Андрій Єрмолаєв: «Питання зміни влади через дострокові вибори – це питання номер один»
Як проголосують комуністи і «група в смугастих купальниках», що утворилася в середовищі НУНС із груп, які не увійшли в коаліцію, та окремих незгодних депутатів?
Проте в голосах останніх за недовіру уряду можна бути упевненим набагато більшою мірою, ніж у соратниках Петра Симоненка, який нині зайнятий особистим життям і ризикує втратити статус лідера КПУ на користь старого «друга» Леоніда Грача. Саме він виступив учора з заявою, недвозначно натякаючи на те, що, мовляв, годі лити воду на млин Тимошенко і підтримувати коаліцію комуністичними голосами. Інша річ, що для того, аби недовіра уряду набрала 226 голосів, потрібні голоси всієї фракції КПУ, а не фрондуючої її частини, яка пригадала про свою опозиційність.
Втім, навіть не в комуністах річ, а в самій Партії регіонів, що ініціювала цей звіт уряду в кінці минулої парламентської сесії, – там теж немає одностайності у щодо Тимошенко, попри спритні заяви Віктора Януковича, що більше про співпрацю з владою, навіть заради благої справи в подоланні кризи, говорити не доводиться.
Чого взагалі прагне Партія регіонів і на що розраховують її лідери у разі, якщо голосування за недовіру Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко закінчиться нічим? Які хоч би середньострокові плани цієї політичної сили, що продовжує залишатися лідером рейтингів і міцно засіла при цьому в опозиції, незважаючи на сценарії ривка, що час від часу запускаються звідти?
Про це напередодні дня звіту уряду в парламенті «Главред» говорив із керівником Центру соціальних досліджень «Софія» Андрієм Єрмолаєвим.
Андрію Васильовичу, напередодні розгляду питання про недовіру уряду, ініційованого Партією регіонів, боротьба за голоси точилася і напевно триває вельми напружена. Зокрема, йдеться про голоси комуністів, які голосують солідарно з коаліцією: наприклад, Леонід Грач заявив, що комуністи не мають наміру гробити Компартію заради Тимошенко. Чи можна сьогодні так само впевнено, як кілька днів тому, говорити, що відставки уряду не буде?
Насамперед у питанні відповідальності уряду не можна все зводити тільки до того, як проголосують комуністи і що просто потрібен звіт уряду і ухвала про недовіру Кабміну. Насправді здійснюється спроба створити якісно нову політичну ситуацію.
Ідеальним для опозиції варіантом був би варіант, якби вони дійсно змогли змусити Президента взяти участь у засіданні Верховної Ради, де слухався б звіт уряду. Не виключено, що позиція Президента в цьому питанні може навіть відверто перекликатися з позицією опозиції: така оцінка діяльності уряду і прем'єр-міністра могла б навіть істотно вплинути на розклад сил у парламенті. Зокрема, мова йде про розклад сил в «Нашій Україні», про вагання в Блоці Литвина. Це був би новий етап, новий рівень, після якого, можливо, змінилася б сама ситуація в коаліції, виникла б проблема нових лідерів.
У цьому, по-перше, був би сенс гри. І, по-друге, «регіонали», що опинилися в опозиційній меншості, зацікавлені в повному контакті з максимальною кількістю можливих партнерів з різних фракцій - знову ж таки, мова йде не лише про комуністів. У даному разі їх розглядають як голосуючий інструмент.
Поки що, станом на цей момент, ситуація складається на користь того, що в четвер може відбутися політичний спектакль, який не дасть ніякого результату. Я думаю, що насправді в такому формальному спектаклі братиме участь тільки один актор – прем'єр-міністр Тимошенко, яка побудує звіт свого уряду на критиці дій уряду Януковича 2007-го, а не на аналізі ситуації 2008-го. В результаті цього спектаклю формальне голосування за відставку уряду може закінчитися символічною поразкою опозиції.
Очевидно, цей сценарій куди вигідніший самій Тимошенко, ніж Партії регіонів, тому що він закладає прямий шлях для фактичної узурпації влади Кабінетом Міністрів. Кабінет Міністрів у цьому випадку втрачає всілякий зв'язок з парламентом: коаліція на папері, до відповідальності вже нікого не притягають, і можна робити що хочеш. З огляду на це Тимошенко і демонструє готовність прийти, відрапортувати тощо.
Ну, чимось же Партія регіонів керувалася, блокуючи трибуну, вимагаючи звіту уряду з можливою його відставкою, знаючи, що голосів для цього може і не бути? Ось, наприклад, у вівторок в урядовій ложі Тимошенко в оточенні своїх віце-прем'єрів сиділа і посміхалася, дивлячись, як одні «регіонали» будують барикади навколо президії, а інші їх розбирають. На що розраховує Партія регіонів під час голосування за недовіру уряду?
Після того, як був запущений порядок відповідальності уряду, «регіонали» мали дві варіації: перша – каталізувати конфлікт, що розгоряється між Президентом і прем'єром, і змусити Президента в цій ситуації визначитися. Тому що якби він прийшов до парламенту, я вас запевняю, це була б вже абсолютно інша політична карта.
І варіант другої, мінімальний, який теж є ігровим: використовувати голосування щодо вотуму недовіри уряду як привід для початку складання мандатів. І тут вже можна застосовувати різну техніку, отримати соціальну підтримку і зайнятися процедурою складання мандатів – іншими словами, узяти на себе форсування дострокових парламентських виборів.
Всього лише чергова невдача в голосуванні насправді видається не такою вже поганою з погляду перспектив подальших дій. По-перше, вона підтвердить змову комуністів з коаліцією, по-друге, ще дужче погіршить становище в президентській фракції, яка, очевидно, після цього почне сипатися по швах. Тобто це теж хороший політичний хід: не всяка невдача виглядає політичною поразкою. Питання полягає в тому, який шлях виберуть «регіонали».
Але є ще третій шлях: використати звіт уряду Тимошенко як інформаційний привід, представити свій, альтернативний звіт, не розглядати ухвалу про недовіру уряду. І просто запустити агітаційну машину, що викриває уряд в брехні, тим паче, що для цього є аргументи – наприклад, матеріали Пинзеника тощо.
Який варіант виберуть «Регіони», мені поки що сказати складно. Тим паче, що станом на середу, як я розумію, немає остаточного рішення і самої прем'єрки Тимошенко з приводу присутності її в парламенті – мабуть, вона теж вагається.
Тому, мені здається, фокус відносно комуністів у цьому питанні дуже роздутий – можливо, тут спрацював медійний механізм… Але не в комуністах річ, причому вже давно…
Та ось яким чином мотивувати Віктора Ющенка з'явитися до парламенту? Вже неодноразово було сказано, що він, за Конституцією, подасть щорічне послання у ВР, але через два місяці, що подасть також свій проект змін до бюджету. Ну і ось – у четвер Президент надзвичайно зайнятий і не зможе прийти до парламенту. Як його туди витягти?
Я не знаю, що має статися. Але я знаю інше: вимога до лідера – робити вчинки. Якщо Президент протягом місяця жорстко критикує уряд – причому не по дрібницях, а по базових позиціях – він зобов'язаний дати цю оцінку публічно і внести свої пропозиції парламентаріям. Причому не лише щодо політики, але і стосовно складу і якості уряду. Те, що Президент займає позицію страуса, який час від часу спілкується з телевізором, але не спілкується з депутатами, говорить про слабкість і нерішучість, от і все! Тобто у нас слабкий глава держави – це факт. Є маса прикладів, які показують цю слабкість.
Але, повторюю, якби Президент зробив цей вчинок – прийшов до парламенту, це радикально розвернуло б хід політичних подій у Верховній Раді. Неважливо, піде він туди зі своїм проектом бюджету, з посланням чи просто зі своєю політичною позицією з приводу нинішнього становища – це вже його вибір.
У цьому, до речі, і слабкість позиції комуністів, які, критикуючи Президента і діяльність уряду, зіграли на боці уряду: значить, сьогодні це вже різні речі! Адже вони вже конкурують з різними політиками, яких, відповідно, потрібно по-різному критикувати – у кожного свої провали! Тому для них складати їх зараз разом – це йти від політичного вибору, от і все.
Чи серйозним може бути намір Партії регіонів скласти мандати? Адже процедура набагато громіздкіша, ніж у 2007-му, завдяки внесеним тоді змінам у закон - адже можуть і не встигнути, скажімо, до травня. Чи це теж інструмент гри і політичного тиску?
Для «регіоналів» украй важливо політично не просто зібрати мандати своєї фракції і забезпечити формальну вимогу, щоб 150 депутатів склали свої мандати. Важливо, щоб цю позицію, хоч би поодинці, але підтримали депутати з інших фракцій – це має бути загальнополітичною акцією. Це по-перше.
А по-друге. Адже політика складніша річ, ніж правові процедури. Ось ми з вами обговорювали процедуру імпічменту: справа не в тому, чи вдасться вона, а в тому, що сам початок цього процесу проявить його соціологічну та ідеологічну складову! Президент як би відсторонюється від можливості активнішого впливу на політичні процеси.
Те саме і зі складанням мандатів: зрозуміло, що буде маса процедурних вад та іншого, але сам факт того, що парламент зникає, висвітлить безліч і без того зрозумілих фактів. По-перше, наготу коаліції, яка і без того існує на папері. По-друге, змусить визначатися що багато вагаються. Ну і, по-третє, - призведе до руйнування довіри до уряду, яке, власне, і призвело до руйнування парламентаризму. Тепер уже уряд буде відповідальний за те, що своєю політикою і всіма цими своїми діями довів парламент до колапсу. Чому уряд? Тому що саме він є елементом базового режиму, в якому базовим ядром є коаліція.
Є ще один момент: у нинішньої коаліції НУНС-БЮТ-Блок Литвина – два лідери – прем'єр Тимошенко і спікер Литвин. І кожен з них з цієї миті нестиме політичну відповідальність за ситуацію, яка створена в парламенті.
Тому «регіоналам» у цій ситуації украй важливо не просто розіграти якусь ситуацію зі складанням мандатів власне фракції ПР – важливо переконати це зробити і депутатів «Нашої України», і Блоку Литвина, і комуністів, які вагаються.
Але, погодьтеся, що і в Партії регіонів є ті, що вагається – є ж групи, що намагаються домовлятися з БЮТ. І якщо трапиться конфуз з голосами в самій Партії регіонів, то про що можна говорити далі?
Я не думаю, що ті, хто вагаються в Партії регіонів, ударять по репутації цієї партії: для «регіоналів» важливе не так стовідсоткове складання мандатів своєї фракції, як здобуття підтримки інших фракцій – хоч би локально, частково.
Що стосується четверга, то, на мою думку, якщо буде вистава одного актора і жертвене голосування, яке не набере 226 голосів, то поспішати вже завтра складати мандати для ПР немає великого сенсу. Подивіться: опозиція в меншості, змова в парламенті з урядом Тимошенко, конфлікт Тимошенко з Президентом – це якраз дуже хороший вихід «на вулицю». І складати мандати можна буде через два-три тижні, маючи підтримку «вулиці».
Яка вулиця? Там сніг лежить! І це вже не та «вулиця» або «майдан», які політики намагалися задіяти на свою користь два-три роки тому!..
Але ж на цю вулицю люди виходять – незалежно від нашої з вами розмови або ще чогось…
Виходять, тому що людям їсти нічого – я не Київ з привезеними автобусами і дудінням під Кабміном маю на увазі. Я кажу про Алчевськ, Макіївку або Маріуполь, умовно кажучи, де зупиняються містоутворювальні підприємства. Так, люди там можуть вийти на вулицю, але вийдуть вони вже не за політиків і сто гривень.
Так, вони вийдуть за себе і проти влади. І я кажу зовсім не про те, щоб привозити автобусами людей до Києва. Я кажу про те, що опозиція має проявитися в соціальному середовищі, яке виступає проти влади, а не сидіти в Києві, в телевізорі…
Але це зовсім не означає, що ця опозиція буде в тональності Партії регіонів, яка теж була при владі. Чи я помиляюся?
Інші ж тональності зникли – і це теж, на жаль, правда! У нас у парламенті комуністи мутять з Блоком Литвина, який змушений нести хрест цієї паперової коаліції… «Нашоукраїнці»… Я, чесно кажучи, зовсім перестав розуміти це «інопланетне» середовище. Тобто це об'єктивний факт: «Регіони» - єдина опозиція. Так вже склалося…
А в чому план Партії регіонів? Адже вони вже були упевнені, що будуть першими на виборах 2007-го, і стали ними, і що? Чи не надмірно самовпевнена Партія регіонів, починаючи таку ризиковану гру з достроковими виборами, спираючись на соціологію, яка далеко не блискуча?
Ви ставите парадоксальні питання - в боротьбі за владу перемагає сильний. Я думаю, що Партія регіонів в боротьбі за владу бігла в рваному темпі, і це було дуже помітно останніми місяцями – то критикувала, то зникала, то зупинялася, то знову атакувала. І все це бачив виборець…
Якщо говорити про рейтинги, то зараз втрачають відсотки всі без винятку. Але ієрархія зберігається: «Регіони» поки що випереджають БЮТ, «Наша Україна», як завжди, на дні або біля дна, комуністи і Литвин мають свій стабільний відсоток. У партійному середовищі сьогодні нічого не відбувається, але втрачають усі, тому що для людей, які бачать їхні дії і бездіяльність, всі однакові.
Але у будь-якому разі питання зміни влади через дострокові вибори – це питання номер один: чи будуть вони через обвал Президента Ющенка, до чого все йде, враховуючи рейтинг Тимошенко, чи в результаті недовіри уряду. Враховуючи таймінг – березень-квітень-травень, якщо зараз не вдасться підійти до дострокових парламентських виборів, ми зануримося врешті-решт в жорсткий компроматний конфлікт Тимошенко і Ющенка, і виходитимемо на дострокові парламентські вибори через кризу президентства – це буде неминуче...
Я знаю лише одне: те, про що мріють багато депутатів – що буде як-небудь “от так ось”, то ця мрія нереальна. “От так ось” не буде – ми вже чотири роки живемо “от так ось”...
Так, але вже неодноразово сказано, і Президентом зокрема, що зараз вже не час для дострокових виборів. Політики і спостерігачі зазначають, що тільки політичний камікадзе може зараз узяти на себе відповідальність за проведення таких виборів. Період такого політичного “самогубства” минув чи всі ці розмови були лише шумовою завісою, і Партія регіонів готова піти на ризик і гру “або пан, або пропав”? І що далі, після виборів?
Далі – нова коаліція, новий президент...
