«Геймбой», або розвідка перед оглядинами
Але Яценюк далекий від того, щоб зробити фальстарт. Принаймні до офіційного оголошення про рішення йти на президентські вибори. Очевидно, останній нюанс і відіграє визначальну роль, коли йдеться про команду кандидата в президенти, його програму та методи, якими він збирається перемагати. Декілька вітчизняних ЗМІ уже встигли охрестити його візит до Німеччини, який тривав два минулих дні як своєрідні «оглядини». Особливої пікантності візиту додавав той факт, що, коли Яценюк прогулювався кабінетами неурядових організацій, мав неформальні зустрічі з представниками діючої та потенційної влади, Юлія Тимошенко збиралася до Москви.
Власне, тема Росії майже не сходила з порядку денного жодних переговорів. Складалося навіть враження, що у більшості своїй німецькі чиновники та експерти на цих зустрічах хотіли упевнитися - їх політика щодо Росії є єдиною правильною і мотивованою. А тому, видавалось, позиція будь-якого українського політика мала нести підтверждення заявленого канцлером Меркель курсу, не інакше. Хоча помітне занепокоєння щодо однозначності цього твердження німецьку сторону таки «муляє». Очевидно це пов'язано з тим, що після відомих подій у січні 2009 року та «газової війни» прийшло розуміння, що Росія не може виступати гарантом безпеки (в тому числі - енергетичної) в регіоні.
Яценюк зустрічався з можливим майбутнім главою МЗС Німеччини Гідо Вестервеллє в Regent Hotel
Зрештою, Яценюк вирішив проявляти обережність - щоб гучними заявами не налякати своїх співрозмовників, а також запевнити у своїй політичній адекватності (зважаючи на молодий вік і кількість обійманих за останні кілька років посад) та відсутності радикальних проявів як по відношенню до російської еліти, так і до західної. Сьогодні у Яценюка одне із завдань - це налагодження якомога більшої кількості впливових контактів та «прощупуваня» грунту за кордоном на предмет свого загального сприйняття.
Враховуючи той факт, що Янукович і Тимошенко як слід «прозондували» російський напрямок, а остання має непогані контакти з французькою владою (за рахунок особистісних зв'язків членів своєї команди), яка диктує свої умови в Європі, перед Яценюком постає вибір: у якому напрямку шукати партнерів, які будуть адекватно до ситуації в Україні його серйозно сприймати. Якщо вірити джерелам в команді майбутнього кандидата, Яценюк піде по зростаючій. Спочатку - ознайомчий візит в Німеччину, потім - Великобританія, а на початку літа - візит в США. З єдиним корегуванням - в залежності від того, як пройде поїздка прем'єра Тимошенко до Москви, Яценюк за логікою мав податися і до Росії (незважаючи на інформаційний антисупровід Кремля), щоб «у зв'язці» зі США це було політично і електорально мотивовано.
Не виключено, що Яценюк ще раз приїде до Берліна, але тоді уже у новому статусі - кандидата в президенти. Навряд чи він буде виступати на фоні Бранденбурзьких воріт, як хотів зробити кандидат в президенти США Барак Обама. Але, цілком можливо, що в наступній поїздці вже з’являться необхідні для такої подорожі атрибути – численні супроводжуючі особи, охорона, журналістський пул, а ще - манія величі. Поки що цих речей немає, тому, можливо, політику з третім в Україні рейтингом цього разу було значно простіше спілкуватися.
З іншого боку - Яценюку досі важко адаптуватися до реалій його сприйняття як всередині країни, так і в зовнішньому середовищі. Якщо перше - цілком природньо і зрозуміло, то щодо сприйняттям в тій же Німеччині є великі питання. І не тому, що Яценюка тут поки що погано знають, а тому, що в Німеччині скептицизм до пострадянських країн, які намагаються вирватись з-під контролю Росії, на досить високому рівні. На запитання, яким політиком - проросійським чи прозахідним вважає себе Яценюк, він вдався до вже відомої кальки. «Проукраїнським» - відрізав він і засмівся.
На виступі у представництві федеральної землі Саксонія-Ангальт українські студенти, які навчаються в Берліні, переважно запитували, що Яценюк їм може запропонувати після повернення в Україну
Зрештою, сприйняття України в Німеччині змінюється. Хоча говорити, що в кращий бік - ще зарано. І якщо, наприклад, до приїзду нинішнього посла Ганса-Юргена Гаймзьота в німецькому посольстві в Києві відверто і однозначно пропагували створення «ширки» між Партією регіонів та «Нашою Україною», то зараз рецептів воліють не давати. Зрештою, не кожен українець може пояснити, що ж такого відбувається у вітчизняній політиці. Що тоді говорити про німецьких експертів, які спеціально не займаються Україною, але знають, що там існує загроза демократії! Тому й питання, які ставилися перед Яценюком на експертних (публічних і відкритих для преси) зустрічах у більшості своїй мали більш універсальний, а не спеціалізований характер: говорили в цілому про відносини України і Росії, статус Криму і Чорноморського флоту (все це, звичайно, в російському контексті), енергетичну безпеку і здалеку - про президентські вибори.
Інша справа – зустрічі непублічного характеру. За зачиненими дверима здебільшого йшлось про діючу владу і її ефективність в умовах світової фінансової і перманентної вітчизняної політичної кризи. Питання так і ставилися: що відбувається з Ющенком і які мотивації дій його команди щодо розпуску парламенту, на які кроки може піти Тимошенко, щоб отримати владу і які механізми здатен включити Янукович, щоб здобути реванш за 2004 рік. Були і серйозні застереження: мовляв, нам байдуже, яка буде коаліція в парламенті, головне, щоб не відбувалось усікання демократичних принципів. Під останнім, звичайно, розумілися нашвидкуруч прийняті зміни до Конституції та право парламенту обирати главу держави. Якщо це відбудеться, Захід обіцяє відповідати адекватно: мовляв, якщо відбудеться згортання демократії, українські політики відчують на собі, що таке ізоляція «а-ля Лукашенко».
За два неповні дні Яценюк провів близько десяти зустрічей різного штибу - від експертного середовища (у фонді Бертельсманна, у представництві федеральної землі Саксонія-Ангальт, Німецькому товаристві зовнішньої політики) до цілком знакових раутів «тет-а-тет», наприклад, з можливим наступником міністра закордонних справ Штанмайєра, головою фракції ВДП – Гідо Вестервеллє чи обід з колишнім главою МЗС Йошкою Фішером, кількома впливовими депутатами Бундестагу від різних фракцій чи керівником управління з питань зовнішньої політики, зовнішньополітичним радником Канцлера Меркель Крістофом Хойсгеном (замість запланованих півгодинних переговорів зустріч тривала більше години), який вважається однією з найдовіреніших осіб глави німецького уряду.
Найпублічнішим заходом візиту була, звичайно, зустріч з представниками української громади, українськими студентами, які навчаються в Німеччині та журналістами. В ході спілкування Яценюк, зокрема, заявив про наступне:
- Конституційний суд може змінити дату виборів і перенести її на 17 січня 2010 року;
- залежно від результатів президентської кампанії будуть проведені дострокові вибори парламенту;
- надання Росією кредиту в $5 млрд може розцінюватись як політичний кредит, а не як фінансовий, і що його надання - це частина газових домовленостей на рівні керівників урядів у Москві;
- надання Україні чергового транша МВФ стане сигналом інвесторам не виводити інвестиції з України;
- в Україні не існує професійної опозиції, яка може запропонувати альтернативну програму розвитку країни;
- Тимошенко і Янукович не впевнені, що виграють вибори, звідси - здогадки про можливе створення коаліції БЮТ і ПР;
- зараз Янукович («І слава Богу!». - Яценюк) має високі рейтинги, тому навряд чи погодиться на коаліцію з БЮТ, він піде на кампанію;
- принципи, закладені Майданом, залишаються в силі - і не треба перекладати їх дотримання лише на діючого Президента, треба, щоб ці демократичні принципи діяли і надалі;
- в Україні немає партійної традиції - партії є більше бізнес-проектами, де першу скрипку грають акціонери.
Разом з тим Яценюк на зустрічах наголошував на необхідності присутності на виборах президента міжнародних спостерігачів «оскільки ця кампанія буде набагато складнішою, аніж на виборах 2004 року», бо можлива «політична корупція, коли будуть купувати голоси».
Швидше за все, у ці дні у Німеччині випрацьовують модель реагування ЄС на українську дійсність. Візит Яценюка до Берліна співпав з незапланованим розглядом українського питання на зустрічі міністрів закордонних справ ЕС у Люксембурзі. Відбулось це за ініціативою двох сторін – Німеччини та Польщі, які закликали колег посадити за стіл переговорів українських лідерів і надіслати з цією метою до Києва спеціальну місію ЄС. У своєму зверненні вони запропонували Євросоюзу помирити Віктора Ющенка та Юлію Тимошенко, щоб запобігти економічному колапсу в Україні. Як уже повідомляв «Главред», у травні може відбутись візит в Україну глав зовнішньополітичних відомств Німеччини Франк-Вальтера Штанмайєра та Польщі – Родослава Сікорського.
Яценюку є над чим задуматися. У холі Бундестагу
Все це – питання рівня великої європейської політики. Арсенію Яценюку ж треба дану ситуацію максимально використати для озвучення своєї позиції. Фактично, концепція його програми має бути готова на кінець травня, коли Яценюку виповниться 35. Очевидно, що найкращим місцем для озвучення такої «заявки на президентство» залишається політична столиця Європи Брюссель.
