Росія відкинула дружбу НАТО
Санкції настільки несерйозні, що вони навряд чи змусять НАТО відмовитися від своїх планів. Представник Росії при Альянсі Дмитро Рогозін попередив, що Москва не братиме участі в зустрічі начальників Генштабів Росія-НАТО. Альянсу від цього – ні холодно, ні жарко. Як, власне, і Москві.
Багатонаціональні навчання під егідою НАТО Cooperative Longbow 09/Cooperative Lancer 09 в Грузії мають відбутися з 6 травня по 1 червня. У них візьмуть участь близько 1,3 тисячі військовослужбовців з 18 країн Альянсу і його партнерів.
Росію, звичайно, не страхають навчання в Грузії самі по собі, але їх скасування для Москви – справа принципу. Упродовж останніх місяців Захід раз у раз подавав Росії сигнали: ми б хотіли з вами помиритися, давайте жити дружно. У Москві, ймовірно, сприйняли ці кроки назустріч як своєрідні поступки. У такому разі, звичайно, Росія навряд чи задовольнятиметься малим. У Москві хотіли б дружити із Заходом, але на своїх умовах.
Швидка смерть перемир'я між Росією і Заходом була очевидною. Можна було лише гадати, чи скоро розімкнуться теплі обійми Москви і західних столиць. Росія часів екс-президента Бориса Єльцина дружила із Заходом, але відносини між сторонами прохололи після операції НАТО в колишній Югославії в квітні 1999 року. Спробували подружитися Володимир Путін з Джорджем Бушем після терактів 11 вересня 2001 року, проте російсько-американському братанню настав кінець, щойно Білий дім спробував заручитися підтримкою Кремля для проведення антиіракської кампанії.
У першому випадку російсько-американська дружба тривала кілька років, у другому – кілька місяців. Нині дружба, схоже, скінчилася, так і не встигши розпочатися. 6 березня держсекретар США Гілларі Клінтон зустрілася в Женеві зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим: тоді вони домовилися «перезавантажити» відносини. Перезавантаження провалилося.
Військові навчання, звичайно, дуже дрібний привід для того, щоб сваритися із Заходом. Але все залежатиме від того, наскільки серйозно розкрутять цей скандал у Росії. НАТО навряд чи відмовиться від своїх намірів проводити навчання в Грузії. Росія ж навряд чи відступить від уже зайнятої позиції.
Україна вже мала досвід, коли спочатку дрібний скандал навколо міжнародних навчань став величезною проблемою як для внутрішньої, так і для зовнішньої політики України. У червні 2006 року до Феодосії прибули американські військовослужбовці, які мали намір спорудити на Старокримському полігоні стаціонарне містечко, в якому могли б проживати військовослужбовці під час навчань. Американці були змушені виїхати з України через акції протесту проросійськи налаштованої опозиції. В Україні після цього Верховна Рада тривалий час не могла прийняти закон про проведення військових навчань, а наші партнери з острахом почали дивитися на Київ, організовуючи міжнародні заходи. Відносини з США і НАТО не погіршилися лише з тієї причини, що вони розуміли реальні витоки скандалу (і перебували вони зовсім не в нашій країні).
Скандал, вчинений Росією, вже здобув ефект: від участі в навчаннях відмовився Казахстан. Не братимуть участі в них і Естонія з Латвією (але в цих країнах навряд чи злякалися Росії – швидше, йдеться про те, що Таллінн і Рига вирішили заощадити кошти в період фінансової кризи). Проте від участі в навчаннях не відмовилися інші країни, яких можна віднести до сателітів Москви. Йдеться, зокрема, про Азербайджан, Вірменію та Молдову.
Україна не значиться серед учасників навчань. Мабуть, така неучасть невипадкова. Цілком можливо, що українське керівництво вирішило не нагнітати зайвий раз внутрішньополітичну обстановку в країні – особливо в період передвиборної кампанії.
Чим же може завершитися новий виток протистояння між Росією і Заходом? З цим питанням «Главред» звернувся до російського військового оглядача Олександра Гольця.
Чи можна говорити про те, що відлига у відносинах Росії та Заходу скінчилася?
Ступінь похолодання залежатиме від російської реакції. Поки що ця реакція досить слабка, незважаючи на гучні заяви і погрози. Але мова йде всього лише про зустріч нашого начальника генерального штабу з комітетом начальників штабів НАТО. Ось, власне, і все. Думаю, що цим демаршем все і скінчиться.
Тобто насправді Росія не зацікавлена в цій конфронтації із Заходом? Це, швидше, бравада на публіку?
Складно сказати. Це велика проблема – зрозуміти, чого хоче Росія від НАТО. Багато разів натовці ставили це питання і все-таки виразної відповіді так і не дістали. У російській політиці НАТО відіграє роль якогось паперового тигра. Коли потрібно заявити про те, що Захід до нас погано ставиться, оточує всіляко, то ось тут, як біс із коробочки, вилазить НАТО з його нібито агресивними приготуваннями. Тому я думаю, що інтерес Росії полягає у вельми обмеженому партнерстві із Заходом: так щоб завжди залишалася можливість заявити про якісь агресивні наміри.
Чим Росію не влаштовують ці навчання?
Вони не влаштовують Росію з пропагандистського погляду. Грузія зараз – головний ворог Москви. Росія, мабуть, розраховувала, що відбудеться перегляд дій Грузії в серпні минулого року і як наслідок натовці скоротять свої контакти з Тбілісі. Цього не відбулося, і Москва ось так жорстко реагує.
Вам не здається, що Росія намагається узяти Саакашвілі в щільне кільце ізоляції, аби він у результаті залишив свою посаду. У Грузії зараз проходять антипрезидентські мітинги. Москва домагається того, щоб від Саакашвілі відвернувся ще й Захід…
Я не можу цього виключати. Але якщо така політика є, то вона досить короткозора, оскільки зрозуміло, що ні НАТО, ні Захід не відмовляться, принаймні відкрито, від підтримки Саакашвілі.
Чи можна припустити, що країни в приватному порядку почнуть відмовлятися від участі в навчаннях. Казахстан, Естонія, Латвія це вже зробили.
Чому це зробили Естонія і Латвія – я не знаю. Але в Казахстані навіть не приховують, що на них тиснула Росія. Думаю, що тиск зараз чинять і на Вірменію. Не забуватимемо, що Казахстан і Вірменія – союзники Росії по ОДКБ. І взагалі це дуже дивно виглядає, коли Москва звинувачує НАТО в проведенні провокаційних маневрів, у грі м'язами і водночас Росія ніяк не реагує на те, що в цій грі м'язами беруть участь її союзники. Більш того, свою першу жорстку заяву з приводу навчань у Грузії Дмитро Медведєв зробив після переговорів з президентом Азербайджану – надзвичайно успішних, як було заявлено. І було зрозуміло, що в ході цієї зустрічі питання навчань не порушували зовсім. А Азербайджан теж бере участь у навчаннях.
