«Каша» Черновецького
І взагалі, хто відповість за те, що Київ останніми роками не просто зупинився в розвитку, а й став головним болем, наприклад, для вищої влади, для тієї ж прокуратури, котра, як мовиться, пачками виносить протести на рішення мера і Київради? Чи, може, тільки самі кияни на виборах повинні або покарати, або помилувати ту або іншу політсилу та її представника на крісло мера?
Передуючи проміжному звіту Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування порушень Конституції і законів посадовими особами Київської міської ради і Київської міської державної адміністрації, її голова, народний депутат від НУНС Кирило Куликов признався пресі: «Таких системних порушень законодавства, які встановила комісія, навіть у страшному сні не побачиш. Тобто, порушено абсолютно все... І те, що в Києві відносно спокійно, це «всупереч», а не «завдяки». Тож мер Києва Леонід Черновецький, висновує нардеп, за такі порушення підлягає притягненню до кримінальної відповідальності – у разі підтвердження лікарями його дієздатності (щоправда, сам Куликив стверджує, що в дієздатності мера Києва не сумнівається!).
До речі, звіт комісії, який спочатку був запланований на 15 травня, але у зв'язку з блокуванням трибуни перенесений на 22 травня, вже представлено у Верховну Раду. Є навіть інформація, що ВР підтримає пропозиція членів комісії продовжити їх роботу до 11 листопада 2009 року - оскільки не все ще перевірено. Проте, як показав сьогоднішній день, парламентарії так і дійшли до звіту Кирила Куликова, а тому про можливі наслідки діяльності ТСК по Києву ми поки не дізнаємося.
Натомість ми дізналися думки політичних і економічних експертів щодо ситуації в Києві. А також – ступінь відповідальності політсил за те, що, за визначенням – багата, столиця раптом стала настільки неплатоспроможною, що залізла в мільярдні борги під заставу свого майна, фактично, повністю завалила соціальну сферу, переставши виплачувати муніципальні 20-50% надбавок до зарплат бюджетникам, насамперед лікарям і педагогам, надбавки до пенсій…
Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень «Софія»: «На перше місце як відповідальних за стан справ у місті я б поставив не політичні сили, а київський бізнес, особливо той, який займається будівництвом і комунальним господарством. Поведінка бізнесу, його здатність до довгострокового планування, його відносини з місцевою владою, його ставлення до корупційних механізмів стали визначальними в ситуації, що склалася в місті. Не випадково і мер міста Києва зараз – представник київського бізнес-класу, відомий київський банкір. Адже якщо розглядати Черновецького як певну репрезентацію, то, на жаль, якраз Черновецький – яскравий представник київського бізнес-класу, ніби плоть від плоті, кров від крові. І в тому, що столицю доведено до такого стану – кризовий стан інфраструктури, величезні проблеми великих комунальних об'єктів, кризовий стан доріг, міської охорони здоров'я тощо, можна звинувачувати саме бізнес.
Тобто відповідальність за ті провали, за те бездарне господарювання, яке спостерігається в Києві протягом усіх років незалежності, несе, поза сумнівом, київський бізнес-клас – найбільш хижий, найбільш цинічний в Україні. І, до речі, який не вирізняється високою культурою: більшість нових великих інвестиційних об'єктів, що з'явилися в Києві, – це, як правило, національні ініціативи, від вдалих до невдалих. А ось київський бізнес, який часто пишається великим минулим купецької гільдії, - дуже пасивний. У гонитві за прибутком він, фактично, перетворює місто на величезний технократичний мегаполіс, де забуваються і історичне коріння, і традиції, і логістика міста. Все це виявляється принесеним у жертву грошам! А державний апарат просто став корумпованим, опинився в наймі у бізнесу – про що свідчать численні, особливо земельні, скандали. Так от цей бізнес-клас, незалежно від того, як організована Київрада, чудово почувається, у чудових стосунках і незалежно від фракційного погона перебуває в постійних тісних комунікаціях. Тому так і дивує голосування в Київраді – воно проходить не політично, а з оглядкою на бізнес-інтереси. Партійний принцип у Київраді, на відміну від парламенту, взагалі на 15-му місці!
На друге місце за відповідальністю я поставив би київську бюрократію. Втім, і бізнес і бюрократія, як близнята-брати, є відповідальними за те, як ведеться місту, куди прямує міський прибуток, як працює міська влада з приватним інвестором, яким чином стратегується розвиток міста. Адже навіть за дефіциту міських коштів можна проводити розумну комунальну політику – вони цього не змогли, або навіть не ставили перед собою таку мету!
І лише на третє місце я б поставив політичні сили, представлені в Київраді, які, в принципі, повинні нести коаліційну відповідальність за діяльність Черновецького. Маю на увазі сили, що входять до складу промерської більшості.
До речі, до складу Київради входять і представники того самого київського бізнес-класу. Для багатьох це дуже вигідно - їхня бізнес-діяльність ніби й не помітна, хоча за вагою вона набагато впливовіша, ніж депутатська. Постійні розмови тільки про склад Київради фетишизують проблему відповідальності за реальний стан справ – депутатам-бізнесменам зручно, що їхні імена, їхні проекти, назви їхніх комерційних структур (будівельних, інвестиційних, комунальних тощо) не з'являються у фокусі. Тому що, ну що «полощеться»? Прізвища депутатів!
Хочу зауважити, що характер і структура політичних сил, представлених у самоврядуванні, істотно відрізняється від характеру і структури політсил у парламенті. Тут, на місцевому рівні, дуже багато імітації, умовностей. Ось доля Блоку Миколи Катеринчука – тому яскраве підтвердження. За великим рахунком, це сила, якої не існує в природі – вона із самого початку була просто реєстраційною назвою на виборах! А про неї говорять – частина Блоку Катеринчука там, частина там, представник Блоку Катеринчука заявив те або це…
Звичайно, в Києві правлять люди Черновецького – це, я так розумію, коло його бізнес-партнерів і родичів, яких він, завдяки своїй посаді, зміг розставити в міській виконавчій владі та в Київраді. Тобто його команда – це його найближче оточення. У політиці поняття «команда» використовується як образне порівняння – коли потрібно продемонструвати ідейну, організаційну, особистісну єдність політичного колективу. У випадку ж з «командою Черновецького» найчастіше це виглядає або буквально як бізнес-команда, або як характеристика найближчого родинного оточення Черновецького, яке фактично і керує містом».
Ярослав Жаліло, президент Центру антикризових досліджень: «Той факт, що Києву сьогодні важко фінансово, що бюджет міста менший, ніж торік, дивувати не повинен. Адже фінансова криза ударила, перш за все, по експортерах і фінансовому сектору України, а левова частка і того і того зосереджена якраз у Києві - саме по Києву було зафіксовано 50% усього валового експорту України в останні докризові роки. Тобто через столицю «перекачувалися» величезні фінанси і тут же осідали величезні податки, поповнюючи міський бюджет. Тож саме київський бюджет від кризи дуже серйозно постраждав – і я не бачу в цьому жодних порушень з боку міської влади.
Ситуація взагалі у нас парадоксальна – показники по місцевому бюджету «спускаються» зверху. Що може зробити місцева влада в такій ситуації? Вона могла б спробувати, наприклад, здійснити локальні соціальні програми, які пом'якшували б соціальні наслідки кризи. Могла б забезпечити гальмування інфляційних тенденцій у місті та розвиток внутрішнього ринку, наприклад, проведення регулярних сільськогосподарських ярмарків, що, до речі, почалося ще за мерства Олександра Омельченка.
Також міській владі слід було б активніше, ніж попередніми роками, проводити політику з реформування комунального господарства – на підвищення його ефективності, зменшення непродуктивних витрат, інвестування коштів у модернізацію інфраструктури, щоб зменшити втрати, наприклад, теплової енергії, тощо. Замість цього ми бачимо, що київська міська влада, в основному, на жаль, витрачала бюджетні гроші на споживання. І тому принципових змін у таких, я б їх назвав – чутливими, сферах, як комунальне господарство, медицина, земельний ринок, не сталося.
Наприклад, питання розподілу землі та її приватизації в Києві як вирішувалися кулуарно, так і вирішуються – непрозоро, на комерційному рівні. Якщо говорити про активну інвестиційну діяльність, то вона теж залишилася приблизно на тому ж самому рівні, на якому була й за минулої влади. Та і взагалі, я б не сказав, що мерові Черновецькому від мера Омельченка дісталися якісь Авгієві стайні, які треба було розчищати новій владі, і вона б їх розчищала. Але питання нереформованості тих чутливих галузей (ЖКГ, медицина, соціалка, в першу чергу), так і залишився злободенним – яким і було за минулої влади. І чим довше такий стан справ зберігатиметься, тим негативніше його вплив позначатиметься на цих сферах. До того ж, влада Черновецького прийняла низку рішень, які є в міру популістськими, але недостатньо коректними як з суспільної, так і з економічної точки зору. Маю на увазі, наприклад, спроби запровадження дуже високої диференціації в комунальних тарифах, високого рівня орендної плати для бізнесових структур, незалежно від того, чим саме займається та або інша бізнес-структура і тому подібне. Можливо, до популістського іміджу мера все це якісь бали додало, проте, в цілому, лише погіршило ставлення загальної маси киян і до політики влади взагалі, і до обґрунтованості, наприклад, тарифної політики цієї влади.
Чи вдалося Черновецькому упровадити справді ефективний менеджмент у Києві, як він обіцяв? Місто – це не комерційний банк. І упроваджувати методи діяльності топ-менеджменту навіть успішного банку – це безперспективно! Тобто сам задум - перенести методи управління банком на управління містом – із самого початку був безперспективним. Узяти, наприклад, ЖКГ Києва. Це настільки серйозна і специфічна ділянка роботи, що вимагає досвідчених фахівців, які добре знають, з якої труби що виливається, в яку вливається, і де протікає. І в цьому контексті говорити про те, що молоді ефективні менеджери з фінансовою освітою будуть такими самими ефективними в управлінні комунальним господарством – щонайменше, несерйозно! Ці менеджери будуть ефективними тільки в одному – як розпоряджатися тими сливками ресурсів, які лежать на поверхні. Це ми і спостерігаємо в Києві при Черновецькому.
А що мала б, на мою думку, зробити молода менеджерська команда? Провести ті реформи, про які я вже говорив! Провела? Ні! Напевно, їй це було політично невигідно, а, можливо, і не потрібно зовсім. Адже якщо існує система, котра бодай якось ще працює, то дуже важко переконати і себе, і інших, що треба щось змінювати – природа людська все-таки консервативна. Я б тут провів паралель з нашими металургами – працювали вони собі, працювали, галузь не реформували, а тут ударила фінансова криза і… Так і місто Київ. Все в ньому працювало, місто мало потужні бюджетні надходження, якими можна було закривати будь-які «дірки», ось і закривали, не особливо замислюючись про майбутнє. Хоча за ті гроші можна було проводити реформи, а не дірки закривати! І ось криза – величезні грошові потоки до бюджету вичерпалися, а систему так і не реформовано, тому й маємо те, що маємо. Хоча де-де, а вже в Києві ресурси на реформи були! До речі, в поняття «ресурси» я в цьому контексті вкладаю і ресурси населення столиці – адже тут завжди майже удвічі, ніж по Україні, вищий рівень доходів. Так, реформування – це непопулярний крок, він вимагає і участі ресурсів населення, але на нього варто було зважитися.
Але я би все-таки не говорив про те, що всі ці дії влади об'єктивно завдали якихось великих збитків Києву і киянам».
Кость Бондаренко, керівник Київського інституту проблем управління імені Горшеніна: «Якщо говорити про відповідальність політичних сил за нинішню ситуацію в Києві, то я не ризикнув би стверджувати, що знайдеться така політсила, окрім хіба що Блоку Черновецького, яка добровільно поділить з мером цю відповідальність. Адже у нас у політиці як заведено? Якщо ділити, наприклад, землю або якісь активи, то ділять усі, а якщо відповідальність – то завжди знаходять крайнього, одну людину або одну політичну силу.
До речі, Черновецькому, попри безліч його гучних публічних звинувачень на адресу минулої влади і не менш гучних обіцянок навести лад у Києві, не довелося нічого розсьорбувати. Ось він, наприклад, обіцяв навести лад із підприємствами-монополістами в Києві, більше давати квартир черговикам, зробити прозорішою владу тощо. Але нічого цього не зробив. Так, він, як і обіцяв, у перші два роки свого правління збільшив міський бюджет, але, на жаль, ці гроші не запрацювали на благо всіх киян – частково вони попрацювали на благо хіба що тільки одного з сегментів, тобто «улюблених бабусь». Але бабусі – це ж не весь Київ!
А ось наступникам Черновецького, гадаю, доведеться зіткнутися з серйозними проблемами - принаймні, кредити під заставу комунального майна в більш ніж мільярдному розмірі й досить високі відсотки по цих кредитах доведеться віддавати їм. Думаю, що фінансово це буде надзвичайно важко, фактично, ця ситуація – своєрідне НП для міста! Свого часу схожа ситуація була в Харкові – коли нині покійний Євген Кушнарьов узяв кредит на будівництво метро теж під заставу будівель і приміщень, у тому числі й державної власності. Так от Кушнарьова за це притягли до кримінальної відповідальності і навіть заарештовували! Але щодо ситуації в Києві правоохоронні органи чомусь мовчать. І взагалі, я не побачив жодної системної реформи в Києві – втім, я не бачу цього і в країні.
Солідарно відповідати за Київ повинні всі фракції Київради, всі політичні сили, які формують сьогодні обличчя влади в Києві. Опозиція - зокрема. Більш того, у всьому світі саме опозиція – надзвичайно дієвий інститут суспільного життя, і вона теж відповідає за стан справ. Київська опозиція – а я вважаю, що в Києві є опозиція до мера - повинна відповідати вже хоч би за те, що вона не дуже активно пропонує альтернативні варіанти рішень. Правда, зауважу, що ця опозиція базується не так на ідейній основі, як або на персональних відносинах, або на бізнесових. Але для того, щоб бути опозицією, треба мати дієві інструменти опозиційної діяльності. Ось фракція Партії регіонів у Київраді намагається протистояти Черновецькому, але ж вона не робить погоди! А київрадівський БЮТ взагалі перебуває в двійчастому становищі – в загальнонаціональному масштабі БЮТ при владі, а в Києві в опозиції. Та і взагалі, БЮТ, напевно, теж розуміє, що з Черновецьким не варто боротися: біда Черновецького – сам Черновецький.
Як вплине звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради – чи вирішить Рада відсторонити Черновецького, призначити нові вибори в Києві чи зробити ще щось - сьогодні сказати важко: ситуація в парламенті настільки неоднозначна, що ухвалити будь-яке результативне рішення надзвичайно складно».
