмадінеджад причетний до придушення протестів іранських азербайджанців у 2006 році у Тебрізі та інших містах, які виступали проти систематичних і грубих порушень їхніх прав.
За останніми даними, Рада вартових конституції погодилася частково перерахувати голоси в тих районах, в яких було зафіксовано маніпуляції з голосами. Це можна віднести до безперечних досягнень протестантів, оскільки аятолла Хаменеї вже привітав Ахмадінеджада з перемогою, і мало хто чекав від нього перегляду позиції.
Разом з тим влада Ірану вдається до репресивних дій, аби зупинити хвилю наростаючих протестів. Протягом кількох останніх днів у країні не працює мобільний зв'язок, перекрито доступ до багатьох соціальних мереж, таких, як фейсбук. Було заарештовано кількох членів керівництва Ісламського фронту участі Ірану та Ісламської революційної організації моджахедів – партій, які офіційно заявляли про підтримку Мусаві на виборах. Крім того, влада посилила контроль за ЗМІ. 16 червня акредитацію всіх іноземних журналістів в Ірані було припинено, і, таким чином, їхнє перебування зробили нелегітимним. У неділю вже не продавалася газета Мусаві «Зелене слово». На це Ахмадінеджад відповів на прес-конференції: «Не хвилюйтеся за свободу в Ірані. Газети зникають і з'являються».
Чи зможе влада Ірану насильством зупинити хвилю «зеленої» революції, яка нагадує революції в Україні та Грузії? Це залежить від масовості протестів, бо придушити повстання мільйонів украй важко. Але навіть у разі, якщо буде призначено перевибори і Мір-Хоссейн Мусаві переможе, невідомо, чи можна чекати фундаментальних змін в Ірані. Адже Мусаві залишається людиною існуючої системи. Навряд чи варто розраховувати на швидкі епохальні зміни політичного ландшафту країни, яка вже тридцять років, з часів ісламської революції 1979 року, живе за законами теократії.
Незважаючи на масові протести в країні, 16 червня Ахмадінеджад приїздив на саміт голів держав - учасниць Шанхайської організації співпраці в Єкатеринбурзі. Він, схоже, впевнений у непохитності свого становища. Але розвиток подій протягом найближчих днів доведе або спростує його правоту.
