Тарифна війна
Депутати кількох фракцій Київради, які на минулій сесії не голосували за скасування мораторію на підвищення тарифів, обіцяють 21 травня, на черговому пленарному засіданні міськради, не залишати тарифне питання на поталу промерській більшості...
«Кожен має право жити краще». Цей життєвий принцип, яким відретушований усміхнений мер Києва Леонід Черновецький зустрічає кожного відвідувача свого персонального сайту і який, судячи з усього, сповідується самим мером, сьогодні видається аж занадто цинічним. Адже у жодному українському місті (принаймні в цьому нас запевнив міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко) нині, в період фінансово-економічної кризи, влада не зважилася на такий відчайдушно-зневажливий крок, як підвищення аж у три з хвостиком рази житлово-комунальних тарифів для населення. Тільки Київ зважився! Причому підвищення – буквально на рівному місці, адже з початку року вартість газу для того ж таки населення не зростала, а для промислових споживачів хоча й зросла, але ж не у пропорції 1:3! Та й енергетики за кіловат не правили жодних захмарних цін.
Щоправда, на час ухвалення рішення про скасування Київрадою мораторію на підвищення таких тарифів, а потім і скорого владного підпису під відповідними розпорядженнями, самого мера ні на роботі, ні в Києві не було. Він чи то відпочивав, чи то лікувався, чи то просто писав «велику й сильну книгу» про бандитські розбірки у 90-х (за його ж недавнім зізнанням), споглядаючи кримські береги. Однак факт залишається фактом – мера ніби зумисне «вберегли» від праведного гніву киян, підпис під розпорядженнями поставив виконувач обов’язків міського голови Анатолій Голубченко, а за скасування мораторію, що діяв від 25 грудня 2008 року, проголосували 63 зі 120 депутатів Київради. Понад те – саме Голубченко привселюдно пообіцяв, що ось повернеться мер – і обов’язково прийде до киян та депутатів зі своїми ідеями, як можна зменшити тарифний тиск на більшість столичних сімей.
Хоча суті чергового витвору команди Черновецького це не змінює – за червень, себто з 1 липня, кияни вже мають отримати квитанції з новими тарифами. Зауважимо, мер ніби й повернувся – принаймні 9 травня з ветеранами обіймався на Хрещатику та в Зеленому театрі, 17 травня, взяв разом з Президентом України участь у жалобних заходах в Биківні… Однак жодної його реакції на підвищення тарифів, а тим паче жодної його ідеї з приводу права кожного киянина все ж таки жити краще, чомусь досі не чути. Може, на найближчій сесії Київради, 21 травня, почуємо?
Утім, заради справедливості зазначимо, що єдиний, скажемо так, запобіжний захід, до якого змилостивилася міська влада, – нові тарифи вводитимуться в два етапи. Щоправда, Голубченко, зізнаючись, яких, мало не титанічних, зусиль доклала міська влада, аби знайти ще хоча б якийсь резерв для зниження тарифів, зауважив – таки вдалося! Нехай на копійки, та всі тарифи, щодо яких підписано розпорядження, в середньому знизилися: порівняно з початковим варіантом – на 7–50 копійок за кожним пунктом. Приміром, за 1 куб. м холодної води й водовідведення водоканальці просили брати плату 3,1 грн або 17,05 з однієї особи, а міська влада змусила їх погодитися на 3,02 грн і 16,61 грн відповідно. Оцінімо, панове, цю «титанічну працю»!
Отож скоро, ой скоро, кияни «матимуть право жити краще» – у липні одержать квитанції з підвищеними приблизно у 1,7 разу тарифами, а з початком зими – ще у стільки ж. Однак номінальні цифри у квартирних платіжках, вочевидь, вразять киян уже влітку. Адже, приміром, лише власне квартплата (у квитанції її названо «утримання будинку та прибудинкової території») зросте подекуди у шість і більше разів. Скажімо, якщо сьогодні за 80-метрову трикімнатну квартиру родина сплачує близько 90 гривень (повторимо, тільки за одним рядком у квитанції – «утримання будинку та прибудинкової території»!), то з першого червня це може бути до 200, а з жовтня – до 400 гривень. Тепер нехай кожен киянин візьме до рук квитанцію, за якою він сплачує житлово-комунальні послуги сьогодні, й порівняє, наскільки ось-ось спустошить «добра влада» його гаманець!
«Добра влада», щоправда, пояснює: якби, мовляв, бюджет Києва та був хоча б таким, як торік, тобто на 3 млрд грн більшим, а ще якби Кабмін та парламент не були такими безжальними до Києва та не вилучали астрономічної суми до Держбюджету (цьогоріч вона становить 7,4 млрд грн, а загалом столичний бюджет – це всього 18,7 млрд), а ще якби у світі не спалахнула криза, що зачепила Україну й Київ, а ще якби не зупинилися будівництва та підприємства... Тобто не було б «якби» – не було б нових тарифів! Цікава філософія, чи не так?
Хоча, якщо по-людськи, і владу можна зрозуміти – грошей навіть на зарплату бюджетникам катма. Днями з фракції Блоку Кличка у Київраді для преси оприлюднили просто-таки жахливу статистику: міська скарбниця в першому кварталі цього року недоотримала 2 млрд 166 млн грн., а річний дефіцит столичного бюджету може становити 6-8 млрд грн! Отож, про якусь хоча б невелику компенсацію з бюджету підприємствам «Київенергохолдингу» за різницю в тарифах чинних і тарифах «справжніх» цього року, мабуть, і не йтиметься – всі провали влади, «професіоналів» від ЖКГ доведеться повною мірою сплачувати киянам зі своїх гаманців, що й без того стали набагато тоншими?!
До слова, всі ті підприємства, керівництво яких так лобіює введення нових тарифів, останніми місяцями так шантажували киян аваріями, відключеннями, ультиматумами, пікетами й погрозами (згадаймо хоча б рукотворні ріки, що лилися із зіпсованих труб на вулицях Гетьмана, Окружній, на Бальзака й Різницькій, або холодні батареї у січні на Троєщині), що мимоволі закрадається крамольне: чи не є таке нагнітання ситуації цілковито штучним, щоб врешті-решт виправдати дещо неадекватні рішення міської влади щодо тарифів?
Мабуть, такі ж самі сумніви обсіли й Генпрокуратуру, й Міністерство з питань ЖКГ, й багатьох депутатів Київради, бо сьогодні стільки людей і серйозних відомств займаються цим тепер уже знаменитим на всю Україну тарифним питанням у Києві.
Генпрокуратура пообіцяла до 20 травня оприлюднити свій вердикт щодо такого підвищення. Тимчасова слідча комісія Верховної Ради по Києву, яка, за словами її голови Кирила Куликова, готує свій проміжний звіт на пленарне засідання парламенту 22 травня, теж жорстко торкнеться тарифної політики команди Черновецького. Блок Віталія Кличка подав позов до Шевченківського райсуду знову ж таки з приводу законності/незаконності підвищення.
Фракція Партії регіонів у Київраді готує на найближче пленарне засідання міськради 21 травня проект рішення про ухвалення мораторію на будь-яке підвищення тарифів у період кризи. Цікаво у цьому сенсі, що заступник лідера фракції регіоналів Сергій Баранов-Мохорт сказав «Главреду», що порекомендував би киянам поки що утриматися сплачувати за квитанціями за новими тарифами, оскільки є велика вірогідність того, що нові тарифи не будуть усе ж таки визнані законними.
БЮТівська ж фракція готує проект рішення про включення до порядку денного найближчої сесії звіту міського голови, де, за словами заступника голови фракції Юрія Дмитрука, від мера вимагатимуть передусім правди про ті ж самі підприємства «Київенергохолдингу», які останнім часом шантаж перетворили на частину своєї економічної політики!
Тобто ця тарифна війна, яка фактично розпочалася восени 2006 року, коли, згадаймо, вперше влада Черновецького заговорила про підвищення тарифів для населення відразу в чотири рази, не тільки триває, а й має тенденцію до чергового спалаху.
Щомісячна вартість житлово-комунальних послуг у Києві
(з 1 червня 2009 року):
Вода холодна та
водовідведення (каналізація) – 3,02 грн за 1 куб. м (чинний тариф сьогодні – 1,48 грн), а за відсутності квартирних чи будинкових лічильників – 16,61 (сьогодні – 8,14 грн)
на одну людину, яка мешкає в цій квартирі.
Вода гаряча та водовідведення – 13,69 грн за 1 куб. м (чинний тариф сьо-
годні – 7,38 грн) за наявності квартирних чи будинкових лічильників, або 47,92 грн (нині – 25,89 грн) на одну людину – за відсутності таких лічильників.
Опалення централізоване – 2,38 грн за 1 кв. м опалюваної площі (нині – 1,6 грн) за відсутності будинкових та квартирних лічильників.
Утримання будинку, споруд та прибудинкової території (власне квартплата) –
у середньому 2–4 грн за 1 кв. м загальної площі квартири (нині середній тариф – 1,04 грн). Для будинків з поліпшеними умовами проживання (елітних) – близько 10 грн за 1 кв. м загальної площі квартири.
«Главред» опитав киян, яких, на наш погляд, можна назвати людьми обізнаними у тарифній проблематиці.
Олексій Кучеренко, міністр із питань житлово-комунального господарства України: «У будь-якому випадку таке різке підвищення тарифів не є доцільним ніколи, бо воно, як правило, призводить до соціальних потрясінь. А тому київській владі треба було передбачати компенсації з місцевого бюджету, поступово доводячи тарифи до собівартості – впродовж двох-трьох років так діяти. А київська влада цього не робила, вона просто проспала тарифи!
Далі. Київській владі, як на мене, має бути соромно за те, що досі в місті немає стовідсоткового обліку надання житлово-комунальних послуг, за нормативами стільки всього списується! Тут закладено такі «темні схеми»... Але у нас, на превеликий жаль, так законодавчо склалося, що всі повноваження щодо тарифоутворення, управління ЖКГ, по суті, передано на рівень органів місцевого самоврядування, а вони на сьогодні просто демонструють свою нездатність!
Моє переконання – держава має відновлювати свої важелі впливу. Я як міністр сьогодні не впливаю на тарифи «Київенерго», «Київводоканалу», на тарифи київських ЖЕКів і на призначення тамтешніх керівників і вважаю цю ситуацію абсурдною. Або треба ліквідовувати міністерство, або надавати уряду й міністерству відповідні важелі впливу – для цього ухвалювати відповідні закони. Про це, до речі, тобто про відновлення державного контролю за діями органів місцевого самоврядування, йдеться у програмі реформування ЖКГ, але вона досі не може потрапити на друге читання до парламентарів... А взагалі тарифними питаннями треба займатися постійно, демонструючи споживачам, як якість цих послуг може змінюватися навіть за невеликих грошових вкладень. А київська влада не продемонструвала професійного підходу в тарифному питанні, та й узагалі в усьому, що стосується ЖКГ. Тому тепер місто й має такі проблеми. На жаль».
Юрій Гаврилечко, експерт Фонду громадської безпеки: «Зараз неможливо чітко сказати, а чи дійсно потрібно тарифи підвищувати. Адже жодне з комунальних підприємств Києва, наскільки я знаю, не проводило незалежних аудитів своєї діяльності, тобто, ніхто зараз не може сказати, а скільки насправді коштує та чи інша послуга. Далі. У договорі зі споживачем має бути зазначений перелік послуг, за які саме платимо гроші. От я не знаю, за що плачу - я жодного контракту не бачив! Тобто ми платимо за перелік послуг, який в реальності не знаємо з чого складається! Третій момент. Коли кажуть про зношеність обладнання чи погані мережі - це все нібито зрозуміло. Але для того, щоб ситуацію виправити, в нормальній країні роблять таким чином – береться кредит, за ці гроші виправляють ситуацію, мінімізуються втрати (за різними даними щодо постачання тепла – у нас зараз до 70 відсотків тепла втрачається на шляху від теплопостачальника до квартири, але ці втрати ми зараз оплачуємо)... Відповідно, якщо зараз підняти тарифи, то ми й надалі будемо сплачувати за те, що тепло прогріває повітря. Отож, перш ніж говорити, на скільки підвищувати тарифи, потрібно сказати, скільки було затрачено коштів на переобладнання, ремонт... І от коли вже ця сума буде відома, то лише тоді ці гроші можна буде брати з користувачів – як компенсацію. Якщо ж таких цифр немає, то можна і в 10–20 разів підвищити ціни, а що з цього? Ситуація наразі не покращиться. Тільки грошима споживачів сьогоднішні проблеми ЖКГ у Києві вирішити неможливо, потрібно вирішувати їх у комплексі. Взагалі, вважаю, що тарифи піднімати не те що недоречно – вони зараз уп’ятеро вищі, ніж собівартість послуг! Ця інформація має ту ж саму цінність, що й заяви будь-якого чиновника про те, ніби ми, споживачі, там щось недоплачуємо... Тому що немає реальної картини, на чому ґрунтуються й їхні заяви, і мої – аудиту ж немає».
Анатолій Голубченко, перший заступник голови КМДА: «Наступного етапу підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги цього року вже не буде. Ви ж знаєте, що ні про яке підвищення взагалі не йшлося – йдеться тільки про приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня... Якщо уряд ухвалить рішення про зниження цін на газ для населення, знизимо й тарифи, вирішить знизити ціни на електроенергію – теж знизимо тарифи, прийме рішення про зниження цін на газ для організацій, які виробляють тепло для населення, – теж знижуватимемо тарифи. А якщо ж усе залишиться так, як є, то КМДА буде знову приводити тарифи до економічно обґрунтованого рівня».
Юрій Мірошниченко, народний депутат, Партія регіонів, член Тимчасової слідчої комісії ВР з питань розслідування обставин порушення Конституції України та законів України, прийняття протиправних рішень посадовими особами Київської міської ради та її виконавчого органу: «Київська міська влада лише механічно – шляхом підвищення тарифів – намагається врегулювати економічні зиски для тих підприємств, які надають ці послуги. Але перекладання із хворої голови на здорову, тобто проблеми підприємств щодо надання послуг на плечі споживачів, вважаю, не є адекватною політикою, яка має проводитися міською владою. Разом із тим, якщо послуга дорожчає – той же газ, приміром, то й тарифи можна переглядати, тільки ж обов’язково це робити прозоро, в результаті громадських слухань, у результаті переговорів, щоб громадяни розуміли, за що і чому вони мають платити більше. А зараз такого розуміння у жителів міста Києва немає.
Я не можу стверджувати однозначно, чи є нагальною необхідність підвищувати тарифи, однак моє тверде переконання – той спосіб, в який здійснюється підвищення в Києві, – це нечесно по відношенню до киян. Уже хоча б тому, що у них практично немає вибору щодо того, хто надає такі послуги... Треба було б оголосити тендер на надання цих послуг. Я переконаний, що із задоволенням взяли б участь у такому конкурсі навіть представники найбільших західних компаній, тому що це надзвичайно ласий шмат бізнесу. Умовно, якщо б було надано мережі у концесію на 30 років, то, думаю, нові власники і модернізацію провели б, і киянам пояснили, як кажуть, з цифрами на руках, чому тарифи мають бути такими-то і такими-то, яка насправді собівартість їхнього виробництва тощо».
