Розгуляй по-київськи
Сотням тисяч столичних пенсіонерів - роздачу «мерських пайків» у ЖЕКах, а для всіх інших, кому кожна копійка дорога, – продуктові ярмарки на центральних вулицях аж шести районів Києва. Ото святкування! Особливо, коли зважити на те, що «улюблені бабусі» й дідусі за тими пайками відстоюють величезні черги, а ярмарки діють з ранку й до п’ятої-шостої години вечора...
Утім, можливо, міська влада в такий от спосіб убезпечила себе від того, що День Києва як загальноміське, барвисте й розмаїте свято з безліччю концертів на усі смаки, може й не відбутися. А так, дивись, кияни запам’ятають хоча б помірність цін на ярмарках та безкоштовну гречку й олію в пайках. Адже організатори святкування з головним режисером вкупі офіційно заявили, що КМДА досі не... розрахувалася ще за свято Нового року і новорічну ялинку на Майдані! Заборгованість сягає аж 750 тисяч гривень. Запевнення ж першого заступника голови КМДА Анатолія Голубченка – мовляв, до липня все буде погашено – хіба що лише втішила...
Тож тепер зрозуміло, чому так дешево цього року заплановано відзначати черговий День Києва, який традиційно розтягнеться на два останні весняні вихідні – нині вони припали на 30 й 31 травня. Усього за один бюджетний мільйон гривень столична влада збирається зробити свято для киян і гостей столиці.
За такі мізерні гроші (а Київ, бувало, гуляв і на три, п’ять, сім мільйонів гривень!), звісно, не до жиру, однак концерти, конкурси, традиційний пробіг під каштанами, усілякі забавки для дітей, а також безкоштовне морозиво, приміром, для маленьких відвідувачів зоопарку, міські чиновники гарантують. А ще гарантують традиційний гала-концерт, чи то пак – молодіжну дискотеку під девізом «Як тебе не любити, Києве мій!» увечері 31 травня на Майдані – з вітальним словом мера Києва Леоніда Черновецького (приблизно о 21.50) та з розкішним святковим феєрверком на завершення співів і танців.
Попри «антикризову програму» від Черновецького, традиційно всі великі парки міста й центральні площі в районах все ж мають стати майданчиками свята. Принаймні, програму свята, з якою можна ознайомитися на офіційному сайті КМДА, ніхто не скасовував...
Отож, довготривалі мистецькі заходи відбуватимуться переважно на Майдані Незалежності, Хрещатику, Контрактовій площі, на Співочому полі. Цікавинкою свята може стати історичне містечко, яке спорудять на Хрещатику, – з Трипільським, Гетьманським, Козацьким та іншими кварталами. Там не тільки актори розігруватимуть сцени з життя як давнього, так і сучасного Києва, а й кухарі годуватимуть відвідувачів стравами, які віками були популярними в Києві. Допоможуть владі розважити народ, приміром, байкери, які вдруге на День Києва проведуть свій парад на Хрещатику 30 травня.
Плануються, теж традиційно, й заходи, скажемо так, не для всіх. Приміром, на нічний благодійний бал у київській мерії у святкову суботу – там, крім концерту за участі Олега Скрипки, Ніни Матвієнко, Катерини Бужинської та інших відомих артистів, можна буде ще й ласо попоїсти, а потім зігнати набрані калорії танцями, – вхід обійдеться у $50–200. Чи буде традиційне прийняття з нагоди Дня Києва високоповажних гостей мером Києва у Колонній залі на Хрещатику, 36, поки що не відомо – подейкують, сам мер не визначився.
А от, скажімо, мистецьку премію «Київ», якої удостоюють саме до свята міста, чомусь вручатимуть ще у п’ятницю, 29 травня, і не привселюдно – у Колонній залі мерії, хоча, мабуть, кияни б хотіли бачити своїх героїв, тим паче, кожному з відзначених вручатимуть ще й «народні гроші».
Так само кулуарно останніми роками роздають у Києві й звання «Почесний громадянин Києва» – коли все в тій же Колонній залі, а коли взагалі невідомо де! Знову ж таки, народ не бачить і, здебільшого, не знає своїх героїв. А їх, між тим, за понад чверть століття, відколи відзначається День Києва й існує звання почесного киянина, вже до півсотні назбиралося... Ще двоє, а, може, й троє, новоспечених почесних городян матимемо й до нинішнього Дня Києва.
На сесії 21 травня Київрада проголосувала за надання такого звання поетові Юрію Рибчинському та меценату, зятю екс-президента України Леоніда Кучми Віктору Пінчуку. А з приводу третьої кандидатури – Ріната Ахметова, стосовно якого депутати-регіонали внесли пропозиції прямо в сесійній залі (нагадаємо, якраз напередодні, в ніч з 20 на 21 травня, футбольний клуб «Шахтар» з Донецька вперше виграв Кубок УЄФА), Київрада визначатиметься вже 28 травня, на своєму черговому пленарному засіданні. До слова, фракція Партії регіонів, обстоюючи кандидатуру президента «Шахтаря», стверджувала, що Ахметов через свій Фонд «Розвиток України» допомагає, зокрема, й багатьом київським дітям та родинам.
Можливо, що почесним громадянином Києва стане ще й народний артист України Богдан Ступка: це, за словами голови постійної комісії Київради з питань культури та інформації Олександра Бригинця, буде відомо на тій же сесії 28 травня. Щоправда, в проекті порядку денного на сесію, обнародуваного на офіційному сайті Київради, – жодним словом про питання присвоєння почесних звань до Дня Києва...
Віталій Кличко, який за свої спортивні досягнення 2004 року був удостоєний звання почесного киянина, згадує, на прохання «Глпавреду», що той День Києва, коли йому привселюдно, на Майдані, вручали всі атрибути цього звання, залишився найбільш пам’ятним Днем Києва. Може, варто повернутися до такої гарної традиції? Щоправда, вже й формат святкування змінився – немає вже саме на Майдані вранішніх суботніх вітань від голови міста і новоспечених почесних городян киянам і гостям столиці зі святом. Мер Черновецький чомусь вітає зі святом під саму завісу цього свята – аж перед завершальним феєрверком...
Хоча, можливо, й не варто шкодувати за тим «радянським» форматом, коли свято Києва вже й у часи незалежності проходило за принципом: «а після урочистої частини і концерту – бенкет». Тобто вранці міська влада, часто «підсилена» самим Президентом України, зі сцени на Майдані своїми вітаннями відкривала свято, потім усі разом, тобто з тисячами киян і гостей, дивилися не вельми довгий концерт, а потім... А потім починався бенкет – влада їхала собі святкувати, а народ ішов собі у цілковитий розгул, адже та ж влада дбала, щоб для цього у народу було достатньо «точок». Навіть на мистецькому Андріївському узвозі стояли такі «точки», де було і пиво, й до пива.
До речі, про наш київський Монмартр. Днями навмисне погуляла узвозом. Це була така собі прогулянка із задоволенням, але не без моралі: на узвозі – жодного (!) громадського стаціонарного туалету чи бодай хоча б якогось біотуалету. Єдиний і останній – на горішній ділянці вулиці закрили ледве не рік тому. А в кафе й ресторанчики «до вітру» просто не пускають – попри відповідне розпорядження міської влади. У величезному дефіциті на Андріївському й звичайнісінькі урни – навіть захочеш бути «як європеєць», то не вдасться, недопалок чи обгортку від морозива доведеться під ноги кидати або нести це «добро» з півтора кілометра. А на День Києва, традиційно і незважаючи ні на що, Андріївський узвіз залишається такою собі Меккою і для самих киян, і, тим паче, для гостей. Щоправда, ніде не видно, що на узвозі День Києва буде не лише «базарним днем», а й справді мистецьким, як частенько колись бувало. Пам’ятаєте? Там і альтернативне мистецтво співало й танцювало, і народні промисловці – наживо – свої таланти демонстрували, і знані художники виходили цими святковими вихідними в народ. Де це все тепер?
А ще до Дня Києва та ж таки влада практикувала трудові чи культурні подарунки – нові станції метро, тролейбусні й автобусні маршрути, дороги відкривалися «під дату», величні чи знакові пам’ятники, закладалися капсули в якісь майбутні новобудови тощо. Зараз уже мало хто й пам’ятає, але, приміром, пам’ятники Княгині Ользі на Михайлівській площі чи Ярославу Мудрому біля Золотих воріт – це саме з таких от подарунків... Щоправда, і 2008-го, і 2009-го команда Черновецького все обіцяла до Дня Києва відкрити три станції метро у бік Теремків. Не вийшло. Ні до минулорічного Дня Києва, ні до цьогорічного не вийде...
Віталій Кличко, почесний громадянин Києва, лідер фракції Блоку Кличка в Київраді: «Вітати киян із цим днем влада має не листівками, палкими промовами та обіцянками, а реальними справами. Саме тому ми просили мера відзвітувати перед киянами за свою роботу напередодні свята. З одного боку, організатори обіцяють багато масових заходів, а з іншого – не дають можливості все це побачити та взяти участь: без транспортних розв’язок Київ задихається, але досі жоден із розпочатих владою об’єктів ще не був зданий! Тож кияни по обидва боки Дніпра ще добре подумають – чи виїжджати їм на природу та в центр на святкування. І таких прикладів «подарунків» – тисячі!»
Олександр Бригинець, голова постійної комісії Київради з питань культури та інформації: «Коли йдеться про день Києва, то, на моє переконання, свято має бути в кожному куточку Києва, в кожному районі, ЖЕКу, дворі... Тобто це реально має бути свято всіх киян. А у нас День Києва аж нічим не відрізняється від всіх інших масштабних святкувань. День Незалежності – з парадом, Новий рік – з ялинкою й Дідом Морозом, а День Києва... Із чим особливим? А ні з чим – схоже на святкування тих же Дня Незалежності чи Нового року, тільки без параду, без ялинки...»
Марія Бурмака, співачка, неодноразова учасниця святкових концертів на День Києва: «День міста потрібен. Але треба зважати, що на свята дуже багато приїжджає туристів, та й людей із сусідніх областей, особливо молоді. І їм треба пропонувати щось більше, ніж просто галацання з пивом на Майдані, – концерт має бути хіба що заключним акордом святкування. Тобто День Києва – не лише примітивні розваги й пиво. Має бути якась культурологічна складова, можливо, на великій сцені проводити фінали якихось історичних конкурсів, олімпіад, щоб поєднати красиве й корисне. Я свого часу була на дні міста в Познані (Польща), але там це відбувається якось інакше. Боюсь порівнювати, але, наприклад, там були якісь історичні моменти, конкурси. Та і взагалі там було більш неформальне святкування, ніж у Києві буває».
Дмитро Табачник, історик, народний депутат України: «Свято Києва мені подобається, мабуть, лише тим, що відбувається в найкращий час весни – наприкінці травня. Але в останні десять років ці святкові вихідні перетворюються не на гуляння, а на якесь гульбище! До якого Київ, кияни, київська історія жодного відношення не мають... Хотілося б, щоб це свято запам’ятовувалося, було більш духовним, красивішим, щоб у його рамках був, наприклад, престижний київський театральний фестиваль чи якийсь інший мистецький конкурс, щоб відбувалося публічне заохочення людей, які працюють над розкриттям і збереженням стародавньої історії, архітектури Києва. Можливо, я людина скептична, однак мені здається, що в нинішньому форматі День Києва – просто марнотратство».
Світлана Зоріна, начальник ГУ культури та мистецтв Києва: «У програмі цьогорічного Дня Києва ми намагалися врахувати потреби різних вікових категорій, сучасні форми організації дозвілля киян та гостей міста. Саме цього разу на День Києва на Співочому полі вперше відбудеться Відкритий чемпіонат міста із сучасних танців «На кубок Київського міського голови», в якому візьмуть участь понад 500 учасників та 40 танцювальних колективів з усієї України. А до журі увійдуть відомі хореографи й танцюристи – Григорій Чапкіс, Влад Яма, Алла Рубіна, Раду Поклітару та інші».
Ада Роговцева, народна артистка України, одна з останніх почесних громадян Києва: «Свято - це ж не просто собі якісь заходи, свято - в душі, коли радісно подивитися одне одному в очі, порадіти, що маємо таке гарне місто (а воно у нас справді прекрасне!). Не думаю, що на День Києва я чогось такого забажала б ще величнішого, гучнішого – лиш того, щоб людям було вільно, ясно. Мені здається, що сьогодні якраз і не вистачає людям настрою, а його не можна зорганізувати - треба людям можливість відчувати себе людьми у вільній країні і не жебракувати...».
Дні міст у різних столицях
Москва
Щорічно святкувати день міста почали лише на початку 1980-х років, узявши за дату свята перші вересневі вихідні. На останній День міста в Москві відбулося понад п’ять тисяч заходів, які відвідали близько 3 млн осіб. Серед найбільш визначних подій – фестиваль класичної та джазової музики «ПОКЛОНение», світломузичні театральні вистави, боксерські бої, встановлення рекорду з армреслінгу тощо. У місцях масових гулянь діяв «сухий закон»: спиртні напої заборонено продавати і приносити із собою.
Тбілісі
День Тбілісі або Тбілісоба, як його тут називають, – чудова можливість побачити все найкраще, що є в Грузії. Можна почути неперевершених грузинських виконавців, познайомитись із грузинськими народними танцями, скуштувати вишуканих грузинських страв та випити грузинського вина. «Тбілісобу» не можна уявити без вина, винограду та шашликів. Останні три роки в Тбілісі на день міста відбувається чемпіонат із повітроплавання, на центральній площі Революції Троянд – виставка-продаж ретро-автомобілів.
Єреван
У вересні-жовтні 1968 року вірмени гучно відсвяткували 2750-ліття своєї столиці – міста Єреван. З того часу до 1988 року це свято проводили щорічно, проте після проголошення незалежності країни ця традиція відновилася лише в 1998 році. З 2005 року свято має назву «День міста Єреван». Торік Єреван відсвяткував свою 2790 річницю, і в рамках цього свята відбулось кілька десятків заходів, що обійшлося місту майже в Ђ250 тис. Основним акцентом свята стали національні вірменські мотиви, що яскраво виявляються в традиційній музиці, танцях і костюмах. Крім традиційних культурних заходів, за підтримки мерії Єревана відбулися турніри з віндсерфінгу, скейтборду тощо. У центрі Єревана можна було спостерігати унікальне дійство – реконструкцію історії міста Еребуні. Завершилось святкування традиційним феєрверком.
Рига
Традиційно свято відбувається в середині серпня. Торік, приміром, у рамках святкувань у центрі столиці і її передмістях відбулося понад 40 заходів, серед них – Міжнародний фестиваль квітів, польоти на повітряних кулях, змагання з екстремальних видів спорту, фестиваль саморобних транспортних засобів, конкурс на найцікавіший плавальний засіб, змагання майстрів феєрверків, численні фестивалі та концерти.
Таллінн
День Таллінна святкують на згадку про запровадження в Таллінні в 1268 році Любекського міського права, тобто ухвалення Таллінна в Ганзейський союз – найбільше об’єднання торгових міст Європи, середньовічний прообраз Європейського Союзу. Уперше цей день святкували 2002 року. Традиційно святкують у травні, цього року свято випало на 15 травня. Центром подій стала Ратушна площа – там увесь день відбувались концерти, зустрічі.
