Віктор Янукович – смільчак чи боягуз?
З одного боку, в ньому були раціональні причини. Результати соціологічних досліджень показують, що станом на сьогоднішній день Віктор Янукович має колосальну перевагу над рештою претендентів на президентське крісло. Додамо до цього усвідомлення того, що сам факт проведення системних коаліційних переговорів з «регіоналами» обрушить рейтинг БЮТ на Західній Україні. А ще саме на уряд електорат покладе вину за удар від наступної хвилі кризи, очікуваної якраз у передвиборний період. Плюс тема газових відносин з Росією (традиційно складних у зимовий період), яка напевно стане одним із ключових мотивів виборчої кампанії, що грає зовсім не на користь прем'єр-міністра.
Одним словом, рішення Віктора Януковича включатися в кампанію і повертатися у владу з парадного входу, на білому коні, як безперечний переможець всенародних президентських виборів цілком може бути одним із визначальних для політичної біографії лідера Партії регіонів. Більш того, пригадавши «послужний список» Януковича, саме час говорити про те, що це рішення стало чи не першим, прийнятим ним самостійно, не зважаючи на настрої у фракції, в партії і в колах, що реально визначають політику «Регіонів». І, ухвалюючи таке рішення, Віктор Федорович, поза сумнівом, усвідомлював, чим для нього може обернутися поразка…
З іншого боку, потрібно говорити і про ірраціональні аргументи, якими керувався, ухвалюючи своє рішення, Віктор Янукович. Острах «кидка» з боку нинішніх партнерів по переговорах не давала лідерові Партії регіонів спочивати на лаврах завчасно. Відмова частини «бютівців» голосувати за Конституцію в другому читанні, саботаж його обрання на пост президента – хто і що могло б застрахувати «регіоналів» від таких «сюрпризів»?
Символічним у цьому світлі виявився фінальний матч Кубка України з футболу між донецьким «Шахтарем» і полтавською «Ворсклою», за яким Янукович спостерігав особисто з ВІП-ложі стадіону в Дніпропетровську. Донеччани, яких вважали фаворитами поєдинку, вийшли на поле, здавалося, упевненими в тому, що нікуди цей Кубок не подінеться, бездарно програли фінал полтавській команді, що належить, до речі, «бютівському» олігархові Костянтину Жеваго. Аналогії з політикою могли здатися головному «регіоналові» дуже явними: подейкують, що, прилетівши після матчу в Донецьк, де «оранжево-чорні» вже чекали урочистостей з нагоди (о, іронія долі!) вдалого завершення сезону, зопалу Янукович проговорився в колі найближчих соратників: коаліції з БЮТ не бувати.
Так, можливо, рішення про вихід з переговорів було з боку Януковича ознакою того, що він побоюється кидка з боку такого непередбачуваного і, говоритимемо прямо, недбалого «партнера», як БЮТ? Іншими словами, Віктор Федорович просто здрейфив йти до кінця?
Чого було більше в міркуваннях Віктора Януковича, після яких він записав звернення до народу в Києво-Печерській лаврі, – «Главред» поцікавився в українських політологів.
Володимир Фесенко, глава правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
Дуже часто істина лежить між двома прямо протилежними твердженнями. Тут – саме такий випадок. Я думаю, що у Януковича були побоювання, він вагався і ухвалив рішення останньої миті – це було дуже помітно.
Спочатку мені здавалося, що справа йде до банальної піар-комбінації: тобто Янукович виступатиме за прямі президентські вибори, а фракція його зобов'яже брати участь у виборах в парламенті. Але цього не сталося, і тепер справа в тому, хто або що вплинуло на Януковича.
Я не виключаю, що на Януковича і на людей, що оточують його, могли вплинути події у фракції БЮТ: частина «бютівців» почала виступати проти союзу з «регіоналами», і виник ризик незатвердження Конституції в другому читанні – за це не вистачило б голосів, або ж не вистачило б голосів під час голосування за кандидатуру Януковича на пост президента в парламенті. Знову-таки, ці ризики досить віртуальні, але хтозна, як сприймає інформацію Янукович? Можливо, останньої миті йому показали рейтинги, за якими він всіх перемагає на прямих президентських виборах.
Звичайно, вирішальну роль у цих подіях відіграла якась частина найближчого оточення Януковича, яка постаралася переконати його в тому, що не треба домовлятися з Тимошенко, а краще йти на прямі президентські вибори.
Хто це може бути, якщо не група «РосУкрЕнерго»? Щодо Ющенка – я скептично ставлюся до цієї версії, оскільки що такого він міг пообіцяти Януковичу, що той раптом різко змінив свою точку зору?
Часто говорять про вплив Москви. Так, він для Януковича може бути дуже вагомим, але які мотиви? Чого це раптом Москва вирішила виступити проти союзу з Тимошенко?
Отже тут дійсно є певні загадки, інтриги. Почекаємо, можливо, хтось із безпосередніх учасників цих подій проговориться, і ми дізнаємося якісь подробиці.
У будь-якому разі, останнє слово було за Януковичем. Це було явно його рішення. А чого в ньому було більше? Я схиляюся до того, що побоювань було все-таки більше, ніж рішучості, готовності зробити ось такий вчинок всупереч всім.
Віктор Небоженко, керівник соціологічної служби «Український барометр»:
Те, що зробив Янукович, заявивши, що президент має обиратися всенародно і зірвавши цим домовленості з БЮТ, – це не просто боязкість, як зазначили багато спостерігачів.
По-перше, це означає, що перемогли не донецькі, а точка зору «РосУкрЕнерго». Янукович назвав це кроком за велінням серця. Але з'явиться біля нього хтось інший, і з'являться інші аргументи, не серцеві, а якісь раціональні, – і Янукович ще може змінити свою точку зору. Тому ставити крапку на створенні широкої коаліції і відновленні переговорів ПР і БЮТ не можна.
По-друге, – що Москва все-таки похитнулася і вирішила ще раз спробувати щастя разом з Януковичем і не зв'язуватися з Тимошенко.
По-третє, Янукович ці вибори програє. Тимошенко уміє мобілізуватися, і виграє їх. Але це нічого не дасть, все одно треба укладати договір, тому що одна політична сила не може впоратися і з кризою в країні, і, одночасно, з політичним супротивником – всім це зрозуміло. Тому якщо не Тимошенко і Янукович, то інші укладуть якийсь договір.
Тому це, звичайно, велика помилка Януковича, він знову ступив на шлях невдах, на якому чудово почувається Ющенко. Так, будуть дві фігури – Янукович і Тимошенко, вони боротимуться. Але електорату Західної України і Центру все одно доведеться голосувати за Тимошенко. Ну, і що далі? Вирішення ж питань немає!
У цій ситуації Тимошенко, звичайно, постраждала: вона залишилася прем'єр-міністром, якому потрібно готуватися до виборів, у якого криза і слабка парламентська підтримка. Януковичу ж треба було не кидати ці переговори, а просто домагатися свого – у нього були чудові шанси викрутити руки Тимошенко, але він ними не скористався.
Михайло Погребинський, керівник Київського центру політичних досліджень і конфліктології:
Поки що у нас відсутня культура ухвалення політичних рішень, тому говорити про форму ухвалення того чи іншого політичного рішення просто не має сенсу. Ну, як це: несподівано вийти з переговорів і говорити про це на тлі церкви? Як на мене, це дивно.
Відносно того, що це – перше самостійне політичне рішення Януковича, – це неправда. Останнім часом взагалі всі остаточні рішення ухвалював він сам. Зрештою, похід на дострокові парламентські вибори теж був його рішенням.
Звичайно, при цьому на нього весь час впливали і зараз впливають якісь люди. І я думаю, що рішення, яке він прийняв, зокрема, пов'язане з тим, що доступ до нього мали люди Фірташа – Льовочкін і компанія, – і вони все-таки знайшли аргументи.
Адже він весь час вагався. А тут йому показують дані опитувань, сприятливі для нього, зокрема з непрофесійними, і, підозрюю, нечистими коментарями. Виявилось, що Янукович не готовий був йти проти громадської думки, маючи такі передумови для перемоги на прямих президентських виборів, як йому показували.
Чи можливо повернутися до переговорів про створення коаліції Партії регіонів і БЮТ? Я вважаю, неможливо. Можна припустити, що, розуміючи, що після президентських виборів невирішеною залишиться проблема влади, це може стати такою собі передумовою для умовних домовленостей про обмеження війни між Партією регіонів і БЮТ. Адже найімовірніше, що в другий тур президентських виборів пройдуть Тимошенко і Янукович, і їм, можливо, доведеться домовлятися… Але це буде ще складніше, ніж ризикнути на такі домовленості зараз.
