Банкрут
Найперше, обидва вони – символи своїх епох. Символи розбещеності і хворобливості суспільств, які їх напродукували. Яскраві гнойові виразки, що час від часу мусять вибризкувати накопичений у них продукт розпаду.
Ще вони - київські достовиди. Десь, приміром, як Бессарабський ринок чи Андріївський узвіз. Але якщо Голохвостий вже став історичним персонажем і без нього Київ, у принцип, не може існувати, то Черновецький до персонажу історичного явно не дотягує, і обійшовся би Київ без нього з великим задоволенням.
Обидва типажі, безперечно, привертають увагу своєю оригінальністю. Їхня нестандартна поведінка на публіці отримує широкий резонанс серед мас. Комусь вони до вподоби, а комусь явно до, перепрошую, дупи. Втім, і перший і другий або, якщо хочете, і другий і перший - попри свою нестандарту оригінальність - є абсолютно циніками, що задля власної наживи і реалізації власних планів та задоволення власних інтересів здатні потоптати те святе, що тільки може вміститися в людському серці: любов, довіру, віру в людину і віру в Бога. Безумовно, кожен робить це у свій власний оригінальний спосіб, але результат обох майже однаковий. Різниця тільки в масштабах.
Показова блаженність чинного київського мера така ж вигадана і брехлива, як і магазини та багатства Голохвостого. Тільки витівки Голохвостого - це дитячі забавки порівняно з розвагами Черновецького. Масштаб, як не крути...
Ще одна не менш важлива схожість полягає в характері обох наших героїв. Вони до підошов своїх черевиків глибоко ненавидять весь людський матеріал, який використовують цинічно і зі зневагою, витирають об нього свої капці і масні фізіономії. У них немає нічого святого - окрім бажання добитися реалізації своїх, почасти, аж якихось маніакальних ідей.
Та найважливіше і найзнаковіше - обидва вони під кінець виявляються банкротами. І промотаний цирульник Свирид Петрович Голохвостий і екс-банкір мер Києва Леонід Михайлович Черновецький, хтивий поціновувач бабусь, – БАНКРУТИ! Але якщо банкрутство першого - це його особиста проблема, то банкрутство другого - вже проблема всього багатомільйонного міста, а то й цілої країни. Цілком має слушність заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко, який вважає, що Черновецький загрожує національній безпеці України!
Поки мер валяє дурака і ріже з себе кінченого ідіота так, що всі розумні люди вже махнули на нього рукою, його вірні опричники нищать столицю. Усе, що десятками поколінь створювалося в Києві, ці організми «утилізують» за лічені дні. І, що цікаво, за тупого мовчазного споглядання самих киян! Кияни, звичайно, обурюються тихенько на кухнях і навіть виходять іноді посвистати на вулицю, але ця боротьба, швидше, нагадує війну голої за...ці проти їжака.
Безумовно, головний аргумент - законослухняність. Наразі, мовляв, усі законні можливості усунути такого мера з київського престолу вичерпані. Та й рипатися проти волі правлячого Президента немає сенсу. Доки є один – доти й інший недоторканний. Можливо, це логічно і навіть юридично оправдано, і законно підтверджено, і демократично освячено, але це... тупо.
Насправді, організм під назвою мер сам себе поховає своїми ж «геніальними» способами правління. Бо жодне здорове суспільство не переживе всього того, що фонтанує його нездорова голова. Навіть наше! Наприклад, введення податку на покійників. Але до того він встигне багато що напсувати. Ще не один куточок Києва стане схожий на Гарлем, не одна пам’ятка давнини почине під асфальтом...
Що з цим усім робити? А те, що роблять зі всіма банкрутами. Гнати в шию, перед тим відібравши все, за рахунок чого ще можна полатати дірки. Цинічна покупка вертольота на фоні збанкрутілого господарства столиці за всіма законами здорового глузду вже би мала викликати відповідну реакцію суспільства. Уявімо собі, що було б, якби подібне трапилося, наприклад, у Франції?! Та зі всім цим є одна проблема – ми не французи, а Київ – не столиця Франції...
Втім, і для нас є рецепт - як себе поводити в такому випадку. Його вигадав не я. Його можна в розгорнутому вигляді подивитися в екранізованій версії «За двома зайцями». Спочатку виявленого банкрута беруть на руки, потім розгойдують і... Ніякого насильства й порушення Кримінального кодексу. Навпаки - захист власного життя!
А київський брук, яким шмигає стільки Лексусів та Мерседесів, з банкрутом розбереться сам. Прелюдією всього цього мали б стати слова, виголошені черговим банкрутом на руках у розлюченої юрби киян - за прикладом Галахвастова: «Ха-ха-ха! Свинота необразована! Авжеж, мені ваших деньог тольки й нада било! Так і понімайте! А вони заклали сібє в голову, що я на їхніх дочок (читати - бабушок) задививсь. Антересно дуже! Не найшов би где? Поліз би на смітник! Да я, как первий кавалер, і у Липках би знайшов настоящих баришень з отакими куделями, а не сватався б на вашій дурній поторочі, поганій Проні! (погану Проню замінити на «улюблених бабушок»).
Безумовно, мені зараз кожна така «улюблена бабушка» може закинути, що я закликаю до бунту проти законно обраного проводу столиці і до насильства. Але це - не той випадок. Насильство - якраз те, що зараз відбувається з Києвом і всіма нами. Проблема, що жоден суд не відважиться почати таку процедуру, яка б визнала це насильство. Шкода...
Отож, знову вся надія на звичайних людей. На нас з вами і на вас з нами.
Чим все це закінчиться - не знаю. Але гірше точно не буде...
