Епістолярні етюди
Коли в Україні закінчиться демократія і запанує пропаганда, я візьмусь за письменництво. Напишу пару сопливих романчиків, а ще – багатотомний пригодницький детектив «Газові афери». До епізоду від 10 лютого 2009, що описуватиме дантівські пристрасті засідання РНБОУ, буде ілюстрація. Інна Богословська з довгим чорним хвостом стоїть і махає руками. Юлія Тимо¬шенко сидить, міцно стиснувши зуби. І висять над ними невидимі 11 мільярдів кубометрів ефемерного газу.
Та що написати у цій главі? Може, про те, що в результаті переговорів «Тимошенко–Путін» Україна отримала право вимагати у «РосУкрЕнерго» 11 млрд кубів газу, а «Газпром» в рахунок боргу перед ним «РосУкрЕнерго» – право де-факто безкоштовного для «Нафтогазу» транзиту територією України аж до осені нинішнього року?
Чи розказати про те, скільки юристів та часу потрібно, щоб довести в судах, що ці мільярди кубометрів, закачані у сховища, пан Фірташ як співзасновник «РосУкрЕнерго» з доброї волі мусить віддати Україні за ціною $153,9 за тисячу кубів? Хоча, будьте певні, Фірташ ще та штучка: він вдавиться, та не віддасть.
А може, краще описати читачу пікантну ситуацію, в якій опинилася пані прем’єр-міністр? Державна компанія «Нафтогаз» стрімко прямує до банкрутства. «Газпром» вмиває ручки від процесу «вибивання» боргів зі співвласника «РосУкрЕнерго» Дмитра Фірташа. Секретаріат Президента звинувачує в усіх смертних гріхах. І не існує, як кажуть юристи, жодної легальної схеми (з точки зору швейцарського права, яким регулюється діяльність «РосУкрЕнерго»), яка дозволяла б розмитнити ці нещасні 11 міль¬ярдів кубів.
Утім, Юлія Володимирівна знайшла вихід. Кабмінівські «язики» доносять, що в надрах Кабінету існує дивний документ. А саме – доручення, розписане на Юрія Продана (міністра палива та енергетики) і Олега Дубину (голову НАК «Нафтогаз»). У тексті, зокрема, йдеться: «…прошу відповідно до домовленостей, досягнутих Президентом Укра¬їни та Президентом РФ від 12 лютого 2008 року, Меморандуму між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації від 2 жовтня 2008 року…», а також посиланням на цілу низку інших домовленостей та договорів, «…прийняти на баланс НАК “Нафтогаз України” природний газ в об’ємі 11 млрд кубів, який перебуває в підземних сховищах ДК “Укртрансгаз”».
Тож залишилось тільки побачити, як «домовленості» та «меморандуми», немов той філософський камінь, перетворять нереальний газ на реальний. Та то вже історія наступного розділу.
