Київ: примушення до порятунку
Формально так звану Координаційну раду порятунку Києва, про яку довго говорили, – особливо представники команди Блоку Віталія Кличка – створено. Головні завдання, що стоять перед цим новоутворенням, оприлюднено. Що далі?
А далі. Координаційна рада, покликана рятувати Київ, перш за все, від мера Леоніда Черновецького і його неефективної діяльності на посту мера, не встигнувши як слід скоординуватися, відразу ж дала тріщину. Лідери трьох фракцій – Віталій Кличко (Блок, природно, Віталія Кличка), Валерій Мошенський (Блок Литвина) і Олексій Рєзніков (Блок Миколи Катеринчука) в кулуарах сесії Київради пафосно позували перед пресою, розповідаючи про завдання свого антимерського об'єднання. А в сесійному залі, буквально через кілька годин, депутати з цих самих фракцій доклали руки до того, щоб скасувати рішення Київради від 25.12.2008 року про мораторій на підвищення житлово-комунальних тарифів, дозволивши таким чином виконавчій владі Києва робити з тарифами що їй заманеться. Тобто – підвищувати!
Чи були то фальсифікації під час голосування, як наполягають окремі депутати – «литвинівці» та «кличківці», чи принципове висловлення своєї власної, а не суто загальнопартійної, депутатської позиції з окремих питань, суть не в цьому.
Суть у тому, що перше ж «тестове» голосування показало, що до єдності в лавах Координаційної ради поки що далеко. Більш того, сміємо припустити, що деякі, так би мовити, рядові члени фракцій, що об'єдналися, натисненням кнопок у сесійному залі вже продемонстрували, що «нас не питали, чи хочемо ми в цю раду рятувальників». До речі, ось так, не в унісон, депутати трьох фракцій голосували не лише щодо тарифного питання, а й щодо деяких спірних питань розподілу міської землі та власності.
Виходить: перша ж спроба справою, а не пафосом, продемонструвати свою боєготовність виявилася для «рятувальників» провальною. Тобто лідери, ухваливши рішення згуртувати підлеглі їм лави в тісній дружбі проти мера та його команди, так би мовити, в порядку традиційної для життєдіяльності нашого політикуму партійної дисципліни, змусили рядових депутатів діяти за принципом «роби, як я»? Ну, а далі, відповідно, хто не з нами, той проти нас? А це означає, оргвисновки, громадський осуд і так далі і т.п.?
Дійсно, про оргвисновки, аж до виключення з партійних лав, відносно своїх «не таких» членах фракції заявила Народна партія, точніше її столичний осередок, очолюваний бунтівним главою Шевченківського району Віктором Пилипишиним. (Правда, виявилось, що не все так просто з цими «оргвисновками» - один з обвинувачених у зраді партійних інтересів пообіцяв «Главреду» найближчим часом розповісти «всю правду» - ми про неї, відповідно, розповімо своїм читачам).
Нічого, до речі, несподіваного в такій «строгості» від Пилипишина ніби й не було, оскільки, як повідомляла його прес-служба напередодні тієї самої сесії, де «литвинівці» вирізнилися не лише у питанні з тарифами, повпред Володимира Литвина в столиці заявив таке: «Частина відповідальності перед киянами за те, що сьогодні робиться в Києві, лежить і на нашій політичній силі. Декілька осіб завдяки роботі всієї команди отримали мандати депутатів і посади в органах влади. І раптом вони уявили себе видатними особистостями і почали використовувати своє становище для задоволення особистих меркантильних інтересів. Ці люди цинічно заявляють, що все – на благо партії. Але сьогодні партія повинна дати чітку відповідь, чи треба їй таке «благо».
Кого насамперед могла стосуватися ця гнівна тирада? Напевно, в першу чергу, двох членів фракції Блоку Литвина в Київраді, які повноправно входять у команду Леоніда Черновецького, бо працюють у нього заступниками по КМДА. Це – Михайло Голиця та Ігор Шовкун.
Перший заступником КМДА з питань забезпечення киян житлом працював ще за мера Олександра Омельченка. І, що цікаво: сам Омельченко в одному з інтерв'ю «Главреду» говорив, що Голицю, на відміну від «зрадника Віктора Падалки» (заступник голови КМДА з фінансів і за Омельченка, і за Черновецького), він не перестає поважати, хоча той і залишився працювати в команді Черновецького. Голиця в минулому скликанні Київради став главою фракції Блоку Литвина, коли від цього поста відмовився Анатолій Коваленко. Фракція за Голиці антимерськими позиціями не запам'яталася – просто працювала спільно з командою промерської більшості, тобто з Блоком Черновецького, «Громадським активом Києва», Партією регіонів, соціалістами і тими депутатами, які відкололися від БЮТ, Блоку Кличка, «Нашої України» і теж приєдналися до провладної команди.
Другий - Ігор Шовкун – найбільш відомий тим, що не без допомоги з Печерських пагорбів, у лютому 2002 року мало не став в.о. глави КМДА, скандально посунувши з цієї посади Омельченка, який збирався йти в передвиборну відпустку. Якщо читач пам'ятає, президент Леонід Кучма, який на час того НП місцевого масштабу перебував із візитом у Тюменській області, приїхавши, все залагодив – Омельченка не посунули. А ось Шовкуну, що обіймав тоді посаду заступника голови КМДА, довелося незабаром піти з київської мерії – як після всього можна було працювати на пару з Омельченком?! Шовкун перейшов незабаром у Київську облдержадміністрацію, теж на посаду заступника голови, де працював до 2005 року. А в 2008 році на дострокових виборах у Києві він разом з Блоком Литвина пройшов до Київради. Свою начальницьку посаду дістав від Черновецького за досить пікантних обставин: в кінці минулого року, коли реально формувалися чергова антимерська більшість і фракція Блоку Литвина почала виступати спільно з БЮТ, «кличківцями» і «катеринчуківцями», мер Києва раптом призначає Ігоря Васильовича своїм заступником і доручає йому питання ринків. Цей хитрий крок мера якось відразу стримав запал «литвинівців» щодо участі в єдиній команді з «тимошенківцями» та «кличківцями».
І ось – знову примушення до об'єднання! Зрозуміло, що «литвинівці», лідерам яких – і Литвину як імовірному кандидатові в президенти України, і Пилипишину як імовірному претендентові в крісло мера – нині необхідне різке відмежування від «неадекватного» Черновецького, сьогодні в стані вагання. Адже як би там не було, а більшість членів їхніх лав завжди звикли бути з владою, при владі. Та й чому на догоду якимось вищим партійним інтересам (чи інтереасам лідерів?!) відмовлятися від посади держслужбовця-висопосадовця? Утім, від такого «наркотика», як влада, взагалі, кажуть, дуже важко вилікуватися.
Примітно, що БЮТ, найчисленніший за складом у Київраді з потенційно опозиційних до мера сил, незважаючи на публічні запрошення в Координаційну раду, рятувати Київ таким макаром не поспішає. Де-факто лідер «тимошенківців» у Київраді Тетяна Меліхова (нагадаємо, що Олександра Зінченка призначено керівником Національного космічного агентства і, як показує практика, часу на Київраду у нього немає), відповідаючи на питання «Главреда» з приводу ймовірності входження фракції в Координаційну раду, відповіла так: «Пригадайте, коли ми в 2006 році були ініціаторами створення міжфракційного об'єднання «Демократичний Київ», то не на словах, у коридорі запропонували іншим фракціям Київради до нас приєднатися, а на ділі – ми підготували Статут, договір, програму діяльності! А те, що сьогодні пропонують наші колеги, – якось несерйозно…». Ну, а коли несерйозно – то БЮТ і не поспішає. Втім, БЮТ напередодні президентських виборів грає свою п'єсу – навіщо їм танцювати під дудки політсил, на плечах яких на вибори глави держави підуть інші кандидати?
Навряд чи наразі є реальні перспективи залучити фракцію Партії регіонів у Координаційну раду. Заступник голови лідера фракції Сергій Баранов-Мохорт сказав нам, що фракція навіть не розглядала цього питання! Вважаємо, з тієї ж причини, що і БЮТ – у Партії регіонів у гарячий президентський передвиборний період теж своя гра. Причому, далеко не з анти-Черновецьким відтінком.
І хто ж у «сухому залишку» Координаційної ради, окрім «литвинівців», що вагаються? Самі лише поки що найзгуртованіші (після Блоку Черновецького, звичайно!) «кличківці», що працюють на майбутнє мерство свого лідера Віталія Кличка. Та залишки «катеринчуківців» - Рєзніков і Лановий, які поки що з Київрадою пов'язують свою публічну кар'єру, а їхній лідер народний депутат Микола Катеринчук, можливо, пов'язує з Києвом свою майбутню мерську чи секретарську кар'єру.
То що – має об'єднання майбутнє?! Хоча, хотілося б, щоб, як у поважних великих західних компаній, - завжди під боком була сила, здатна конструктивно покритикувати і допомогти виправити помилки. Може, тоді Київ і кияни не опинилися б, як сьогодні, під пресом влади, яка ні до кого не хоче дослухатися?
