МВФ поїхав, але обіцяв повернутись
З іншого боку, Фонд виставляє Україні такі умови надання коштів, які, скажімо так, не зовсім корелюються з політикою нинішнього українського уряду. Як впораються з цією дилемою і Україна, і Фонд?
Про те, що українській економіці сьогодні буде непереливки, аналітики МВФ попереджали наш уряд ще в кінці 2007 року. Тоді МВФ стверджував, що вперше за останніх кілька років зростання ВВП в Україні буде меншим за середній показник європейських країн, що розвиваються. У Фонді прогнозували, що за 2008 рік український ВВП зросте на 5,4%, тоді як сам Кабмін поставив собі планку вище – 6,8%. Як виявилось пізніше, обидва прогнози були оптимістичними: ВВП збільшився лише на 2,1%.
Аби зменшити вплив нездорових тенденцій, які простежувались в українській економіці ще тоді, МВФ рекомендував Україні зосередитись на трьох речах. По-перше, у макроекономічній політиці – утриматись від стимулювання споживчого буму, який було простимульовано соціальними програмами та пільгами (у тому числі податковими). По-друге, розвивати здоровий фінансовий сектор, для чого, зокрема, необхідно адекватно оцінювати можливості позичальників та очікування кредиторів. По-третє, зайнятись інституційним реформуванням та розбудовою сприятливого інвестиційного клімату з високопроцентною віддачею.
Українські можновладці послухали ці рекомендації і... зробили все по-своєму. Уряд Тимошенко, який прийшов до влади на хвилі соціальних обіцянок, розпочав широку кампанію відновлення справедливості, компенсуючи вклади радянського Ощадбанку. Більше того, як і було передбачено бюджетом на 2008 рік, росли виплати всім бюджетникам. Відданість курсу на «покращення» інвестиційного клімату може проілюструвати історія з Vanco Prykerchenska Ltd., з якою уряд Тимошенко розірвав угоду про розробку Прикерченського шельфу. Нацбанк, який формує монетарну політику, також був байдужим до рекомендацій МВФ, адже не спішив стримувати кредитного буму власними важелями впливу на банки. Втім, нічого дивного: на те вони і рекомендації, щоб їх чемно ігнорувати...
Проте, як мовить приказка, поки грім не прогримить, чоловік не перехреститься. Коли криза постукала в двері української економіки, потрібно було і банки рефінансувати, і девальвацію гривні стримувати. Тому задля отримання жаданого кредиту МВФ Верховна Рада у кінці жовтня минулого року прийняла пакет антикризових законів. Вже за тиждень МВФ відкрив українському Нацбанку доступ до $16,4 млрд. кредитних коштів. Перший транш – $4,5 млрд. – також не змусив на себе чекати.
Про те, на що було потрачено перший транш МВФ, НБУ не каже. «Виникає багато запитань щодо прозорості використання першого транша кредиту МВФ – достовірної інформації про це немає», – стверджує Юрій Буца, заступник директора Представництва Варшавської фондової біржі в Україні. Втім, перший транш істотно загальної ситуації не змінив. Довіра до банків не зросла, криза не пригальмувала, а гривня припинила втрачати вартість лише перед самим новим роком.
Призупинення виділення Україні наступних траншів МВФ Юрій Буца пов’язує з тим, що Україна не виконала двох ключових зобов'язань, взятих на себе під час отримання кредиту МВФ: прийняття бездефіцитного бюджету та лібералізації валютного курсу.
«Невиконання першого зумовлене політичними чинниками, адже скорочення соціальних видатків, що є необхідним для усунення дефіциту бюджету, може поховати рейтинг прем'єра напередодні президентських виборів. Переходу до плаваючого валютного курсу заважає високий рівень доларизації економіки і невміння економічних агентів працювати з курсовими ризиками. Хоча рано чи пізно цей процес відбудеться. Резерви НБУ не безмежні, а тому незабаром доведеться відмовитись від політики валютних інтервенцій для підтримання курсу», – аргументує експерт.
Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин також вважає, що під час переговорів з МВФ щодо бюджетних поступок уряд буде зорієнтований на те, щоб не поступитися соціальною частиною бюджету. «Мова ж іде не про те, щоб обов’язково скорочувати соціальні витрати, а про те, щоб зменшити дефіцит та представити джерела фінансування держбюджету», - пояснює експерт. Скорочення дефіциту може відбуватись за рахунок скорочення фінансування соціально невразливих статей бюджету. Дуже часто від цього страждає наука, недофінансованими можуть бути різного сорту інвестиційні проекти, а також часткове відшкодування за надані кредити тощо.
Цьогоріч місія МВФ приїхала до України вже не з рекомендаціями, як минулого року, а з вимогами, які, втім, мало чим відрізняються від торішніх рекомендацій. Як і раніше, прогноз МВФ щодо основних макроекономічних показників на поточний рік вже традиційно виявився більш песимістичним за показники, які було закладено до бюджету на поточний рік урядом. Але тепер на кону продовження кредитування МВФ.
У Представництві МВФ в Києві «Главреду» відмовили в коментарі щодо причин відкладення кредитування за програмою stand by, пославшись на те, що новий голова представництва Фонду в Україні лише входить у курс справ. Проте відповідь на це питання прозвучала минулого тижня в головному офісі МВФ у Вашингтоні на брифінгу, під час якого головний радник з зовнішніх зв'язків МВФ Девід Гоулі сказав, що МВФ закликає українську владу зробити монетарну політику більш суворою й контролювати банківський сектор, а основною умовою продовження видачі траншів Україні Фондом Гоулі назвав скорочення дефіциту держбюджету.
Піддати жару може відставка міністра фінансів Віктора Пинзеника, який, як і аналітики МВФ, не виглядає оптимістом у своїх прогнозах щодо економічної ситуації в Україні, закликаючи до зменшення соціальної частини бюджету.
«Ставити в залежність кредит МВФ від відставки Пинзеника не варто», - пояснює Олександр Жолудь, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень. Натомість експерт пов’язує затримку видачі другого транша з відсутністю збалансованого бюджету.
Втім, відзначимо, що кредит МВФ дається не уряду, а Нацбанку. Тому не уряд, а саме НБУ витрачатиме його на підтримку банківського сектора від тимчасових шоків, які можуть бути викликані різкою зміною попиту на іноземну валюту. Жолудь прогнозує перегляд бюджету до кінця першого кварталу, але не через перспективу отримання кредиту МВФ, а в силу його банального невиконання. «У січні дохідну частину бюджету закрили за рахунок коштів, які в січні отримати не планували, зокрема, з коштів НБУ, які щокварталу видаються до держбюджету з прибутку НБУ. Замість того, щоб отримати їх наприкінці березня, їх отримали ще в січні. Не можна вічно, умовно кажучи, «залазити» у власні прибутки майбутніх періодів. Тому якщо Україна не отримає додаткових коштів чи не виправиться ситуація з промисловістю – бюджет, швидше за все, буде переглядатись через те, що він не виконується», - стверджує економіст.
Поки МВФ ставить вимоги, Європейський банк реконструкції та розвитку, за словами його президента Томаса Мірова, готовий виділити Україні $500 млн. на рекапіталізацію українських банків. Ці гроші можуть частково компенсувати затримку другого транша МВФ розміром у $2 млрд.
Хоча гроші, які ЄБРР готовий виділити Україні, й значні, проте вони не замінять співпраці з МВФ. «З одного боку, кредит від МВФ прямо не пов’язаний з кредитом ЄБРР. А з іншого – вагомість коштів МВФ якраз полягає в тому, що вони певним чином є індикатором того, наскільки макроекономічна ситуація в країні є стабільною, щоб впроваджувати різного роду проекти розвитку. Все ж таки безпосередньо кошти МВФ є стабілізаційними, і якщо проблема полягає в тому, що Україна не може домовитись насамперед в тій частині, яка пов’язана з дефіцитом бюджету, можуть бути ускладнення, пов’язані з підтримкою бізнесу», – стверджує Юрчишин. Вочевидь, не дарма на недавній прес-конференції в Києві президент ЄБРР зазначив, що, співпрацюючи з Україною, міжнародні фінансові організації звертатимуть увагу на наявність чи відсутність домовленості з МВФ.
Тим часом у самому МВФ ще не визначились з точною датою візиту своєї місії, але обіцяють, що це буде найближчим часом. Можливо, до тих пір український уряд та МВФ таки прийдуть до спільного знаменника у питанні подальшої взаємодії. Одним словом, далі буде...
