Війна за транзит
Всі українсько-російські протистояння в газовій сфері останнього часу переконливо довели не лише залежність України та Європи від російського природного газу, але й залежність Росії та Європи від української труби. Хай там як, але для прокачки 80% свого газового експорту Москві доводиться спілкуватись і домовлятись з Києвом.
Цей фактор дуже тривожить росіян, котрі ладні наказувати, диктувати, погрожувати, але аж ніяк не слухати, поступатись та погоджуватись. Саме це підштовхнуло їх розвивати шляхи транспортування газу в обхід такої незручної для них останнім часом України.
Над вирішенням цієї проблеми в Москві думали не довго. І таки придумали – побудувати газопроводи напряму в ЄС в обхід України. Перший – «Північний потік» – має йти в ЄС по дну Балтійського моря та до Німеччини. Інший же проект – «Південний потік» – повинен пролягати по дну Чорного моря та заходити до Європи через Болгарію та Італію. Ідея виявилась як блискучою, так і недешевою. Самостійно такі проекти росіяни «потягнути» не могли і не хотіли, адже це урешті-решт робиться і на благо диверсифікації шляхів постачання і для Європи, яка, утім, фінансувати російські забаганки не поспішала.
Навіть лояльні до Росії експерти в ЄС казали про те, що для надійності поставок газу дешевше буде спільно керувати українською ГТС. Але от біда – в Києві законом заборонили роздержавлювати свою трубу. Відтоді Росія намагається послідовно підштовхнути Європу до думки про те, що Україна настільки ненадійний транзитер, що аби не мати з нею клопоту, краще розвивати обхідні газопроводи.
Останні півроку, як тільки підходить 7-ме число – кінцева дата розрахунку з Росією за спожитий газ – Росія б’є на сполох, мовляв, баланс «Нафтогазу» вже мало не на «нулі» і Україні банально не вистачить грошей, щоб заплатити за нього. А ще на зиму потрібно закачати газ у газосховища. Росія вже і у МВФ, і в Єврокомісії просила допомоги для України – та все марно. Для «Газпрому», який в умовах триваючої кризи втрачає гроші, дуже вигідно «впарити» комусь якомога більше газу саме зараз, бо вже з липня його вартість різко знизиться.
Поки росіяни на весь світ розповідають про те, що Україні бракує грошей розплатитися за спожитий газ, самі українці мовчать. Для збалансування думок та позиції сторін явно бракує голосу «Нафтогазу» та вітчизняного Міністерства палива та енергетики. Чому Україна мовчить? Через спокій за платоспроможність «Нафтогазу», чи – навпаки – через те, що у словах росіян про бідний «Нафтогаз» все-таки є частина правди? А чому, власне, як складається враження, «Газпром» більше стурбований платоспроможністю України, аніж самі українці? Усі ці запитання «Главред» адресував експертам з питань енергетики.
Олександр Тодійчук, президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-Club»
Дійсно, Україна створює передумови для певного газового напруження з Росією. Перед кожним 7-м числом у нас наче відбувається народження дитини. Усі бігають, турбуються, переживають, що щось може невдатись.
По-перше, зараз «Газпром» у надзвичайно складній фінансовій ситуації і йому дійсно потрібно мати живі кошти. По-друге, «Газпром» все-таки хоче реалізувати свої проекти по маршрутах до Європи в обхід України. «Газпром» не здатен зробити це сам, треба долучити ЄС, і лякання Україною йому зараз на руку. Таким чином також хочуть посварити українців з Заходом. Адже росіяни все-таки не хочуть зближення України ані з НАТО, ані з ЄС. Тому така реакція була і на Брюссельську декларацію про модернізацію української ГТС. Хоча навіть посол Німеччини через два дні після того, як росіяни висловили з приводу декларації своє обурення, зі здивуванням зауважив, що для росіян це не могло бути неочікуваним, адже вони були присутніми при виробленні останньої редакції цієї декларації. Крім того, так Росія зможе впливати на виборчий процес.
Позиція України нагадує мені боксера, який опинився затиснутим в куті рингу і замість того, щоб перейти до якихось активних дій, радіє вже від того, що ухилився від удару. Тому росіяни перемагають психологічно, адже всі думають, що це з Україною щось не те.
Гаразд. У нас дуже погано поставлена наша пропаганда, щоб «Нафтогаз» міг вести якусь політику на випередження. Усі бояться, «Нафтогазу» не чути, міністр палива та енергетики Юрій Продан старається говорити лише час від часу.
Крім того, Росії потрібно продати максимум газу ще в травні-червні за старою високою ціною, бо з липня ціна російського газу впаде. Росія закликає закачати газ в газосховища раніше, бо восени закачати газ усім не вдасться суто технічно. Але нам через це переживати не варто, бо ми вже закачали в сховища близько 19 млрд. кубометрів газу. Нам традиційно вистачає на зиму 22-23 млрд. кубометрів. Я б порадив закачати 25 млрд кубометрів, адже дії Росії непередбачувані.
Володимир Саприкін, директор енергетичних програм Центру Разумкова
Велике газове напруження між Росією та Україною йде особливо останнім часом. Раніше такого не було. Протягом останніх кількох тижнів ми чуємо, що Україна не має коштів, щоб заплатити. Я вважаю, що головним чином ця антиукраїнська кампанія спрямована не проти України, а на ЄС. Головна мета цієї кампанії – прискорити реалізацію обхідних газопроводів з Росії до ЄС. Тобто метою цієї кампанії є створити у Європи враження, що Україна не здатна здійснювати транзит газу до Європи, тому потрібно терміново будувати Північний та Південний потоки.
До поширення цієї антиукраїнської кампанії ще один поштовх зробила Брюссельська декларація між ЄС та Україною по українській ГТС.
Я сподіваюсь, що ця кампанія вщухне, коли Україна вчасно заплатить за газ. Однак є певні проблеми. Нафтогаз фактично напівбанкрут. Такі напруження будуть тепер щомісяця. Якщо ми навіть знайдемо кошти для оплати за спожитий газ у травні, то наступного місяця знову будуть запитання.
І головним моментом у цих питанням є оплата вартості газу, який закачується у підземні сховища. Оскільки відбувається касовий розрив між необхідністю купувати у Росії зараз і тим, що він щонайменше півроку лежатиме в сховищах, тобто його до зими ніхто не буде купувати, надходження будуть лише на початку осінньо-зимового періоду. Тобто дійсно складною проблемою є знайти кошти на закачку газу в підземні сховища. Це не визначено в бюджеті, а кредити також ніхто не спішить надавати.
Валерій Боровик, голова правління Альянсу «Нова енергія України»
Це навмисне нарощування ажіотажу російською стороною. Володимир Путін дзвонить голові Єврокомісії Жозе Мануелю Баррозо і просить для України грошей, щоб та розрахувалась з «Газпромом». У бюджеті ЄС не передбачено кошти на оплату Україною природного газу. Тобто тут відповідь зрозуміла заздалегідь.
Але після цього в центральних російських та світових ЗМІ виходять статті про те, що ЄС не готовий допомагати Україні та про те, що Україна така бідна. Раніше такий ажіотаж нарощувався щороку, а тепер буде нарощуватись щомісяця. Міністр ПЕК заявив, що до 7-го числа ми розрахуємось. Добре, але наступного місяця буде те ж саме. Підписанням таких невигідних для України умов ми самі загнали себе в глухий кут.
Метою цієї кампанії Росії є, по-перше, поставити Україну в ситуацію постійного напруження та залежності від поставок російського газу. По-друге, Росія намагається компенсувати втрати від значного зменшення споживання природного газу в Європі. По-третє, перед президентською кампанією в Україні питання поставки газу можуть впливати на якісь серйозні поступки – НАТО, Чорноморський флот, атомна галузь, вихід продукції російської промисловості на український ринок тощо.
Михайло Гончар, керівник енергетичних програм Центру «НОМОС»
У «переживаннях» Росії щодо можливої несплати Україною за спожитий газ нема жодних благочинних намірів. Ці «переживання» пов’язані з катастрофічним фінансовим станом «Газпрому». Російська сторона подає все так, ніби причиною всіх проблем і для російського експорту газу, і для європейських споживачів є проблема недостатньої платоспроможності «Нафтогазу». Це лише частина всієї правди. Інша частина полягає в тому, що «Газпром» не у кращому фінансовому становищі аніж «Нафтогаз». «Газпром» має серйозні проблеми з газовидобутком і на тлі різкого падіння споживання російського газу в Європі при надмірно роздутих витратах «Газпром» не має необхідних фінансових надходжень. Тому відчайдушні звернення російської сторони до ЄС з проханням надати допомогу України насправді мають на меті допомогти самим собі.
Європа не «повелась» на це, тому що в них самих є проблеми, а також тому що бачать елементарне шахрайство з боку росіян. Чим більше росіяни «шумлять» на тему проблем з Україною, тим більше вони викликають в Єврокомісії підозру про те, що насправді не все відбувається так, як про це розповідають емісари «Газпрому».
Неозброєним оком видно бажання «Газпрому» нав’язати нам зараз закупки газу для підземних сховищ за ціною другого кварталу (майже $271 за тис. кубометрів). А «Нафтогазу» вигідніше закачувати цей газ в третьому кварталі, коли ціна має бути меншою ніж $200 за тис. кубометрів газу.
Росія прагне сформувати в європейців думку про те, що в енергетичних питаннях варто працювати лише з Росією, а Україна і для росіян, і для європейців є проблемою.
