Донбас на порозі бунту?
Ці слова 27-річної Ганни - менеджера одного з торгових центрів Донецька для шахтарського краю вже давно стали типовою реакцією на економічну кризу, що підім'яла під себе Україну. Сьогодні понад половина донеччан готова взяти участь у різноманітних акціях протесту, починаючи від гнівних петицій властям і закінчуючи збройними зіткненнями. За словами експертів, це найвищий показник в Україні, і в майбутньому він обіцяє тільки зростати.
Здраствуй, зброє?
В цілому, якщо судити за даними дослідження, проведеного в середині лютого компанією "Донецький інформаційно-аналітичний центр" (ДІАЦ), йти зі зброєю у владні кабінети поки що готові лише 2,9% донеччан. Проте, як прогнозують експерти, якщо стан справ не полупшиться, цей відсоток вже зовсім скоро може істотно збільшитися.
"Брати в руки зброю я не хочу, це якось дико, мені здається. Але взяти участь в акції протесту - на зразок акції "Дістали" я б дуже хотів. І піду, якщо дізнаюся, що хтось таке проводить", - говорить 35-річний Олександр, сталевар з Маріуполя. Його думку поділяє ще 41,4% жителів області - рівно стільки громадян, згідно з даними ДІАЦ, готові брати участь у соціальних акціях протесту. Ще 32% вважають за необхідне підписатися під петиціями, відозвами і вимогами до влади, а 14,2% мають намір у разі чого бастувати. І це при тому, що ще восени протестні настрої в регіоні були на рівні 3%.
У підсумку сьогодні Донбас буквально переповнений різними соціальними акціями протесту, які за масовістю деколи не поступаються колишнім масштабним політичним мітингам. На першому місці за чисельністю - протести автомобілістів, які періодично виїжджають на автопробіги і, намотуючи круги по містах регіону, скандують гасла на кшталт: "Ні грабіжницькому транспортному збору!!!", "Автовласник - не корова, годі його доїти" або ж що стало вже традиційним "Дістали".
Другу хвилю протестів представляють бізнесмени. Наприкінці лютого близько сотні підприємців у Донецьку провели акцію протесту проти політики Національного банку України. Учасники акції прийшли до будівлі Донецького обласного управління Нацбанку з плакатами і гаслами: "Даєш кредитні канікули!", "Не смійте забирати наше житло!", "Кредитомор-2009", "Даєш курс 5,05!", "НБУ, понизь процентну ставку!". Проте поспілкуватися з представниками Нацбанку бізнесменам поки так і не вдалося.
Свій внесок у протестну справу зробили навіть інваліди. У Краматорську днями зібралася громадська організація людей з обмеженими можливостями, які виступили проти заморожування рахунків лікарень і здравниць, де проходили лікування громадяни цієї категорії. "Ми скрізь стикаємося з нерозумінням. Доведеться їхати до Києва. На сьогоднішній день їхати збираються 80 інвалідів. Потрібно буде лише запастися спальними мішками, харчами, памперсами для інвалідів і наметовими обігрівачами. Можливо, це подіє, і рахунки розморозять. Щоб нас помітили, ми влаштуємося на вулиці Шевченка, нас там найкраще видно буде", - ділиться планами голова організації Надія Поламарчук.
Врешті-решт, не обійшлося і без політики. У Дзержинську і Харцизьку Донецької області відбувся схід громадян, організатором якого виступила Прогресивна соціалістична партія України. За її ініціативою громадяни підписалися за початок процедури імпічменту Президента, ліквідацію поста глави держави і перехід до народовладдя, а також ухвалили, що прем'єр-міністра Юлію Тимошенко, главу Нацбанку Володимира Стельмаха і главу Ради НБУ Петра Порошенка слід притягти до кримінальної відповідальності. Тоді ж було висловлено побажання відправити у відставку і міністра закордонних справ Володимира Огризка, яке днями здійснилося.
Паралельно з "прогресивними соціалістами" протестували і комуністи, які збирали Віктору Ющенку гроші на квиток до Америки і теж скаржилися на кризу.
Економна недовіра
"Так, протестні настрої в регіоні є. Підтвердження цього - 27 лютого ЦК профспілки вугільників, пленум якої відбувся в Донецьку, ухвалив рішення про те, що з 25 березня будуть організовані протестні заходи як на регіональному рівні, так і на центральному. І ці настрої лише посилюються", - коментує "Главреду" ситуацію губернатор Донецької області Володимир Логвиненко.
До речі, вугільники Донбасу сьогодні представляють найпотужнішу потенційно протестну хвилю. На 25 березня вони запланували всеукраїнську загальногалузеву акцію протесту, яка відбуватиметься в Києві, в регіонах України і на підприємствах. На думку гірників, у вугільній промисловості склалася критична соціально-економічна ситуація, яка є наслідком безвідповідальних і непрофесійних дій органів влади. І якщо до 10 квітня Кабмін не спробує виправити хоч би частину своїх помилок, вугільники обіцяють ще масштабніші акції - аж до страйків, схожих на ті, що були в 90-х роках.
На думку засновника компанії ДІАЦ Євгена Копатька, такі настрої донеччан зовсім не дивні - громадяни переживають стрес від політичної нестабільності, від економічних проблем, що породжує розгубленість, а потім і обурення.
Вважається, що саме Донбас сильніше за інші регіони відчув на собі подих економічної кризи, яка не лише завдала удару по промисловості, позбавивши деякі підприємства можливості працювати навіть уполовину потужностей, але й істотно понизила якість життя громадян. Кількість постраждалих від кризи в Донецькій області зростає як на дріжджах: ще в грудні 2008 року про це говорили 62% донеччан, а сьогодні вже 84%. Також 75,5% жителів області заявляють про те, що не задоволені своїм життям, а 92% визнали, що їм доводиться дуже сильно економити на найрізноманітніших речах.
Так, за даними Копатька, перш за все донеччани економлять на харчових продуктах, одязі та взутті - 65,4% опитаних висловилися саме за ці пункти. Ще 39,2% економлять "на здоров'ї", відмовляючи собі в лікуванні та купівлі медикаментів, а третина респондентів призналася, що урізає витрати на відпочинок і відпустку. Крім того, 14,5%, щоб заощадити, не платять за комунальні послуги, 13,7% економлять на витратах на транспорт, а 12% - обмежили витрати на телефонний зв'язок. Більш того, 9,8% опитаних довелося відмовитися від великих покупок (нерухомість або автомобіль), а 3,4% доводиться економити на освіті.
Такий стан справ, на думку експертів, призводить до головного наслідку - різкого падіння довіри українців до влади. І знову-таки, "донецький" показник недовіри - найвищий в Україні. "У нас за всі роки соціологічних спостережень не була такої низької довіра до владних інституцій - президентської, зокрема, до прем'єра і Верховної Ради. І поки що виходу ми з цього не бачимо", - каже глава ДІАЦ.
Вся влада - радам
Єдине, що може врятувати Україну від масштабного сплеску протестів і зіткнень, - це утримання влади на місцях, вважають соціологи. Як свідчать результати дослідження того ж ДІАЦ, сьогодні у багатьох мерів рейтинги дуже високі: особливо тут "вирізнилися" градоначальники Донецька і Вінниці. "У більшості обласних центрів довіра до місцевої влади істотно вища, ніж до влади центральної. І можливо, в умовах кризи ця сила може відігравати певну роль", - зазначає Євген Копатько. За його словами, саме місцеві власті в майбутньому можуть вирішувати на місцях проблеми, породжені кризою. "Це господарське життя - це газ, це опалювання, це каналізація, це комуналка, це соціальне життя міста. Якщо ситуація погіршуватиметься, мери, які мають повагу і серйозну підтримку городян, ухвалюватимуть самостійні рішення. Тут ми йдемо взагалі від політичного підтексту", - додав він.
Втім, як показує практика, справа не лише в здатності місцевих властей вирішити низку соціальних проблем, справа ще й у тому, що місцеві власті цілком підтримують громадян у їхніх протестах і виправдовують ці настрої. Наприклад, у Донбасі місцеві власті протестують паралельно з жителями області - поки донеччани на мітингах кричать "Дістали!", у місцевих радах висловлюють незадоволення по-своєму. Так, на останній сесії Донецької облради депутати прийняли звернення, в якому зажадали від Президента України і уряду піти у відставку, якщо вони не в змозі "виконувати свої конституційні обов'язки". Депутати висловили стурбованість критичною ситуацією в країні та області, поскаржилися на "газові ігри Ющенка-Тимошенко" і розповіли, як важко ведеться Донбасу, що зазнав найсерйозніших економічних збитків.
"Якщо говорити про протестні настрої, то треба основу їх побачити. А їх основа - це зниження життєвого рівня. І якщо людина бачить, що вона почала жити гірше, звичайно, вона не скаже: "Я піду комусь морду бити", але вона готова висловити разом з усією громадою те, що їй живеться погано. Я підтримую людей у тому, що держава і уряд призвели до того, що народ почав жити гірше. І я разом з людьми: готовий їх підтримувати в протестних заходах, тому що нас не чують, і слуги народу з народом не спілкуються", - заявив "Главреду" голова Донецької облради Анатолій Близнюк. Втім, при цьому він упевнений, що всі ці протести залишаться строго в легітимному руслі і не вийдуть за рамки закону: "Якщо комусь із цього хочеться вибудовувати схему, що 40% візьмуть вила і один одного колотимуть, це, даруйте, безглуздо і неправильно", - вважає Близнюк.
А ось соціологи налаштовані не так оптимістично: на їхню думку, незадоволення громадян може стати настільки велике, що з легкістю переросте стихійні мітинги і виллється в небезпечніші форми протесту. "Поки якихось нелегітимних дій ми не спостерігаємо, але якщо місяць-два ця ситуація триватиме, то складно сказати, чи зможе тема страйків, акцій протесту утриматися в легітимному руслі", - каже Євген Копатько.
Головний аргумент, що підтверджує ці побоювання, - недавні події в Херсоні, коли робочі ООО "Херсонський машинобудівний завод" захопили облдержадміністрацію. На думку експертів, це захоплення вже граничило з серйозним зіткненням, і в майбутньому такі явища можуть стати характерними для всієї України. У Донбасі, до речі, враховуючи херсонський досвід, 3% громадян вже готові штурмувати владні коридори і блокувати шляхи сполучення, і якщо ситуація в найближчому майбутньому не зміниться, ця готовність може перерости в реальні дії, наслідки яких загрожують стати непередбачуваними.
