Європу просять відмовитися від НАТО
Днями таку заяву вкотре повторив міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров. Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки Хав’єр Солана, колишній генсек НАТО, щоправда, відповів, що причин змінювати існуючі механізми безпеки немає.
Окремі європейські політики погоджуються розглядати пропозиції про нову систему безпеки в Європі, але за однієї умови – основою все одно має залишатись НАТО. Така позиція явно не влаштовує Москву, яка хоче не лише зайняти більш вагоме місце у системі вироблення та прийняття рішень на континенті, а й прагне усунути Альянс з ядра європейської безпеки.
Тим часом, на думку європейців, успіхів у безпековій співпраці з росіянами можна досягти і в рамках існуючої Ради Росія-НАТО. Дарма, що її ефективність невисока. Те, що постійний представник Росії при НАТО Дмитро Рогозін використовує цю трибуну не за призначенням, м’яко кажучи, проблема не членів Альянсу.
У середовищі людей, які не підтримують євроатлантичну інтеграцію України, - досить відомі спічрайтери: ті, хто і продукує ідеї іншого напрямку зовнішньополітичного руху держави. На круглому столі, проведеному днями Центром міжнародних та порівняльних досліджень, це не стало відкриттям. Наводимо думки його учасників
Сергій Тігіпко, співголова Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України:
Говорити зараз про якесь остаточне визначення архітектури європейської безпеки для України неможливо. Самі європейці ще до кінця цього не знають. Ми бачимо дуже серйозний вплив на побудову загальної системи безпеки в Європі з боку Росії. Нам ще потрібно знайти своє місце у цій моделі. Подивіться, що робиться в країні. У нас немає своєї мети, своєї стратегії. Ми повинні все це відпрацювати. Я не кажу, щоб ми провели референдум. Були країни, в яких рівень підтримки вступу в НАТО був надзвичайно низьким і який підвищувався, коли еліти з цього питання домовились. Нам потрібно, щоб хоча б наші еліти між собою домовились. Тому зараз говорити про якесь визначення позицій дуже важко. Тим більше, коли набирає обертів ініціатива європейської безпеки у складі НАТО. Що ж до приватного сектору, то тут головне, аби була безпека та мінімальне навантаження на бюджет.
Анатолій Орел, генеральний директор Центру міжнародних та порівняльних досліджень
На жаль, попереднє керівництво МЗС України свідомо ігнорувало тему дискусії з питань європейської безпеки, замовчувало європейські ініціативи та ініціативи президента Росії. І зараз є досить великий ризик для України опинитись на задвірках дебатів про європейську безпеку, де все, як це часто було у минулому, вирішать без нас і за нас.
Що ж ми можемо зробити? Малоймовірно, що Україна зможе вписатись у нову систему європейської безпеки як потенційний член НАТО. Консенсус серед країн Європи, США і Росії з приводу того, що розширення НАТО на територію України і Грузії є недоцільним, схоже, буде досягнуто у найближчому майбутньому.
МЗС України повинен негайно розробити пропозиції про те, яка система європейської безпеки найбільше відповідала б національним інтересам України. І тут загальні фрази про європейську та євроатлантичну інтеграції не допоможуть: адже перспектива членства України в ЄС – справа віддаленого майбутнього, а от членство нашої країни в НАТО може не відбутися ніколи. Тому потрібен значно глибший аналіз, у першу чергу, наших власних національних інтересів.
Україна має негайно почати нормалізовувати відносини на всіх рівнях з Росією. Без відновлення партнерства з Росією у повному обсязі Україна просто не зможе повноцінно брати участь у міжнародному діалозі зі зміцнення довіри як у регіональному, так і європейському й у глобальному масштабах.
Україна повинна по-справжньому зблизитись з Європою у питаннях колективної безпеки на континенті. Давайте скажемо прямо: ми в Україні останнім часом проголошували європейський вибір, але насправді підходи Києва і ключових європейських столиць до питань безпеки на континенті суттєво різнилися.
Нам потрібно визначити, на якій базі Україна взаємодіятиме у сфері безпеки з США. Старої євроатлантичної бази, на якій останні роки здійснювалась така взаємодія, вже не існує. Просування України в НАТО не є пріоритетом адміністрації Барака Обами.
Мені здається, що Київ повинен запропонувати Вашингтону новий порядок денний зі співробітництва у сфері безпеки без її старої головної складової – просування в НАТО. І, крім того, Україна не повинна бути перешкодою для зусиль адміністрації Обами з перезапуску діалогу з Росією.
Більше того, чим теплішими будуть відносини Києва з Москвою, чим швидше почнеться нормальний двосторонній політичний діалог, тим активніше будуть зніматись нашарування минулих років, підозри та страхи й у відносинах по лінії Вашингтон-Москва.
Світова економічна криза значною мірою сприяла зниженню рівня амбіцій багатьох гравців на геополітичній арені і побудила конкуруючі країни і групи країн до діалогу та пошуку компромісу. Хотів би особливо підкреслити таке: вихід Європи з економічної кризи напряму пов’язаний з успіхом пошуку і визначення нових алгоритмів забезпечення безпеки на континенті.
Зокрема, Україна не може розраховувати на те, що її економіка зможе впоратись з викликами кризи, якщо Київ буде й надалі приносити насущні економічні інтереси в жертву спотворено зрозумілим ідеологічним підходам... Не можна досягти стабільності в Європі на базі моделі безпеки лише «для обраних», без урахування потреб та інтересів інших країн.
Уільям Тейлор, Надзвичайний та Повноважний Посол США в Україні
Я не впевнений у тому, що Європа потребує нової архітектури безпеки. Проте ми відкриті до пропозицій. Ми гадаємо, що більшість країн Європи задоволенні станом своєї безпеки. Більшість країн Європи в НАТО, і вони із цього щасливі. Якщо є якісь пропозиції покращити чи розширити наявну систему безпеки, то ми охоче послухаємо гарні ідеї, які базуються на НАТО та, можливо, у контексті ОБСЄ. Лунали пропозиції розширити НАТО, і ми вважаємо це гарною ідеєю. Ми були б раді взяти участь у такій дискусії.
Олексій Пушков, директор Інституту актуальних міжнародних проблем Дипломатичної академії МЗС РФ
Поточна архітектура безпеки далека від досконалості, тому що вона побудована на НАТО. Разом із тим навіть неозброєним оком помітно, що не вся Європа входить у НАТО. У НАТО не входить країна, яка протягом останніх 400 років з часів Івана Грозного визначальним чином впливає на європейську безпеку. Це Росія.
Коли висувалась ідея розширення НАТО, то її натхненники не переймались питанням: а як вони вчинятимуть з Росією? Вони закамуфлювали це загальною тезою про співробітництво. Насправді це була спроба скористатись стратегічною слабкістю Росії, щоб просунутись за її рахунок на схід. Власне, так і сталось. І врешті-решт вийшло, що Захід в особі Росії втратив союзника. Росія відплатила не тим, що послала кудись війська чи зробила якісь антиєвропейські кроки, а тим, що у питаннях безпеки вона замкнулась на собі. Вона перестала співвідносити свої підходи безпеки з підходами безпеки країн НАТО. Тобто вигравши Східну Європу, НАТО програло Росію. І це була найголовніша помилка адміністрацій і Клінтона, і Буша. Нова структура безпеки може включати в себе «зону НАТО», але якщо вона не включатиме в себе Росію, Україну, Білорусь, Закавказзя, то європейська безпека не буде повною. Адже якщо буде конфлікт між Ізраїлем та Іраном, то це відгукнеться в Європі.
Я не погоджуюсь з думкою посла США в Україні, який каже, що всі європейці задоволені системою безпеки, яка у них є. Україна явно не задоволена своєю безпекою. Адже «помаранчеві» хочуть у НАТО, а комуністи прагнуть покращити відносини з Росією. Білорусь та Вірменія також незадоволені власною системою безпеки. Тому потрібна така система, яка вбере в себе НАТО і відмовиться від принципу вибудовування всього навколо Альянсу. Без згоди Росії Європа до кінця не вибудується. Це добре розуміють французи, німці та деякі британці. Європа завжди буде неповною і на сході в неї завжди буде великий знак питання у вигляді Росії. Якщо ви не вбираєте таку велику державу в якусь структуру, то вона починає діяти сама по собі.
От зараз на нас ображаються, мовляв, як ми могли визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії. Потрібно було раніше думати. Коли на початку 90-х років Росія прагнула стратегічного партнерства, нам сказали: «Вибачте, ми будемо розширятись, а вас не приймемо». А Росія відповіла: «Ах, ви нас не приймете. Ну, то ми будемо формувати власну зовнішню політику». Минулого вересня Захід вирішив припинити співпрацю з Росією. Як реагує Росія? А ніяк. Бо цього співробітництва і так не було. Захід бачить, що Росії «фіолетово». Європа не може накласти санкції на Росію, 50% газу з якої вона споживає. Тому через 5 місяців після цього НАТО заявляє, що відновлює відносини з Росією у повному обсязі. Тобто тим самими НАТО фактично визнало, що без співробітництва з Росією не можна. Не маючи можливості спілкуватись з Росією, Захід втрачає можливість впливати на неї. Скажімо, на Давоському економічному форумі слів «Грузія», «Абхазія» та «Південна Осетія» не звучало. Все. Це забуто. Адже ставки значно вищі – криза, зустріч G20 у Лондоні, проблема Ірану та Афганістану.
Джульєтто Кьєза, депутат Європарламенту:
Росія говорить про те, що Європа повинна вибудувати нову систему безпеки. Чи є в цьому доцільність насправді, коли Європа перебуває під «парасолькою» НАТО, а у ЄС немає власної політики безпеки й оборони?
Тут просто необхідно розуміти, що означає «спільна безпека». Це коли нікому нічого не загрожує, оскільки кожен почуває себе захищеним. А на сьогодні багато в Епропі і поза Європою не почувають себе у безпеці. Розглянемо ситуацію з Росією. Вона перебуває всередині процесу постійного розширення військового супротивника. Як Росія може почувати себе у безпеці, коли кордони цього супротивника постійно розширюються? Все це відбувалося протягом останніх двадцяти років. НАТО для Росії - супротивник. Потрібно ставити себе на місце Росії. Ми повинні давати Росії пояснення, чому розширюємо кордони нашого військового Альянсу. Поки ніхто не дав відповідь на це питання. У мене є відповідь. Лінія США після падіння Радянського Союзу полягала у тому, щоб захопити весь простір між Європою і Росією. Всі країни Центральної і Східної Європи почали приймати в НАТО. Раптом Росія виявилася оточеною НАТО. Ви гадаєте, вона може нормально сприймати те, що у неї немає системи союзників
…Сьогодні Захід перебуває у такій ситуації, коли він повинен розплачуватися. Зараз більшість росіян вважають, що Захід давав обіцянки і не виконав їх. Захід виявився не таким демократичним, як про це заявляв. Я завжди закликав до реалізму. Сьогодні ми перебуваємо у ситуації, коли США втратили владу. Америка зараз набагато слабша, ніж раніше. Потрібно перестати говорити, немов, ми домінуємо, ми визнаємо, ми хочемо тощо. Слова тут не відповідають співвідношенню сил. Зараз дуже делікатний поворотний момент. І якщо ми не оцінимо реальну нову ситуацію, то, боюся, це призведе до небезпечної помилки. Оскільки небезпеки абсолютно нові, то лідери еліт до них ще не готові. У цих керівників є старі уявлення про загрози безпеці. І якщо поєднати нові виклики зі старими уявленнями про них, то ймовірність помилок під час прийняття рішень висока. Тому зараз саме той момент, коли необхідно зафіксувати нову ситуацію, як це було у Хельсінкі, на конференції у Парижі у 1990-му році. Не може бути безпеки лише для Східної Європи або лише для Європи без безпеки для Росії.
Яке місце у новій архітектурі безпеки Європи може зайняти Україна?
Україна з нейтральним статусом буде у великій безпеці, оскільки залишиться поза двома протиборчими сторонами. Україна може бути великим економічним партнером і Європи, і Росії. Небезпеки у цьому немає, одні вигоди.
Франція повертається у військові структури НАТО. І це говорить про те, що для Парижа Альянс є хорошим доповненням до існуючих форм безпеки в Європі.
Я вважаю, що НАТО повинно повернутися до своєї попередньої структури. Під час югославської війни НАТО вперше вийшло за рамки початкового договору членів НАТО. Вважаю невдалою ідею про НАТО як про світового жандарма, тому що таке НАТО створюватиме проблеми, наприклад, із Китаєм. НАТО на сьогодні вже застаріло, оскільки не захищає нас від загроз. Альянс був використаний як інструмент домінування США. Таке НАТО, яке розширюється за рахунок інших країн і хоче використовувати їх для наведення ладу у різних куточках світу, неприйнятно. Це не було реалістично раніше, а зараз це тим більше нереально.
…Україні необхідно використовувати кожну ситуацію для того, щоб отримати добро і від Росії, і від Європи. Досі Україна цим не користувалася - й отримала дуже мало, фактично нічого. А зараз Київ у новій ситуації, коли починає розуміти, що входження України в НАТО не станеться. Це очевидно. Якщо Україна не зробить все, що я пропоную, і не стане активним учасником у процесі формування порядку денного в Європі, вона буде кинута на узбіччя.
А як же рішення Бухарестського саміту НАТО, на якому країни Альянсу підписали декларацію про те, що Україна і Грузія приєднаються до цього блоку?
Це нічого не означає. Ця декларація була підписана, коли Америка ще не відчувала на собі світову фінансовою кризу. Зараз США перебуває в абсолютно іншій ситуації. Останній рік змінив весь світопорядок. Поки ми його ще не помічаємо, але невдовзі зрозуміємо, що новий порядок абсолютно необхідний. Рішення у Бухаресті втратило будь-яке значення. Грузія на невизначений час не буде членом НАТО. Абхазія і Південна Осетія - це втрачені території. Тобто все, повернути це неможливо. Це доводить, що цілі Заходу були помилковими.
З Росії виходить ідея про створення нової системи безпеки в Європі. А чи готова Європа до того, щоб допустити Росію до формування архітектури власної безпеки?
Поки що Європа до цього не готова. І Україна повинна допомогти Європі зрозуміти необхідність залучати до цього процесу Росію. Це, безумовно, додасть Україні престижу.
У Франції вважають, що перед розширенням НАТО необхідно провести консультації з Росією. Невже Ради Росія-НАТО недостатньо для таких консультацій з метою формування довіри й упевненості?
Ці висловлювання - це дипломатична втрата часу. Ці висловлювання використовуються для того, щоб говорити про речі, які не можуть здійснитися. Якби я був на місці Росії, то прямо б заявив: ні будь-якому розширенню Альянсу, який протистоїть Росії. Адже незрозуміло, чому Росія повинна з цим погодитися. Тут потрібний елементарний реалізм. А реалізм полягає у тому, що якщо ти йдеш у такому напрямку, то створюєш проблеми з Росією. Навіщо Україні створювати проблеми з Росією? Кому це вигідно? Коли очевидно, що європейцям це не вигідно. Стара Європа не хоче зіткнення з Росією. Тому якщо Україна йде на зіткнення з Росією, то згоди Америки і певної частини Європи вже не буде.
