Черновецький вийшов на зв'язок…
Загалом, Черновецький, про якого останнім часом ходить стільки найнеймовірніших чуток - аж до того, що мера нібито «закрили» в одній зі специфічних лікарень маленького ізраїльського містечка! – вирішив, як мовиться, одним махом більшість із цих чуток розвіяти. Його іміджмейкерська служба утілила в реальність, напевно, найвиграшніший у непростій нині для мера ситуації хід – запросила журналістів поспілкуватися з Черновецьким у його заміському будинку в Конча-Заспі. Правда, у багатьох журналістів виникли сумніви, чи той це будинок, де Леонід Михайлович живе постійно? Чи, швидше, просто будинок для таких ось прийомів?
То мер Києва Леонід Черновецький, дійсно, тяжко хворий? Адже не можна настільки прикинутися, спеціально сплатити послуги дуже не дешевого «Бориса», змусивши лікарів ходити за хворим по будинку зі стурбованими обличчями і не випускати фонендоскопів та інших «страшних» медичних причандалів – навіть заради збереження, образно кажучи, політичного обличчя у період, коли з усіх боків на це «обличчя» посипалися дуже болісні удари!
І ця несподівана відпустка під час міських напастей у вигляді не прийнятого бюджету і мільярдних боргів усім і вся, ігнорування навіть наради у Президента України та інші «заморочки» від Черновецького - сьогодні всього лише наслідки тієї самої тяжкої хвороби, про яку ось вже тижнів два чує не лише Київ, але і вся Україна? І той, хто сьогодні так люто клеймить мера Києва, – м'яко кажучи, просто погана людина, що завдає додаткового удару по хворому?
Якщо виходити з тих візуальних спостережень і вражень від спілкування з мером, що представилися журналістам в особняку сім'ї Черновецьких, то мер таки хворіє. І навіть можна повірити йому, що тяжко хворіє: ускладнене запалення легенів – це не жарти для людини в передпенсійному віці!
Але все по черзі.
Господар особняка зійшов із другого поверху, де у нього кабінет і спальня з робочим куточком, в простору, але якусь дуже вже необжиту вітальню, за руки з внучкою і внуком, які обсіли діда з двох боків крісла, коли він почав свою прес-конференцію. (Правда, цей нудний для дітей діалог про політику вони витримали хвилин п'ять, почали крутитися, заважати, і дідові охоронці тихенько відвели їх). Виглядав Леонід Михайлович якимось млявим, змарнілим, схудлим, був одягнений у закритий під горло шерстяний светр спортивного типу із замком-блискавкою. Розмова, відчувалося, давалася йому днщо важкувато. Більш того – він здебільшого зачитував заздалегідь написане, ніж імпровізував, навіть на журналістські питання. Говорив поволі, покашлював і тримався за горло.
Спочатку подякував – мовляв, шановні журналісти, вдячний кожному з вас, що ви знайшли час відвідати мене. Потім признався, що «незважаючи на запалення легенів, я тримаю руку на пульсі, знаю абсолютно все, що відбувається в Києві», що працює над проектом столичного бюджету (для більшого підтвердження мерських слів на столику якраз і лежали друковані фоліанти проекту бюджету і програми соціально-економічного і культурного розвитку Києва), вивчає пресу (преса, у тому числі й декілька економічних видань теж лежали під рукою у мера).
Правда, тут Черновецький попередив: ось тут, мовляв, перебувають лікарі, які не дадуть йому відповісти на всі питання, – тільки на деякі він відповість, а потім просто запросить пресу на чай з медом і домашніми пиріжками, покаже, як живе і працює в цьому будинку і, можливо, скаже ще декілька слів.
Прес-конференція, насправді, вийшла сумбурною – буквально декілька хвилин. Але дещо цікаве преса встигла випитати.
Наприклад, як він прокоментує ту саму вчорашню нараду у Президента України Віктора Ющенка, де якраз йшли розбірки щодо Києва, на якій він, щоправда, не побував.
«Залишмо оцінки. Їх дадуть кияни, з якими я постійно спілкуюся, навіть перебуваючи на лікарняному. Але я вражений, що Президент України як гарант Конституції всіх українців, не лише киян, поділяє мою ідею про те, що з київського бюджету по-грабіжницькому вилучено майже 8 млрд гривень і, вважаю, робить усе можливе, щоб їх повернули простим людям», - заявив мер.
Потім Черновецький назвав провокацією всі розмови про платні послуги, платні телефонні лінії в Києві, які нібито він і його команда хочуть запровадити. Потім мер знову повернувся до питання про бюджет і зачитав із заздалегідь приготовлених нотатків майже офіційну заяву з рефреном «хочу запевнити не лише вас, журналісти, а й усіх киян». А запевняв у тому, що, на відміну від грабіжницького щодо Києва Держбюджету, який народні депутати приймали із закритими очима і без дотримання належних процедур, бюджет столиці буде прийнятий суворо відповідно до регламенту, а він як мер зробить усе, щоб там були збережені всі муніципальні доплати і пенсіонерам, і лікарям, і вчителям.
«Цей бюджет розроблено для людей, а не для чиновників і політиканів. І я сподіваюся, що завтра його підтримають усі свідомі депутати Київської міської ради (на завтра, 6 березня, призначена сесія Київради. – Ред.)», - сказав мер, розтягуючи слова.
Кульмінаційним моментом цієї супер-короткої прес-конференції став ось цей. Мера попросили висловити свою думку щодо вчорашнього голосування у ВР законопроекту про розподіл повноважень глави КМДА і Київського міського голови. Черновецький почав відповідати – поволі, плутано, майже не відриваючи голови від «шпаргалки»: «Вся Україна у нас у свідках того, що найвищі чиновники країни, у тому числі й народні депутати, постійно хочуть розправитися з неугодним народним мером Києва. Безумовно, це перемога, але не моя перемога, а перемога здорового глузду над політиканством. У сьогоднішній важкий час потрібно не ділити владу, а об'єднати зусилля навколо реальних антикризових заходів, спрямованих на захист людей від наслідків економічної кризи…».
І тут мерові стало зле. Він почав задихатися, розстібати замок, до нього швидко підбігли лікарі, охоронці і розпорядник прес-конференції, радник мера Казбек Бектурсунов почав показувати характерними жестами – руки навхрест над головою, – що спілкування закінчилося, Черновецькому потрібна допомога… (До речі, на диктофоні звуковий ряд цих моментів – шепіт, шелестіння, суєтне човгання тощо).
Мер, щоправда, не здавався – крізь пелену своїх захисників все-таки прорвалося його «останнє слово»: «На всі питання, яких у вас накопичилося багато, у зв'язку з моєю, на жаль, тяжкою хворобою, я обов'язково відповім вам найближчим часом на розширеній прес-конференції. Я дякую вам за увагу, запрошую випити гарячого чаю, сподіваюся, познайомити вас з моїми внуками, з українкою Оксаною, яка за мною трепетно доглядає, постійно навчає мене української мови. (Тут мер перейшов типу на українську мову). Я дуже добре спілкуюся з нею особисто, з киянами, з українками. І вони повинні побачити це обличчя рафінованої українки!».
Далі всі якраз і рушили «дивитися на обличчя рафінованої українки Оксани», яка виявилася ще досить молодою, симпатичною, але строгою жінкою із спорідненим корінням нашого видатного поета Тараса Шевченка. Родом пані Оксана з села Шевченкове Звенигородського району Черкаської області. Живе в будинку сім'ї Черновецького вже шість років і, будучи чудовим носієм живої української мови, навчає такої ж говірки і мера. У перервах, як мовиться, між домашньою роботою, випіканням пиріжків та іншими такими обов'язками.
Щоравда, мер, очевидно, щоб показати, що для навчання мови Оксана має час, розповів, що він дуже скромний у побуті – «окрім кефіру та каші, я нічого не їм, тож навіть попити з вами чаю з пиріжками я не можу». Пиріжки, до речі, були пісні, з капустою, з яблуками – мініатюрні та щойно з пилу, з жару. Народ розметав миттєво! А ось Оксана до особливих одкровень не була готова – втім, як і все в цьому будинку. Тільки й сказала, що, мовляв, ось така моя робота, я її роблю, якнайкраще і – все. До речі, лікар, який чергував біля Леоніда Михайловича, – заввідділенням реанімаційного відділення - відділення інтенсивної терапії приватної клініки – кілька разів бігав перепитувати у організаторів прес-конференції, чи можна йому спілкуватися з журналістами. Так у чорному тілі тримає мер свою обслугу!
А потім мер показав свій будинок, який, на його думку, вже за нинішніми мірками нічого не вартий. Ділянка 45 соток, «як у багатьох киян». Будинок, дійсно, не вражає - саме як будинок мільярдера. Не полишає відчуття, що журналістів дещо «провели» - не тут, ой, не тут насправді справдешнє житло сім'ї Черновецького! Сусідів мер не знає, «вони мене ненавидять через кота Яшку!».
Кіт Яшка – одна з найвизначніших пам'яток цієї садиби, так треба розуміти. Втім, живцем його журналістам побачити не довелося – «березень!», розвів мер руками щодо цього. Але розповів, що кіт ще той! Наприклад, у дворі під однією з численних ялин живуть ще чотири їжаки і тхір, так їх кіт не любить – вони у нього, бува, котлети крадуть. «Ви не будіть їх – вони поки що сплять, а то прокинуться і кота дратуватимуть…» - попросив мер журналістів, які рвонулися, було, дивитися на цю дику живність мера.
Показав мер і кабінет, і спальню, розповів, що в Києві краще лікують, ніж в Ізраїлі, звідки він нещодавно повернувся.
«Тут я працюю. Тут ухвалюються багато дуже важливих для киян рішень», - це мер про свій робочий куточок у просторій, незвичайної конфігурації спальні. «Вранці я бігаю – 5 кілометрів, ні, зараз 6. Потім я обов'язково підтягаюся. Потім Оксана подає мені кашу або знежирений кефір. І я починаю працювати. Я не виходжу на робоче місце в мерії доти, поки не ухвалю важливе рішення. Тут мені ніхто не заважає, не дзвонять урядові телефони…». Мер показав диктофон («мій основний інструмент»), який завжди при ньому, на який він наговорює свої ідеї та рішення, а «за п'ять хвилин», за його словами, надходять у мерію. Іноді я пишу (тут мер показує, якою ручкою і на яких аркушах). Тут ви бачите, що я люблю природу (на стіні фотографії, на столі чучела птахів і риб).». Мерові знову стало недобре. Він, щоправда, ще розповів про руду кішечку, в яку був закоханий його кіт Яшка.
Але підбіг лікар, охоронці попросили журналістів виходити. Загалом, почалася звичайна суєта, як біля хворого. Леоніда Михайловича повели і уклали в ліжко.
Ось такий Черновецький, що напівлежить на широкому нерозстеленому ліжку зі схиленим над ним «Айболітом», - останній «кадр» зі спілкування з мером…
