Ющенко вийшов на «Свободу»: «Моя фракція не входить у коаліцію» (плюс коментарі)
У студії були глава СБУ Валентин Наливайченко, міністр оборони Юрій Єхануров, міністр Юстиції Микола Оніщук, новий глава Секретаріату Президента Віра Ульянченко, заступник глави Секретаріату Президента Марина Ставнійчук, уповноважений президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський, перший заступник глави Національного банку Анатолій Шаповалов. Студію заповнювали також лояльні Президентові губернатори.
Було очевидним, що такий формат ефіру диктувався необхідністю дати рішучу відсіч тим нападкам, яким Ющенко і його команда піддалися на тижні з боку прем'єра, а також реакцією на скандальний відхід глави президентського секретаріату Віктора Балоги. Ющенко у своїх виступах дав зрозуміти, що розмови про можливе пом'якшення стосунків між ним і урядом після відходу Балоги, як мінімум передчасні.
У той же час, виглядало дивним, що теми Балоги старанно уникали, і пролунала вона лише в парі натяків Президента і нового глави Секретаріату Віри Ульянченко. Президент у ході ефіру жодним чином не коментував доволі серйозні звинувачення з боку свого колишнього соратника.
«Главред» тезово цитує вчорашні заяви Віктора Ющенка.
Безпека
- Давайте проілюструємо, що за 17 років нам удалося зробити, починаючи з території. У нас жодного метра кордону немає демаркованого. Ні з ким. Окрім останнього регулювання щодо острову Зміїний з румунами»
На захист влади
- Ті докори, які сьогодні лунають, я хотів би трохи захистити політичну еліту. Давайте не кататися на політичній еліті. Українець починається з себе, а не з того хто очолює в парламенті партію чи того, хто очолює уряд, чи того, хто є Президентом. Зі своєї сім'ї, зі своєї дитини, з самого себе. І як Україна триматиметься, значною мірою залежить від нас. Не довіряйте майбутнє політикам.
Політична проблема країни і проблема політичної влади – це сьогодні дві найболючіші теми. Це теми, які ми успадкували, в тому числі й через бездарну реформу 2004 року. Тому, що тоді була ідея – поділити країну на двох, тому що один думав, що він буде довічний або президент або прем'єр, а інший думав, що він буде довічний спікер.
Теорія змови
- Чому половина крісел в уряді чи порожні чи номінальні? Що за цим може стояти? Ми живемо у країні, де немає програми дій. Ми живемо в постійній імпровізації, я б сказав, не уряду, а однієї особи. І це загроза і це трагедія, яка може призвести до того, що цим ми провокуємо в парламенті закулісну конституційну реформу, мета якої те, що не сталось у вересні: поділити країну на двох, потім та ініціатива, що давайте продовжимо каденцію парламенту на 3 роки, вибори президента в парламенті, зробимо тіньову реформу Конституції і на 15-20 років ця країна не матиме демократії.
Я вас запевняю, якщо Україна втратить демократію, ми втратимо наступного дня свою свободу.
Перезавантаження влади
- Ми свідоміше мусимо формувати режим влади, а для цього ми повинні змінити виборчу систему. Вибори відбудуться, але цікаво, на якій основі вони відбудуться. Якщо вони відбудуться за закритими списками - я не вірю, що ми знаходимо вирішення патової ситуації. Тому що в парламенті торгуються два клани, які формують долю недемократичної країни, і тому система виборів – це точка номер один, і тому я готовий піти на будь-які дострокові домовленості і кроки заради того, аби наступну владу ми обирали відкритими списками, чесно і демократично.
Про парламент і коаліцію
- Я не член парламенту і моя фракція не входить у коаліцію. Підкреслюю, моя фракція не входить у коаліцію. Ті 37 осіб, які набрані з різних мотивів, я переконаний, вони повинні нести персональну відповідальність за те, де вони є – у цій так званій коаліції чи не в коаліції».
Якщо немає доктрини, якщо немає колегіального інституту (уряду – Ред.), то ми живемо не просто в постійній імпровізації, ми живемо в національному ризику - це веде з кожним днем до узурпації. Я не говорю про конкретного прем'єра, це формула говорить.
Непрацюючий парламент. Я б сказав, що це керовано некерований парламент.
І інтриги, які відбуваються в парламенті, по суті, на руку всім політичним силам, які перебувають у парламенті, в тому числі, комуністам.
Комуністи сьогодні – найдорожчий жетон, найбільш комерційна політична сила, яка, вочевидь, ув цій ситуації практично обіграє всіх. Немає жодного рішення, яке могла б провести прем'єр, не порадившись з «товаришами». А поради ці недешеві. У найширшому сенсі слова, я хочу сказати, аби ніхто не подумав.
І знову про безпеку
- Я переконаний, що наша інтеграція у структури євроатлантичні – це тест нації. Ми хотіли, аби Європа нас розуміла і констатувала як невід'ємну частину єдиного простору європейської безпеки. Бути поза цією політикою – це політична авантюра. Це заготовка здати національні інтереси країни.
Національні інтереси
- Домовленості, досягнуті в січні, безумовно, не відповідають засадам національної, зокрема, енергетичної політики. Цього року, через ту гарантію, яку дала Україна Россі за принципом бери або плати, перед нами виникне боргове зобов'язання за газ, який ми не купуватимемо, який ми не споживатимемо ми будемо винні російській стороні приблизно $1,7 млрд. Це наступний знак питання – навіщо така послуга?
А чому Україна вперше втратила гарантію Росії на прокачування газу? Чомусь від 2009 року Росія не гарантує, що вона по території України прокачує газ. Іншими словами, занадто багато питань, занадто політично виглядають ці документи.
Питання буде він (нафтопровід Одеса-Броди – Ред.) мати економічну ефективність чи ні, залежить від політичної волі прем'єра. А, як говорять деякі кола, прем'єр-міністр дала слово, що цей нафтопровід в аверсному режимі задіяний не буде. Вочевидь, що це зміна геополітики, це зміна важливих важелів формування, у тому числі й внутрішньої енергетичної політики. Не проблема, як прокачати російську нафту, проте давайте зробимо проект, який забезпечуватиме енергетичну незалежність країни. Сьогодні це питання вперлося в одне: чи виконає прем'єр свої закулісні домовленості з Росією, чи знову блокуватиме цей проект?
Актуальність дефолту
- Торік уряд привів до найбільшого дисбалансу - 14 млрд. За останніх 3-4 місяці ми це виправили і сьогодні Україна має збалансований торгівельний баланс. І сьогодні імпорт не тисне на гривню.
Гривня звільнилася від такого тиску і почала підніматися.
Україна платоспроможна. За всіма зобов'язаннями уряду, корпорацій немає загрози, що ми матимемо якусь неприємну ситуацію.
Жодних загроз, жодних несподіванок для тиску на гривню, неплатоспроможності, створення умов неплатоспроможності ні уряду ні урядових структур, ні структур за урядовими гарантіями – у нас ризиків такого немає.
Після тих атак, які велися на банківську систему, на Національний банк, персонально на главу НБУ. Я не знаю такого прецеденту, коли в умовах кризи ставитися прем'єр-міністром чи його коаліцією питання довіри Національному банку. Мета ставилася одна: аби в Нацбанку ми мали таку ж ситуацію, як у Міністерстві закордонних справ, Міністерстві фінансів. Краще не мати повноцінної фігури, яка б відповідала за цю ділянку. Краще хай в.о. буде: зробити Нацбанк ручним, тому що в уряді ключова проблема з дефіцитом бюджету.
Статистика
За перший квартал Росія впала на 23% ВВП. Переконаний, що і у нас таке, проте цю статистику через рішення уряду ми не побачимо, або побачимо пізніше, коли правоохоронними органами будуть реалізовані заходи, аби населення знало, що відбувається з економічними процесами у країні.
Росія
- Україна завжди налаштована на позитивний порядок денний відносин з Росією.
Мати відносини з Росією збалансовані, урівноважені - це велике завдання. «Ми можемо проаналізувати відносини Росії з Естонією, Латвією, Литвою, Білорусією, Молдовою, Азербайджаном, Грузією, Україною. Це непрості стосунки, вони непросто формуються. Це не бажання когось або небажання мати ці відносини. Вочевидь, що за цим стоять геополітичні інтереси, які, ми хотіли б, щоб були лояльнішими до України. Сподіваюся, що прийде час і це вдасться зробити»
Оновлення президентської канцелярії
- Я ставлю перед собою декілька завдань. По-перше, відокремити той негативізм, який виник, особливо, останнім часом у роботі Секретаріату. Я політик діалогу, я політик комунікації. Я ніколи не відхиляв руку, яку мені подавали, а часом, як правило, я подавав руку навіть тоді, коли мені камінь подавали.
Вочевидь, будуть кадрові зміни в апараті (Секретаріату Президента – Ред.), не все мене влаштовує. Я не хотів би, аби люди, які біля мене, мали ті якості цинічні, які я не хочу бачити ні в собі, ні біля себе. Це не моя політика і не моя мета. Це не ті засоби, з яким я хочу, аби реалізовувалася, зокрема, політика президента»
Про проблему «Нашої України»
- Я майже все своє свідоме життя хотів бути дистанційованим від політичного життя. Вочевидь, це мене виховала моя професія, якщо говорити про фінанси, про банк.
Ви знаєте, що закон про Нацбанк говорить, що банкір має бути аполітичною фігурою. І я довго виходив з цього. Проте потім я зрозумів, що в цій країні не буде прогресу, поки ми не введемо європейські цінності»
У чому проблема "Нашої України"? У тому, що вона ідейна. Ми не можемо, даруйте, як сука крутити хвостом у питанні, як ми ставимося до Голодомору через те, сидять комуністи перед нами чи не сидять. Усе залежить від того, можемо ми на зло сказати, що це зло, або на рейтинг дивитимемося.
Про об'єднання демократів.
- Я сьогодні вже не так романтично вірю в об'єднання демократичних сил у єдину політичну силу, як 3-4 роки тому. Краще сьогодні бути самодостатнім - це означає чітко і ясно нести відповідальність за свою політичну силу, з її пріоритетами, і потім вже на цій основі апелювати до виборців, до інших політичних партнерів.
«Главред» поцікавився враженням українських експертів від учорашнього ефіру за участі Президента
Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень «СОФІЯ»:
- На мою думку, на цьому ефірі Віктор Ющенко вперше намагався підсумувати весь термін діяльності «помаранчевої» влади. Він став уособленням та ідеологом цієї влади, тому для нього дуже важливим було показати не просто окремі досягнення цієї влади, а але те, що це був період якісних змін. Мова ішла про європейський формат України, зміни в гуманітарній сфері та економіці. Разом з тим, на мій погляд, Ющенко черговий раз скотився до досить поганого аргументування та опонування своїм політичним противникам. У цій передачі часто звучав докір Президенту, що він, мовляв, також відповідальний за невдачі в економіці та за політичну кризу, як і його опоненти. Те ж протиріччя виявилось і в проблемі, що пов’язана з енергетичною політикою. Уряд несе усю повноту відповідальності за підписану угоду по поставках газу з усіма її недоліками та ризиками для України. Але інша сторона медалі – це те, що питання стратегії енергетичної політики та параметрів співробітництва завжди були прерогативою глави держави. І перед тим, як уряди Росії та України і держкорпорацій виходили на рамки угоди, як правило підходи та принципи політики формулює глава держави. У всякому разі так було в період каденції Леоніда Кучми. У даному випадку Ющенко відповідальність за енергетичну політику перекладає на уряд, а собі присвоює лише ту частину цієї політики, яка може виглядати привабливо. Він, зокрема, приділяв увагу перспективам та проривам нафтового коридору Одеса-Броди. Вважаю, що така позиція була явно некоректною та непослідовною.
Що ж до його команди, то вчора Ющенку не вдалось зрозуміло пояснити в чому причина і які перспективи кризи в «Нашій Україні». Про зміни в Секретаріаті Президента намагалась розповісти Ульянченко. Вона підтвердила більшість гіпотез, які зараз звучать від експертів. З приходом Ульянченко Президент намагатиметься перетворити Секретаріат в суто сервісну структуру, в умовний кабінет Президента та мінімізувати конфліктність діяльності СП. На мою думку, трактування Секретаріату зараз дуже схожа на трактування, яка була в 2005 році, коли новий склад апарату Віктора Ющенко заявляв про те, що чиновники з оточення Президента будуть займатись лише забезпеченням його роботи. Але буде таке згортання Секретаріату продуктивним? Одна справа – деполітизувати позицію СП, а інша – знизити його креативну та ініціативну активність. За роки існування спочатку Адміністрації, а потім Секретаріату Президента реалізовувались три його моделі: політична кухня Президента, мозковий центр Президента та неоформлений політичний штаб Президента, який виконує функції паралельно Президенту від інтриг до самостійних політичних ініціатив. На мій погляд, демонтувати СП як штаб потрібно, бо спадок Балоги – це конфлікти та протиріччя в політиці. Але скочування до рівня «кухні» це серйозний розрив, який може підірвати позицію самого Президента. На мій погляд, все-таки модель мозкового центру є для СП найбільш адекватною, коли Президент повинен від свого Секретаріату отримувати не просто довідки, а Секретаріат повинен стати центром розробки рішень, які можуть бути кращими за ті, що народжуватимуться, скажімо, в парламенті та кабміні. Тоді Президент і справді поверне собі позицію лідера. На жаль, вчора такого бачення Президентом ролі Секретаріату я не почув, тому, гадаю, збудуться прогнози експертів – СП скотиться до рівня політичної кухні.
Все, що вчора розповіли Ющенко, Наливайченко та Єхануров було цікавим як експертна інформація, але не було переконливим з точки зору сформульованої та ефективної політики. Тому що позиція по суті трьох ключових фігур у силовій сфері виглядала як позиція вчителів, які повчали нерозумних учнів. І це тоді, коли запитують про їхню відповідальність. Вони намагались повчати, а повинні були відповідати.
Олексій Гарань, науковий директор Школи політичної аналітики при НаУКМА:
- У вчорашній промові Президента ми не побачили чогось принципово нового, а лише повторення його основних тез, які він виголошував протягом останнього року і які є достатньо конфронтаційними. У цьому сенсі він є достатньо сталим у своїх підходах. Тому зі зміною в Секретаріаті навряд чи варто очікувати зміни підходів самого Ющенка. Хоча сам він і говорив про компроміс. І тут можна говорити про підтвердження того, що головне, не хто очолює Секретаріат, а те, яку політику визначає сам Президент. Ющенко повторив свою тезу про курс на дочасні вибори. Притому очевидно, що він робить ставку на «НУ», яка, на його думку, має стати авангардною силою. Тут виникають сумніви, адже зараз «НУ» навряд чи може претендувати на роль авангардної сили, а лише на місце невеликої сили в парламенті. Власне, своїм вчорашнім виступом Ющенко підтвердив думку про те, що «НУ» має розглядатись саме як дуже дисциплінована президентська сила, яка, таким чином, зможе впливати на розклад сил у майбутньому парламенті. Основною тезою було те, що основний удар має бути спрямовано проти Тимошенко. І тут складається враження про те, що Янукович для Ющенка є найменшим злом. Ще Ющенко говорив про «чорні ради» як про ознаку демократичних цінностей, які були в Україні завжди. На мою думку, ця обмовка є дуже характерною. Адже «чорні ради» якраз є символом хаосу та використання популістських гасел, які насправді руйнують державницьку систему. Тобто це якраз те, проти чого Ющенко на словах виступає, але реально ми бачимо, що поточна конфронтація якраз руйнує систему влади. У такому разі апеляція до «чорних рад» є доволі красномовною, бо це якраз те, чого робити не варто.
Віктор Небоженко, директор Соціологічної служби «Український барометр»:
- Президент вчора виступив з яскравою промовою. Ми не почули якихось нових тез, крім того, а лише те, що кабмін та парламент погано працюють. Він виступав яскраво та аргументовано. Але знов ж таки якихось нових сюжетів не було. Дещо насторожував чисто латиноамериканський спосіб звертання Президента до населення. Як правило, в латиноамериканських республіках, які стоять на грані перевороту, Президент сидячи виступає з серйозним зверненням до нації, а за спиною у нього або начальник спецслужби, або міністр оборони. Здебільшого Ющенко погрожував та говорив про жахливий став в Україні у той момент, коли за трибуною був міністр оборони або голова СБУ. Така агресивна подача звичайних тез Президента трохи насторожує. І звичайно ж, три години критики уряду та парламенту це дуже багато навіть для байдужого до України телеканалу «Інтер».
Було помітно, що, по-перше, у Президента прекрасна якісна націонал-демократична позиція, але як тільки він починає говорити про відносини з парламентом та кабміном, то якість його аналізу різко падає. Була відчутна певна інтелектуальна непогодженість. З одного боку – Президент говорить про необхідність конституційної реформи, яка би збалансувала гілки влади, а з іншого – юридичний представник Секретаріату каже про те, що необхідно просто виконувати закони. Крім того, політолог з боку Секретаріату говорив про те, що у Президента забирають владу, і той слабшає щохвилини. Це вже не сподобалось самому Ющенко, який став доказувати протилежне. Тобто було декілька сумбурних речей.
Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій:
- Нічого дуже нового вчора я не почув. Президент знову звинувачував всіх, крім себе і знову повісив всі проблеми на уряд. На думку Президента, яку ми вчора почули, зміна голови Секретаріату, керівництва партії («НУ» - ред.) тощо може призвести до того, що він реально буде брати участь у виборах не у другому, а в першому ешелоні.
