Військовий заколот у Грузії виявився блефом?
Ситуація ускладнюється масовими антипрезидентськими виступами опозиції, які вже майже місяць лихоманять грузинську столицю.
За версією МВС, військові мали намір приєднатися до антиурядових акцій у Тбілісі. У Грузії вже понад три тижні тривають акції протесту, організовані опозицією. Якраз напередодні навчань, коли до Тбілісі прикута увага всього світу, опоненти Саакашвілі хотіли дати друге дихання своїм демонстраціям. Деякі експерти говорять про те, що солдатів, яких пізніше звинуватили в заколоті, повинні були використати для розгону протестуючих. Якраз напередодні навчань опозиціонери хотіли перекрити магістралі, що ведуть до Тбілісі. Проте військові, на думку експертів, відмовилися брати участь у силовому сценарії.
МВС Грузії вже оголосило в розшук трьох колишніх офіцерів грузинських збройних сил, яких підозрюють в організації змови. Крім того, через заколот затримано сімох співробітників військової поліції Грузії і 13 цивільних осіб.
Раніше в телевізійному зверненні президент Грузії Михайло Саакашвілі звинуватив Росію в підготовці військового перевороту. Постійний представник Росії в НАТО Дмитро Рогозін назвав ці звинувачення «божевільними». Проте офіційний Тбілісі стоїть на своєму. «План перевороту як мінімум мав на меті зрив військових навчань НАТО в Грузії, як максимум - повномасштабний військовий заколот в країні», - заявив офіційний представник МВС Грузії Шота Утіашвілі.
За підозрою в підготовці військового заколоту затримано колишнього командувача загоном спецпризначення «Дельта» Гію Гваладзе (Георгій Гваладзе). МВС показало оперативні кадри перемовин, де він розповідав своїм соратникам про підготовку перевороту. В оперативній зйомці Гваладзе називає час проведення держперевороту - четвер - і підкреслює, що на їхньому боці вже є частини збройних сил, що діють. «У разі успіху держперевороту Грузія знову з'єднується з Росією», - наводять в оперативній зйомці слова Гваладзе. Після цього, обіцяв він, у Грузії будуть проведені вибори.
У Тбілісі зовсім не всі вірять тому, що розповідають грузинські власті. Іншої думки і президент Клубу незалежних експертів Грузії Йосип Цискарішвілі. У інтерв'ю «Главреду» він висловив думку, що ніякого заколоту в Грузії не було.
Якими можуть бути наслідки історії із заколотом? Чи справді в ній замішана Росія?
Я б не називав подію заколотом. Жодного розбитого вікна, жодного пострілу – не можна це назвати заколотом. Мало переконливими видаються і докази на користь версії про заколот, коли представляють документальні кадри бесіди між військовими, обличчя яких закриті. На відеозаписі зафіксована не розмова, а монолог, у якому розповідається хто, де і коли зустрічався, про що домовлялися, хто які місця посідатиме в уряді. Це настільки примітивно.
Звичайно, незадоволення чинною владою в грузинській армії існує. Керівництво Грузії почало до цього готуватися відразу після ганебної поразки у війні в серпні минулого року. Про це можна було судити вже після того, коли людину, яку вважали першою в тюремній системі, призначили на посаду заступника міністра оборони. Він поводився з військовими так само, як і зі своїми підлеглими в пенітенціарній системі. Одночасно було розширено вплив МВС Грузії на армію. Тому професійна незадоволеність – наявна.
Але навіщо властям цей скандал? Чому такий поспіх? Річ у тому, що опозиція заявила, що протестуючі перекриватимуть автотраси, які ведуть у Тбілісі. Очікувалося, що незабаром опозиція виступить з новим ультиматумом. Звичайно, це не могло не турбувати керівництво країни, яке вирішило за рахунок авторитету одного батальйону провести блискавичну операцію з відновлення порядку. Все, щоправда, звелося до того, що було затримано лише одну людину, яка втекла. На відеокадрах, які нібито доводять спробу заколоту, ми чуємо, як перераховуються прізвища учасників змови. Все це шито білими нитками. Колишній начальник генерального штабу сам зателефонував журналістам на прямий ефір з однієї з київських лікарень. Він розповів, що його вже три роки не було в Грузії. Інший «бунтівник» пересувається в інвалідному візку. Ці люди не могли брати участі в якихось зустрічах.
Опозиція вже зажадала провести міжнародне розслідування інциденту. Думаю, власті на це не підуть. Президент назвав конкретні прізвища, кого треба заарештувати. Він вже звинуватив Росію.
Росія, звичайно, має інтереси в Грузії, але в грузинському суспільстві міцнішає усвідомлення того, що «кращого партнера» для досягнення власних цілей в Грузії, аніж Саакашвілі, Кремль не зможе знайти. Розмови про руку Москви були дуже популярні для консолідації грузинського народу навколо президента, але після війни минулого року цей комплекс опозиціонери та грузинський народ подолали. З'явилося розуміння, що спочатку треба розібратися в тому, хто є хто в самій Грузії, а потім вже шукати винних за межами країни.
Саакашвілі, мабуть, перебуває у відчаї і тому йде на такі радикальні кроки. Але чи не вийде так, що остання інформаційна операція ударить по ньому самому? Чи зможе він знайти підтримку у населення?
У Грузії вже три тижні тривають протести, перекрито центральні проспекти. У цьому грузинській опозиції допомагає приклад київського Майдану. Опозиція про це відкрито говорить. Опозиціонери хочуть повторити Помаранчеву, а не Трояндову революцію. До речі, в стані опозиції зараз перебуває і дворазовий спікер грузинського парламенту, яка брала участь у Трояндовій революції, Ніно Бурджанадзе. Вона – найактивніший супротивник Саакашвілі. Йому, звичайно, важко, у нього немає широкої підтримки в народі. Природно, є групи людей, задоволені владою. Наприклад, співробітники МВС, спецназу... Слід зауважити, що при Саакашвілі підвищився авторитет держслужбовця – але не в професійному плані, а в плані винагороди. Держслужбовець більше не є символом жебрака. Це, звичайно, досягнення. Але сьогодні справжній рай – для поліції. Вони перевзулися, переобмундирувалися – стали, можна сказати, кумирами суспільства. При цьому саме суспільство стало набагато біднішим, ніж це було минулими роками. Є дуже багато причин, чому народ вимагає дострокових виборів президента. Наш Клуб незалежних експертів провів соцопитування, щоб дізнатися, що людей найбільше обурює. 65% грузинів сказали про неприйнятність стилю одноосібного керівництва і однопартійного диктату в країні.
Протистояння між опозицією і властями в Грузії називають війною нервів. Хто зараз у цій війні виграє?
Перед історією із заколотом із цього приводу можна було б ще сперечатися. Але зараз видно, що нерви здали у керівництва країни. Не маючи на те жодних підстав, Саакашвілі заговорив про необхідність впровадження режиму надзвичайного стану. І ця заява була зроблена попри те, що військові батальйону, який начебто збунтувався, склали зброю. Запровадження надзвичайного стану означало б автоматичне припинення мітингів опозиції. Але поки що ніяких правових підстав для цього немає. Небезпека полягає в тому, що власті можуть не зупинитися і продовжать пошук таких підстав. Опозиція це усвідомлює, тому вона і відклала акцію з перекриття магістралей навколо Тбілісі. Вона вирішила два-три дні постежити за подіями.
Чи численні акції опозиції? У Києві складається враження, що опозиційні настрої в Грузії пішли на спад.
Географія протесту в самому Тбілісі розширилася. Вже є п'ять точок, де розташовані камери, в яких символічно у вигляді в'язнів утримують учасників мітингів. Багато хто з них прибув із різних регіонів. 9 травня опозиція збирається повторити мітинг, який відбувся рівно місяць тому 9 квітня. Тоді в акціях взяли участь понад сто тисяч людей. Зараз актуальним залишається блокування… даруйте, пікетування. У Грузії вже навіть маленька дитина знає різницю між пікетуванням і блокуванням. Одне порушує закон, друге ні. Опозиціонери дуже уважні, вони враховують всі нюанси законів і потім діють, що не дає формального приводу властям для розгону. Але нерви, звичайно, на межі. Властям доводиться вигадувати сюжети, біле називати чорним. Тому ризик короткого замикання, звичайно, зростає.
У Грузії починаються навчання НАТО. Рішення про їх проведення для Альянсу, мабуть, було непростим. Як на цих навчаннях, на ставленні самого НАТО можуть позначитися події, що відбуваються зараз у Грузії?
НАТО вже заявило, що навчання скасовані не будуть. Все піде своєю чергою. Але є ризик, що власті можуть піти знову ж таки на силовий сценарій з розгону мітингувальників, аби гарантувати безпеку навчань. Тоді відбудеться розгін, очищення вулиць.
Саакашвілі піде на це на очах у сотень іноземних телекамер?
Якщо кращого приводу він не знайде, ніж гарантування безпеки навчань. Хоча наші правителі повинні добре пам'ятати зовсім недавню заяву Держдепу США про те, що Вашингтон не втручатиметься у внутрішні справи, але не допустить застосування сили. Слова американських властей у Тбілісі інтерпретують по-різному. Але, мабуть, у Саакашвілі є якісь додаткові відомості, які й змушують його терпіти те, чого він раніше не терпів би жодного дня.
Ви гадаєте, що Саакашвілі залишить свій пост достроково?
Я зовсім не упевнений, що Саакашвілі залишить свій пост добровільно. Для цього на нього необхідно чинити сильний тиск. І не лише зсередини. Він з цікавістю чекає, які можуть бути пропозиції з приводу його перспектив. Але він не єдиний гравець, він є заручником власного оточення – десятка людей, які розуміють, що у них перспективи ще більш плачевні, ніж у Саакашвілі. Тому можливості Саакашвілі для ухвалення індивідуальних рішень мінімальні.
