Як стати зіркою
Хтось, може, марив бути першим космонавтом, який висадиться на Марс, а комусь сниться роль світського лева/левиці чи хоч би світського хробака...
Це ж так приємно, коли ваша фізіономія час від часу з’являється на шпальтах якихось сечогінних жовтих журнальчиків, коли цицькаті журналістки приходять до вас брати інтерв’ю і питати, що ви нині з’їли на сніданок, який у вас вчора був стул, скільки тисяч ви виклали за нові панчохи, якого кольору геморой у вашого песика і скількох гламурних, перепрошую, сучок столиці він вже ощасливив.
До вас підбігатиме Катя – та, котра Осадча - і питатиме, коли ви востаннє стояли на вагах, чому у вашій сукні розпірка не на п’ять, а на 15 тисяч євро, хто вам порадив таке г...о купити, чи правда, що секретаркою у вашого чоловіка студентка інституту культури імені Поплавського, яка така нездара, така нездара, що бідоласі вашому чоловікові доводиться вечорами її професії навчати... А ще ви щодня будете ходити на всі можливі вечірки, питимете там на халяву вино, куритимете сигари, намагатиметеся блиснути інтелектом, але прочитавши в газеті, що вас вважають чи не найтупішою істотою Києва, з радістю приймете на себе цю роль і займетеся таким модним сьогодні епатажем. За цей відважний крок олігархи проголосять вас сучасним митцем і ви матимете змогу продавати їм свої картини, написані, приміром, коліном вмоченим в червону ікру.
Що не кажіть - зіркою бути круто. Прикольно, весело, прибутково й почесно. Іноді, щоправда, небезпечно. Але це не у нас. Тут зірок люблять, їх носять на руках і штампують з неймовірною швидкістю. А тому мріяти стати зіркою дуже навіть корисно. Бо хто мріє, кажуть, завжди до чогось домріється.
Так створена людина і нікуди від бажань виплисти - самі знаєте з чого і стати всім - не подінешся. Це природно. Інша річ, що до їхнього втілення кожному треба пройти свій особливий шлях, повний карколомних перевтілень і великих жертв. Це тільки з телевізора все здається яскравим і привабливим. А розштовхайте охорону, пробийтесь до «зірки» ближче і ви зрозумієте - яке воно все бридке, обвисле, поморщене ще й з неприємним запахом десь з кишкових глибин.
Справжні зірки вже давно переселилися на небеса. А якщо і топчуть ряст, то точно не там, де ми їх шукаємо. Утім, ситуацію легко виправити. Принаймні, в Києві. Скоро зоряний статус стане доступним чи не всім бажаючим. І все завдяки найбільшому гуманісту сучасності Леоніду Михайловичу Черновецькому.
Чи то він сам, втикаючи довгими ізраїльськими чи швейцарськими вечорами в якихось розкішних апартаментах не менш розкішного готелю, не припиняв думати, як би покращити життя киян вже сьогодні і - додумався до геніальної речі. Чи то чергову ідею підказали його вірні соратники. Це вже сьогодні не так і важливо. Головне – є ідея! Щоб наповнити почищену меровими помічниками київську казну, треба... зіграти в рулетку. На людському марнославстві! Усе дуже просто – закласти у столиці Алею зірок! І кожен бажаючий – кожен! - за досить помірну плату, відбивши в цементі якийсь свій орган, зможе залишитися в історії міста зіркою. Зіркою! (Не плутати з тією Алеєю зірок – безплатною! – яка давно існує біля Жовтневого палацу).
Головне, потенціальним здобувачам зіркового місця не бути скупими, а ініціаторам – не переборщити з ціною. А тому пропозиція від мера - зоряний статус має обходитися десь усього в $15-20 тисяч. Цілком підйомні для українців гроші, хіба ні? Таке капіталовкладення зможе собі дозволити ледве не кожен. І депутатка-регіоналка Ірина Бережна - продавши свою сумочку «ральфлоурен» за 15 тисяч баксів, і улюблена мерова бабуся - продавши свою квартиру, а на здачу ще й прикупивши престижне місце на цвинтарі.
Отож, тепер, щоб стати «людиною з вищого світу», не доведеться ані не відомо під кого лягати, ані не відомо що кому лизати, ані продавати душу, приміром, Аделаджі. Усе офіційно, красиво і в межах цілковитої пристойності. Міський бюджет поповниться миттєво - на щастя ініціаторів, потенційних зірково-хворих є більш, ніж достатньо. Прогнозуємо, що приїжджатимуть до Києва, аби ввійти в історію, чи то пак – відбитися, на тій Алеї, з інших міст і з інших країн. І навіть континентів! Черга вишикується... Аж до Чорного моря!
Єдина проблема цього геніального бізнес проекту - де знайти таку вулицю, щоб помістились зірки всіх бажаючих. Можна, звісно, намити острів на Дніпрі, але ж ви тільки уявіть, який завбільшки це треба острів! Можна відвести під Алею Чорнобильську зону відчуження, перетворивши її у такий прибутковий спосіб на Старс Сіті. Але найкраще, мабуть, збудувати височенний на поверхів 500 хмародер на Майдані Незалежності і штампувати зірки по черзі з першого на 500-й поверх. Якщо не вистачить - можна доліпити ще поверхів з триста. А щоб споруда не пустувала, перетворити її на гламурний столичний паркінг. Два в одному, так би мовити...
Думаєте, все це маячня божевільного? Зовсім ні. Це звичайний аналіз пропозицій зі штабу на Хрещатику, 36 – такого собі мозкового центру найздоровішого психічно і фізично мера столиці. Але і це ще квіточки. Бо якщо так і думатимемо, що нам усе це сниться, то «продовження» обов’язково буде. У тому ж стилі... Алілуя!
