Заява Кравчука: реакція
Заява Кравчука викликала широкий резонанс у суспільстві. Однак постає питання, як її оцінити. Це власна позиція Леоніда Макаровича чи початок цілеспрямованої інформаційної кампанії з усунення Віктора Ющенка з посади Президента України? Які наслідки матиме ця заява для українського політикуму в цілому? Хто виграє, а хто програє?
З проханням прокоментувати цю ситуацію Центр політичного консалтингу звернувся до політичних експертів та аналітиків.
Кость Бондаренко
(директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна):«Тут важко сказати, наскільки це особиста заява, наскільки це продиктовано інтересами середовища, з яким зараз солідаризується Леонід Макарович, але насправді досвід Леоніда Макаровича може бути досить цінним, досвід навіть того, як можна гідно піти.
Я думаю, що Віктор Ющенко навряд чи буде прислухатись до Леоніда Кравчука, як і раніше не прислухався до чиїхось пропозицій.
Навряд чи можливі якісь подальші дії. Які можуть бути дії? Імпічмент в принципі неможливий як форма, і не тому що законодавчо не підкріплений, а тому що сама процедура імпічменту триває не менше року, а у Ющенка залишилось менше року до закінчення президентської каденції».
Ігор Жданов
(президент Аналітичного центру «Відкрита політика»):«Я думаю, що перший президент України Леонід Кравчук, напевне, єдина в українському політикумі людина, яка має моральне право на те, щоб робити такі заяви. Саме в 1994 році внаслідок домовленості та згоди Кравчука були проведені дочасні парламентські та президентські вибори. Тобто він постав політиком, який не чіпляється за владу будь-якими засобами. Тоді цей крок зміг певним чином розв’язати політичну кризу в державі, хоча Леонід Макарович і програв своєму опоненту на виборах у 1994 році.
Я не думаю, що адресат, нинішній глава держави Віктор Ющенко, якимось чином прореагує на заяву Кравчука. Буде або мовчання, ігнорування, або просто якась нейтральна заява на кшталт того, що Президент буде виконувати свої обов’язки до кінця конституційного строку. Не думаю, що на підтримку таких заяв будуть якісь масові акції протесту, тому що діяльність Віктора Андрійовича зараз досить делегітимізована, його рівень підтримки у суспільстві становить не більше 2-4% громадян. Тому, скоріше за все, така заява Кравчука буде сприйнята позитивно в суспільстві, однак до активних дій громадяни навряд чи вдадуться.
Я не думаю, що хтось виграє від такої заяви Леоніда Кравчука, тому що заява знакова, але практичних наслідків вона, на жаль, не матиме. Там же заклик був до добровільної відставки, навряд чи Президент України Віктор Ющенко погодиться на такий сценарій».
Олег Проценко
(директор політичних програм Центру політичного консалтингу):«Передусім хотілося б відзначити високий артистизм та інтонацію, з якою Леонід Макарович Кравчук прочитав підготовлений текст. Тобто, якщо дідусеві доводилося читати внукам казки, то їм можна лише по-доброму позаздрити.
Проте з іншого боку, все це має глибокий психологічно-політичний підтекст. Леонід Макарович – колишній президент країни, який не добув свій термін на посаді до кінця. Це дає йому велику моральну перевагу звертатися з відповідною вимогою до Ющенка. І вигідно відрізняє від авторів аналогічних політичних звернень з боку, скажімо, комуністів та інших.
Кравчук, хоча й брав участь у політичній метушні після свого президентства, все ж таки залишається чи не єдиним моральним аристократом в українському політикумі. І саме на це робилася ставка при підготовці цього звернення. Його суть – морально виштовхати Ющенка з політичного поля. Це сигнал нинішньому Президенту від політичних еліт на зразок червоної картки у футбольному матчі.
Чи інституалізується це у процедуру імпічменту – про яку вже неодноразово згадувалося – не має особливого значення. Більше того, найкращий вихід для антиющенківської частини політичної еліти – це не дострокові вибори, а моральне відсторонення Президента від нинішніх політичних процесів, а відтак зняття його з можливого балотування на другий термін. Словом, все це, на їхню думку, має на меті знищення одного з можливих центрів тяжіння в 2010 році, а відтак привнесення хоч якоїсь мінімальної ясності в політичний простір, яка дозволятиме багатьом гравцям окреслити нову стратегію й тактику на майбутнє».
Юрій Якименко
(директор політико-правових програм Центру імені Разумкова):«Якщо говорити про зміст виступу, про те, до чого закликав Леонід Макарович чинного Президента, то звичайно можна говорити про те, що така пропозиція не вирішує ситуацію в цілому. Теперішня політична криза в Україні має не лише природу політичної конкуренції між Президентом і прем’єром і не тільки це породжує конфлікт. Є й інституційне підґрунтя конфлікту – це, в першу чергу, та видозмінена Конституція, яка закладає підоснови виникнення постійних перетинів сфер компетенцій між Кабінетом Міністрів і Президентом України. Нормальний вихід із ситуації може бути не лише через зміну персоналій, які перебувають при владі, а в першу чергу, через ліквідацію тих системних передумов, які призводять до виникнення цих конфліктів, тобто через формування конституції та усунення тих позицій. Сама ідея проведення дострокових президентських виборів менше ніж за рік до чергових та за умов конфліктності у системі влади може загострити не лише соціально-економічне, а й суспільно-політичне протистояння в суспільстві. Я думаю, це не найкращий вихід. Хоча, звичайно, зі свого власного політичного досвіду перший президент України може робити свої власні висновки і потім використовувати їх як рекомендації своїм наступникам. Сама ж заява матиме такі наслідки, які ми вже маємо, тобто вона стала предметом публічного обговорення .
Я думаю, далі цього не піде, тому що для того, аби ця ініціатива була втілена в життя, треба, щоб вона впроваджувалась провідними політичними силами, зокрема тими, які представлені в парламенті. Леонід Макарович в даному випадку представляє сам себе, і це його особиста думка.
Що ж стосується реальних дій, спрямованих на проведення дострокових президентських виборів, то, на мій погляд, у парламенті зараз немає критичної маси, яка здатна була б реалізувати цю ідею».
Андрій Єрмолаєв
(директор Центру соціальних досліджень «Софія»):Думаю, ми маємо справу зі складною політичною комбінацією, в якій задіяні всі політики, орієнтовані на Юлію Тимошенко. Заяву Кравчук зробив у контексті жорстких заяв лідера фракції НУНС Миколи Мартиненка, критичних позицій низки політиків, зокрема Костенка і Яворівського. Грубо кажучи, створено сильний критичний фон довкола Віктора Ющенка. Заява Кравчука виглядає своєрідною політичною кульмінацією.
З одного боку, ініціатива Кравчука логічна, адже в Ющенка найнижчий рейтинг і війна Тимошенко з Ющенком уже стала сама по собі загрозою країні. Але рецепт, запропонований Кравчуком, має подвійне дно. В умовах, коли в парламенті є великий розширений блок Тимошенко, коли Москва повернулася в українську політику і в схему включені фігури, які виступають комунікаторами Москви та урядової команди, ініціатива зі складення повноважень Президентом виглядає своєрідним новим коридором можливостей.
Не випадково обрано час, адже ініціативи Кравчука було внесено напередодні очікуваних ініціатив Ющенка, зокрема майбутньої антикризової РНБО та послання Президента. В останньому, за заявами самого Ющенка, мали пролунати як економічні ініціативи, так і політичні, зокрема щодо конституційної реформи. Думаю, це класичний випадок, коли Ющенку просто не дають виступити з новими ініціативами.
