Донбас перед лицем кризи
Саме про такі терміни говорять економісти регіону, котрі раніше прогнозували, що найважчі кризові часи в Донбасі настануть у квітні, а зараз перенесли свої прогнози на початок осені. При цьому указується, що інші країни почнуть позбавлятися від кризи вже в кінці червня, проте Україна, а разом з нею і шахтарський Донбас, відстане від них вельми істотно.
Це не дивно - поки у всьому світі з кризою борються, на Донеччині тільки висловлюють пропозиції, як би трохи краще до цієї боротьби підійти. І хоча певний спектр пропозицій в області вже є, переважно вони залишаються лише словами, які влада не поспішає втілювати у справи.
Так закінчується золота доба
На думку керівництва області, 2007-2008 роки Донбас жив "за золотої доби" - обсяги виробництва зростали, потужності нарощувалися, а жителі області й горя не знали. Проте, як стверджують обласні власті, за всіма цими гараздами регіон якось забув про розвиток. "Ми зростали, не розвиваючись, і зараз ми впали до того рівня, де ми є насправді - з нашим устаткуванням, відновленим після війни, мартенівським способом виробництва тощо. Якщо хтось скаже мені, що ми з цієї миті почнемо зростати, то я кажу: даруйте, світова криза тільки починається", - признається глава Донецької облради Анатолій Близнюк.
В результаті - ще перед тим, як світ відчув на собі дихання кризи, Донецька область вже знала цю кризу в лице. За словами Близнюка, це сталося ще у вересні 2008 року - саме тоді обсяги виробництва зменшилися на 9%, виробничі потужності почали скорочуватися на 30-50%, а прибуток підприємств зменшився в десятки разів. У результаті до кінця 2008 року Донбас вийшов на показники річного рівня обсягів виробництва -7,8%, а за перший квартал 2009 року цей показник дістався позначки -34%. Спад відбувся у всіх видах промислової діяльності, особливо ж постраждали машинобудування (53%), хімічна галузь (47%) і металургія (43%). Крім того, більш ніж удвічі скоротилися обсяги робіт у будівництві, і, відповідно, на 50-70% знизилося виробництво будівельних і обробних матеріалів.
Постраждала і сфера торгівлі - через нестабільність курсу долара в супермаркетах регіону істотно скоротився звичний асортимент, зросли ціни. Втім, двом третинам жителів області немає діла до бід супермаркетів: 70,1% донеччан вже давно затягли паски і почали економити на всьому підряд, тому що їхні реальні доходи знизилися на 17%, і в майбутньому, найімовірніше, впадуть ще більше.
Близько 10% працюючих донеччан сьогодні можуть "похвастати" доходами нижче за прожитковий мінімум (тобто менш як 669 грн.). Втім, цим громадянам ще й не так погано порівняно з тими, хто взагалі не отримує своїх кровно зароблених. З початку року борги по заробітній платі в Донбасі зросли більш ніж удвічі і, за даними на 1 квітня, перевищили позначку в 500 млн. грн. Особливо велика заборгованість зафіксована в готельній і ресторанній сферах - там борг із початку року збільшився майже у 18 разів, у сфері державного управління (борги збільшилися в 8 разів), і на підприємствах роздрібної торгівлі та побутового обслуговування (зростання майже в 4 рази).
Зрозуміло, такий розклад безпосередньо впливає на доходи місцевих бюджетів - один лише обласний бюджет у першому кварталі недолічився 85 млн. грн., які повинні були надійти у вигляді податку з доходів фізичних осіб. Загалом, з 45 місцевих бюджетів регіону надходження цього податку забезпечуються лише в 17.
"Антикриза" по-донецьки
Перший крок до розробки антикризових заходів на Донеччині зробив фонд Ріната Ахметова "Ефективне управління", який, спільно з компанією Monitor Group вибрав шахтарський край як учасника проекту економічного розвитку регіонів. Чотири місяці досліджень - і фонд оголосив, що основними "локомотивами" економічного зростання Донецької області можуть стати металургія і сільське господарство, як дві найбільш значущі і водночас найбільш потерпілі від кризи галузі. Оголосили це ще на початку поточного року, і відтоді всі жваво обговорюють переваги донецьких металургії і сільського господарства, проте далі за обговорення справа поки що не рушить - фонд усунувся ще на кілька місяців для обдумування рекомендацій.
Втім, як стверджує директор фонду Наталія Ізосимова, експерти обмірковують насамперед довгострокові перспективи, а зовсім не терміновий вихід із кризи. "У короткостроковій перспективі зрозуміло, що всі зусилля і бізнесу, і держави спрямовані на те, щоб економіка вижила. А в довгостроковій перспективі економіка має стати настільки конкурентоспроможною, наскільки це можливо, щоб, коли криза скінчиться, і країна, і регіон вийшли з неї сильніші, конкурентоспроможніші, могутніші, ніж були раніше", - зокрема зазначила вона.
Але те, що зрозуміло Наталії Ізосимовій, чомусь не дуже зрозуміло керівникам донецьких підприємств і навіть окремим представникам місцевої влади, які обирають вельми неординарні заходи для виживання економіки.
Наприклад, поширена "антикризовий" захід на підприємствах - нововинайдений спосіб виплати зарплати: за відомостями зарплату працівникам видають, проте по ній не перераховуються податки з доходів фізичних осіб, а також відрахування до Пенсійного фонду і фонди соціального страхування. Власті скаржаться, але нічого зробити не можуть, окрім хіба що прогнозу, що в майбутньому регіон через такі "винаходи" чекає подальше збільшення боргу по зарплаті бюджетникам, а також затримки або навіть невиплати пенсій.
Проте скарги - скаргами, але кращих заходів власті теж не придумали. І замість того, щоб допомагати соціальній сфері, ще в листопаді керівництво регіону вирішило, як її трохи краще "розкроїти", ту соціальну сферу, щоб позбутися зайвих витрат на збиткові підприємства. У результаті ухвалили: переглянути мережу шкіл-інтернатів і закрити малоукомплектовані заклади для дітей-сиріт. За завданням заступника голови Донецької облради Володимира Ішкова, з цих закладів слід було залишити лише 3 профільні інтернати на весь Донбас, а решту перепродати на аукціонах або, в крайньому разі, перетворити на дитячі садки, яких в області дефіцит. Аналогічно було вирішено вчинити і з лікарнями: під скорочення відправили 20 порожніх ліжок у Донецькому обласному будинку дитини і протитуберкульозних лікарнях, кілька десятків ліжок для важких хворих у дермато-венерологічних диспансерах міст Костянтинівки, Сніжного і Єнакієвого і цілих 120 місць у психіатричних лікувальних установах.
Економія в наявності: у сфері охорони здоров'я область сподівається заощадити гроші на пільгові рецепти, які дозволять лікувати частину хворих без госпіталізації. У сфері ж освіти власті сподіваються на те, що вдасться виручити певні кошти від продажу будівель, і крім усього решти, не треба буде витрачатися на утримання кількох десятків співробітників, які працюють у кожному інтернаті. Ось, правда, що робити далі зі скороченим персоналом, у регіоні не вирішили досі.
Втім, кажучи про те, що антикризові заходи чомусь не працюють, обласна влада до цих пір схильна "валити" все на центр - мовляв, регіон сам не може ухвалювати адекватні рішення про економію в тій чи іншій галузі, а змушений чекати розпоряджень "зверху". Більш того, Донбас скаржиться, що угода між Донецькою обласною радою і урядом, підписана ще у вересні 2006 року, до цих пір не виконується. "Окрім злітно-посадочної смуги, нічого не фінансується", - сердиться Володимир Ішков. Проте, коли справа доходить до благополуччя "пересічних" донеччан, глава облради Анатолій Близнюк сердитися всім забороняє. "Ми повинні підтримувати настрої соціального оптимізму, і наше завдання - знайти ці варіанти. Сьогоднішній день - не 90-ті роки, коли ми все втратили", - запевняє він.
Вклади гроші в Донбас?
Про те, що ще не все втрачено, говорять і економісти. Наприклад, голова Донецької філії Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Макогон стверджує, що у виході з кризи Донбасу слід у першу чергу спиратися на диверсифікацію економіки, модернізацію виробництв та інноваційні технології. "Проїдьте сьогодні повз наші металургійні підприємства - стоять погашені домни, стоять погашені мартени. Запитайте, чи були виділені якісь гроші на їх реконструкцію. І швидше за все почуєте негативну відповідь", - говорить Макогон. Все б добре, відповідають йому керівники підприємств, але де узяти ці самі гроші, якщо обсяги виробництва впали мінімум на 50%?
Експерт не губиться і стверджує, що області непогано було б зайнятися і залученням іноземного капіталу. Але тут із партією скарг вступає обласна рада: мовляв, ще торік у Донбасі було розроблено програму із залучення інвестицій, яка повинна була принести в регіон цілих 4 млрд. надходжень, проте відпрацювати її вдалося тільки на 1,29 млрд. "Іноземний інвестор завжди дуже підозріло ставився до України", - розповідає Володимир Ішков. "До нас глава КНАУФ приїжджав, і коли його запитали, як йому в Україні працювати, він відповів: "В Україні як кордон перелітаєш, так і зона ризику починається". Говорить: "Мені обіцяли стабільні закони, а ви мене на 18 млн. євро "відкинули", як мені тепер компаньйонам доводити?" Ось вам і кредит довіри", - наводить він приклад. "Найголовніше - нестабільність законодавчої бази. Ось, що найстрашніше", - погоджуються і в Донецькій облдержадміністрації.
І експерти, і власті сходяться лише в одному - в області потрібно розвивати внутрішній ринок. "Ми – експортно-орієнтована країна, але ми свідомо були зорієнтовані на вузький простір світового ринку і на вузький перелік видів продукції. Чи можна зараз переорієнтовувати нашого виробника на внутрішнього покупця? Це зробити можливо, і тоді ми з кризи вийдемо з очищаючим ефектом, який дозволить серйозно реконструювати економіку України", - упевнений Юрій Макогон.
Але обласні власті не хочуть повністю скидати з рахунків і експорт: у Донбасу, за словами Анатолія Близнюка, є можливість виробляти продукти харчування, розвивати сільське господарство, будувати житло, і саме в цьому можуть полягати потенційні шляхи подальшого розвитку економіки. Втім, голова облради тут швидко замовкає - за його ж власними словами, сільськогосподарську продукцію Донбасу дійсно готові купувати за кордоном, проте ця продукція не сертифікована за світовими стандартами, а це означає, продати її неможливо. "Наше завдання – зайнятися цим", - доручає він колегам, проте ті особливого завзяття не проявляють. Воно й зрозуміло - поки Донецька область підвищуватиме свої стандарти, щоб під час кризи зробити світові привабливу сільськогосподарську пропозицію, світ забуде про кризу, як про страшний сон.
Крім цього, власті пропонують ще й надавати підтримку малому і середньому бізнесу. "На сьогоднішній день на рахунках у банках 12 млрд. грн. у Донецькій області є, і це та основа, яка має працювати на розвиток приватної ініціативи, створення нових напрямів бізнесу, зокрема малого і середнього", - пояснює Анатолій Близнюк. Ще один план - податковий: власті хочуть наповнювати місцеві бюджети не лише шляхом збільшення зарплати, але і шляхом розширення податкової бази і посилення податкової дисципліни.
Інша вельми цікава пропозиція - створити в області комунальний банк, який би користувався великою довірою серед донеччан. "До місцевих органів влади довіра досить висока. Я думаю, що такий комунальний банк мав би велику довіру. І пам'ятайте ідею "Купуй українське"? В принципі – "Вклади гроші в Донбас", - пропонує депутат Донецької облради Микола Загоруйко.
Втім, найголовніша мрія керівництва області - Євро-2012, яке в Донбасі видається своєрідною манною небесною. "Це нові робочі місця, розвиток професійних навичок, об'єднання людей на основі патріотизму; ми можемо залучити молодь до волонтерського руху, розвинути місцевий бізнес", - мріє Близнюк.
У сільський клуб - за перемогою над кризою?
Втім, у всьому спектрі надій і очікувань головна увага обласної влади спрямована на донеччан. "Люди не повинні залишатися наодинці з депресією, яка зароджується від кризи. Вони повинні спілкуватися на рівні сільських клубів - у нас є 2 міні-проекти зі створення суспільно-політичного культурного центру, де громадяни обговорюватимуть всі свої проблеми і прийматимуть відповідні рішення. Це об'єднує людей", - вносить раптову пропозицію голова облради.
Ще більш несподіваними видаються його ініціативи з допомоги безробітним. Анатолій Близнюк вже свого часу пропонував усіх громадян, що позбулися радості праці, відправляти чистити посадки, яких в області чималенько. Сьогодні глава облради придумав нову "фішку": "Можна встановити пам'ятник за рахунок місцевого бюджету, а можна організувати громаду: народ виходить на суботник і перетворює майданчик, де встановлюється в зону відпочинку. Нам треба цим однозначно користуватися", - стверджує голова облради.
Він упевнений, що криза - це ще не привід для зниження життєвої активності, а можливість змінити своє життя. Проте донеччани поки що готові змінювати своє життя вельми своєрідно. Як показує практика, Донецька область дедалі ближче до здійснення прогнозу про соціальний вибух, і вибух цей, на думку властей, буде зовсім не політичним. Скажімо, губернатор Донбасу Володимир Логвиненко вважає, що громадяни цілком можуть "вибухнути" від катастрофічного становища в житлово-комунальному господарстві, яке день у день лише погіршуватиметься.
Пом'якшити настрої донеччан, на думку керівництва області, могла б зупинка зростання тарифів на послуги ЖКГ, проте це лише один із заходів, тоді як соціальне незадоволення громадян обумовлює цілий ряд чинників. І на першому місці серед них - особисті негаразди, складові якого і відсутність високого доходу, і проблеми з роботою, і необхідність постійно на всьому економити. І в цьому контексті місцевим властям не залишається нічого іншого, окрім як перейти від слів до справи і нарешті поклопотатися про перетворення всіх своїх антикризових мрій у дійсність.
Але з цим в області існують проблеми. Всі високі пропозиції властей банально розбиваються "об побут", адже на впровадження будь-яких новацій потрібні кошти, а їх немає ні у керівництва області, ні у господарів підприємств. І поки вони торгуються між собою, кому і як потрібно прокладати дорогу до виходу з кризи, деякі жителі Донеччини вже серйозно почали побоюватися, що до кінця кризи вони просто не дотягнуть.
