«Прости - прощай»
Юлія Тимошенко більше не є бажаним гостем в Росії. Поки що – тимчасово. Російські керівники перенесли міжурядові консультації, які мали відбутися 8 квітня. Джерело в МЗС України повідомило «Главреду», що нових дат її візиту до Москви не існує.
ВІН ОБРАЗИВСЯ...
Юлія Тимошенко, напевно, і не сподівалася, що її підпис під спільною декларацією України і ЄС щодо модернізації газотранспортної системи спричинить до такої істерики в Москві. Інакше хтозна, чи прем’єрка підтримала би цей документ. Можливо, Віктор Андрійович наврочив, давши прем’єрці свою ручку для підписання декларації?
«Путін просто зрозумів, що Юлія Володимирівна, яка вміло обводила навколо пальця Ющенка, так само вміло обвела і його. Гадаю, тут є колосальна образа Путіна як мужчини, який відчув, що його кинули, а також – як спецслужбіста, колишнього кедебешника, який не звик до такого поводження», - пояснює реакцію російського прем’єра Тарас Чорновіл, заступник голови комітету Верховної Ради у закордонних справах.
Юлія Володимирівна докладала титанічних зусиль задля того, аби налагодити тісні зв’язки з російським керівництвом – а особливо, зі своїм безпосереднім колегою Владіміром Путіним. Вона, приміром, тривалий час зволікала з оприлюдненням своєї позиції щодо війни між Грузією та Росією. Вона уникала підписання постанов, які б регулювали перебування Чорноморського флоту в Криму. Вона не дуже любила говорити на тему вступу Україна до НАТО. Розрахунок був цілком зрозумілий – аби здобути прихильність виборців, які налаштовані більш проросійськи. Інша справа, що додаткової електоральної підтримки вона так і не здобула, лише – втратила (особливо в західних регіонах). Тому, можливо, нинішній конфлікт у рейтинговому плані для неї не такий вже й невигідний.
«На сході Тимошенко підтримували ті виборці, для яких російський чинник не є головним. Ті виборці, які схилялися на її бік торік, зараз відійшли у зв’язку з кризою. Наслідком сьогоднішньої ситуації стане погіршення стосунків Юлії Володимирівни з російським керівництвом. Але я не вважаю, що це зменшить рейтинг Тимошенко», - розповів «Главреду» Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента».
У самій українсько-єесівській декларації нічого крамольного немає. У ній лишень зафіксовані заклики до міжнародних фінансових організацій надати Києву кредити для реконструкції вітчизнаної ГТС. Російська делегація також була запрошена на брюссельську зустріч. Інша справа, що представники РФ демонстративно залишили конференцію. Чому ж у Москві так образилися?
Причин більш ніж достатньо. Перша – очевидна: виділення коштів на модернізацію української ГТС автоматично може негативно позначитися на фінансуванні проектів «Північний» ті «Південний потік», будівництво яких ініціювала Росія. Друга – головна: росіяни вважають, що залучення міжнародних інвестицій у оновлення нашої труби поставить хрест на сподіваннях Москви створити газотранспортний консорціум. Участь Росії в ньому дозволила б контролювати українську ГТС – хоча б частково. Третя – можлива: у пресі вже з’явилася чутки, нібито Юлія Тимошенко дала певні обіцянки Владіміру Путіну, які були порушені підписанням брюссельської декларації. Це нібито його найбільше і розлютило...
«Цілком можливо, що ваша прем’єр щось обіцяла своєму російському колезі. Приміром – сприяти у створенні консорціуму. Росія, у свою чергу, напевно, обіцяла допомогти Україні з наданням кредиту. Як мало російське керівництво реагувати в такій ситуації?» - говорить про свої припущення «Главреду» Ніколай Петров, експерт московського Центру Карнегі.
Юлія Тимошенко, напевно, це розуміла, але навряд чи розраховувала, що росіяни так гостро відреагують. Цілком можливо, що прем’єрка мала намір все пояснити на зустрічі з Владіміром Путіним. Не вийшло...
«ДЕЛА ДАВНО МИНУВШИХ ДНЕЙ»
Юлії Тимошенко дуже важко давалося вибудовування відносин із Росією. Здається, зовсім недавно минули часи, коли вона вже була небажаним гостем в Москві. Після Помаранчевої революції їй так і не вдалося відвідати Росію. Одні кажуть – не встигла. Вона лише сім місяців обіймала посаду керівника уряду. А злі язики зауважували – вона не могла приїхати до сусідньої країни, оскільки її одразу б арештували правоохоронці сусідньої держави.
Тимошенко мала намір відвідати Росію 15-16 квітня 2005 року. Однак напередодні візиту генпрокурор РФ Владімір Устінов заявив, що санкція на її арешт залишається в силі. Юлії Володимирівні нічого не лишалося, як нікуди не від’їжджати на підставі кумедної відмовки – «у зв’язку з весняно-польовими роботами».
8 вересня 2005 року Президент Ющенко відправив її у відставку. І о диво (!) – 26 вересня Головна військова прокуратура РФ скасувала санкцію на арешт екс-прем’єра України. Тоді ж неочікувано для багатьох було припинено її міжнародний розшук. Найцікавіше – того дня Юлія Володимирівна побувала у Москві. Офіційно – спілкувалася зі слідчим. Неофіційно – у неї нібито відбулася зустріч із Владіміром Путіним (щоправда, прес-секретар президента РФ це заперечив).
Чи все це було випадковим? Чи домовлялася про щось Юлія Володимирівна з російським керівництвом? На ці питання не було отримано чітких відповідей тоді, навряд чи ми дізнаємось щось і зараз. Для росіян тоді було вигідно, аби Тимошенко стала легітимним учасником української політичної сцени. Після скасування санкції на арешт Тимошенко позбавлялася кримінального шлейфу і перетворювалася на справедливого борця із «режимом» Ющенка. Російському керівництву на той час могло вистачити і цього: боротьба між "помаранчевими" лідерами знищувала їхні рейтинги, послаблювала позиції України на міжнародній арені.
Про якісь зобов’язання Тимошенко перед російським керівництвом навряд чи можна було говорити. Інакше чим пояснити появу абсолютно антиросійської статті Юлії Тимошенко в американському журналі Foreign Affairs (публікація під назвою «Стримування Росії» вийшла в квітні 2007 року)? МЗС Росії змушений був навіть на неї відреагувати, назвавши статтю «антиросійським маніфестом» і спробою повернути світ в атмосферу холодної війни.
ВОРОГ МОГО ВОРОГА – МІЙ ДРУГ
Чому ж тоді російське керівництво так прихильно ставилося до Юлії Володимирівні? Причина проста – російському керівництву важливо співпрацювати бодай із кимось із українських керівників. Президент Віктор Ющенко у цьому випадку абсолютно росіянам не підходить. Кажуть, російський прем’єр йому нізащо не може пробачити антинатовських переконань, а також підтримки Грузії в торішній війні.
«Я не вважаю, що Росія однозначно ставила на Тимошенко як майбутнього президента. Російське керівництво зацікавлене у співпраці з усіма українськими лідерами. Із Ющенком це не є можливим, оскільки в нього антиросійська позиція. Тимошенко у цьому плані більш зважена», - вважає політолог Ніколай Петров із Москви.
Кремль, напевно, вже навчений гірким досвідом 2004 року, коли поставив на одного Віктора Януковича і як результат – програв. Тому зараз Росія на тому чи іншому рівні підтримує стосунки із усіма українськими лідерами соціологічних опитувань – і Віктором Януковичем, і Юлією Тимошенко, і Арсенієм Яценюком, і Володимром Литвином.
Більша увага до Юлії Володимирівни пов’язана, по-перше, із її прем’єрським статусом – вона є людиною, яка безпосередньо може впливати на прийняття рішень в країні. А по-друге, її курс на протистояння із Президентом досить вигідний росіянам. Росія фактично діє за принципом: ворог мого ворога – мій друг.
«Я час від часу спілкуюсь з деякими російськими політиками і можу сказати: на Тимошенко як майбутнього президента ставок у Москві ніхто не робив. Це вигадки, які йдуть від Секретаріату Президента. Росія робила ставку не на когось конкретно, а на загальне ослаблення із допомогою конфлікту. І я думаю, чимало конфліктів, які виникали між Ющенком і Тимошенко, достатньо вміло і штучно підігрівались із зовнішніх джерел, у тому числі і з Росії – вкидуванням якихось фактів, підсовуванням не зовсім достовірної або неповної інформації, щоб викликати заздрість, ревнощі, підозри», - говорить Тарас Чорновіл, який, вочевидь, добре розуміється на методах роботи росіян із огляду на давню близькість Партії регіонів, членом якої він раніше був, і Кремля.
Він, зокрема, упевнений, що Росія зацікавлена в «максимально тривалій і максимально сильній» політичній кризі в Україні. «Будь-який президент, який прийде в Україні після дуже жорстких конфліктів, не матиме легітимності, бо в конфліктному середовищі навіть однозначно чесно проведені вибори будуть піддаватись сумніву», - резюмує народний депутат.
Якщо все це відповідає дійсності, то можна лишень уявити, як розлютилися у Москві, спостерігаючи за перемир’ям Ющенка і Тимошенко - за джентльменськими манерами Віктора Андрійовича з подаванням ручки, за призабутими кокетливими усмішками Юлії Володимирівни.
ПРЕМ’ЄР НА ГАЧКУ
Що має Тимошенко робити далі? Вочевидь, нічого – просто чекати. Зрештою, це не вона перенесла консультації. «Думаю, через тиждень-два така емоційна реакція росіян пройде і візит Юлії Володимирівни до Росії відбудеться. Міжурядові консультації на рівні експертів, можливо, відбудуться 8 квітня. Але, наскільки мені відомо, візит Тимошенко до Москви відкладено на невизначений час», - зазначив «Главреду» Олександр Гудима, радник прем’єра з енергетичних питань.
Цього разу Юлії Володимирівні буде надзвичайно важко дійти порозуміння з російським колегою. Особливо якщо йдеться про особисту образу. Вимоги росіян можуть стати досить серйозними. Росіяни зараз ставлять руба питання про створення консоріуму. Керівник українського уряду за таких обставин опиниться в безвихідній ситуації.
«Жоден серйозний український політик не може дозволити собі торгувати тим, що є національним надбанням енергетичної безпеки України, особливо після січневих подій», - так вважає прем’єрський радник Гудима. Швидше за все, прем’єрці доведеться відмовитися від теплих зустрічей із Володимиром Путіним. Якщо вона, звісно, не звернеться по допомогу до тих діячів кулуарної української політики, із якими вона контактувала, зокрема, під час врегулювання газової війни.
Хоча зараз для Тимошенко куди важливіше показувати свою відданість мирним стосункам з Ющенком – принаймні для отримання траншу МВФ. Важливо також, аби українське керівництво не гальмувало з виконанням брюссельських домовленостей.
Вітчизняні дипломати в неформальних бесідах із «Главредом» визнають, що Росія вже почала активно працювати з урядами країн Європейського Союзу задля перегляду спільної декларації по ГТС. І пропозиція щодо створення консорціуму може надійти через кілька місяців не від Росії, а, приміром, - від Німеччини. Країні Євросоюзу, яка вийде з такою пропозицією, буде досить важко відмовити...
...Тим часом «Главред» віднайшов у своїх архівах офіційне повідомлення російської Генпрокуратури від 26 вересня 2005 року: «В настоящее время достигнута договоренность о том, что Юлия Тимошенко и в дальнейшем будет добровольно являться в главную военную прокуратуру для проведения следственных действий». Чи є гарантії, що російське керівництво не почне шантажувати українського прем’єра?
