Коаліційні маневри
«Шлюб» ПР і БЮТ знову відклався зважаючи на різні причини, переговори тривають, і всі, завдяки зливу проекту конституційних змін у ЗМІ, мають можливість оцінити творіння рук і мізків Віктора Медведчука. Отож, зайнялися Єхануровим. Голоси дала й Партія регіонів, яка раніше нібито не мала наміру цього робити.
Юрій Єхануров мав кілька карколомних етапів у своїй політичній кар’єрі до п’ятничного звільнення з посади міністра оборони. Нагадаємо, що саме Юрій Іванович у 2005 році несподівано для всіх після гучної відставки Юлії Тимошенко з посади прем’єр-міністра обійняв її пост. Тоді ще Дніпропетровського губернатора і вірного соратника Віктора Ющенка призначили головою виконавчої влади завдяки домовленостям між Президентом та Партією регіонів.
Після славнозвісних газових домовленостей кінця 2005 року тодішній вже опозиціонерці Юлії Тимошенко вдалося зібрати потрібні голоси і суто з політичних мотивів відставити Юрія Івановича, тож увесь подальший час він працював з приставкою виконуючий обов’язки. Відтоді стосунки в Єханурова з Тимошенко зіпсувалися остаточно, в чому й варто шукати витоки п’ятничного звільнення.
Після більш ніж річного перебування в парламенті за часів прем’єрства Віктора Януковича, відомого технаря та управлінця Юрія Єханурова несподівано висувають на посаду міністра оборони. Тоді на хвилі ейфорії після проведення дострокових парламентських виборів та створення коаліції БЮТ та НУНС Єхануров ледь не став могильником цієї самої коаліції. Саме від його голосу залежало, чи оберуть Юлію Володимирівну прем’єр-міністром. Кажуть, що свій голос «за» Тимошенко він віддав не зовсім зі своєї волі, а за особистого прохання Віктора Ющенка. Несподіване призначення в Міноборони відразу назвали платою саме за те голосування, хоча більшу вагу тут мав фактор зіпсутих стосунків Ющенка з Анатолієм Гриценком.
Стосунки міністра оборони та прем’єра не склалися із самого початку. Найперше, у відданої Президенту людини було відмінне від прем’єра бачення процесу реформування армії. Передвиборну обіцянку Тимошенко про професійну армію в 2008 році Єхануров вважав нереальною. В постійних протистояннях прем’єра та Президента Юрій Іванович прогнозовано був на боці саме Віктора Ющенка.
Нещодавній корупційний скандал навколо Міноборони став своєрідною точкою кипіння у стосунках Тимошенко та Єханурова. Після оприлюднення даних КРУ щодо розкрадань мільйонних сум, які мали йти на фінансування харчування військовослужбовців та даних щодо земельних афер у Міноборони Юрій Іванович вступив у публічну перепалку з Юлією Володимирівною. Дійшло навіть до особистих образ на засіданні уряду та грюкання по столу з боку прем’єр-міністра. Здавалося, що відставка вже другого президентського міністра неминуча, а відповідну постанову навіть зареєстрували в парламенті. Проте ще на початку минулого тижня скандал нібито зам’яли й було повідомлено, що питання Єханурова переноситься на невизначений термін.
У Секретаріаті Президента негайно охрестили відставку міністра оборони зведенням особистих рахунків і виключно політично мотивованим кроком. У цих словах є принаймні частка правди: «зрізано» ще одного міністра, якого призначають з подання Президента (міністр закордонних справ Володимир Огризко «злетів» у лютому), й, до того ж, людину, яка продовжує називати себе «солдатом Президента». Призначити нового міністра оборони напевно буде непросто, зважаючи на тривалі історії із призначенням наступника Огризка й обіцяні кадрові ротацій в уряді. Хай там як, а Президенту завдано ще одного болючого удару...
Тим часом українські експерти, з якими поговорив «Главред», вважають, що відставка міністра оборони є проявом вже нової – «надширокої» коаліції, яка вирішила потренуватися на Єханурові.
Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій
Відставка Єханурова – це коаліційні домовленості між ПР і БЮТ. Крім того, в експертному середовищі зараз говорять про можливий силовий варіант, до чого закликають облради в західних областях. Тому відставка Єханурова тут видається логічною. Як відомо, надзвичайний стан запроваджує Верховна Рада, але ж ви розумієте, що у нас можливо все. Якщо у нас був третій тур президентських виборів, дострокові вибори, невідомо, є коаліція чи її немає, то тут все можливо.
Наступними в цьому чищенні президентських людей в уряді можуть виявитися якщо не всі, то велика частина міністрів від «Нашої України» - Олексій Кучеренко, Іван Васюник і, можливо, навіть Юрій Павленко. Тобто міністри з тих галузей, в яких немає жодних результатів.
У Президента можливостей відповісти небагато. Це силовий варіант або згода з позицією ПР. В найближчі декілька місяців Міноборони буде без міністра.
Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології
Думаю, що відставка Єханурова є коаліційною домовленістю між «регіоналами» і БЮТ, оскільки досі в ПР говорили, що ці кадрові голосування – не її турбота, а коаліції. Тому думаю, що у «регіоналів» відбувається якась скоординована діяльність із БЮТ. Не знаю, наскільки вони близькі до останньої точки, але наближаються до неї.
Єхануров дуже прагнув бути для Президента такою собі «дамой прекрасной во всех отношениях», що перейшов якусь межу пристойності. Хто прийде замість нього – не знаю, але тепер було б природним поміняти ще й міністра юстиції. Проте Микола Оніщук дуже гнучка людина. Можливо, він вже готовий переорієнтовуватися на прем'єр-міністра. По тому, як він останнім часом коментує деякі питання, він вже наполовину готовий зрадити своєму шефові – Віктору Андрійову.
Тепер Ющенко може тільки запропонувати нову кандидатуру на міністра оборони.
Віктор Небоженко, директор соціологічної служби «Український барометр»
Відставка Єханурова – це тренування майбутньої широкої коаліції з реалізації свого політичного курсу. Сама відставка Єханурова свідчить про те, що Ющенко не збирався або вже не може використовувати силові структури для збереження свого становища або в боротьбі з БЮТ і ПР. Річ у тому, що армія тут іноді грається в свою політологію, як це буває у 80% інших країн світу. А оскільки Єхануров погодився з відставкою, то армія, звичайно ж, вибере позицію нейтралітету. І процес зі створення широкої коаліції, і конституційна реконструкція триватимуть. Сам Єхануров, природно, піде працювати в штаб Ющенка. Якщо ж буде конституційна угода, то Ющенко, думаю, наслідуватиме приклад Горбачова – він відмовиться від участі у виборах.
Наступний після Єханурова в черзі на відставку може бути міністр юстиції, оскільки у нього як у юриста немає чіткої позиції ні з юридичних, ні з політичних питань. Він намагається бути гарним і нашим, і вашим, тобто і Президентові, і парламенту.
Президент в цій ситуації не може відповісти нічим, окрім як виступами перед народом про загрозу демократії.
Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень «Софія»
У відставці Єханурова кілька складових. По-перше, Тимошенко зачищає Кабмін від людей Ющенка, причому використовуючи інструмент, проти якого дуже складно знайти контраргумент, – звинувачення в корупції. Єхануров як один з найбільш компетентних критиків політики уряду дістав потужний репутаційний та іміджевий удар, і навколо такої критики об'єдналися не лише члени БЮТ, але і вся опозиція. Друга причина його відставки – це формування реальної влади Кабміну в тих сегментах, які контролюють міністри. По-третє, це пов'язано з поточною рекогносцировкою і торгами, як у складі старої, так і у складі можливої новій коаліції. Важливо зазначити, що тут було продемонстровано, що реальний інструмент впливу на долю міністрів – ГлавКРУ – перебуває в руках прем'єр-міністра.
Зараз таких самих ударів можуть зазнати всі міністри, які прямо або побічно пов'язані з командою Ющенка. Президент нічого, окрім чергових гучних ефірів, зробити тут не може.
