Гоголю сьогодні 200 років

01.04.09 // 08:07

Микола Васильович Гоголь народився 20 березня (1 квітня за новим стилем. - Ред.) 1809 року у містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії у сім'ї небагатого поміщика. Дитячі роки майбутнього письменника пройшли у маєтку батьків Васил’ївці, поряд з селом Диканька. Окрім Миколи, у сім'ї було ще п'ятеро дітей, пише Ліга.

У 1818-1819 рр. М. Гоголь навчався у Полтавському повітовому училищі, потім брав уроки у полтавського вчителя, а у травні 1821 р. вступивдо гімназії вищих наук у Ніжині. Тут він займається живописом, бере участь у спектаклях - як художник-декоратор і як актор, причому з особливим успіхом виконує комічні ролі.

Проте у той час всі його прагнення пов'язані зі «службою державною», він мріє про юридичну кар'єру. Закінчивши гімназію у 1828 р., М. Гоголь у грудні їде до Петербургу. Випробовуючи грошову скруту і безуспішно клопочучи про місце, він робить перші літературні проби, які викликали різкі і глузливі відгуки, що підсилило важкий настрій письменника.

Наприкінці 1829 р. йому вдається вступити на службу до департаменту державного господарства і публічних будівель Міністерства внутрішніх справ. Близько року він служить спочатку писарем, потім помічником столоначальника. Перебування у канцеляріях викликало у Гоголя глибоке розчарування у «службі державній».

Незабаром виходять доробки М. Гоголя, які принесли йому літературну популярність, - «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1831-1832), повісті «Сорочинський ярмарок» і «Травнева ніч». У 1835 р. з'явилася збірка повістей «Миргород», куди увійшли «Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба», «Вій» та інші доробки. Верхівкою гоголевської фантастики стала повість «Ніс», написана у 1835 році - сміливий гротеск, який передбачив деякі тенденції мистецтва ХХ століття.

Восени 1835 р. Гоголь береться за написання «Ревізора», сюжет якого підказав Пушкін. Прем'єра п'єси відбулася 19 квітня 1836 року. Незабаром після постановки «Ревізора», зацькований реакційним друком і «світською черню», Гоголь виїхав за кордон, де у цілому прожив близько 12 років. У травні 1842 р. вийшли у світ «Пригоди Чичикова, або Мертві душі». Гоголь знову виїжджає за кордон, де три роки присвячує роботі над другим томом роману. Проте на початку 1845 р. у письменника з'являються ознаки нової душевної кризи. Пиччинається смуга лікування і консультацій з різними медичними знаменитостями, переїздів з одного курорту на іншій.

У червні того ж року, у стані різкого загострення хвороби, Гоголь спалює рукопис другого тому «Мертвих душ». Згодом він пояснив свій крок тим, що у книзі недостатньо яскраво були показані «шляхи і дороги» до ідеалу. Проте пізніше він знов взявся за роботу, яку закачує у січні 1852 року.

У цей же час письменник мучиться передчуттям близької смерті, що посилюється сумнівами у благотворності свого письменницького терену й в успіху здійснюваної праці. 7 лютого 1852 р. М. Гоголь сповідається і причащається, а у ніч з 11 на 12 лютого спалює білий рукопис другого тому. Вранці 21 лютого письменник помер у своїй останній квартирі у Москві.

Похорони Гоголя відбулися при величезному зібранні народу на кладовищі Свято-Данилова монастиря, а у 1931 році останки письменника були перепоховані на Новодєвічйому кладовищі у Москві.