«Регіони» на Донбасі слабшають
Тема можливих дострокових парламентських виборів в Україні останнім часом почала мусируватися все активніше. Особливо явно ця можливість замаячила перед депутатами, коли вони ухвалили рішення про дату президентських виборів: цілком можливо, що кроком у відповідь з боку глави держави стане показовий розгін парламенту.
У Донбасі про це заговорили ще раніше. Минулого тижня Партія регіонів, готуючись до свого мітингу, заявила, що її мета – перевибори ВР, причому чим швидше, тим краще. Потім цю ідею гаряче підтримали депутати ряду місцевих рад Донеччини, висловивши своє схвалення на спеціально скликаних позачергових сесіях. У результаті всі останні дні можливість дострокового переобрання ВР у Донецькій області продовжують обговорювати всі кому не лінь. Щоправда, при цьому головні коментатори цієї теми чомусь анітрохи не зважають на те, що населення шахтарського краю поки що не проявляє бурхливого прагнення занурюватися в парламентську виборчу кампанію і бадьоро крокувати на виборчі дільниці.
Політика кризи
Ще три-чотири роки тому практично кожний пересічний громадянин Донецької області міг у будь-який час дня і ночі без запинки перерахувати імена всіх можновладців у країні, охоче висловити свою думку про них, і додатково поділитися з будь-яким охочим хитромудрою політичною аналітикою власного творіння з приводу подій, що відбуваються в країні.
Сьогодні слово "політика" стосовно Донбасу - пустий звук. Як максимум воно уживається в поєднанні "економічна політика", як мінімум - не звучить взагалі. Місцеві експерти стверджують, що жителі шахтарського краю так сильно втомилися від політичних баталій і так сильно роздратовані промахами і прорахунками ключових політиків країни, що на виборчі дільниці їх вже не заманиш ніякими пряниками. Воно й не дивно - від 90 до 95% жителів області, за даними різних соціологічних служб шахтарського краю, стурбовані проблемами кризи, і їм просто не до політики. Наприклад, за даними дослідження Донецького інформаційно-аналітичного центру, прямий вплив кризи на собі відчули 93,4% донеччан: 10% із них були звільнені, 19,2% працюють неповний робочий день, 17,6% відправлені у неоплачувані відпустки, а 30,6% втратили в заробітній платі. При цьому 90,6% жителів області живуть в умовах економії.
На цьому фоні абсолютно не дивним виглядає те, що приблизно половина донеччан (якщо бути точним - 47%) готова брати участь в акціях протесту. Проте всі політологи і соціологи в один голос запевняють: ці акції протесту приваблять громадян тільки в тому випадку, якщо вони будуть соціальними, політичні ж мітинги викличуть переважно відторгнення і негатив. У результаті дедалі більше донеччан заявляють, що на політичні мітинги почнуть ходити тільки у випадку, якщо їм за це заплатять.
Яскравий приклад - вже згаданий мітинг Партії регіонів, який зібрав близько 20 тис. людей, проте неважко простежити, що більшість громадян, що прийшли на цей захід свідомо, йшли протестувати проти кризи і невмілої політики влади, а зовсім не з тим, щоб на свіжому повітрі дві години надривати горло криками "Вперед за Януковича!". Підтверджують цей факт все ті ж цифри: за даними керівника соціологічної служби Центру політологічних досліджень Кирила Черкашина, сьогодні 60% донеччан абсолютно упевнені, що жодна політична сила інтереси українців не відстоює і відстояти просто не здатна.
Втім, в Донецьку говорять, що і Партія регіонів не надто чекала від донеччан прагнення піти на барикади за свого лідера: багато донбасівців переконані, що "регіонали" цим мітингом швидше просто розвідувала ґрунт і підраховували ресурси в "своєму" регіоні.
"Ми візьмемо все"
Як показує практика, "розвідкою" донецького ґрунту сьогодні стурбовані не лише "регіонали". В умовах нескоро минущої можливості дострокових парламентських виборів "Главред" поцікавився у керівників різних політичних сил, наскільки вони готові до цієї події, і як саме мають намір боротися за симпатії на Донеччині. Результати "опитування" вийшли в чомусь несподіваними, а в чомусь навіть комічними. Судіть самі.
Заступник голови Донецької обласної організації Партії регіонів, голова обласної ради Анатолій Близнюк одразу заявив "Главреду", що Партія регіонів у ході виборів "розраховує на все". Малося на увазі, що на виборах донецькі "регіонали" так само сподіваються "узяти" свої 70%, а то й 100%. "Ми розраховуємо на все. Це вас влаштовує?" - кип'ятиться Близнюк. Боязкі спроби навести дані соціології, яка свідчить про зниження рейтингу ПР на її вотчині, він відмітає геть: "Це ті, які цього хочуть, так говорять. А кореспонденти ось таким чином навколо цього колупаються. Це теж спроба щось гаряченьке знайти. Так ви не шукайте там, де його немає. Рейтинг Партія регіонів на Донбасі не втрачала, а навпаки набирає - так само, як у всій Україні. Зрештою люди розуміють, що в будь-якому будинку, не кажучи вже про країну, повинен бути господар. А те, що сьогодні робиться, це працює принцип - я сьогодні, як слон у посудній лавці. Не буде цього. Народ сам визначиться, коли прийде час, коли будуть вибори. Повинен працювати закон, а не чиїсь емоції або амбіції", - емоційно завершив глава облради. Втім, на питання про методи "набору рейтингу" емоції заступника глави ПР одразу ж стихають. Якщо не рахувати згаданого мітингу, то Партія регіонів вже давно не була помічена у жодних масових заходах за участю дончан, не кажучи вже про банальну політичну рекламу. На це, до речі, скаржаться навіть самі співробітники місцевих осередків ПР - мовляв, у партійному керівництві всі сидять склавши руки, а діяти починають тільки перед виборами, ось і виходять казуси з результатами.
Проте поки що "регіонали" не мають наміру винаходити велосипед у вигляді вдалих політтехнологій: вони пропонують дончанам старі, добрі ініціативи. "Вирішувати проблеми місцевого самоврядування. Ми говорили, що повинен бути другий етап конституційної реформи, ми говорили, що російська мова - друга державна, і в цій ідеології ми працювали і працюватимемо", - стверджує Анатолій Близнюк.
Схожий настрій панує і в таборі донецьких єдиноцентристів. Лідер Донецького обласного відділення партії "Єдиний центр" Андрій Амбросенок не може чітко відповісти на питання, що нового і оригінального «ЄЦ» готовий запропонувати Донецьку, але при цьому бадьорий і життєрадісний - каже, що в Донецькій області у його політичної сили і без того все гаразд. "Ми вже беремо участь у виборах. У Донецькій області постійно проходять якісь місцеві вибори. Тому я не думаю, що ті вибори, про які говорить Партія регіонів та інші політичні сили, для нас будуть якоюсь несподіванкою", - зазначив він. За словами Амбросенка, "Єдиному центру" свого часу так сподобалося перемагати в Тернополі, що і в Донецьку він має намір не відставати від однопартійців. За таких прагнень партія теж "розраховує на більше", але програмою-мінімум все ж таки встановлює 3% симпатій дончан.
Що ж до методів завоювання цих симпатій, то тут "ЄЦ" пішов далі за Партію регіонів, і, як тільки в місцевих рекламних агентствах впали ціни на зовнішню рекламу, тут же наповнив ринок донецьких білбордів зображенням Андрія Амбросенка. У результаті навіть в центрі Донецька ще досі можна зустріти проникливе привітання лідера ДОО "ЄЦ" з Новим роком або трепетне послання до прекрасної половини Донецька, приурочене до 8 Березня. "Я думаю, що впокорювати дончан вже не потрібно, тому що люди вже втомилися від того, що їх хтось впокорює. Необхідна чітка програма, чіткі позиції, особливо пов'язані з економікою", - вважає сам Андрій Абмросенок. Щоправда, з чіткою програмою, як вже було сказано, поки не все зрозуміло: "Єдиний центр" зараз дуже серйозно мусирує дві речі, які ми розробили. Перша - план розвитку країни. Друга - виборчий кодекс. Зараз ми вже спілкуємося з людьми, їздимо по містах, зустрічаємося з трудовими колективами, пропонуємо ті програми, які розроблені, доносимо їх у маси", - зазначає лідер «ЄЦ", не пояснюючи, що ж конкретно "вноситься у маси".
"Дуже, дуже, дуже"
На краще сподівається і Донецький осередок БЮТ, "партійне будівництво" якого, за словами її лідера Валерія Карпенка, йде ударними темпами, щоб на виборах блок не вдарив лицем у багно. Традиційно БЮТ відмовляється називати очікуваний результат на будь-яких виборах, але думає, що буде "більше, ніж раніше" (а раніше було, нагадаємо, 3,92%). Засобом здобуття прихильності донеччан біло-серцеві вибрали, схоже, "метод від протилежного": "Ми планомірно будемо зараз просто розкривати, яка влада діє в Донбасі, що вона принесла народу. Влада в Донбасі не мінялася з часів радянської влади - Кравчука і Кучми тощо. Наше завдання зараз - не масові акції, а роз'яснити людям, хто є хто, щоб вони бачили, що ці тарифи, що цей рівень життя, який падає, залежить перш за все від місцевої влади, від Партії регіонів", - трохи сумбурно розповідає Карпенко секрети передвиборних технологій донецьких «бютівців». Правда, при цьому не пояснює, яким чином блок має намір освічувати дончан щодо злого наміру "регіоналів". Адже мало того, що у БЮТ сьогодні немає ніяких справді рейтингових засобів масової інформації в Донбасі, а на його мітинги сходиться зазвичай всього декілька десятків людей, так ще й самих прихильників цієї сили в шахтарському регіоні - один-два та й усе. "Нас мало. Всього 7 тисяч", - сумно ділиться з "Главредом" Валерій Карпенко.
Ще менше бурхливої діяльності проявляє донецька організація Блоку Володимира Литвина, лідер якої Ігор Аровін признається, що жодних гучних акцій їхня політична сила точно не планує. Для БЛ це цілком традиційно - блок і раніше не вирізнявся особливою помітністю в області, іноді "забуваючи" повідомити дончанам навіть про таку знаменну подію, як візит у регіон Володимира Литвина. Втім, у донецьких партійців своє виправдання - мовляв, серця дончан впокорює "зважений підхід" Володимира Михайловича, і потреби в розмахуванні прапорами та яскравих гаслах просто немає. "Звичайно, партія готова до виборів. Це безумовно. Кадри у нас зважені, урівноважені, підібрані у всіх містах і районах Донецької області. Люди нормальні очолюють районні та міські організації. А гучні акції - це не наш шлях", - зазначає Аровін. За його словами, ця "зваженість" повинна на виборах принести Блоку Литвина за програмою-мінімум 3%, а за програмою-максимум "чим більше, тим краще". "Багато ми не візьмемо. Але до 5%... це було б дуже, дуже, дуже правильно", - реалістично висновує він.
Аналогічний результат "загрожує" і Комуністичній партії України, яка в Донецьку поки що має вельми стабільний електорат: саме він чисельністю в декілька тисяч осіб (від 2 до 5) періодично збирається на донецьких площах послухати пісні на кшталт "Идет война народная" та із завидною регулярністю оголошує імпічмент президентові. Більш того, комуністи вельми виросли в очах старшого покоління Донеччини після того, як ініціювали встановлення пам'ятника Герою СССР, генералові Ватутіну, що прихильно сприйняли донецькі власті. Тому можна прогнозувати, що якщо раптом в Україні дійсно відбудуться дострокові парламентські вибори, КПУ може розраховувати на результат у 5-6%. Хоча самим донецьким комуністам здається, що вони гідні й 10-15%.
Враховуючи це, можна стверджувати, що відомий афоризм В.І. Леніна, який свідчить, що ніхто в світі не зможе скомпрометувати комуністів, якщо вони самі цього не зроблять, до КПУ в Донецьку сьогодні не відноситься. Проте при цьому він чудово підходить іншій політичній силі - "Народному союзу "Наша Україна", якому вдалося дискредитувати себе просто майстерно. Нескінченні скандали усередині партійного осередку, болісні багатогодинні перевибори лідерів, затримки зарплати, бійки і сварки на з'їздах - ось воно непросте минуле донецького НСНУ, яке, схоже, збирається стати його майбутнім. Ніяких публічних заходів у НСНУ в Донецьку, зрозуміло, немає. Більш того, він свого часу зробив усе можливе, щоб відбити у донецької преси цікавість до його офіційних заходів - з'їздів і конференцій. На останню з них журналістів не пускали мало не з кулаками, тому сьогодні навіть не всі в Донецьку знають, хто очолює місцевий осередок партії.
"Наша Україна" як партія - не активна взагалі, тому що в партії об'єктивно склалася криза, у тому числі й фінансова, яка не дозволяє виконкому партії працювати на повну потужність. Тобто там, де люди ще працюють, все, швидше, зводиться до прийому громадян. Жодні акції не проводяться останні півроку", - пояснює ситуацію голова Донецької обласної організації молодіжного союзу НСНУ Андрій Фіщук. За його словами, проблеми політичної сили пов'язані ще й з обранням нових керівників - там, мовляв, не те щоб є конфлікт, але непорозуміння між структурами організації присутні регулярно. Тому Фіщук обіцяє швидку ротацію в керівництві організації, але не думає, що НСНУ вдасться на виборах поліпшити свій колишній результат (1,4%. - "Главред"). Тож єдина надія ДОО НСНУ - те, що вибори все-таки не відбудуться.
Від любові до ненависті
Втім, навіть якщо початок нової парламентської кампанії оголосять на завтра, за таких настроїв практично у всіх політичних сил шансів дуже мало. Сьогодні донецькі соціологи схильні говорити про нове явище в шахтарському регіоні - трансформацію симпатії до певних політичних сил у недовіру (68,6%) або навіть у ненависть (18%) до всіх. У результаті в політичних настроях громадян вже давно лідирує нова категорія - антирейтинг. За даними доктора філософських наук, професора кафедри соціології Донецького державного університету управління Миколи Гаврилова, ще в лютому 63% донеччан поставили діяльності уряду за п’ятибальною шкалою тверду "двійку". Сьогодні цифри значно вищі. При цьому 58% висловлюють персональну антипатію Президентові, а 44% - прем'єр-міністрові. Дісталося і "головному опозиціонерові": за даними Гаврилова, Віктора Януковича сьогодні не любить цілих 12% жителів шахтарського краю. При цьому Партія регіонів у цілому Донбасу потрібна всього на 40%, а як лідерів цієї політичної сили донеччани схильні називати зовсім не Януковича, а, скажімо, Миколу Азарова або Ріната Ахметова.
"Оцінки погані, але не кризові. Ситуацію не можна називати революційною", - переконаний професор Гаврилов. За його словами, дончани хоч і відкрито неполюбляють весь склад українського політикуму і жадають змін, проте до нових Майданів все-таки не готові. У своєму політичному завзятті донбасівці сьогодні украй пасивні: максимум, чим вони можуть помститися недбалим політикам, - це не піти на вибори (сьогодні такий крок мають намір зробити приблизно 24%) або проголосувати проти всіх (10-12%).
На цьому фоні викликає цікавість рейтинг симпатій. Навіть ДІАЦ, що раніше вважався дуже лояльним до «біло-блакитного» табору, не міг не вказати: найбільше позитивних оцінок своєї роботи від донеччан сьогодні отримує… Арсеній Яценюк (32,9%). При цьому Віктор Янукович, що раніше користувався неподільною любов'ю, – навіть не другий. На другому місці, як не дивно - Володимир Литвин (25,8%), і вже потім з 24,5% слідує головний "регіонал". За ним з невеликим відривом (23,6%) йде Юлія Тимошенко, а замикає п'ятірку лідер КПУ Петро Симоненко з 19% симпатій. Рейтинг Віктора Ющенка на цьому фоні виглядає дещо жалюгідно - всього 7,1%.
Такі дані для дончан не нові: у регіоні день у день кріпне думка, що Україні необхідна поява якісно нової загальнонаціональної політичної сили - за це висловлюються 62%. Ще 47,7% додають, що, найімовірніше, голосуватимуть за "новачків", ну а в цю роль, на їхню думку, найкраще вписується саме Арсеній Яценюк, який, можливо, і не встиг себе в Донецьку зарекомендувати дуже вже добре, проте, що важливо, не зарекомендував себе погано. На відміну від багатьох своїх суперників.
Втім, експерти підкреслюють, що скидати з виборчих рахунків Партію регіонів у Донбасі було б помилково. Так, звичайно, "регіонали" неабияк втратили в рейтингу, проте не можуть вважатися політичними лузерами в шахтарському регіоні. З одного боку, донеччани достатньо консервативні і не звикли легко змінювати свої симпатії, з іншого, мотивом голосування за ПР може стати те, що донбасівці принаймні знають, чого від неї чекати.
Отже в цілому, попри те, що Партія регіонів у Донбасі вже не така монолітна, як раніше, іншим політичним силам доведеться неабияк попрацювати, щоб відкусити її шматок електорального пирога. Поки що своїми помилками ПР вже створила для своїх суперників зразкове 40-відсоткове «поле для маневру», і, за умілого підходу, на ньому може «попастися» практично кожен. Правда, як підкреслює голова Донецького відділення Комітету виборців України Сергій Ткаченко, в цій справі варто неабияк поквапитися: якщо "розумні" не будуть активними, їхні місця займуть ті, хто просто не побажав сидіти склавши руки і зумів вчасно стрясти навіть такий консервативний і повільний регіон, як Донбас.
