На заводі «Радикал» киянам «дарують» тонни безгоспної ртуті

12.05.09 // 11:02

Днями в Інтернеті з'явилися знімки, зроблені на території заводу «Радикал», неподалік від метро «Лісова». Їхній автор, відомий у мережі як Gad Fly, стверджував: в одному з цехів у величезних кількостях розлита ртуть, і пройти туди може хто завгодно. Газета по-киевски переконалася: рідкий метал і справді там всюди - заходь і бери. Чим не дарунок долі для терориста-початківця?

Коли журналісти почали повідомляти про ртутні розсипи «куди слід», з'ясувалося: ні МНС, ні оперативно-рятувальна служба Києва не побачили в ситуації нічого небезпечного. Довелося набрати в баночки близько 1,6 кг ртуті і принести її прямо до Деснянського райвідділу міліції. Лише після цього нинішні крівники «Радикала» миттєво добудували огорожу навколо сумнозвісного цеху.

До речі, власне наявність ртуті на «Радикалі» становить небезпеку для киян. У звіті СП «Єврохім» про інвестиції для екологічної санації проммайданчика ВАТ «Радикал» йдеться, що на більше 40% території заводу у літній час перевищено гранично допустиму концентрацію пари ртуті на висоті 1,0-1,5 м від поверхні землі. А джерелами небезпеки для населення є пари ртуті і забруднені ртуттю поверхневі та підземні води.

Ще років п'ять тому стороннім потрапити на територію заводу було непросто. Охорона на прохідній нікого не пускала, а журналістів супроводжувала крок у крок. Зараз не зупиняють нікого: тут купа фірм, складів та офісів. Заїжджають легковики і фургони. Заходять люди.

У напівзруйнованому цеху «Газета…» побачила гору мідного купоросу (після кількох хвилин перебування там довго відчувається мідний присмак у роті). Біля підніжжя «купоросного евереста» виявилися поклади порваних пакетів з інсектицидами. Інші приміщення завалені бочками, баками. Одні порожні, а інші - не зрушиш з місця. У цеху, в сонячних променях, які пробиваються через провалений дах, виблискує ртутна роса. Міріади сяючих крапель - від найдрібніших, схожих на пил, до великих, котрі зливаються у блискучі калюжки. Особливо багато їх у невеликому колодязі завглибшки з півметра. Трохи далі, в канавці, срібляться ртутні струмочки. Ось тільки така краса не має права на існування. Пари ртуті вельми отруйні. Не даремно СЕС рекомендує викликати МНС, якщо розлита більша кількість цього металу, ніж міститься у градуснику.

Спершу журналісти повідомили про безгоспну ртуть до МНС (номер 101). Їх переправили на номер 289-70-13, в оперативно-рятувальну службу Києва, яка до МНС відношення не має і підкоряється мерії. Там порадили телефонувати на 430-50-10 - ще один номер оперативно-рятувальної служби. Там розмова майже повторилася. Сказали дзвонити на 430-37-13 (служба та сама). Крім того, журналістам повідомили, що з цього питання вони можуть написати офіційний запит, а ще звернутися до МНС. Тож коло замкнулося.

Аби переконати правоохоронців у небезпеці, «Газета...» за допомогою шприців без голок зібрала повну баночку ртуті об'ємом 90 мл і ще пальці на три у півлітрову пляшку. В цілому - 120 мл, або 1,6 кг. Із цим «скарбом» вони відправилися до Прокуратури Деснянського району, там помічники прокурора порадили… звернутися до ЗМІ (правоохоронці не знали, що мають справу з пресою) і перенаправили до райвідділу міліції. Реакція правоохоронців приємно здивувала. Через 10 хвилин до журналістів вийшов підполковник і разом з експертом всі вирушили на завод.

Стараннями міліції на завод прибула і оперативно-рятувальна служба Києва при КМДА. Мабуть, цей виклик ігнорувати не так зручно, як від приватної особи.

Дівчина, яка очолювала команду виїзної лабораторії, представитися відмовилася, а поставити питання іншим членам команди не дала: мовляв, нічого тут субординацію порушувати. «Показники не перевищують норми, - повторювала вона на запитання про вміст пари ртуті в цеху і біля нього. - Решта - за офіційним запитом». Говорити вона відмовилася зовсім не тому, що це таємна інформація, а тому, що «ви все потім перебрешете».

Єдине, що вдалося у неї дізнатися, то це те, що нормою для промислових приміщень вважається 1500 нанограмів на куб. м. Норма для житлових приміщень - 300 нанограмів на куб. м. Приблизно стільки й показував прилад у руках її підлеглого. Цифри на табло постійно змінювалися - при поривах вітру піднімалися до позначки 300 і вище, в середньому ж висвічувалося 150-200. Коли рятувальник перевірив на «фон» взуття журналістів, на табло з'явилися цифри 425 нгр/м3, хоча жодних видимих слідів ртуті на ньому не було.