Велотреку Амінь... Алілуя!
Як би все було не так, то на акцію протесту прийшло б трохи більше, аніж десятеро невдоволених. Троє з яких виявилися велосипедистами, інші цілком могли б бути підкупленими злими конкурентами. До слова, журналістів виявилося навіть більше, ніж протестувальників. І вже зовсім не було помічено бабусь із довколишніх будинків, які, зазвичай, такі акції не оминають.
Про що це свідчить? А лише про те, що трек, справді, нікому не потрібен. І його сторіччя, до якого він має шанс не дожити всього чотири(!) роки, також нікого не цікавить. Не дарма ж міністерство культури зняло із нього статус пам’ятника історії та архітектури...
Трек давно не використовується за призначенням - велосипедисти тренуються собі у Львові, а київський стоїть, завалений будівельним сміттям. Основна причина, чому трек втратив своє профільне призначення - у застарілості параметрів. Його розміри та форма не відповідають сучасним вимогам і не дозволяють проводити змагання. Провести ж реконструкцію донедавна заважав статус пам’ятника, а нині вже не дозволяють будівельники.
Українсько-хорватське СП «Гіпек», що виступає замовником будівництва висотки над самим треком, вже практично завершує основний масив робіт і планує найближчим часом розпочати наступний етап будівництва – новий багатоповерховий комплекс. Власне, у зв’язку з цим і виникла потреба зруйнувати сторічний велотрек. Його, щоправда, будівничі обіцяють згодом відновити, але вже на... даху свого нового архітектурного монстра.
Активісти громадських організацій та жителі навколишніх будинків кілька років поспіль намагаються відстояти трек, проте, схоже, їхня віра в те, що «перемога буде за нами» дуже швидко тане. Як стверджує громадська ініціатива «Збережи старий Київ», нині до справи долучилася навіть прокуратура, яка в ході розслідування вже з’ясувала, що у забудовників немає дозволу на знищення велополотна. Полотно начебто руйнують через те, що... потрібно укріпити фундамент новозведеної висотки. І начебто будівельники зізналися в приватних розмовах: будинок, мовляв, ніяк не можуть здати через дефекти фундаменту. А щоб отримати до нього доступ, треба знищити частину треку. Наразі зруйнувано частину полотна довжиною більш як 20 метрів.
Нищення справді цінних пам’яток Києва за останній час набуло невмолимих обертів. Упав будинок з атлантами, опенькувався сквер імені Стуса, гине велотрек, має всі шанси завалитися Софійський собор... Он уже почав в Дніпро сповзати пам’ятник Святому Володимиру! Воно зрозуміло, що у цій країні на все всім начхати і винних в день з вогнем знайти не можливо. Бо руки, які не крали так само не здатні ні душити, ні вішати, ні розстрілювати, ні бодай садити у в’язницю. Мало того, вони навіть не здатні врізати кому треба по пиці!
Та найприкріше, насправді, не те - а що на всю цю гидоту, яка твориться навколо, у нас вже виробляється імунітет. Ми вже навіть не бачимо сенсу протестувати і боротися. Може, так і треба?... Але тоді, шановні «мєстні» корінні кияни, не плачте, що хтось тут понаїхав і не дає жити. В своїй смерті і в смерті свого міста в смерті свого способу життя і своїх цінностей звинувачуйте лише себе і свою хату скраю!
Це тільки ви обрали собі таке керівництво (бабушки ж на заробітки в столицю не приїздять!) і тільки ви своєю байдужістю щодня дозволяєте руйнувати, те що потом і кров’ю збудували ваші діди та прадіди.
Нормальне суспільство знає 1000 і один спосіб, як відстояти свої права, як згноїти у в’язниці мера і заставити забудовників знести майже завершений 30-поверховий монстр, а на його місці посадити парк. Це знає нормальне суспільство. Але тут мова не про нього...
Байдужість - це те, що продовжує на якийсь час життя і робить його навіть дещо спокійнішим, але ця ілюзія триває недовго, бо за байдужістю завжди слідом іде жах, а потім смерть.
Трек треба знищити! Як і Майдан Незалежності, і Софійський собор, і Києво-Печерську лавру, і Видубицький монастир... Ще бажано закатати в асфальт дніпрові плавні та розрівняти київські гори. Це стане гідним завершенням славної історії княжого Києва Матері городів Руських. Алілуя...
Фото автора
