Безсмертний Батурин
І ось, нарешті, майже все готово. Завтра, в день Соборності України, Президент Віктор Ющенко урочисто відкриє скульптурну композицію «Гетьманська слава».
«У Батурині зроблена чимала робота, – каже заступник глави Секретаріату Президента України Роман Безсмертний, який займався відновними роботами в Батурині. – І добре, що ця робота з душею. Більшість робіт виконана за допомогою добродійних пожертвувань, зокрема Олексія Івченка, Вадима Новинського, Сергія Тарути та інших меценатів. Головне, щоб усі підприємці бачили, що гроші, які вони вклали в цю справу, використовувалися за призначенням. Держава від себе відірвала по мінімуму, багато що зроблено на кошти меценатів. Крім того, це мало не перший випадок в Україні, коли історичні об'єкти відновлені в натуральному розмірі і в максимально достовірній історично зовнішній формі».
А ще зовсім недавно людина, не дуже знайома з українською історією, аж ніяк не могла припустити, що за двісті кілометрів від Києва була велична гетьманська столиця. Принаймні руїни розкішного палацу ні про що таке не говорили. Навіть і нині Батурин – звичайна українська глибинка, яка, здається, ще не готова зустріти туристів. Навколо старі хатини, перекошені огорожі, розбиті дороги. Місцеві жителі кажуть, що мало не кожен третій будинок – мертвий. А якщо батуринські бабусі побачать десяток приїжджих, зазвичай по-сільскому виходять за ворота і з цікавістю їх роздивляються. Хоча незабаром багато що має змінитися – Батурин має всі шанси стати популярним туристичним центром.
Гетьманська столиця
Колись Батурин був гетьманською столицею Дем’яна Багатогрішного, Івана Самойловича, Кирила Розумовського. Але найбільш це місто любив гетьман Іван Мазепа – на нього він не шкодував ані грошей, ані сил. Саме у Батурині Мазепа виношує ідею незалежності. Але мрія зруйнувалася воднораз, коли в 1708 році він вступає в таємні переговори зі шведським королем Карлом ХП, і за наказом царя Петра І російські солдати під командуванням Олександра Меншикова проникли в місто, щоб його знищити. У Батурині почалися дні страшної помсти. Кажуть, повноводна річка Сейм почервоніла від крові замучених городян. Російські солдати швидко майстрували плоти, на які ставили хрести, прибивали до них козаків і пускали по річці, щоб ті допливли до Дніпра. Вся Україна мусила бачити, що сталося з тими, хто посмів повстати проти російського государя.
Нині історики в один голос розповідають про криваву різанину «до ноги», називаючи це катастрофою, і навіть геноцидом. Знайдено і докази жорстокості російських солдатів. Головні речові докази трагедії відшукали зовсім недавно – навколо фундаменту головного храму гетьманської столиці – церкви Живоначальної Трійці – археологи знайшли сотні поховань. Усі вони однотипні – ями неглибокі, в них є попіл від горілих будівель і щебінка зруйнованих будинків. У багатьох людей наочні сліди травм. Верхній шар поховань – жінки і діти. І саме цей факт достовірно свідчить про трагедію трьохсотрічної давності.
«Археологи з упевненістю стверджують, що було масове вбивство небоєздатного населення, яке не втручалося у військові справи, – не сумнівається Володимир Мезенцев, професор з університету в Торонто. – Це в ХХІ столітті називають військовим злочином. Це спроба придушити бунт терором. Наприклад, за нашими даними, в 1708 році в Батурині було близько двадцяти тисяч населення, а загинули – 11-14 тисяч батуринців».
Чернігівський літопис пише, що після повернення плакав Мазепа за Батурином.
«Найстрашніше те, що майже триста років заборонялося згадувати про трагічні події, – каже директор заповідника «Гетьманська столиця» Наталія Реброва. – І лише навесні 2004 року на згадку про жертви російського царя на місці старої батуринської цитаделі було встановлено кам'яний хрест. Він двосторонній. На одній із сторін ікона Божої Матері – робота майстрів Києво-Печерської лаври кінця ХVII століття, знахідка першого року археологічних розкопок. Ікону знайшли на останках обезголовленої старої жінки, яка однією рукою притискала до себе немовля з розбитим черепом, другою – тримала ікону Божої Матері».
Роман Безсмертний дивиться на Батурин не як на трагічну сторінку в історії України, а як на одну з героїчних. «Я б не наголошував на поразці або перемозі українського народу, – каже він. – Оскільки якщо ми говоримо про трагедію, то відразу повинні шукати ворога, а якщо про перемогу, то повинні шукати того, кого ми перемогли. Батурин – це героїчна сторінка в історії, зокрема, козаків. Наше головне завдання – відродити все те, що ми колись втратили. І я дуже радий, що завдання Президента Віктора Ющенка було виконане на високому рівні. Думаю, насамперед треба оцінити роботу всіх, хто працював над цим проектом – викладачів Чернігівського педагогічного університету, працівників «Укрреставрації», керівників регіонів, які брали участь у роботах».
Часи змінилися
Слід зазначити, що комплекс пам'ятників Батурина оголошений державним історико-культурним заповідником «Гетьманська столиця» ще в червні 1993 року. Археологічні розкопки почалися в 1995-му. Приблизно відтоді почали збирати експонати для музею. Це були як предмети, знайдені в результаті розкопок, так і речі з усього світу. Але по-справжньому робота закипіла після приїзду Президента Віктора Ющенка – в березні 2005 року – почалися масштабні реставраційні роботи. Нині, до 300-ліття трагедії, повністю реконструйований палац Розумовського, будиночок генерального судді Лівобережної України Василя Кочубея і відбудовано Цитадель.
«Що стосується меморіальної частини, то завтра відкриють два пам'ятники, – продовжує Роман Безсмертний. – Навесні – ще три. Робота над ними майже завершена. Також закінчені роботи над палацом Розумовського. Його ми теж плануємо відкрити навесні разом з парком. Наступний крок – відкриття заміської резиденції гетьмана в Гончарівці. І не треба забувати про військовий ліцей. Треба продовжувати і соціальну реконструкцію населеного пункту, зокрема, працювати над школами і дитячими садками. Наш уряд у цьому напрямі зовсім нічого не робить. Ми привертатимемо як місцеві ресурси, так і добродійні внески. Усі об'єкти повинні бути відтворені в стилі українського гетьманського бароко. Президент весь час контролює роботи, наполягає, щоб і будівлі соціальної інфраструктури теж дихали історичним минулим Батурина».
Один з головних експонатів великого музею в Батурині – Цитадель над річкою Сейм. Історики говорять, що колись на околиці Батурина була в'їзна брама з трьома вежами, оточеними глибокими ровами. Дві вежі відновлено, на місці третьої – встановлений той самий кам'яний хрест. У центрі цитаделі – гетьманський будинок. В результаті розкопок відновлена його планова структура, а ось зовнішній вигляд відтворено аналогічно. Також, за описами, на території цитаделі була скарбниця – «центральний банк Гетьманату». Саме її колись замалював Тарас Шевченко. Була також і дерев'яна церква Воскресіння Господнього – принаймні про неї говориться в документах Мазепи. І, незважаючи на те, що її малюнків і детальних описів не збереглося, церква відновлена аналогічно до козацьких церков кінця ХVІІ – початку ХVІІІ століть. Церкву виготовили у Львові, а потім перевезли сюди і вже на місці зібрали остаточно, кажуть, що без жодного цвяха. Храм освятили в день 300-ліття Батуринської трагедії.
Обсяг робіт, виконаних за останні півроку, дивує кожного – їх вели просто шаленими темпами. «Сьогодні багато що вже зроблено, але планів ще більше», – наполягає Роман Безсмертний. Ось тому й існують сподівання, що зовсім скоро в Батурин поїдуть тисячі туристів.
