Халід Джасім Аль-Шамарі: «Народ Іраку сам вирішуватиме долю американських військ в країні»
З початку іракської кампанії в 2003 році та повалення режиму Саддама Хусейна країна Тигру та Євфрату шостий рік поспіль перебуває в процесі створення нової політичної системи. Її ефективність вже кілька разів апробувалася шляхом проведення виборів до різних представницьких органів влади. Останнє таке випробовування – вибори до місцевих рад – завершилося нещодавно перемогою в більшості провінцій політичної сили глави уряду. Це засвідчило потужну підтримку населенням Іраку нинішнього курсу влади.
Чим зараз живе Ірак, де донедавна вирували “політичні баталії”? Як розвиватимуться відносини країни із США? Які перспективи співробітництва відкриваються для України? Про це в інтерв’ю Главреду розповів Тимчасовий Повірений у справах Республіки Ірак в Україні Халід Джасім Аль-Шамарі.
Як ви оцінюєте шанси голови іракського уряду на осінніх парламентських виборах, враховуючи його перемогу на голосуваннях до рад провінцій?
За результатами останніх виборів до місцевих рад у десяти з чотирнадцяти іракських провінцій, у тому числі Багдаді, перемогу здобув Альянс “Держава закону”. Цей блок, який пов’язують із політичним курсом прем’єр-міністра Нурі Аль-Малікі, отримав 28% голосів виборців, тобто 126 із 440 мандатів. Результати волевиявлення засвідчили підтримку іракським народом політичного курсу діючого уряду, спрямованого на забезпечення безпеки та стабільності в державі. Водночас, на майбутніх осінніх виборах іракський народ висловить свою підтримку на користь тієї політичної сили, яку вважає гідною, аби вона представляла його інтереси впродовж наступних чотирьох років.
На вашу думку, чи можна після перемоги “Держави закону” говорити про можливу централізацію влади з боку уряду Іраку? Як це може позначитися на розвитку ситуації в проблемних регіонах країни?
Я переконаний, що Іраку потрібний сильний центральний уряд. Це дасть йому змогу зміцнювати безпеку та стабільність на всій території країни, ефективно боротися з корупцією, а також втілювати проекти, спрямовані на розвиток держави. Хоча, це не означає, що вся влада має бути зосереджена в руках центральних інституцій, оскільки іракське законодавство передбачає надання місцевим органам країни широких повноважень. Це стосується, насамперед, права Рад провінцій укладати договори з іноземними компаніями на суму до 300 млн доларів США, не звертаючись до центрального уряду. Крім цього, ради провінцій можуть призначати губернатора, начальника поліції та інших високопосадовців на місцевому рівні. Конституція Іраку гарантує також право на формування окремого автономного регіону, до складу якого може увійти кілька провінцій.
В Іраку, Туреччині й Ірані є спільна проблема – багатомільйонне населення курдів, які не мають своєї країни, але ніколи не залишають думку про її створення. Яким ви бачите майбутнє курдів?
На мою думку, “курдське питання” можна вирішити, якщо забезпечити їх можливістю користуватися своїми національними, історичними, політичними правами, а також дозволити їм створити автономію на територіях, де вони проживають. Саме таким чином це питання вирішено в Іраку, де курди беруть активну участь у процесі управління країною через своїх представників в усіх гілках влади - Президентській раді Іраку, президіумі парламенту та кабінеті міністрів країни.
У Європі зараз велика увагу приділяється проекту побудови газопроводу “Набукко”, де Ірак розглядається як перспективна країна-постачальник газу. Як ви оцінюєте такі перспективи Іраку?
Наскільки мені відомо, відбулося кілька раундів переговорів між міністерством нафти Іраку та представниками ЄС щодо можливості задовольнити Іраком потреби Європи в природному газі та нафті. У цьому контексті я хотів би відзначити, що Ірак займає друге місце у світі за розвіданим запасам нафти та володіє значними обсягами природного газу, які оцінюються експертами в 1 трлн 800 млрд. кубічним метрів.
Чи розглядає Ірак перспективи будівництва нафто- та газопроводів до узбережжя Чорного й Середземного морів з огляду на те, що основним пунктом відправки іракської нафти є морський шлях з Перської затоки?
Ірак зацікавлений у розширенні шляхів експорту нафти та вже існують реальні проекти. Це пов’язано із бажанням нашої країни збільшувати видобуток вуглеводнів. Ми прагнемо якомога більше розширити вікна експорту.
До кінця 2011 року понад 140-тисячний контингент ЗС США має залишити іракську територію. Чи не вплине це на безпекову ситуацію всередині країни та на її здатність протистояти зовнішнім загрозам?
Наприкінці минулого року США та Ірак підписали Стратегічний рамковий договір, який регулює виведення американських військ із території нашої країни. 27 лютого цього року президент США Барак Обама заявив, що більшість американських військ залишать Ірак до кінця серпня 2010 року. Слід зазначити, що ця заява не прискорює виконання вищевказаного договору, який передбачає, що бойові американські частини та підрозділи будуть виведені з іракських міст до кінця липня 2009 року, а повністю - до завершення 2011 року. Все це передбачено в Стратегічному рамковому договорі. З іншого боку, іракські збройні сили та поліція перетворилися в дієву силу, здатну забезпечити безпеку та стабільність у державі. Вони достатньо підготовлені, щоб перейняти відповідальність від командування американських військ за ситуацію у сфері безпеки країни.
Відразу після заяви про новий крок у виведенні військ США з Іраку Барак Обама провів телефонну розмову з прем’єр-міністром Нурі Аль-Малікі та запевнив його у зобов’язаннях американської сторони щодо повної реалізації двостороннього договору. Зокрема, йшлося про пункти, що стосуються оснащення іракських військ необхідним озброєнням та військовою технікою. Ця домовленість має на меті підвищити здатність наших сил безпеки забезпечувати мир та стабільність у країні, охороняти її зовнішні кордони та вести ефективну боротьбу з тероризмом.
До кінця липня 2009 року в Іраку має бути проведений всенародний референдум щодо ставлення громадян до цього іраксько-американського договору. Чи можуть результати цього референдуму суттєво вплинути на процес перебування американських військ в країні?
Так, у вищевказаному договорі між США та Іраком передбачається проведення всенародного референдуму, під час якого населення висловить свою думку стосовно того, продовжувати його дію, чи ні. Крім того, я б хотів би підкреслити, що документ визначає можливість припинити дію договору у випадку бажання однієї зі сторін - американської чи іракської, про що має бути повідомлено не пізніше ніж за рік. Тобто, навіть, якщо іракський народ проголосує проти продовження договору, у США буде ще один додатковий рік для виведення свого контингенту. Це повністю співпадає із заявою Барака Обами про виведення американських військ.
Чи існує, на вашу думку, можлива перспектива посилення впливу Ірану на Ірак з огляду на те, що більшість населення двох країн становлять шиїти? Наскільки вірогідний військово-політичний союз між державами?
Ірак має різноманітний етноконфесійний склад населення, основну частину якого становлять шиїти. Але я виключаю можливість розколу Іраку за релігійною ознакою. Наші громадяни патріотично настроєні та люблять свою країну. Ірак в цьому плані демонструє консолідацію різних етносів та конфесій. Водночас, він не піддається жодному впливу сусідніх країн, в тому числі, Ірану. Крім того, я відкидаю можливість створення будь-яких блоків між Іраком та іншими країнами, в тому числі, Іраном. Адже створення блоку передбачає його спрямування проти інших сторін. Наша держава у своїй зовнішній політиці прагне до миру та стабільності в регіоні, без втручання у справи сусідніх країн. Вони, зі свого боку, також мають поважати цей принцип та не втручатися у внутрішню політику Іраку.
Як би ви охарактеризували рівень українсько-іракського співробітництва?
Я вважаю, що рівень двохсторонніх відносин між Іраком і Україною достатньо високий. Між країнами на політичному рівні існує бажання та готовність розвивати співпрацю в усіх сферах. Доказом цього є низка двосторонніх контактів на різному рівні, зроблених представниками обох країн. Зокрема, нещодавні візити голови Комітету в закордонних справах Верховної Ради України Олега Білоруса до Багдаду, делегації бізнесменів іракського Курдистану до України, теперішній візит делегації українських бізнесменів до цього регіону. Ми намагаємося розвивати результати цих зустрічей. Так, зараз триває підготовка візитів наших міністрів оборони та житлового будівництва до України.
Варто також наголосити, що українські компанії мають значний досвід ведення бізнесу в Іраку в багатьох сферах, зокрема, в галузі енергетики. Крім того, в Україні сьогодні навчається понад 1 тис. іракських студентів на різних спеціальностях. З огляду на це можна з упевненістю сказати, що співробітництво між нашими країнами має гарні перспективи. Водночас, я думаю, що рівень двосторонніх відносин ще не досяг того рівня, до якого ми прагнемо.
Які напрями двохсторонніх відносин між Україною та Іраком залишилися нереалізованими? До чого необхідно докласти зусилля?
Основний крок, який ми намагаємося зробити для покращення двохстороннього співробітництва, це проведення впродовж нинішнього року в Києві засідання спільної українсько-іракської комісії, яка має окреслити загальні рамки співробітництва в різних сферах. Ми постійно контактуємо з українською стороною для підготовки та якнайшвидшого проведення цього засідання. Також існує інша важлива сфера співробітництва – відносини у сфері культури, освіти та науки. Оскільки в Україні навчається багато іракських студентів, існує потреба в укладанні відповідної угоди, яка б юридично регулювала співробітництво на державному рівні у сфері вищої освіти. Це значно покращило би двосторонню співпрацю в галузі освіти й науки.
